Ухвала суду № 58373189, 14.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року м. Київ К/800/32407/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Галбуд» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови від 2 липня 2014 року №1л/28пл/7/13-6-3582, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство «Галбуд» (далі - позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 2 липня 2014 року №1л/28пл/7/13-6-3582 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування позову зазначало, що постанова відповідача підлягає скасуванню, оскільки під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем п. 17 Державних будівельних норм України А.3.1.-5-2009 «Організація будівельного виробництва».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 2 липня 2014 року №1л/28пл/7/13-6-3582 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до договору про передачу функцій замовника та виключних прав на залучення інвестицій від 30 серпня 2011 року, позивач виконував роботи з будівництва багатоквартирного житлового будинку із знесенням будівель по вул. Жасминовій, 5 в м. Львові.

19 червня 2014 року головним державним інспектором відповідача Желихом Т.С. було проведено планову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складено акт №1/317-ю про те, що перевірка проводилась на об'єкті будівництва: "будівництво багатоквартирного житлового будинку (№2 на генплані) із знесенням будівель по вул. Жасминовій, 5 у м. Львові", де було встановлено, що виконавча документація ведеться з порушеннями, а саме: в загальному журналі робіт на титульній сторінці відсутній запис початку робіт по плану (договору), фактично; відсутній журнал замонолічування монтажних стисків і вузлів; в актах на засвідчення прихованих робіт відсутня дата його складання, чим порушено вимоги п.1.17 ДБН України А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва".

За результатами перевірки 19 червня 2014 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесено припис №1/317-ю про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов'язано позивача усунути порушення державних будівельних норм (п.1.17 ДБН України А.3.1-5-2009).

2 липня 2014 року відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу на позивача за вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності за №1л/28пл/7/13-6-3582 та визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.6 частини третьої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" і накладено штраф в сумі 21924,00 грн.

Відповідно до положень п. 6 частини третьої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР, суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за ведення виконавчої документації з порушенням будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат.

Зазначеною нормою передбачено відповідальність лише за вчинення правопорушення у вигляді ведення саме виконавчої документації з порушенням будівельних норм, державних стандартів і правил.

В акті перевірки, протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та у постанові про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 2 липня 2014 року №1/317-ю зазначено, що виконавча документація позивачем ведеться з порушенням, а саме: в загальному журналі робіт на титульній сторінці відсутній запис початку робіт по плану (договору), фактично; відсутній журнал замонолічування монтажних стисків і вузлів; в актах на засвідчення прихованих робіт відсутня дата його складання, що є порушенням вимог п.1.17 ДБН України А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва".

Як встановлено судом, відповідач ототожнює поняття "виконавчої документації" з поняттям "акти на закриття прихованих робіт" та "загальним журналом робіт", а саме: зазначає, що порушення ведення виконавчої документації виявляється у недотриманні порядку складення актів на закриття (засвідчення) прихованих робіт та ведення загального журналу робіт, посилаючись при цьому на порушення вимог Державних будівельних норм А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва".

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що акти на закриття прихованих робіт та загальний журнал робіт не є виконавчою документацією, що вбачається із змісту Державних будівельних норм А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва".

Зокрема, пунктом 1.17 ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва" затверджених наказом Міністерство регіонального розвитку та будівництва України від 25 грудня 2009 року №689 передбачено, що на кожному об'єкті будівництва належить: вести загальний журнал робіт за формою згідно з додатком «В», спеціальні журнали з окремих видів робіт, перелік яких встановлює генпідрядник, виходячи з вимог нормативних документів щодо ведення виконавчої документації за формами, зразки яких наведено в додатку «Г», журнал авторського нагляду відповідно до ДБН А.2.2-4; складати акти на закриття прихованих робіт за формою, наведеною у додатку «К», акти проміжного прийняття відповідальних конструкцій за формою, наведеною у додатку «М»; складати акти індивідуального та комплексного випробування устаткування, інженерних систем, мереж і обладнання; оформляти виконавчу документацію - комплект робочих креслень із написами, зробленими особами, відповідальними за виконання будівельно-монтажних робіт, про відповідність виконаних у натурі робіт цим кресленням або змінам у них, внесеним за погодженням із замовником та проектувальником; вести облік збирання та видалення відходів і вторинної сировини; після завершення будівництва об'єкта скласти його архітектурно-технічний паспорт згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" та "Положенням про архітектурно-технічний паспорт об'єкта архітектури", паспорт технічного стану будівлі (споруди) згідно із НПАОП 45.2-1.01, енергетичний паспорт будинку згідно з ДБН В.2.6-31.

Виконавча документація - це комплект робочих креслень із написами, зробленими особами, відповідальними за виконання будівельно-монтажних робіт, про відповідальність виконаних у натурі робіт цим кресленням або змінам у них, внесеним за погодженням із замовником та проектувальником, при цьому, загальний журнал робіт та акти на закриття прихованих робіт не є виконавчою документацією, а є окремими документами, ведення яких передбачено ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва".

Загальний журнал робіт та акти на закриття прихованих робіт не є виконавчою документацією, що підтверджується нормами Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553, а саме: відповідно до абз.2 п.2 зазначеного Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи.

Отже, як правильно вважають суди, зазначені норми законодавства підтверджують те, що загальний журнал робіт та акти на закриття прихованих робіт не відносяться до виконавчої документації, а є окремими документами, ведення яких передбачено в тому числі ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва", "виконавча документація" не є сукупністю документів згідно п.1.17 ДБН А.3.1.5-2009, а є конкретно визначений ним документ. Відповідачем протиправно встановлено, що неналежне ведення загального журналу робіт та актів на закриття прихованих робіт є різновидом неналежного ведення виконавчої документації.

Законом України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності", відповідальність за неналежне ведення загального журналу робіт та актів на закриття прихованих робіт не передбачена (п.6 частини третьої статті 2 вказаного Закону).

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача журналу замонолічування монтажних стисків і вузлів, як на порушення п.1.17 ДБН А.3.1-5-2009, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що журнал замонолічування монтажних стиків та вузлів ведеться виключно в панельному та промисловому будівництві.

Як встановлено судом та підтверджується копією декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої відповідачем 24 лютого 2014 року за №ЛВ083140550310 видно, позивачем ведеться влаштування монолітних ділянок та поясів, що також підтверджується проектною документацією - архітектурним проектом.

Відсутність у позивача журналу замонолічування монтажних стисків і вузлів не може вважатися порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, пояснюється наявністю на підприємстві журналу бетонних робіт, а з огляду на надані позивачем документи, вбачається належне ведення такого обліку останнім.

Судом встановлено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач здійснював ведення саме виконавчої документації з порушенням будівельних норм, а також належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача і порушення ним будівельних норм і правил, а тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позовні вимоги є підставними, а постанова від 2 липня 2014 року №1л/28пл7/13-6-3582 про накладення на позивача штрафу в розмірі 21924,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Судами першої та апеляційної інстанцій повно встановлено обставини справи, дано належну оцінку доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано відмовлено в задоволенні адміністративного позову, тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: