Ухвала суду № 58372724, 15.06.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Мичка І.М.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"15" червня 2016 р. Справа № 562/2073/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від "01" березня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів ,

ВСТАНОВИВ:

Здолбунівський районний суд Рівненської області постановою від 01.03.2016 р. позов ОСОБА_3 задовольнив.

Стягнув з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (юридична особа - 01032, м. Київ, б-p Шевченка, 33-Б) на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 21076 (двадцять одна тисяча сімдесят шість) грн. 44 коп.

Стягнув з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (юридична особа - 01032, м. Київ, б-p Шевченка, 33-Б) за рахунок Державного бюджету України судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три гривні) 60 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач у справі звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та правил підсудності, просить постанову скасувати, провадження у справі закрити. В апеляційній скарзі, зокрема вказує, що виходячи з правового статусу Фонду, він не міг порушити права позивача як споживача банківських послуг, оскільки Фонд не надавав дані послуги позивачу та не укладав з позивачем жодних договорів.

Відповідно до ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявним у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга належить до часткового задоволення, враховуючи таке.

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (юридична адреса: бульвар Шевченка, 33-б, м.Київ) грошові кошти у сумі 21076 (двадцять одна тисяча сімдесят шість) грн. 44 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, вказала, що 17 жовтня 2014 року між сторонами укладено договір строкового банківського вкладу терміном на 3 місяці від дати фактичного надходження вкладу на вкладний рахунок. На рахунок було внесено 4 000 (чотири тисячі) доларів США. Після закінчення договору між сторонами укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 2109046 терміном на 3 місяці від дати фактичного надходження вкладу на вкладний рахунок. Сума вкладу становить 4 092,37 долари США. Процентна ставка по вкладам становила 11% річних. У зв"язку з визнанням банку неплатоспроможним позивачу було виплачено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 73 940 (сімдесят три тисячі дев"ятсот сорок) грн. 51 коп. Виплата проведена виходячи з курсу 1 799.9763 за 100 доларів США курс на 05 лютого 2014 року, а тому позивач просить стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб грошові кошти в сумі 21 076 (двадцять одна тисяча сімдесят шість) грн. 44 коп.

Суд першої інстанції встановив, що 17 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «НАДРА» укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету «ПУ» «Перший», № 2047800 терміном на 3 місяці від дати фактичного надходження вкладу на вкладний рахунок. Кошти внесені під 11% річних. На вкладний рахунок було внесено 4 000 (чотири тисячі) доларів США, що підтверджуються квитанцією №8598 (а.с. 6).

Після закінчення договору між сторонами укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету «ПУ» «Перший», № 2109046 терміном на 3 місяці від дати фактичного надходження вкладу на вкладний рахунок. Кошти внесені під 11% річних. Сума вкладу становить 4 092,37 долари США (чотири тисячі дев"яносто два долари США) 37 центів, що підтверджується квитанцією № 814 (а.с. 8).

Постановою Правління Національного банку України № 83 від 05 лютого 2015 року до категорії неплатоспроможних було віднесено ПАТ «КБ «НАДРА», на підставі якої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд гарантування) запровадив у даному банку тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 06 лютого 2015 року по 05 травня 2015 року.

У зв"язку з визнанням банку неплатоспроможним ОСОБА_3 був виплачений вклад в розмірі 73 940 (сімдесят три тисячі девятсот сорок) грн. 51 коп. Виплата проведена виходячи з офіційного курсу НБУ на 05 лютого 2015 року - 1 799.9763 за 100 доларів США.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною 3 статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Статтею 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" № 2121-ІІІ передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Виходячи з аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процессуального кодексу України, колегія суддів вважає, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 16.02.2015 року у справі № 21-4846а15/826/2043/15.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Отже, не обговорюючи питання правильності застосування судом норм чинного законодавства щодо захисту прав споживачів, колегія суддів вважає, що Здолбунівський районний суд Рівненської області (як адміністративний суд) в контексті статті 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом» не може таким вважатись у вказаній справі.

Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи допустив порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення ним незаконного рішення, а тому постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Вказаний спір необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 157, 197, 203, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

Постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від "01" березня 2016 р. скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,35705

3- відповідачу/відповідачам: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб бульвар Т.Шевченка,33 Б,м.Київ,01032

- ,