Ухвала суду № 58372437, 13.06.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016 р.Справа № 820/1820/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016р. по справі №820/1820/16

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві

про визнання дій незаконними та скасування постанов,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звернувся до суду із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо накладення штрафів у зв'язку з невиконанням виконавчого листа №820/17915/14 від 14.01.2015 року та скасувати 52 постанови від 22.03.2016 року про накладення штрафу у розмірі 680 грн. кожна.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року позовну заяву повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що справа не підсудна Харківському окружному адміністративному суду. Зазначає, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Оскільки позивачем, як боржником, оскаржуються рішення відповідача, які були прийняті за наслідком примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду №820/17915/14 від 14.01.2015 року, то постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що вказаний спір відносяться до юрисдикції Окружного адміністративного суду м. Києва.

Відповідач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надав до суду клопотання, в якому просив провести розгляд справи без його участі.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням положень ст. 19 КАС України спірні правовідносини відносяться до юрисдикції Окружного адміністративного суду м.Києва, що є підставою, передбаченою у п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України, для повернення позовної заяви позивачеві, оскільки справа непідсудна цьому адміністративному суду.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частина 1 та 2 статті 17 КАС України визначають, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму; на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач; суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Колегія судів зазначає, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби визначені ст. 181 КАС України.

Так, відповідно до частини 1 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу (п.7 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

На підставі викладеного, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Вказана правова позиція також викладена у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 р. № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби".

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть були оскаржені стороною виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ.

В даному випадку позивач є стороною виконавчого провадження, а саме боржником. З адміністративного позову вбачається, що позивачем оскаружуються дії відповідача щодо накладення штрафів та постанови про накладення штрафу, які були винесені в рамках виконавчих проваджень, що були відкриті за виконавчим листом №820/17915/14 від 14.01.2015 року, який видано Харківським окружним адміністративним судом.

Таким чином, з урахуванням юрисдикційної належності суду та статусу позивача як сторони у виконавчому провадженні, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір підлягає розгляду Харківським окружним адміністративним судом.

Враховуючи наведене, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що дана справа не підсудна цьому адміністративному суду.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року по справі №820/1820/16 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.199 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової, про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

З приводу розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у загальному розмірі 1378,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2028 від 23.05.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судовим рішенням задоволено апеляційну скаргу позивача, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача вищевказаної суми витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016р. по справі №820/1820/16 скасувати.

Справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про визнання дій незаконними та скасування постанов направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві (вул. Саксаганського, 110, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 34967593) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (бульвар Тараса Шевченка, 33Б, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 21708016) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 15.06.2016 р.