Постанова № 58371845, 14.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/713/16 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівВівдиченко Т.Р., Борисюк Л.П.,при секретарі судового засіданняГуменюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів пред'явило позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь», в якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 34 287,16 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем подано до відділення Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, в якому зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача складала у 2015 році - 4 осіб, при цьому працювало лише 3 особи, яким встановлена інвалідність, що підтверджується поданим відповідачем звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік (а.с. 6).

В травні 2015 року відповідачем подавалися звіти про наявність вакансій для інвалідів, форми № 3-ПН до Бахмацького районного центру зайнятості(а.с.19-23).

Враховуючи те, що на підприємстві наявні вільні робочі місця для інвалідів, позивач прийшов до висновку, що відповідачем вжито не всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а тому він повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 34 215,31 грн. та пені, за несвоєчасну сплату зазначених санкцій у розмірі 71,85 грн.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників, якщо кількість працюючих від 8 до 25 чоловік - встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Колегія суддів вважає, що ст. 18 Закону не встановлює правила, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, ч. 3 ст. 18 Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що СТОВ «Промінь» згідно з вимогами статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» є працедавцем, який зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів». Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42.

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 та згідно з наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних норм у відповідача були вакантні посади, створені з метою працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів наголошує, що Наказом № 135 від 04.11.2014 року на посаду оброблювача інформаційного матеріалу СТОВ «Промінь» було прийнято ОСОБА_5, яка відповідно до висновків МСЕК Серії КИ-01 № 0378040 від 05.02.2013 є іінвалідом ІІІ групи. Наказом № 43 від 30.04.2015 року ОСОБА_5 була звільнена з займаної посади за угодою сторін.

У зв'язку із звільненням зазначеного працівника відповідачем було проінформовано Бахмацький РЦЗ про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), шляхом подачі звіту за формою № 3-ПН, що позивачем не заперечуються, однак наголошено, що дана інформація була надана до ЦЗ лише 14.05.2015.

Відомостей про відмову відповідача у прийнятті на роботу інвалідам позивачем не надано.

Колегія суддів також зазначає, що обов'язок підприємства створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Обов'язок щодо пошуку осіб з інвалідністю покладений на територіальний орган центральної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення.

У відповідності до частини 1 статті 22 Закону України «Про зайнятість населення» основним завданням центрів зайнятості є надання роботодавцям послуг з добору працівників та сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян, які неконкурентоспроможні на ринку праці.

Згідно пункту 8 частини 2 статті 22 Закону України «Про зайнятість населення» центри зайнятості здійснюють в установленому законодавством порядку збирання, опрацювання, подання та поширення адміністративних даних про попит та пропонування робочої силу на ринку праці, надання соціальних послуг населенню та роботодавцям.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 24 Закону України «Про зайнятість населення» до заходів щодо сприяння зайнятості населення належить, зокрема, сприяння зайнятості інвалідів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»). Однією з основних функцій центру зайнятості є сприяння роботодавцям у доборі працівників.

Таким чином, реалізацією державної політики щодо працевлаштування осіб з інвалідністю в Україні здійснює Центр зайнятості, обов'язком якого є пошук та працевлаштування інвалідів на вакансії, надані роботодавцями, в тому числі і СТОВ «Промінь».

Оскільки нормами чинного законодавства на підприємство покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування, а також в матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов'язку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття ним, передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, а саме: проінформовано районний центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), шляхом подачі звіту за формою № 3-ПН, подано до Фонду соціального захисту інвалідів звіт з відображенням незайнятий робочих місць, суд приходить до висновку, що позов заявлений до відповідача про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію підтримує Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 21.05.2014 року № К/9991/75308/12 та в ухвалі від 09.12.2015 року у справі № К/800/36508/15.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Вівдиченко Т.Р.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Борисюк Л.П.