Ухвала суду № 58372657, 15.06.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"15" червня 2016 р. Справа № 806/5360/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" березня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України (Департамент фінансів МО України), третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправними дії (бездіяльність) Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 25.08.2015 р. внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії та зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення йому, як інваліду 2 групи, одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.08.2015 р. отримав інвалідність 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постанови Кабінету Міністрів № 975 від 25.12.2013 р. "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги", яка набрала чинності з 01.01.2014 р., він має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. 23.09.2015 р. ОСОБА_3 звернувся до Олевського районного військового комісаріату Житомирської області, в якій просив виплатити належну йому одноразову грошову допомогу, проте листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/2910 від 22.10.2015 р. у виплаті відмовлено. Вказав, що така відмова є протиправною, оскільки відповідно до ст.16 Закону та ч.2 п.3 Порядку № 975, одноразова допомога у разі інвалідності - гарантована державою виплата, право на яку виникає у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, з дати, яка зазначена в довідці МСЕК та не пов'язана з часом звільнення з військової служби.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року позов задоволено.

Визнано дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності з 25.08.2015 р. внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - протиправними.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3, як інваліду 2 групи, одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_3 має захворювання, пов'язане із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В зв'язку із зазначеним, позивачу було встановлено 3 групу інвалідності з 19.06.2012 р. та повторним оглядом - 2 групу інвалідності з 25.08.2015 р., що підтверджується довідкою до акта МСЕК від 25.08.2015 р. № 206675.

01.09.2015 р. Управлінням праці та соціального захисту Олевської РДА ОСОБА_3 видано посвідчення інваліда війни 2 групи.

23.09.2015 р. ОСОБА_3 подав заяву до військового комісара Олевського районного військового комісаріату Житомирської області про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/2910 від 22.10.2015 р., Житомирський обласний військовий комісаріат повідомлено про те, що після розгляду документів ОСОБА_3 щодо виплати допомоги відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 499, підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення одноразової допомоги немає. Зміни до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (на виконання якого було прийнято постанову КМУ від 28.05.2008 р. № 499), набрали чинності 01.01.2007 р., отже дія цих актів поширюється тільки на військовослужбовців, які отримали інвалідність та звільнені після цієї дати або продовжують проходити військову службу, тому права на отримання ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги немає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 25.08.2015 року, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого ОСОБА_3 при повторному огляді встановлена 2 група інвалідності.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, в тому числі, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що поранення, контузія та захворювання позивача пов'язані із виконанням ним обов'язків військової служби.

Згідно п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок ), яка набрала чинності 24.01.2014 р., днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 пункту 6 Порядку визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до п. 8 Порядку, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Колегією суддів встановлено, що вперше позивачу встановлено третю групу інвалідності з 19.06.2012 року, одноразову грошову допомогу не отримував. Друга група інвалідності встановлена позивачу з 25.08.2015 року.

За таких обставин, дія вищенаведеного Порядку № 975 поширюється на позивача, оскільки інвалідність 2 групи було встановлено позивачу з 25.08.2015 року під час повторного огляду, а постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р., якою затверджено Порядок, набрала чинності з 24.01.2014 р.

Вказана постанова не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування Порядку до осіб, які отримали первину інвалідність до 01.01.2014 року.

Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.03.2015 року по справі №21-563-а-14, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Відповідно до ст. 244- 2 КАС України висновку щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач як військовослужбовець отримав захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Щодо доводів апелянта, що позивачем пропущено, визначений законодавством строк для отримання інвалідності та виплати одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби, то частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведеної норми Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ суд першої інстанції, дійшов висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що незважаючи на те, що позивач проходив військову службу у період 1980-1981 рр., він має право на одноразову грошову допомогу і після спливу трьох місяців з дня його звільнення.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року (справа N 21-446а14) та від 21.04.2015 року (справа N 21-183а13), та, згідно зі статтею 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.п. 12, 13 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Крім того, процедура розгляду звернень осіб, які заявляють вимогу на виплату одноразової допомоги, визначається також наказами Міноборони.

На час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги був врегульований наказом Міноборони № 530 від 14.08.2014 р. "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі - Наказ №530), зареєстрований у Міністерстві юстиції 20.10.2014 року за №1294/26071.

Відповідно до п. 4.6 Наказу № 530 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно з п. 4.8 Наказу № 530 подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні. Рішення про призначення чи відмову у призначені одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (п. 4.10 Наказу № 530).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України. Про зазначені обставини, також було зазначено відповідачем у поданій ним апеляційній скарзі.

Водночас, з пояснень сторін та їх представників, наявних у справі доказів вбачається, що позивачем подано повний перелік документів, перелічених у Наказі № 530, які військкоматом було надіслано до Міністерства оборони України, для вирішення питання щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги.

Відтак, відповідачу у встановленому порядку було надіслано обумовлену вище заяву та документи позивача. Однак, відповідач у встановленому порядку зазначені документи не розглянув та не прийняв відповідного рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Натомість, відповідач допустив дії щодо відмови позивачу у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги про що зазначено у листі від 22.10.2015 р. № 248/3/6/2910 Департаменту фінансів, яке входить до складу Міністерства оборони.

Таким чином, відповідачем порушено право позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів та прийняття у встановленому порядку відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду, що дії Міністерства оборони України (в особі його структурного підрозділу Департаменту фінансів, який надіслав лист від 22.10.2015 р. № 248/3/6/2910) щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов'язків військової служби є протиправними.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування цього судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" березня 2016 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,11052

3- відповідачу: Міністерство оборони України (Департамент фінансів МО України) пр-кт Повітрофлотський ,6,м.Київ,03168

4-третій особі: Житомирський обласний військовий комісаріат - вул. Баранова,4,Житомир,10001

5- представник відповідача ОСОБА_5 АДРЕСА_3

6- представник позивача ОСОБА_6 АДРЕСА_2.,

,