Ухвала суду № 58371452, 15.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2016 рокусправа № 808/887/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Царьова Н.П.

за участі представника позивача Журавльова О.С.

представників відповідачів Кравченко М.С., Корнієць О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС та управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2016 р. в справі № 808/887/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - ПАТ «ЗФЗ») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ), управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі - УДКС) про визнання протиправною бездіяльності СДПІ щодо неподання УДКС висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню з бюджету по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 р. в розмірі 4356399 грн., стягнення з Державного бюджету України пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за жовтень 2015 р., в розмірі 252074,38 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2016 р. позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «ЗФЗ» пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за жовтень 2015 р., в розмірі 252074,38 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач СДПІ просить скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог з підстав порушення норм матеріального права, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду України з питання стягнення на користь платника податків бюджетної заборгованості, що є аналогічним стягненню пені, яка полягає у тому, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених ст. 200 Податкового кодексу України, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування у спосіб судового стягнення. Відшкодування з Державного бюджету податку на додану вартість є виключними повноваженням податкових органів та органів державної казначейської служби, тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Крім того, на думку апелянта, відсутні підстави для нарахування пені, оскільки висновок з реєстром на відшкодування направлені СДПІ до УДКС своєчасно.

Також апелянт зазначає про безпідставність застосування судом першої інстанції при розрахунку пені формули, визначеної наказом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 р. № 953, оскільки цим наказом затверджена Інструкція, розроблена відповідно до ст. ст. 2, 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та з метою виконання статей 129, 130, 131 Податкового кодексу України, тоді як в даному випадку підлягає застосуванню п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

В апеляційній скарзі відповідач УДКС просить змінити постанову суду першої інстанції, виклавши абзац 5 резолютивної частини в наступній редакції: «Присудити на користь ПАТ «ЗФЗ» судові витрати в розмірі 1890,55 грн. з Державного бюджету України». Вказує, що єдиною підставою юридичної відповідальності є вчинення стороною правопорушення за умов наявності правової норми, що встановлює міру відповідальності за нього. В ході розгляду справи не встановлено порушення УДКС законодавства та нормативно-правових актів, тому є безпідставним присудження до стягнення на користь позивача судових витрат в розмірі 1890,55 грн. за рахунок бюджетних асигнувань УДКС. Також вважає безпідставним посилання суду на п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки з 01.02.2016 р. дана норма виключена з кодексу.

В судовому засіданні представник відповідача СДПІ апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача УДКС в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача просив в задоволенні апеляційних скарг відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційних скарг матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Позивач Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради 30.05.1995 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 00186542, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100335740, перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління ДФС.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «ЗФЗ» відповідало критеріям платників, визначеним п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, які мають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування.

20.11.2015 р. позивачем подано до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 р., якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України на рахунок платника у банку, в розмірі 4 356 399,00 грн.

10.12.2015 р. СДПІ проведено камеральну перевірку ПАТ «ЗФЗ» щодо правомірності нарахування податку на додану вартість за жовтень 2015 р. за податковою декларацією з податку на додану вартість від 20.11.2015 р. № 9237367416, за результатами якої складено довідку у формі висновку від 10.12.2015 р. № 128/47-0/00186542, в якій зазначено, що при відображенні ПАТ «ЗФЗ» у декларації за жовтень 2015 р. бюджетного відшкодування у сумі 4 356 399,00 грн. порушень не встановлено.

11.12.2015 р. СДПІ сформовано висновки про суми відшкодування податку на додану вартість № 3427-20 на суму 4259623,68 грн., № 3428-20 на суму 68189,40 грн., № 3429-20 на суму 17047,35 грн., № 3430-20 на суму 11538,57 грн., якими повідомлено, що платнику ПАТ «ЗФЗ» за декларацією № 9237367416 від 20.11.2015 за жовтень 2015 р. підлягає автоматичному бюджетному відшкодуванню з бюджету сума податку на додану вартість в розмірі 4 356 399,00 грн.

Висновок та реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану вартість СДПІ 11.12.2015 р. направлено до УДКС, які отримані 14.12.2015 р., що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції та відповідачами не заперечується.

18.12.2015 р. листом № 04-08.14/1749-3770 УДКСУ у м. Запоріжжі повернуто СДПІ висновки від 11.12.2015 р. № 3427-20, № 3428-20, № 3429-20 та № 3430-20 у зв'язку з тим, що в УДКС відсутня узагальнена інформація щодо визначених у висновках обсягах сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування.

СДПІ неодноразово направлялись до УДКС висновки та реєстри висновків, які надходили до УДКС 18.12.2015 р., 24.12.2015 р., 30.12.2015 р., 11.01.2016 р., 15.01.2016 р., 20.01.2016 р., 26.01.2016 р., 01.02.2016 р., 05.02.2016 р., 11.02.2016 р., 17.02.2016 р., 23.02.2016 р., 29.02.2016 р., 04.03.2016 р., 12.03.2016 р., 17.03.2016 р., 23.03.2016 р., 29.03.2016 р., 04.04.2016 р., 08.04.2016 р., проте повертались УДКС контролюючому органу.

Встановивши виконання СДПІ обов'язку щодо направлення органу державної казначейської служби висновків із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню з бюджету на користь позивача по декларації за жовтень 2015 р., суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність з боку СДПІ протиправної бездіяльності, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності СДПІ щодо неподання висновків.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до вимог п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України позивач повинен був отримати бюджетне відшкодування за декларацією за жовтень 2015 р. до 21.12.2015 р., виходячи з того, що декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 р. подано позивачем до СДПІ 20.11.2015 р., 20 календарних днів для проведення камеральної перевірки закінчилися 11.12.2015 р., тому суд вважав, що граничний строк для подання висновку (три робочі дні після закінчення перевірки) завершується 16.12.2015 р., а граничний термін перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку (три операційні дні після отримання висновку) припадає на 21.12.2015 р. (19 та 20 грудня 2015 року - вихідні дні).

У зв'язку з тим, що з 22.12.2015 р. сума податку на додану вартість за жовтень 2015 р. в розмірі 4 356 399 грн., яка не була відшкодована позивачу, вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на таку заборгованість нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Здійснюючи розрахунок суми пені, яка підлягає стягненню з бюджету на користь позивача, суд застосував Інструкцію про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затверджену наказом Державної податкової адміністрації України 17.12.2010 р. № 953, як аналогію права, вказуючи на те, що чинним законодавством не визначено порядок нарахування пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, право на яку визначено п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим пеня, нарахована на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, розрахована за формулою: (сума заборгованості * кількість днів прострочення : 100% х облікова ставка Національного банку України х 1,2) : 365 днів. При цьому зазначив, що суми пені, зазначені в розрахунку пені, наданому позивачем до позовної заяви, відповідають сумам, розрахованим за наведеною формулою, позивачем правильно застосовано ставки НБУ на кожний з періодів нарахування пені, а тому суд погодився із розрахунком пені, розмір якої за період з 22.12.2015 р. по 11.03.2016 р. складає 252 074,38 грн.

Предметом апеляційного оскарження є постанова суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Розглядаючи справу в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, предметом апеляційного перегляду є постанова суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету пені відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом підтверджено право на отримання позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за жовтень 2015 р. в сумі 4 356 399,00 грн.

Вказана сума позивачу не відшкодована у зв'язку з поверненням органом державної казначейської служби висновків на відшкодування податку з бюджету.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного статтею 200 цього кодексу строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Верховним Судом України в постанові від 03.06.2014 р. в справі № 21-131а14 висловлена наступна правова позиція.

У разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Відтак, враховуючи зазначену правову позицію Верховного Суду України відповідно до ст. 244-2 КАС України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскільки позивачу не відшкодовані протягом строку, встановленого ст. 200 Податкового кодексу України, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, є правильним висновок суду першої інстанції, що на суму такої заборгованості нараховується пеня, яка підлягає стягненню на користь позивача з бюджету.

Відповідач СДПІ вказує на безпідставність застосування судом першої інстанції при розрахунку пені формули, визначеної наказом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 р. № 953, оскільки цим наказом затверджена Інструкція, розроблена відповідно до ст. ст. 2, 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та з метою виконання статей 129, 130, 131 Податкового кодексу України, тоді як в даному випадку підлягає застосуванню п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутній нормативно-правовий акт, який встановлює порядок розрахунку суми пені відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

Разом з тим, відповідачем фактично не оспорюється розрахунок пені, який наведений у оскаржуваному судовому рішенні, а вказується про застосування нормативно-правового акту, який не регулює спірні правовідносини.

Судом першої інстанції пеня розрахована за формулою: сума заборгованості х кількість днів прострочення : 100% * облікова ставка Національного банку України х 1,2) : 365 днів.

Така формула узгоджується з приписами п. 200.23 п. 200 Податкового кодексу, відповідно до якої на суму бюджетної заборгованості нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відтак, колегія суддів погоджується із розрахунком пені, наведеному у постанові суду першої інстанції.

Доводи апелянта СДПІ щодо неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду України з питання стягнення на користь платника податків бюджетної заборгованості, що є аналогічним стягненню пені, яка полягає у тому, що порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість не передбачає бюджетне відшкодування у спосіб судового стягнення, це є виключними повноваженням податкових органів та органів державної казначейської служби, тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості, судова колегія вважає необґрунтованими.

Приведена в апеляційній скарзі СДПІ правова позиція Верховного Суду України стосується питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість. При цьому процедура, передбачена Податковим кодексом України, щодо повернення платнику податку на додану вартість не є тотожною процедурі нарахування пені, встановленої п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, тому колегія суддів не вбачає порушень приписів ст. 244-2 КАС України.

Крім того, як зазначено вище, Верховним Судом України в постанові від 03.06.2014 р. в справі № 21-131а14 висловлена правова позиція щодо застосування п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, з якої повністю узгоджується позиція в даній справі як суду апеляційної інстанції, так й суду першої інстанції,

Щодо посилання апелянта на відсутність підстав для нарахування пені через своєчасність направлення СДПІ висновку з реєстром на відшкодування до УДКС, судова колегія зазначає, що підставою для нарахування та стягнення на користь платника податків пені є наявність суми податку, не відшкодованої платнику протягом визначеного статтею 200 цього кодексу строку, яка вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. Тому відсутність протиправної бездіяльності СДПІ одночасно із невідшкодуванням позивачу суми бюджетної заборгованості не є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені.

Щодо доводів апелянта УДКС в частині відсутності підстав для стягнення з цього органу як відповідача судових витрат на користь позивача, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, законодавець встановлює імперативний припис щодо стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень, що виступали стороною у справі, безвідносно до того, чи визнавались дії конкретного відповідача протиправними чи ні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС та управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2016 р. в справі № 808/887/16 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2016 р. в справі № 808/887/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення пені залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 16.06.2016 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко