Постанова № 58371474, 09.06.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2016 р. Справа № 914/688/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддів Гриців В.М.

Зварич О.В.

при секретарі судового засідання Оштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 28.04.2016 р. №2302-вих.-1555 (вх. № апеляційного суду 01-05/2273/16 від 12.05.2016 р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 18.04.2016 р.

у справі №914/688/16 (суддя - Синчук М.)

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Львів

про виселення з незаконно займаного нежитлового приміщення загальною площею 25,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

за участю представників сторін:

від позивача: Малиняк В.А. - головний спеціаліст юридичного відділу (довіреність від 05.01.2016 р. №2302-вих-709);

від відповідача: Котовщиков Р.А. адвокат (договір про надання правової допомоги від 21.03.2016 р.), ОСОБА_2;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.04.2016 р. у справі №914/688/16 відмовлено в задоволенні позовних вимог Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів (надалі - Позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Львів (надалі - Відповідач) про виселення з незаконно займаного нежитлового приміщення загальною площею 25,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Позивач - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу від 28.04.2016 р. №2302-вих.-1555 (вх. № апеляційного суду 01-05/2273/16 від 12.05.2016 р.), в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Судом, як вважає Скаржник, не взято до уваги норми п.4.3 Договору, ст. 764 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Як доказ надіслання Відповідачу повідомлення про припинення договору, посилається на реєстр рекомендованих листів від 04.04.2014 р. та доданий до нього розрахунковий документ - квитанцію №857 від 04.04.2014 р.

Вважає, що судом помилково застосовано положення Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.2009 р., в частині застосування 5-ти річного терміну дії договору оренди. При цьому, зазначає, що оскільки зазначена норма надає орендарю право продовжувати орендні відносини на строк до п»яти років, то визначення конкретного строку, на який продовжується строк договору, повинно бути здійснено шляхом внесення змін до договору. У зв»язку з цим орендар має право звернутися з відповідним позовом до суду на підставі п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» в будь-який час до припинення дії договору оренди.

Скаржник вказує, що станом на сьогоднішній день Відповідач з позовом про внесення змін в договір оренди №Ф-6074-8 від 25.03.2008 р. не звертався та, відповідно, зміни в частині строку дії договору не вносились.

Дані обставини вважає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.

Представник Відповідача у відзиві, б/н від 27.05.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-04/3876/16 від 30.05.2016 р.) заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що Скаржником проігноровано п.5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», відповідно до якого, термін договорів оренди державного та комунального майна для суб»єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п»яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін. ФОП ОСОБА_2 протягом строку дії Договору є суб»єктом малого підприємництва, а відтак до нього застосовуються вищевказані норми, згідно з якими Договір продовжено до 24.03.2013 р. Вказує, що оскільки термін дії Договору закінчувався 24.03.2013 р., для припинення Договору необхідно було, щоб будь-яка зі сторін направила іншій стороні заяву про припинення або зміну умов договору оренди у період з 24.03.2013 р. по 24.04.2013 р. Повідомлення про припинення договірних стосунків №2302-вих-1223, яким Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, було надіслане 03.04.2014 р. із вказівкою про те, що Договір припинив свою дію з 24.02.2011 р., не відповідає вимогам закону. У справі відсутні докази надсилання сторонами протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, тобто з 24.03.2013 р. по 24.04.2013 р. заяв про припинення або зміну умов договору оренди, отже вважає, що договір оренди є продовженим до 24.03.2015 р. на підставі Закону. Крім цього, вказує на те, що договір оренди триває і на далі, про що, свідчать рахунки , які надсилає Відділ освіти Франківської районної адміністрації м. Львова, а Орендар їх вчасно оплачує. В назвах рахунків вказано , що це є орендна плата, що свідчить про те, що договір триває і надалі. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 28.04.2016 р. №2302-вих.-1555 (вх. № апеляційного суду 01-05/2273/16 від 12.05.2016 р.) на рішення господарського суду Львівської області від 18.04.2016 р. у справі №914/688/16 та призначено до розгляду в судове засідання на 30.05.2016 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Зварич О.В (а.с.81).

В подальшому 30.05.2016 р. за клопотання представника Скаржника розгляд справи відкладено на 09.06.2016 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Зварич О.В. (а.с.108-109).

В судове засідання 09.06.2016 р. з»явились представники сторін, які підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

25.03.2008 р. Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір №Ф-6074-8 оренди (найму) нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (а.с.12-15), згідно п.1 якого Орендодавець зобов»язується передати, а Орендар зобов»язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення, загальною площею 25,9 кв. м., яке розміщено за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Відділу освіти Франківської районної адміністрації м. Львова (балансоутримувач).

Згідно п.2.1. договору майно передається в оренду з метою розміщення перукарні.

Термін дії договору визначено на 2 роки 364 дні з 25 березня 2008 року до 24 березня 2011 року.

03.03.2016 р. Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради подало на розгляд господарського суду Львівської області позовну заяву до ФОП ОСОБА_2 про виселення з незаконно займаного нежитлового приміщення загальною площею 25,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-8).

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги п.4.3. Договору, згідно якого у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, зазначаючи при цьому, що аналогічні норми містяться у ст. 764 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Управління комунальної власності Львівської міської ради посилається на повідомлення про припинення договірних відносин №2302-вих-1223 від 03.04.2014 р., в якому зазначено, що договір припинив свою дію з 24.03.2011 р. Однак, вказує, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» «термін договорів оренди державного та комунального майна для суб»єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п»яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін». Даний Закон набрав чинності 30.12.2009 р. тобто під час дії Договору.

Відповідно до цього, на підставі вищенаведеного, просить виселити ФОП ОСОБА_2 з незаконно займаного нежитлового приміщення загальною площею 25,9 кв. м. , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

Відповідач заперечує доводи Позивача посилаючись на те, що Договір №Ф-6074-8 від 25.08.2008 р. не є припиненим, а діє до 24.03.2018 р. на підставі п.5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні». Відповідно до цього, позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

При перегляді рішення місцевого господарського суду, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Згідно вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Статтею 509 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 173 Господарського кодексу України зобов»язанням визначено правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище, сторонами у справі укладено було договір №Ф-6074-8 оренди (найму) нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), згідно п.1 якого Орендодавець зобов»язується передати, а Орендар зобов»язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення, загальною площею 25,9 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Відділу освіти Франківської районної адміністрації м. Львова (балансоутримувач) (а.с.12-15).

Договір є обов»язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положенням ст. 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (п.1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

У відповідності до вимог ст. 764 Цивільного кодексу України та ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», ч.1 ст.1 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», ч.3 ст. 55 Господарського кодексу України ФОП ОСОБА_2 протягом строку дії Договору є суб»єктом малого підприємництва, а відтак до даних договірних відносин застосовується п.5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», згідно з умовами якого Договір продовжено до 24.03.2013 р.

Пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" передбачено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, слід вважати продовженим до п 'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін. Обов'язковість виконання зазначеного законодавчого припису не ставиться у залежність від намірів орендодавця використовувати майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем меншого, ніж п'ять років, строку продовження договорів оренди державного та комунального майна".

Відтак, оскільки, Орендар не пропонував менший ніж 5 років строк, термін дії Договору був продовжений до 5 років з 25.03.2008 року по 24.03.2013 року на підставі Закону.

Відповідачем на адресу Позивача надіслано заяву про продовження дії Договору строком на 5 років від 25.03.2011 року №5-0032, заяву від 29.10.2014 року №2-19610, заяву від 23.12.2014 р. №2-24007/Д та долучено документи про продовження договору оренди у відповідності до встановлених Львівською міською радою вимог (а.с.26-27, 28-29, 30-31).

Згідно вимог ч.1 ст. 17 Закону України " Про оренду державного та комунального майна" зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 p. термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. В п. 5 Прикінцевих положень вказаного закону зазначено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна норма міститься і у ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки термін дії Договору закінчувався 24.03.2013 р., для припинення Договору необхідно було, щоб будь-яка зі сторін направила іншій стороні заяву про припинення або зміну умов договору оренди у період з 24.03.2013 по 24.04.2013. Повідомлення про припинення договірних стосунків № 2302-вих-1223, яким Позивач обґрунтовує свої вимога, було надіслане 03.04.2014 р. із вказівкою про те, що Договір припинив свою дію з 24.03.2011 р., що не відповідає вимогам закону.

В матеріалах справи відсутні докази надсилання сторонами договору, протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, тобто з 24.03.2013 по 24.04.2013 р. р. заяв про припинення або зміну умов договору оренди, отже вказаний договір оренди є продовженим до 24.03.2018 р. на підставі Закону, а саме п.5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» та ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.4.3. Договору, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України.

Крім цього, протягом липня 2015 р. - березня 2016 р. балансоутримувач - Відділ освіти Франківської районної адміністрації м. Львова виставляв Відповідачу - орендарю рахунки на оплату орендної плати згідно Договору оренди та орендар оплачував їх, що підтверджується рахунками та банківськими квитанціями про оплату (а.с.36-47).

Крім цього, в матеріалах справи наявна довідка №472 від 24.03.2016 р. Відділу освіти Франківського району (балансоутримувач), згідно якої вбачається той факт, що приміщення, розташоване за адресою, АДРЕСА_1 ,орендується ФОП ОСОБА_2, згідно договору оренди №Ф-6074-8 від 25.03.2008 р. Також в ній зазначено, що станом на 23.03.2016 р. заборгованості по орендній платі, земельному податку, комунальних послугах та експлуатаційних витратах немає, а дані нежитлові приміщення, які використовуються ФОП ОСОБА_2, непридатні для надання освітніх послуг (а.с.48).

Відповідно до цього, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про виселення ФОП ОСОБА_2 із займаного нежитлового приміщення загальною площею 25,9 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, АДРЕСА_1, з огляду на відсутність правових підстав для такого задоволення.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 18.04.2016 р. у справі №914/688/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 28.04.2016 р. №2302-вих.-1555 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 13.06.2016р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Судді Гриців В.М.

Зварич О.В.