Ухвала суду № 58373116, 14.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року м. Київ К/800/11769/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2015

у справі № 2а-994/12/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство «МЖК Експрес-24»

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство «МЖК Експрес-24» звернулось до суду з позовом, з урахуванням змін предмету позову, про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № 0001262302 від 10.04.2012.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012 в задоволені позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2015 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, складено акт №13830/23-2/23802630 від 30.12.2011, в якому зафіксовано порушення: пп. 5.2.1 п. 5.1, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.2, п. 5.3 ст. 5, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п. 138.12, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 144.1 ст. 144 та п. 146.4 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 632 914 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки та процедури адміністративного оскарження, 10.04.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001262302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 704 721 грн., в т.ч.: 499 069 грн. основного платежу та 205 652 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для нарахування податкових зобов'язань спірним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок податкового органу про те, що ТОВ «МЖК Експрес-24» до закінчення 2008 року у відповідності з пп. 7.10.1 п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вибрано особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковими договорами, при цьому не відкориговано валові доходи та валові витрати на суму приросту (убутку) запасів при здійсненні діяльності у звичайних умовах господарювання для визначення валових доходів та валових витрат.

Крім того в ході перевірки податковим органом встановлено, що оскільки платником не проведено коригування, а саме: не зменшено убуток запасів, що виник внаслідок списання будівельних матеріалів на загальну суму 3 390 965,54 грн. по будівництву об'єкту «Кафе на 100 посадкових місць з готелем в урочищі «Лейбова гора» та об'єктах Багатоповерховий житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Коновальця 115, культова споруда «Храм» на вул. Івасюка 2, п'ятиповерховий житловий будинок з мансардою на розі вулиць Бельвеждерська-Новгородська в м. Івано-Франківську, відбудова втраченої історичної забудови домоволодіння № 6 на площі Польський ринок в Кам'янець-Подільський без зазначення будь-яких первинних документів на підставі яких робились висновки і за відсутності числових значень витрат.

Судами встановлено, що позивачем подано до податкового органу Додаток К2 до рядків 01.3 «доходи від виконання довгострокових договорів» та 04.7 «витрати пов'язані з виконанням довгострокових договорів» Декларації, з податку на прибуток підприємств за 2008 рік, де у Таблиці 1 «Доходи та витрати, пов'язані з виконанням довгострокових договорів» та у Таблиці 2 «Додаткова інформація» задекларовано показники валових доходів та витрат, у тому числі договори, виконання яких завершено. Зокрема, платником податку задекларовано, що у 4-му кварталі 2008 року ним завершено виконання трьох довгострокових договорів по наступних об'єктах: «багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення №27 в межах вулиць Короля Данила - П.Орлика - Бельведерської в м. Івано-Франківську»; офісні приміщення № 26 в межах вулиць Короля Данила - П.Орлика - Бельведерської в м. Івано-Франківську»; багатоквартирний житловий будинок мікрорайон № 4 на вул. Хіміків-Тролейбусна № 14 у м. Івано-Франківську».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що платнику податків необхідно відкоригувати валові доходи та валові витрати на суму приросту (убутку) запасів при здійсненні діяльності у звичайних умовах господарювання для визначення валових доходів та валових витрат, при цьому слід керуватися ст. ст. 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а за довгостроковими договорами - п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що за відсутності встановлення факту введення об'єктів в експлуатацію за довгостроковим договором, у платника відсутні правові підстави для нарахування амортизації вказаних вище об'єктів, тому висновок про необхідність проведення коригувань приросту (убутку) в податковому обліку позивача є передчасним.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.10.1 п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).

Згідно з пп. 7.10.2 п. 7.10 ст. 7 зазначеного Закону під терміном «довгостроковий договір (контракт)» слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу «інжиніринг», науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Відповідно до пп. пп. 7.10.3, 7.10.4 п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту; оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.

Доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту (пп. 7.10.5 п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 7.10.6 п. 7.10 ст. 7 зазначеного Закону витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді.

Тобто, при виборі підприємством особливого порядку оподаткування результатів діяльності, витрати що здійснюються за довгостроковим договором визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат та коригуванню приросту (убутку) запасів відповідно до п. 5.9 вказаного Закону не підлягають.

Податкові звіти щодо результатів діяльності виконавця довгострокового договору (контракту) за наслідками кожного податкового періоду надаються податковому органу за формою, що встановлюється центральним податковим органом (пп. 7.10.10 п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп. 7.10.9 п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» після завершення довгострокового договору (контракту) виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту), визначаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контакту) як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат, понесених (нарахованих) виконавцем при виконанні довгострокового договору (контракту), та доход таких періодів як добуток кінцевої договірної ціни об'єкта довгострокового договору (контракту) на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту). У разі коли за наслідками перерахунку виявляється, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобов'язань, розраховану за наслідками будь-якого попереднього податкового періоду протягом виконання довгострокового договору (контракту), зазначене завищення або заниження враховується відповідно у зменшенні або збільшенні валового доходу такого платника податку в податковому періоді завершення довгострокового договору (контракту) із застосуванням до суми визначеної різниці процента, що дорівнює 120 відсоткам ставки Національного банку України, що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої переплати чи недоплати. При цьому відлік строку позовної давності починається з податкового періоду, в якому завершується довгостроковий договір (контракт).

Відповідно до вимог вказаних норм у 4-му кварталі 2008 року позивачем проведено перерахунки сум податкових зобов'язань за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання таких договорів, внаслідок чого, додатково включено до доходів суму 99 780 грн.

Таким чином, позивач до 31.12.2008, обравши особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковими договорами, правомірно декларував показники рядків 01.3 «доходи від виконання довгострокових договорів» та 04.7 «витрати пов'язані з виконанням довгострокових договорів».

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено порядок визначення валових витрат платника податку.

Зокрема, відповідно до п. 5.9 ст. 5 зазначеного Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Порядок визначення валового доходу платника податку встановлюється ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Наведені норми вказують на те, що при здійсненні діяльності за довгостроковими договорами норми п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення валових витрат не застосовуються, тому ТОВ «МЖК Експрес-24» за довгостроковими договорами валові витрати визначало відповідно до пп. 7.10.6, пп. 7.10.7 п. 7.10 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат і не вело податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються в процесі виконання таких довгострокових договорів.

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. (пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Отже, об'єкти незавершеного будівництва не підпадають під визначення «основні фонди» і витрати на придбання і будівництво до введення таких об'єктів в експлуатацію амортизації не підлягають, що вказує на можливість застосування норми пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону лише після введення об'єкту в експлуатацію.

Відповідно до п. 146.2 ст. 146 Податкового кодексу України амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Виходячи з наведеного, за відсутності факту введення об'єктів в експлуатацію, у платника відсутні правові підстави для нарахування амортизації вказаних вище об'єктів, відтак висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, про необхідність проведення коригувань приросту (убутку) в податковому обліку позивача, є передчасними.

Крім того, перевіркою встановлено, що між ТОВ «МЖК Експрес-24» та ТОВ «Укрспецнафтопостач» укладено договір постачання товарів № 01 від 02.03.2011, на виконання якого ТОВ «Укрспецнафтопостач» надано видаткову накладну № РН-0000020 від 02.03.2011 на загальну суму 63 250 грн. з ПДВ (двері металеві 69 шт. по ціні 916,67 грн.).

Також, згідно видаткових накладних від 10.06.2011 № 42 на суму 19 166,67 грн., ПДВ - 3 833,33 грн., від 14.06.2011 № 46 на суму 20 628,34 грн., ПДВ - 4 125,67 грн., позивачем отримано будівельні матеріали від ТОВ «Рекламна агенція «Євростандарт».

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі належним чином оформлених первинних документів підтверджено обставини правомірності формування валових витрат позивача. Відсутність товарно-транспортної накладної не може бути беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів; відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

Правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосередніми контрагентами (ТОВ «Укрспецнафтопостач» і ТОВ «Рекламна агенція «Євростандарт»).

Таким чином, доводи відповідача та подані ним докази на підтвердження правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не дають підстав для висновку про свідоме придбання позивачем товару у фіктивної особи через посередника з метою податкової економії, або збагачення за рахунок бюджетних коштів.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний О.І. Степашко