Ухвала суду № 58372231, 06.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року Справа № 876/1843/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Левицької Н.Г, Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного агентства земельних ресурсів України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держземагентства у Тернопільській області про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся із адміністративним позовом до Державного агентства земельних ресурсів України (надалі по тексту - відповідач 1, Держземагентство України) Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі по тексту - відповідач 2) про визнання протиправними дії Голови комісії з реорганізації Держземагентства України Шемелинець Л.М. щодо передачі при вивільненні ОСОБА_2 повідомлення пропозицію щодо подальшого працевлаштування в Головному управлінні Держгеокадастру Тернопільської області, визнання протиправним та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 25 грудня 2015 року №1470-кт/а «Про звільнення ОСОБА_2», визнання протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Тернопільській області від 25 грудня 2015 року №190-к «Про звільнення ОСОБА_2», яким оголошено наказ Держземагентства України від 25 грудня 2015 року №1470-кт/а, поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Головного управління Держземагентства в Тернопільській області, стягнення з Головного управління Держземагентства в Тернопільській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: з 30 грудня 2015 року по день поновлення на роботі виходячи із розрахунку середньомісячної заробітної плати, зобов'язання Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру вжити заходів щодо продовження трудового договору та подальшого працевлаштування ОСОБА_2 на посаді начальника головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що звільнення із займаної посади проведено з порушенням вимог ч.3 ст. 36 КЗпП України, оскільки він вважає, що скорочення чисельності або штату працівників в головному управлінні Держгеокадастру в Тернопільській області після проведення реорганізації не відбулося.

Позивач вважає, що посада начальника Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області є рівноцінною займаній посаді в Головному управлінні Дерземагентства в Тернопільській області і станом на день вручення йому повідомлення про вивільнення була вакантною, а тому він мав бути переведений на неї в порядку передбаченому п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року позов задоволено частково. Суд виходив з того, що позивача ще 28.10.2015 року повідомлено про вивільнення у зв'язку із реорганізацією та запропоновано вакантні посади. 25.12.2015 року позивача звільнено з посади начальника головного управління Держземагенства у Тернопільській області з 30.12.2015 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Враховано законодавство та постанову Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року, а також виходячи з постанови КМУ «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» № 5 від 14.01.2015 року та на її виконання комісією з реорганізації Держземагенства України видано наказ № 13 від 29.04.2015 року про реорганізацію ГУ Держземагенства у Тернопільській області шляхом приєднання до ГУ Держкадастру в Тернопільськкій області.

З аналізу штатних одиниць вбачається, що не підтвердженні доводи відповідача про їх зменшення, оскільки при приєднанні зазначених установ у Головному управлінні Держгеокадастру кількість таких одиниць повинна становити 172, однак, штатна чисельність ГУ Держгеокадастру становить 87 штатних одиниць.

Не заслуговують уваги доводи позивача про неправомірне звільнення й за п. 1 ст. 40 КЗпП України, так як у зв'язку із реорганізацією змінилися не тільки назва посади, яку обіймав останній, але змінився і порядок призначення на цю посаду, розширилося коло повноважень та функціональних обов'язків. Тому вимоги в частині зобов'язання вжити заходів щодо продовження трудового договору та подальшого працевлаштування позивача є безпідставні.

Разом з тим, враховуючи посаду позивача (кваліфікацію) йому не було запропоновано вакантних посад (на 28.10.2015 троку - 19 вакантних посад, на 30.12.2015 року - 16 вакантних посад, на час розгляду справи 15 - вакантних посад). Крім посади начальника яку з наведених вище мотивів не могла бути запропонована, запропоновано лише дві. Отже порушено процедуру вивільнення, що є підставою для скасування наказу про звільнення.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що позивачем не оскаржено повідомлення про майбутнє вивільнення, відтак дії відповідають законодавству. Щодо змін в організації праці, то ГУ Держгеокадастру покладено додаткові функції. З приводу скорочення штатних одиниць в реорганізованих шляхом приєднання установах, то у ГУ Держгеокадастру кількість таких одиниць повинна становити 172, однак, штатна чисельність становить 87 одиниць, що на 85 меншу чим при об'єднанні без скорочення штату. Відносно пропозиції по вакантним, то в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у позивача переважного права на залишення на роботі. Відповідно до приписів ст. 42 КЗпП України законодавством не передбачено, що власник зобов'язаний пропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в новоутвореному органі, а лише повинен запропонувати іншу роботу, яку б працівник зміг би виконувати. Крім того, Держгеокадастром було оголошено відкритий конкурс на заміщення вакантної посади начальника, у якому ОСОБА_2 участі не брав. Результати проведення вказаного конкурсу, як і дії колегіального органу конкурсної комісії не були оскаржені позивачем.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що в зв'язку з реорганізацією, 28 жовтня 2015 року, Головне управління Держземагентства в Тернопільській області письмово попередило позивача про вивільнення та одночасно запропонувало вакантні посади, а саме: завідувача сектору інформаційних технологій та захисту інформації Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області та головного спеціаліста відділу державної землевпорядної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області. Крім того, у попередженні було зазначено, що у разі відмови від запропонованих посад відбудеться звільнення із займаної посади згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. З вказаною пропозицією позивач ознайомився та зазначив на попередженні про те, що інформація викладена в ньому без дотримання вимог трудового законодавства (а.с. 11).

Наказом управління Держземагентства в Тернопільській області №1470-кт/а від 25 грудня 2015 року, позивача звільнено з посади начальника Головного управління Держземагентства у Тернопільській області з 30.12.2015 року, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 14).

Наказом голови комісії з реорганізації Головного управління Держземагенства в Тернопільській області №190-к від 25.12.2015 року оголошено наказ №1470-кт/а від 25.12.2015 року про звільнення ОСОБА_2 (а.с. 13).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - постанова № 9) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП колегія суддів дійшла висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Відтак, при відсутності письмових доказів про відмову позивача під особистий підпис від усіх запропонованих посад, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність звільнення позивача із займаної посади.

Зазначена позиція по справі не суперечить практиці Верховного Суду України, що викладена в постанові від 10.03.2015 року та є обов'язковою в застосуванні.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України залишити без задоволення, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року по справі № 819/14/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 13.06.2016 року.