Постанова № 58371673, 13.06.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2016 р.Справа № 916/4949/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників сторін:

від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - ОСОБА_1 за довіреністю;

від ПАТ "Одесагаз" - ОСОБА_2 за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 28 квітня 2016 року

у справі №916/4949/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

про стягнення 15 436 611, 42 грн.

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Одеської області від 11 лютого 2016 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24 березня 2016, позовну заяву публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ПАТ "НАК "Нафтогаз України") задоволено повністю, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (далі ПАТ "Одесагаз") на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" інфляційні втрати у сумі 14 503 122 грн. 98 коп., 3% річних у сумі 933 488 грн. 44 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 182 700 грн.

11 квітня 2016 року ПАТ "Одесагаз" звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про розстрочення виконання рішення, в якій просило розстрочити виконання рішення по справі №916/4949/2015 на термін у 36 місяців зі сплатою суми заборгованості щомісяця рівними платежами та встановити щомісячний платіж у сумі 428 794 грн. 77 коп.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28 квітня 2016 року (суддя Рога Н.В.) заяву ПАТ "Одесагаз" про надання розстрочки виконання рішення суду від 11.02.2016 по справі №916/4949/15 задоволено, ухвалено розстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області від 11 лютого 2016 року по справі №916/4949/15 шляхом сплати щомісячними рівними платежами в сумі 1 301 609 грн. 29 коп. строком на 12 місяців, починаючи з травня 2016 року.

В мотивах оскаржуваної ухвали, суду першої інстанції виклавши обґрунтування поданої заяви, пославшись на приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", зазначив, що оцінюючи надані заявником до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку про наявність обставин, що на даний час ускладнюють виконання рішення господарського суду Одеської області від 11.02.2016 р., що є, на думку суду першої інстанції, підставою для часткового задоволення заяви ПАТ "Одесагаз" та надання розстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 11.02.2016 по справі № 916/4949/15 щомісячними рівними платежами в сумі 1 301 609 грн. 29 коп. строком на 12 місяців починаючи з травня 2016.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить у задоволенні заяви ПАТ "Одесагаз" про розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області по справі №916/4949/15 відмовити у повному обсязі та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, винесеною при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та пп. 7.1.2, п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" апелянт зазначає, що підставою для розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. За твердженням скаржника, законодавець повязує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з обєктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Проте, апелянт вважає, що наведені відповідачем у заяві підстави для надання розстрочки, а саме, те що на даний час відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі, має кредиторську та дебіторську заборгованості, за змістом ст. 121 ГПК України, не можуть вважатися обставиною, що може слугувати підставою для розстрочки виконання рішення, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачає, що обов'язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Як зазначає скаржник, самі по собі фінансові труднощі боржника не свідчать про те, що боржник не має можливості виконати рішення суду, з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" способів виконання рішення суду. Проте, за твердженням апелянта, відповідачем не надано документів, що свідчать про його фінансовий стан (наявність активів), а також жодних доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно ст. 121 ГПК України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", а саме, доказів загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках, відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Апелянт зазначає, що винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування, проте, апелянт вважає, що суд обмежився лише оцінкою довідок, наданих банківськими установами, що свідчать про наявність/відсутність на них коштів у відповідача лише станом на 1 день. Рух коштів та їх обсяги на встановлених судом рахунках судом не досліджувались. Крім цього, судом не досліджувалось питання, чи є надана відповідачем інформація про відкриті ним рахунки повна. Більше того, за твердженням апелянта, інформація про скрутне фінансове становище відповідача спростовуються його звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік. Так, за твердженням скаржника, згідно вказаного звіту свою господарську діяльність у 2015 році відповідач закінчив з чистим прибутком у розмірі 19 167 тис. грн.

Окрім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено приписи 4-2, 4-3, 121 ГПК України, оскільки, останнього не було належним чином повідомлено про дату судового засідання на якому було розглянуто заяву відповідача про розстрочення виконання рішення. Так, апелянт зазначає, що ухвала господарського суду Одеської області від 21.04.16 про відкладення розгляду заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 28.04.16 о 9-30 фактично була направлена судом позивачу 26.04.16, про що свідчить відбиток календарного штемпеля відділення поштового звязку на конверті та інформація з офіційного веб-сайту Укрпошти про від стеження пересилання поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором. Дану ухвалу було отримано позивачем 29.04.16, тобто, вже після проведення судового засідання на якому було прийнято оскаржувану ухвалу.

В апеляційній скарзі, скаржник наголошує, що внаслідок зовнішньополітичних чинників, у звязку із втратою контролю над ПАТ "Чорноморнафтогаз" та інших підприємств, що знаходяться на території АР Крим, позивач відобразив в своїй звітності знецінення інвестицій у вказаних підприємствах в сумі 899 806,00 тис. грн., знецінення запасів природного газу, розташованого у підземних сховищах АР Крим у сумі 1 903 484 тис. грн. Стосовно Луганської та Донецької областей, за твердженням позивача, останній провів знецінення інвестицій у частці підприємств в сумі 61 179 тис. грн. Також збитки, понесені на окупованих територіях за рік, що закінчились 30.09.14, складають 2 145 563 тис. грн. (2014 рік 1 710 073 тис. грн.).

Окрім того, апелянт відзначає, що на лютий місяць 2016 року тільки на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває 290 виконавчих документів на загальну суму стягнення близько 23 млрд. грн. З вказаної кількості за 119 виконавчими документами стягненню підлягає більше 11 млрд. грн. з боржників, які розташовані на території Луганської, Донецької областей та АР Крим.

Враховуючи вищевикладені обставини, апелянт вважає, що позивач не має фінансової можливості відстрочувати та/або розстрочувати виконання зобовязань своїх контрагентів, оскільки його фінансовий стан є досить тяжким.

Також, скаржник вважає неправомірним висновок суду, що надана розстрочка дозволить не порушувати законодавчого алгоритму розподілу коштів, оскільки, приписами Закону України "Про виконавче провадження" встановлено заборону звертати стягнення на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, з яких кошти розподіляються за встановленим державою алгоритмом.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції , вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, повинен був враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Так, за твердженням скаржника, заборгованість за рішенням суду по справі №916/4949/15 виникла у відповідача у звязку із неналежним виконанням ним умов договору купівлі-продажу природного газу №14/161/11 від 31.01.11. На виконання умов договору позивачем поставка газу здійснювалась з січня 2011 по березень 2012 на загальну суму 145 552 188,16 грн. Відповідно до п. 5.1 договору оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу. Таким чином остаточно за отриманий газ за умовами договору відповідач повинен був розрахуватись до 15.04.12. Проте остаточно за отриманий газ відповідач розрахувався лише 24.11.15, у звязку із чим й виник предметом спору по справі №916/4949/15 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які були нараховані, у звязку з невиконанням відповідачем належним чином умов зазначеного договору.

До того ж, на думку апелянта, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен, крім інших обставин, враховувати наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Як зазначає апелянт, протягом 2014-2015 років в державі відбулись стрімкі інфляційні процеси, наслідком яких стало здешевлення національної валюти по відношенню до іноземної майже втричі. Ця обставина, на думку апелянта, є особливо істотною, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як державне підприємство є обєктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Як стверджує апелянт, останній для безперервного постачання газу споживачам, повинен постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно повязано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на її користь.

Скаржник відзначає, що бюджетом України та фінансовим планом позивача, який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом, як стверджує скаржник, часткової компенсації понесених втрат є стягнення з боржників передбачених законами України та умовами договорів всіх можливих штрафних санкцій, а також 3% річних та інфляційних втрат.

Апелянт зазначає, що згідно балансу на 31.02.15 розмір довгострокових кредитів банків позивача складає 34 824 720 тис. грн. Інформація про наявність або відсутність банківських кредитів у відповідача відсутня. Скаржник наголошує, що несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 1 січня 2006 року, відбулось 1 січня 2009 року та 16 червня 2014 року.

На думку скаржника, приймаючи рішення про надання розстрочки виконання рішення суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. Проте, як стверджує апелянт, вказані доводи позивача також залишились поза увагою господарського суду Одеської області.

За вищевикладених обставин, апелянт, посилаючись на ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ч. 1 ст. 4-7 та ст. 4 ГПК України, п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 №6 "Про судове рішення", зазначає, що ухвала господарського суду Одеської області від 28.04.16 у справі №916/4949/15 щодо надання відповідачу розстрочки виконання зобовязання, є безпідставною та прийнятою з порушенням та неправомірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, що не відповідають нормам, які визначені статтею 121 Господарського процесуального кодексу України.

09.06.2016 Одеським апеляційним господарським судом отримано заперечення на апеляційну скаргу від ПАТ "Одесагаз" в яких останній просить ухвалу господарського суду Одеської області від 28.04.2016 у справі №916/4949/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В своїх заперечення відповідач наголошує на тому, що стягнення загальної суми заборгованості у вигляді інфляційних втрат на 3% річних на загальну суму 15 619 311,42 грн. призведе до відсутності коштів на рахунках, що у свою чергу призведе до відсутності матеріально-технічних ресурсів, а це, на думку відповідача, ставить під загрозу безпечну експлуатацію газорозподільної системи, проведення робіт з профілактичних та ремонтних робіт, підготовки до осінньо-зимового опалювального сезону, і як наслідок, може призвести до надзвичайних ситуацій.

ПАТ "Одесагаз" у своїх запереченнях, також, відзначає, що на момент звернення позивача з позовом до суду борг відповідача перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відсутній, а інфляційні втрати та 3% річних, які стягує позивач за своєю правовою природою є певними санкціями і якщо відповідачем щомісячно рівними платежами буде виконуватися оплата зазначених санкцій, це, на думку відповідача, не завдасть збитків позивачу у розумінні ст.225 ГК України, у той час як відповідач протягом 2013-2015 рр. несе фінансові збитки, що підтверджується фінансовими звітами за 2013-2015 рр.

До того ж, у своїх запереченнях ПАТ "Одесагаз" зазначає, що заборгованість відповідача перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" частково сплачена і станом на 08.06.2016 складає 4 390 226,80 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 р. апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Одеської області від 28 квітня 2016 року по справі №916/4949/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.

ОСОБА_3о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду №323 від 13.06.2016 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у звязку із тимчасовою непрацездатністю судді Жекова В.І.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2016 р. для розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Одеської області від 28 квітня 2016 року по справі №916/4949/15 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Пироговського В.Т.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 р. апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Одеської області від 28 квітня 2016 року по справі №916/4949/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Пироговського В.Т.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення згідно з якими не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити ї без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, заслухавши представників сторін, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із заявою про розстрочку виконання рішення, ПАТ "Одесагаз", посилаючись на приписи ст.121 ГПК України, п.п. 7.1.2., 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", обґрунтувало її тим, що ПАТ "Одесагаз" в своїй діяльності керується нормами Закону України "Про ринок природного газу", Закону України "Про природні монополії", Кодексом газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 р., і відповідно до яких є субєктом господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка загальною протяжністю складає біля 12 тисяч кілометрів.

ПАТ "Одесагаз" зазначило, що останнє є стратегічним обєктом, який має важливе значення для всієї Одеської області у звязку тим, що розподіляє природний газ таким категоріям населення, як релігійні організації, бюджетні установи, до яких входять, дитячі садочки, медичні та навчальні заклади.

Як зазначив відповідача, відповідно до отриманої ліцензії на розподіл природного газу він розподіляє природний газ розподільними газопроводами за цінами встановленими державою, а саме населенню, бюджетним установам та організаціям, підприємствам теплоенергетики, які виробляють теплову енергію для населення і відповідно ліцензійних умов і не може займатися іншою діяльністю на ринку природного газу та отримувати прибуток з цієї діяльності у розумінні ст.3 Господарського Кодексу України.

В своїй заяві ПАТ "Одесагаз" відзначив, що вартість (тариф) транспортування газу розподільчими газопроводами встановлюється також державою (постановами НКРЕКП) і таким чином усі підприємства, які забезпечують газом споживачів діють не на власний ризик, а відповідно до припису законодавства України.

Так, за твердженням заявника, постановою НКРЕКП від 29.12.2015 року №3183 для ПАТ "Одесагаз" встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 331,70 грн. за 1000 куб. м. До структури зазначеного тарифу входять такі складові як витрати на оплату праці, амортизаційні відрахування, повірка та ремонт лічильників, витрати на встановлення лічильників газу населенню, витрати на експлуатацію, обслуговування та ремонт газопроводів.

Відповідач, у своїй заяві, звертає увагу на те, що в складовій тарифу на розподіл природного газу не передбачено такої статті витрат як оплата штрафних санкцій, більш того, в зазначено тарифі навіть не передбачено чистого прибутку від газорозподільної діяльності.

Таким чином, на думку ПАТ "Одесагаз", одномоментне стягнення санкцій у вигляді інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 15619311,42 грн. призведе до відсутності коштів на рахунках, що у свою чергу призведе до відсутності матеріально-технічних ресурсів, а це ставить під загрозу безпечну експлуатацію газорозподільної системи, проведення робіт з профілактичних, та ремонтних робіт, підготовки до осінньо-зимового опалювального сезону, і як наслідок, може призвести до надзвичайних ситуацій.

До того ж, за твердженням ПАТ "Одесагаз", останнє понесло збитки за останні три роки на загальну суму 108,1 млн., що підтверджується звітами про фінансові результати за 2013, 2014, 2015 рр. та на сьогоднішній день на рахунка ПАТ "Одесагаз", відкритих у 5 банківських установах, загальний залишок коштів складає: у гривневому еквіваленті 49 442,76 грн.

Враховуючи наведене, заявник вважає, що у разі виконання рішення в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", стягнення призведе до порушення встановленого законодавчо алгоритму розподілу коштів, а не виконання алгоритму в свою чергу є підставою для НКРЕКП для анулювання ліцензії на розподіл природного газу, що може призвести до негативних наслідків у галузі забезпечення газом Одеської області та навпаки, при наданні розстрочки виконання рішення ПАТ "Одесагаз" буде спроможне не порушуючи алгоритму розподілу коштів за рахунок власних надходжень поетапно погасити наявну заборгованість.

Окрім того, звертаючись із заявою ПАТ "Одесагаз" зазначило, що на момент звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з позовом до суду основний борг ПАТ "Одесагаз" перед позивачем відсутній, а інфляційні втрати та 3 % річних, які стягує позивач за своєю правовою природою є певними санкціями і якщо відповідачем щомісячно рівномірними платежами буде виконуватися оплата зазначених санкцій, це жодним чином не завдасть збитків позивачу у розумінні ст.225 ГК України, у той час як відповідач протягом 2013- 2015 рр. несе фінансові збитки, що підтверджується фінансовими звітами за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік.

Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, господарський суд Одеської області дійшов висновку про часткове задоволення заяви ПАТ "Одесагаз".

Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п.п. 7.1.2., 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Колегія суддів зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Так, на підтвердження того, що ПАТ "Одесагаз" не має можливості виконати рішення суду, заявник посилається скрутне фінансове становище, наявність кредиторської та дебіторської заборгованості.

Проте, судова колегія вважає, що наведені заявником підстави у заяві про розстрочку виконання рішення суду, не є тою виключною обставиною, яка є достатньою підставою для розстрочки виконання судового рішення.

Так, звертаючись із заявою про розстрочення виконання судового рішення, ПАТ "Одесагаз" в якості доказу свого фінансового стану надало до суду першої інстанції довідку ПАТ "СБЕРБАНК" про відсутність грошових коштів на відкритих у даному банку рахунках, довідку ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" в якій зазначено, що станом на 05 квітня 2016 року на двох рахунках відповідача наявні грошові кошти у розмірі 214,76 грн., довідку ПАТ "АЛЬФА-БАНК" про відсутність грошових коштів на поточному рахунку відповідача, довідку ПАТ "БАНК ВОСТОК" про відсутність на поточному рахунку відповідача станом на 05.04.2016 грошових коштів, довідку ПАТ АБ "Південний" про відсутність грошових коштів на відкритому відповідачем у даному банку рахунку (а.с.157-161).

Разом з тим, як вбачається з наявних матеріалів справи довідок ПАТ "МАРФІН БАНК" та ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" (а.с.104-105), на рахунку відповідача у ПАТ "МАРФІН БАНК" у період з 25.01.2016 по 29.01.2016 залишки грошових коштів складали 17 316 914,25 грн. та у ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" 8 546 917 грн.

Колегія суддів, також відзначає, що надані відповідачем до заяви про розстрочення виконання рішення довідки з банківських установ свідчать про відсутність коштів на рахунках боржника лише станом на 05.04.2016.

Судова колегія звертає увагу на те, що надані заявником звіти про фінансові результати датується 2013, 2014 та 9-ю місяцями 2015 років, у той час як судове рішення про стягнення грошових коштів з ПАТ "Одесагаз" та користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийнято судом першої інстанції 11 лютого 2016, а з заявою про надання розстрочки виконання даного рішення відповідач звернувся 11 квітня 2016, таким чином, з наданих заявником звітів про фінансові результати за 2013, 2014 та 9-ть місяців 2015 років не можливо встановити дійсний фінансовий стан підприємства на момент розгляду його заяви про розстрочення виконання рішення.

Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на вищевикладені обставини та не надав їм належної оцінки.

Судова колегія відзначає, що посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення, та відповідачем не надано доказів, що даний випадок є винятковим і зазначені в заяві обставини роблять неможливим або ускладнюють виконання рішення. При цьому, посилання на незадовільний фінансовий стан не може вважатись обставиною, що може слугувати підставою для розстрочення виконання рішення.

Слід зазначити, що при вирішенні питання про надання розстрочки виконання рішення суд враховує також негативні наслідки для стягувача при затримці виконання даного рішення суду, порушення його матеріальних інтересів, ступінь вини боржника у виникненні спору та наявність інфляційних процесів в економіці держави.

Колегія суддів вважає, що боржником не доведено ані винятковості, ані особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заяви боржника про відстрочку виконання рішення.

Судова колегія відзначає, що судом першої інстанції не було зясовано чи може надання розстрочки виконання рішення призвести до негативних наслідки для стягувача при затримці виконання даного рішення суду.

Не взято місцевим господарським судом до уваги й ступінь вини боржника у виникненні спору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення інфляційних втрат у сумі 14 503 122 грн. 98 коп. та 3% річних у сумі 933 488 грн. 44 коп. Дана заборгованість виникла у відповідача у звязку із неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу №14/161/11 від 31.01.2011. Так, згідно з умовами договору відповідач повинен був остаточно розрахуватися за отриманий газ до 15.04.2012, проте, у порушення умов договору розрахувався лише 24.11.2015.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було враховано того, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача, оскільки, останній невчасно розрахувався за поставлений товар, чим порушив умови договору.

Згідно з ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував наведених правових норм, не надав належної правової оцінки обставинам справи, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути скасована, а в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення відмовлено.

Керуючись статтями 99, 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 28 квітня 2016 року скасувати.

В задоволенні заяви ПАТ "Одесагаз" про надання розстрочки виконання рішення від 11.02.2016 у справі №916/4949/15 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Пироговський В.Т.