Постанова № 58373127, 09.06.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/365/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

09 червня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Нечаюк Т.В.,

представника позивача Кудрик Я.О.

представника відповідача Отришко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсії по списку №1 та №2 в розмірі 62405,51 грн.,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2016 року позивач - Заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсії по списку №1 та №2 в розмірі 62405,51 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 29.04.2016 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржником зазначено, що він не погоджується з рішення суду першої інстанції зокрема в частині зобов'язання відповідача відшкодувати фактичні витрати на доставку пільгових пенсій призначених відповідно до Списку №2 певним особам, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5 у зв'язку із тим, що вони на момент надсилання розрахунків заборгованості вже досягли пенсійного віку, а тому у відповідача відсутній обов'язок по відшкодуванню, а також зазначає що у нього відсутній обов'язок відшкодовувати витрати на доставку та виплату пенсій ОСОБА_6, оскільки вважає, що пенсія цій особі призначена з порушенням так як зазначена особа не має права на її отримання.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що публічне акціонерне товариство "Вінницький завод "Металіст" зареєстроване та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України місті Вінниці.

Позивач надіслав відповідачу розрахунок фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій за період з листопада 2015 року по січень 2016 року відповідно до якого сума заборгованості складає, за списком №1 40004,31 грн. за списком №2 22401,20 грн., всього 64405,51 грн., вказаний розрахунок відповідно до матеріалів не оскаржувався.

У зв'язку з тим, що відповідач не добровільно не відшкодував вказану заборгованість позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про її стягнення.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення" та , прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно п.2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону та 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Відповідно матеріалам заборгованість відповідача по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах за Списком №1. за період з листопада 2015 року по січень 2016 року становить 40004 грн. 31 коп., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", довідкою управління ПФУ вих. №301 від 25.02.2016 про наявність заборгованості, розрахунками заборгованості.

Отже, вказана заборгованість відповідно до зазначеного підлягає відшкодуванню відповідачем в повному обсязі.

Разом з тим, згідно з матеріалами справи,

Заборгованість відповідача по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_18, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_19 призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах за Списком №2. за період з листопада 2015 року по січень 2016 року становить 22401 грн. 20 коп., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", довідкою управління ПФУ вих. №302 від 25.02.2016 про наявність заборгованості, розрахунками заборгованості.

Згідно із ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату пенсій в тому числі призначених за Списком № 2, до досягнення працівником пенсійного віку.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього закону.

Згідно п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абз.1 част.2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно п. 6.4 розділу 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п.6.7 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Тобто, відповідач згідно зазначених норм законодавства, зобов'язаний проводити оплату до Пенсійного фонду України відшкодування фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам відповідача.

Однак, згідно з матеріалами справи, на ПАТ "Вінницький завод "Металіст" працювали ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2.

На момент призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3.), та ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4.) чинне законодавство України (Закони №№400,1058, Інструкція №21-1) зобов'язувало їх колишнього роботодавця, яким є ПАТ "Вінницький завод "Металіст", до досягнення нею пенсійного віку передбаченого ст.26 Закону №1058, відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

При цьому, при цьому кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058 у редакції чинній на момент призначення пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058 (у редакції станом на 25.05.2009 р. та ІНФОРМАЦІЯ_4.) жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Аналогічна норма існувала і у Законі №1788 відповідно до ст.12 якого право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Отже, в даному випадку відшкодування відповідачем витрат на фактичну доставку та виплату пенсій ОСОБА_4, ОСОБА_5 повинно здійснюватися до досягнення ними пенсійного віку згідно ст.26 Закону №1058 (у редакції станом на 25.05.2009 р. та ІНФОРМАЦІЯ_4.), тобто, до 28.12.2014 року та 12.08.2015 року відповідно.

Проте, відповідно матеріалам справи незважаючи на зазначене позивачем було змінено дату досягнення пенсійного віку вказаним особам та зазначив строк до відшкодування призначених їм у 2009 та 2010 роках пенсії по 28.06.2018 року та 12.08.2019 року відповідно.

Підставами для збільшення строку відшкодування пільгової пенсії вказаним особам, на думку УПФУ, став Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011, №3668-VI (далі - Закон №3668), яким збільшено пенсійний вік для жінок, що зобов'язує позивача відшкодувати пільгову пенсію протягом строку, на який збільшений пенсійний вік.

Аналізуючи зазначені норми у своїй сукупності суд приходить до висновку, що станом на день призначення пільгових пенсій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідач повинен був відшкодовувати УПФУ фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначених на пільгових умовах цим особам до досягнення ними пенсійного віку (55 років).

Згідно з матеріалами справи, відповідачем до відповідного періоду позивачу фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відшкодовувались у повному обсязі.

Відповідно до загальнотеоретичних правил правозастосування, правовідносини між особами врегульовуються тієї нормою матеріального права, яка діє на момент виникнення, припинення, зміни цих правовідносин, якщо інше не передбачено законом.

Призначення 25.12.2009 р. пільгової пенсії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4. породило виникнення правовідносин між УПФУ та ПАТ "Вінницький завод "Металіст" щодо відшкодування витрат пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії. Дані правовідносини, на момент їх виникнення були врегульовані Законами №№1058,400 та Інструкцією №21-1, в редакціях чинних на той час.

Дані нормативно-правові акти передбачали, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати УПФУ фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пільгової пенсії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до досягнення ними 55 річного віку, а саме до 28.12.2014 року та 12.08.2015 року відповідно.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, суд не може погодитись з доводами позивача про те, що з 01.10.2011 р. підлягає застосуванню Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011, №3668-VI, яким до ст.26 Закону №1058 внесено зміни.

Зокрема відповідно до ч.1 ст.26 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що положення Закону №3668, яким до ст.26 Закону №1058 внесено зміни, можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли ІНФОРМАЦІЯ_3. та 13.08.2010 року між ПАТ "Вінницький завод "Металіст" та УПФУ щодо відшкодування витрат пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки на той час вони були врегульовані іншими нормативно-правовим актами (Законами №№1058,400 та Інструкцією №21-1, в редакціях чинних на той час).

Закон №3668 не містить норм, які передбачають його зворотну дію в часі.

В такому випадку колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції зроблені передчасні висновки стосовно наявності у відповідача відшкодовувати фактичні витрати на доставку та виплату пенсій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після досягнення ними 55 - річного віку, а тому у задоволенні цієї частини позовних вимог необхідно відмовити.

Отже, суд не мав законних підстав стягувати з відповідача по Списку № 2 відшкодування виплачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пенсій заявлений у позові період листопад 2015 року - січень 2016 року, що становить: ОСОБА_4 - дата досягнення пенсійного віку 28.12.2014 року, сума надлишкового відшкодування пільгової пенсії за період з 01.11.2015 року по 31.01.2016 року складає 1182,91х3 міс. = 3548,73 грн.; ОСОБА_5 - дата досягнення пенсійного віку до 12.08.2015 року, сума надлишкового відшкодування пільгової пенсії за період з 01.11.2015 року по 31.01.2016 року складає 1220,69 х 3 міс. = 3662,07 грн.

Загалом по даним особам неправомірно стягнуто 7210,80 грн.

Що стосується тверджень апелянта стосовно неправомірності вимог щодо відшкодування заборгованості фактичних витрат на доставку та виплату пенсій ОСОБА_20 у зв'язку із відсутністю у цієї особи права на призначення пенсії на пільгових умовах через відсутність здійснення атестації її робочого місця, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з матеріалами справи пенсія на пільгових умовах громадянину ОСОБА_20 на час виникнення спірних правовідносин вже призначена.

При цьому суд не може давати оцінку правомірності призначення пенсії цій особі, оскільки предметом розгляду даної справи є відшкодування заборгованості по її виплат та доставці а не правомірність її призначення, крім того враховуючи те, що на день відправлення позивачем розрахунків відповідачу пільгова пенсія ОСОБА_20 такою, що призначена неправомірно визнана не була, а також відповідачем в судовому порядку не оскаржувалася, а тому підстав вважати її неправомірною, що в свою чергу як наслідок означає відсутності підстав для відшкодування фактичних витрат відповідачем - немає.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсії по списку №1 та №2 в розмірі 62405,51 грн. скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсії по списку №1 та №2 в розмірі 7210,80 грн.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсії по списку №1 та №2 в розмірі 7210,80 грн. відмовити.

В решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 червня 2016 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.