Ухвала суду № 58371724, 15.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2016 рокусправа № 320/9283/15-а (2-а/320/324/15)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.04.2016 р. в справі № 320/9823/15-а за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Запорізької митниці ДФС Шило Богдана Володимировича про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з адміністративним позовом до заступника начальника Запорізької митниці ДФС Шило Богдана Володимировича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 24.03.2015 р., яким до позивача за вчинення порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України накладено штраф в розмірі 8500 грн., закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу порушення митних правил.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.04.2016 р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову через її незаконність, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 24.02.2015 р. посадовою особою Запорізької митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил № 0039/11200/15 відносно ОСОБА_1, за змістом якого 24.02.2015 р. до Запорізької митниці надійшов рапорт співробітників ВДАІ з обслуговування міста Запоріжжя, відповідно до якого 24.02.2015 р. в м. Запоріжжя зупинено транспортний засіб марки RENAULT LAGUNA, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням громадянина України ОСОБА_1 За даними диспетчера ЗМК та пасажирського пункту пропуску, наявними в ПІК Інспектор-2006, транспортний засіб марки RENAULT LAGUNA, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, на митну територію України ввезено 05.10.2014 р. в зоні діяльності м/п «Ягодин» Ягодинської митниці Міндоходів громадянином ОСОБА_3 по смузі руху «Зелений кордон» в митному режимі «Транзит», з метою особистого користування. ОСОБА_1 користувався вказаним транспортним засобом без дозволу органу доходів і зборів, тобто здійснив неправомірні операції з товаром, митне оформлення якого не закінчено, що є порушенням митних правил, яке передбачене ч. 2 ст. 469 Митного Кодексу України.

24.03.2015 р. на підставі протоколу № 0039/11200/15 заступником начальника Запорізької митниці ДФС Шило Б.В. прийнята постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 р. у справі № 1-рп/2015, відповідно до якого користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які поміщені в митний режим тимчасового ввезення на митну територію України, не є адміністративним правопорушенням, передбаченим у частині другій статті 469 Митного кодексу України; а також з того, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем порушено вимоги Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині неврахування всіх обставини у справі, ненаведення в постанові доказів, якими підтверджується вчинення правопорушення, що призвело до порушення прав позивача та незаконне притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що автомобіль марки RENAULT LAGUNA, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 ввезено на митну територію України ОСОБА_3 05.10.2014 р. через митний пост «Ягодин» Ягодинської митниці ДФС в митному режимі «Транзит», з метою особистого користування.

З довіреності, виданій індивідуальним підприємством «L. IVANOV» в особі власника ОСОБА_3, діючого на підставі договору про представництво фірми від 08.12.2014 р., договору-доручення № AG 2014/12/08 від 08.12.2014 р., вбачається, що вказаний автомобіль передано у користування представнику підприємства в Україні ОСОБА_1, для виконання доручень, на строк дії трудового договору № 057 від 08.12.2014 р.

Тобто, автомобіль передано у користування позивачу як представнику підприємства - нерезидента України для виконання доручень в рамках трудового договору.

Частина 2 статті 469 Митного кодексу України передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за зміну стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився.

У рішенні № 1-рп/2015 від 31.03.2015 р. в справі № 1-4/2015 за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 469 Митного кодексу України Конституційним Судом України зазначено, що у результаті системного дослідження приписів Митного кодексу України Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративним правопорушенням, закріпленим у частині другій статті 469 Кодексу, може бути окремо як користування, так і розпорядження без дозволу органу доходів і зборів товарами, митне оформлення яких не закінчено або які перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем чи поміщені в режим митного складу. Користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які поміщені в митний режим тимчасового ввезення на митну територію України і щодо яких порушено питання у конституційному зверненні, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого у частині другій статті 469 Кодексу.

Конституційним Судом України вирішено, що словосполучення «користування та розпорядження», що міститься в положеннях частини другої статті 469 Митного кодексу України, згідно з якою адміністративним правопорушенням визнається, зокрема, зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, необхідно розуміти так, що адміністративним правопорушенням є окремо як користування, так і розпорядження без дозволу органу доходів і зборів товарами, митне оформлення яких не закінчено або які перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем чи поміщені в режим митного складу.

Користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які поміщені в митний режим тимчасового ввезення на митну територію України, не є адміністративним правопорушенням, передбаченим у частині другій статті 469 Митного кодексу України.

Згідно з п. 59 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Пунктом 60 частини 1 статті 4 Митного кодексу України визначено, що транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Оскільки транспортний засіб, який знаходився у користуванні позивача, не є транспортним засобом комерційного призначення, а відноситься для транспортних засобів особистого користування, з урахуванням приведених вище висновків Конституційного Суду України, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України, відповідно є обґрунтованим скасування постанови та закриття провадження в справі про порушення митних правил.

Відповідачем в апеляційній скарзі не приведено мотивів, за якими він вважає постанову суду першої інстанції незаконною.

03.06.2016 р., тобто після спливу строку на апеляційного оскарження, відповідачем до суду апеляційної інстанції подано обґрунтування апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Оскільки в даному випадку апелянтом подано обґрунтування апеляційної скарги після спливу строку на апеляційне оскарження, таке обґрунтування судом апеляційної інстанції не приймається до уваги.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне звернутися увагу на наступне.

Як зазначено вище, позивачем транспортний засіб ввезено на митну територію України в митному режимі «Транзит».

Частиною 1 статті 90 Митного кодексу України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Оскільки позивачем транспортний засіб ввезено на митну територію України в режимі «Транзит» для особистого користування, не є транспортним засобом комерційного призначення, а відноситься для транспортних засобів особистого користування, колегія суддів не знаходить підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Ухвалою судді-доповідача про відкриття апеляційного провадження у справі відстрочено апелянту сплату судового збору до вирішення справи по суті, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 88, 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1071,84 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.04.2016 р. в справі № 320/9823/15-а залишити без задоволення.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.04.2016 р. в справі № 320/9823/15-а за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Запорізької митниці ДФМ Шило Богдана Володимировича про скасування постанови залишити без змін.

Стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України (Отримувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, рахунок отримувача: 31217206781004; КБКД 22030101; Код з ЄРДПОУ: 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; Код банку отримувача (МФО): 805012) з бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС судовий збір у розмірі 1071 (одна тисяча сімдесят одна) грн. 84 коп.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко