Ухвала суду № 58372361, 08.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1331/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит», про визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В:

22 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит», про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Кіртока Антона Анатолійовича щодо винесення постанови від 06.04.15 р. ВП №47134950 про відкриття виконавчого провадження та її скасування, посилаючись на те, що оскаржені дії та постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса не відповідають вимогам законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 було відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою його адміністративний позов задовольнити повністю.

Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» надіслало до апеляційного суду заперечення, у якому зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.04.15 р. ВП №47134950 була винесена на підставі виконавчого напису (дублікату) від 17.02.11 р., виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В. на виконання договору іпотеки від 22.06.07 р., укладеного між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3, згідно з яким у якості забезпечення зобов'язань боржника ТОВ «Торговий дім «Осіріс» перед іпотекодержателем ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором майновий поручитель ОСОБА_3 передав в заставу ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» двоповерховий житловий будинок (АДРЕСА_1, загальною площею 273,7 кв. м., житловою площею 111,2 кв. м.) який йому належав на праві власності на підставі договору дарування №603, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Луда В.М. 12.01.04 р. за реєстровим №307616 (номер запису: 13180 в книзі: 1867), де стягувачем є ПАТ Банк «Фінанси та Кредит», а Боржником - ОСОБА_3.

Заява про примусове виконання була подана стягувачем 03.04.15 р.

Позивач вважає, що відкриваючи виконавче провадження відповідач не звернув уваги на те, що строк для пред'явлення виконавчого документу був пропущений.

Крім того, вчинивши дії по відкриттю провадження, відповідач взяв до уваги лише заяву стягувача про відкриття виконавчого провадження та доводи, викладені в ній, а саме, що до виконання пред'являється дублікат виконавчого напису від 17.02.11 р. №3324, який не є пропущеним.

На думку позивача такі дії відповідача не відповідають вимогам підпунктів 3.10, 3.11 наказу Міністерства юстиції України від 25.12.08 р. №2275/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» від 25.12.08 р. №2275/5, відповідно до яких після завершення виконавчого провадження виконавчий документ із відміткою про виконання повертається суду чи іншому органу (посадовій особі), який його видав, або у передбачених законом випадках - стягувачу, про що робиться позначка в Журналі обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцеві. Відмітка про виконання завіряється підписом відповідальних осіб, що безпосередньо здійснювали виконання, із зазначенням їх посади, прізвища та ініціалів, а також скріплюється гербовою печаткою.

Позивач вважає, що на пред'явленому до виконання документі повинна була міститися відмітка про повернення виконавчого документу стягувачеві за наявності гербової печатки виконавчої служби, яка повертала даний виконавчий документ.

Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався також на те, що виконавчий напис, який був пред'явлений до виконання у виконавчому провадженні №24756363 та який був повернутий стягувачеві відповідно до «Постанови про повернення виконавчого документа» від 31.07.15 р. та виконавчий напис (дублікат), який був пред'явлений до виконання та відповідно до якого відкрито виконавче провадження №47134950 - це два різні документи.

Тобто, виконавче провадження №24756363, відповідно до якого було зроблено повернення виконавчого документа стягувачеві, було відкрите на підставі одного виконавчого напису (документа), а виконавче провадження №47134950 відкрито на підставі іншого виконавчого напису (документа), що на думку позивача є порушенням відповідачем вимог закону.

Відмовляючи у задоволенні позову ФО ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення відповідача узгоджується із нормами діючого законодавства, які регулюють правовідносини між учасниками виконавчого провадження, з чим погоджується апеляційний суд.

Так, з матеріалів справи вбачається, що до органу ДВС на виконання був пред'явлений не оригінал виконавчого напису, вчинений 17.02.11 р., а у зв'язку з його втратою, дублікат.

Відповідно, суд першої інстанції правильно виходив з того, що на дублікаті цього документа не може бути вчинено жодних відміток державного виконавця з огляду на те, що дублікат до органу ДВС був поданий вперше, а тому, державний виконавець, перевіривши в ЄДРВП зазначену стягувачем інформацію та додані до заяви копії документів, завірені належним чином, в тому числі й постанову про повернення виконавчого напису від 31.07.14 р. пересвідчився в підтвердженні викладених стягувачем обставин.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що саме на виконання вказаної норми відповідач 06.04.15 р. відкрив виконавче провадження, про що виніс відповідну постанову, копія якої була направлена сторонам виконавчого провадження.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що інформація щодо попереднього знаходження виконавчого документу була перевірена відповідачем та було з'ясовано, що за даними ЄДРВП оригінал виконавчого напису вже знаходився на виконанні у Корабельному відділі ДВС. Таким чином, строк пред'явлення виконавчого напису до виконання не був пропущений.

Вказаною постановою відповідач встановив боржникові (позивачу по справі) семиденній строк для добровільного виконання рішення суду.

Після спливу вказаного терміну відповідачем була прийнята постанова про стягнення з позивача виконавчого збору.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження у 10-денний строк. Матеріали справи свідчать про те, що позивачем був пропустив зазначений строк на оскарження дій державного виконавця, який сплинув 16.04.15 р.

Разом з тим, чинне законодавство не передбачає можливості перенесення будь-яких записів та відміток з оригіналу на дублікат виконавчого документа.

Додатково слід враховувати, що позивач в березні 2011 року вже звертався до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з огляду на помилку нотаріуса при визначенні суми стягнення. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.01.2013 року по справі №2/20/2012 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», приватного нотаріуса Сірякової О.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у задоволенні вимог ОСОБА_3 було відмовлено у повному обсязі, за змістом якого судом при розгляді справи було встановлено, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Сіряковою О.В. було допущено арифметичну помилку при складанні суми заборгованості за кредитом із сумою несплачених відсотків. Але, відповідно до п. 6.13. Правил ведення нотаріального діловодства виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчинив нотаріальну дію після посвідчувального напису. Таким чином, суд дійшов висновку, що описка, допущена у тексті документа, не тягне його недійсності. Зазначене рішення суду набрало законної сили 21.03.2013 року після перегляду справи Апеляційним судом Миколаївської області, який погодився з висновками суду першої інстанції. Факт внесення виправлень у виконавчий напис приватним нотаріусом щодо суми стягнення також встановлений рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 29.08.2013 року по справі №22-ц/784/2б46/13 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та приватного нотаріуса про відмову у задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3, оскільки відповідач не порушив вимоги підпунктів 3.10, 3.11 наказу Міністерства юстиції України від 25.12.08 р. №2275/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» від 25.12.08 р. №2275/5 та діяв у відповідності з вимогами статі 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов