Ухвала суду № 58371482, 23.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНЙИ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"23" грудня 2013 р. Справа № 922/2554/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

прокурор не зявився;

1-й позивач не зявився;

2-й позивач не зявився;

3-й позивач - не зявився;

1-й відповідач ОСОБА_1;

2-й відповідач ОСОБА_2 арбітражний керуючий

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Жнива (вх. №12075) про розяснення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2013 року у справі №922/2554/13

за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі

1. Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ;

2. Національної академії аграрних наук України, м. Київ;

3. Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, с. Кулиничі;

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Жнива, с. Бабаї;

2. Державного підприємства дослідного господарства Чувиріно інституту тваринництва Української академії аграрних наук, с. Томахівка

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року у справі №922/2554/13 апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу першого відповідача залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 28 серпня 2013 року по справі №922/2554/13 залишено без змін.

Перший відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Жнива», звернувся до суду з заявою в порядку ст. 89 Господарського процесуального кодексу України в якій просить суд розяснити постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року по справі №922/2554/13 в частині посилання на найменування юридичної особи у резолютивній частині рішення, розяснити постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року по справі №922/2554/13 в частині посилання у постанові на ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи заяву тим, що резолютивна частина постанови не відповідає ч. 4 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, а викладені в постанові посилання на норми права викликають труднощі у їх розумінні.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи заяви про розяснення постанови, колегія суддів вважає заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Колегія суддів в даному випадку не вбачає наявності підстав для роз'яснення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року по справі №922/2554/13 в частині посилання на найменування юридичної особи у резолютивній частині рішення. Свою відмову колегія обґрунтовує наступним.

У відповідності до ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: у вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб.

В описовій частині рішення чітко визначено, що суд розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області (вх. №2888Х/1-35) та першого відповідача (вх. №2955Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 28 серпня 2013 року по справі №922/2554/13 за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі 1. Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ; 2. Національної академії аграрних наук України, м. Київ; 3. Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, с. Кулиничі; до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Жнива", с. Бабаї; 2. Державного підприємства дослідного господарства "Чувиріно" інституту тваринництва Української академії аграрних наук, с. Томахівка.

На підставі того, що виходячи із змісту вступної, описової, мотивувальної частини рішення, можна чітко встановити найменування першого відповідача та із тексту постанови зрозуміло, що першим відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Жнива», колегія суддів вважає, що резолютивна частина постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року по справі № 922/2554/13 є цілком зрозумілою та повністю відповідає вимогам ст. 84 Господарського процесуального кодексу Україні і розясненню не підлягає.

Відповідно до питання застосування у мотивувальній частині рішення приписів ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

Постановою пленуму Вищого господарського суду «Про судові рішення» від 23.03.2012 № 6 зазначено, що метою забезпечення правильного і однакового застосування господарськими судами норм Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що на підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 4-5, частини першої статті 84 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Роз'яснено може бути лише таке судове рішення, яке набрало законної сили та не змінене й не скасоване на момент звернення по його роз'яснення. В іншому разі господарський суд відмовляє в його роз'ясненні, а якщо рішення змінено чи скасовано в певній частині, - роз'яснює його в тій частині, в якій рішення залишено без змін, а в решті відмовляє у роз'ясненні.

Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року по справі № 922/2554/13 набрала чинності з моменту проголошення і тому колегія суддів вважає за можливе в порядку ст. 89 Господарського процесуального кодексу України дати розяснення стосовно застосування ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні 25 листопада 2013 по справі № 922/2554/13 всебічно та повно дослідивши подані докази, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 2 даної статті господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Суд зазначив, що відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір визнається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2010 порушено провадження у справі про банкрутство ДП ДГ «Чувиріно» (справа № Б-24/03-10).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.02.2011 р. керуючим санацією ДП ДГ «Чувиріно» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2

Доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що за ДП ДГ «Чувиріно» зареєстровано державний акт на право постійного користування землею за №45 від 26 листопада 1993 року серії ХР.

Рішенням комітету кредиторів ДП ДГ «Чувиріно» від 23.05.2011р., затвердженого протоколом № 7, було вирішено затвердити кандидатуру інвестора, включити до плану санації боржника ТОВ Агрофірму «Жнива» в якості інвестора за умови сплати ним земельного податку, а також інвестування ним діяльності боржника в частині здійснення засівання земель, які належать боржнику та отримання прибутку з вирощеного врожаю. Дане рішення було прийнято на комітеті кредиторів більшістю голосів, у відповідності до ст.16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

08.08.2011 р. між ТОВ Агрофірма «Жнива» та ДП ДГ «Чувиріно» в особі керуючого санацією ОСОБА_2 укладено договір оренди землі терміном на 1 рік, відповідно до якого передано в користування земельну ділянку площею 2597,0 га., що знаходиться на території Гонтарівської сільської ради Вовчанського району Харківської області. Дію вказаного договору оренди землі продовжено до 30.12.2013 згідно з додатковою угодою № 3 від 25.12.2012.

25.12.2012 р. на засіданні комітету кредиторів ДП ДГ «Чувиріно» з урахуванням необхідності обробки земель боржника та підтримання їх в належному стані і здійснення інвестором інвестиційної діяльності було вирішено надати йому згоду на здійснення у 2013-2014 роках на землях ДП ДГ «Чувиріно» сільськогосподарських робіт (протоколом № 17 комітету кредиторів). Рішення було прийнято на комітеті кредиторів більшістю голосів, у відповідності до ст.16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Національна академія аграрних наук та інститут тваринництва НААН про засідання комітету кредиторів повідомлялись належним чином, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Голова комітету кредиторів ДП ДГ «Чувиріно» звернувся до господарського суду з клопотанням про затвердження рішення комітету кредиторів від 25.12.2012р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.2013р. було задоволено клопотання голови комітету кредиторів ДП ДГ «Чувиріно» та надано згоду інвестору ТОВ Агрофірма «Жнива» здійснювати у 2013-2014р.р. на землях ДП ДГ «Чувиріно» сільськогосподарські роботи.

Відповідно до абз. 1-2 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня винесення ухвали про санацію керівник боржника відстороняється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржника переходить до керуючого санацією. Крім того зазначено, що припиняється повноваження органів управління боржника юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.

Отже, колегія робить висновок, що виходячи із системного аналізу вищевказаних вимог Закону, з дня винесення ухвали про санацію повноваження органів управління, керівника, у тому числі і повноваження щодо видачі і підписання відповідних документів, розпорядження майном переходять до керуючого санацією боржника.

Згідно ч. 5 ст. 17 Закону керуючий санацією має право: розпоряджатися майном боржника; укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди.

Відповідно до положень визначених ч. 9 ст. 17 Закону власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника. Значні угоди укладаються керуючим санацією тільки за згодою комітету кредиторів. Керуючим санацією з згодою комітету кредиторів було укладено спірний договір.

Таким чином відсутність повноважень керуючого санацією на підписання договору оренди та обовязковість погодження його з органом управління не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді справи. Спірний договір підписувався арбітражним керуючим на виконання рішення комітету кредиторів та ухвали суду у відповідності до приписів Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

При судовому розгляді колегія дійшла висновку, що сторони спірного договору при його підписанні пройшли певну процедуру та досягли згоди щодо всіх істотних умов.

Спірний договір оренди, в порушення вимог ст. 210 ЦК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України не пройшов державної реєстрації, а відтак він не є укладеним (вчиненим), що відповідає змісту ст. 210 ЦК України. При цьому позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов правильного висновку. Недійсним має бути визнаний лише укладений договір, що відповідає п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", за яким не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). Матеріалами справи підтверджено та у судовому засіданні не заперечувалось сторонами, що спірний договір не відповідає ознакам договору оренди земельної ділянки.

Однак судом встановлено, що зазначений договір був укладений виходячи із загальних положень про договір, визначених частинами 1, 2 ст.180 Господарського кодексу України ст. 638 Цивільного кодексу України.

Таким чином суд розяснює, що посилання у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року по справі №922/2554/13 на приписи ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України повязане з процедурою укладання та виконання спірного договору, як договору укладеного у відповідності до загальних положень про договір.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 86, 89, 92 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Жнива» про розяснення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року по справі №922/2554/13 задовольнити частково.

2. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Жнива» в розясненні постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року по справі №922/2554/13 в частині посилання на найменування юридичної особи у резолютивній частині рішення.

3. Розяснити постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року по справі №922/2554/13 в частині посилання на ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Пелипенко Н.М.