Постанова № 58371442, 14.06.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р.Справа № 916/2497/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.,

ОСОБА_1

секретар судового засідання Селиверстова М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 14.06.2016р.:

від прокуратури: ОСОБА_2, за посвідченням;

від позивача: ОСОБА_3, за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю;

від третьої особи-1: не зявився;

від третьої особи-2: не зявився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО" та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району

на рішення господарського суду Одеської області

від 28 березня 2016 року

по справі №916/2497/15

за позовом Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району

2. Військової частини А2613

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 14.06.2016р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.03.2016р. по справі №916/2497/15 (суддя Літвінов С.В.) відмовлено в задоволенні позову Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району та Військової частини А2613 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння з посиланням на те, що ні військовою прокуратурою Білгород-Дністровського гарнізону, ні Міністерством оборони України не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач взагалі заволодів/володіє земельною ділянкою площею 48 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко №121, при цьому, матеріали справи свідчать, що титульним володільцем зазначеної земельної ділянки є Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району, в той час як користування цією земельною ділянкою здійснює ТОВ БТК Агро на підставі договору №168/10/20 від 17.11.2014р., який є чинним та не визнаний недійсним в судовому порядку. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що земельна ділянка площею 48 га, розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко №121, не вибувала із володіння держави, що виключає можливість задоволення позовних вимог про її витребування з чужого незаконного володіння.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону, в якій прокуратура просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2016р. по справі №916/2497/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що прокуратурою правильно визначено орган, в інтересах якого може бути предявлений відповідний позов, оскільки виходячи з положень чинного законодавства, землі оборони належать до державної форми власності, управління якими покладено на уповноважений державою орган Міністерство оборони України. Крім того, прокуратура вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно неможливості застосування віндикаційного позову у цій справі, так як вважає, що договір про спільний обробіток земельної ділянки від 17.11.2014р. №168/10/20 є удаваним правочином, оскільки укладений для приховання іншого правочину договору оренди землі. Скаржник зазначає, що за відсутності державної реєстрації останнього, договір є не вчинений, відтак, у відповідача відсутні правові підстави для володіння та користування відповідною земельною ділянкою.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою також звернулось ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО", в якій відповідач просить змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2016р. по справі №916/2497/15, виключивши інформацію щодо порядку розрахунків між сторонами, що містить комерційну таємницю та не відноситься до предмету спору.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району, якою третя особа-1 просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2016р. по справі №916/2497/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

08.06.2016р. від ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО" до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

08.06.2016р. від Міністерства оборони України до Одеського апеляційного господарського суду надійшли пояснення на апеляційній скарги, якими позивач просить задовольнити апеляційні скарги Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО" - залишити без задоволення.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2016р. та від 08.06.2016р. розгляд апеляційний скарг відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону, ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО" та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення першої інстанції слід скасувати, апеляційні скарги Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону і Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО" залишити без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до державного акту на право користування землею серії Б №031745 від 1985р. Болградській квартирно-експлуатаційній частині району надано в безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку, загальною площею 4240,7 га землі в межах згідно з планом землекористування для будівництва обєктів.

Згідно з планом землекористування зазначеного державного акту Болградській квартирно-експлуатаційній частині району передано в користування ділянку №107 площею 3940,7 га та ділянку с. Жовтневе площею 300 га.

На підставі директиви Міністра оборони України від 25.07.2006р. №322/1/010 наказом начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 01.11.2006р. №123 Болградську квартирно-експлуатаційну частину району розформовано, а її правонаступником визнано квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси з підпорядкованим підрозділом Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційної частиною району.

Військове містечко №121, що входить до складу земельної ділянки, право користування якою посвідчено державним актом серії Б №031745 від 1985р., перебуває на обліку Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини та закріплено за військовою частиною А2613, що вбачається з індивідуальної картки обліку земельної ділянки №78 форми 403.

Матеріали справи свідчать, що 17.11.2014р. між Військовою частиною А2613 (сторона 1) та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю „БТК Агро (сторона 2) укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки №168/10/20 (далі договір), за умовами якого з метою відпрацювання моделі співпраці з підприємствами та залучення додаткових джерел фінансування життєдіяльності військової частини А2613, сторони за цим договором, зобовязалися шляхом обєднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових засадах в межах діючого законодавства та у відповідності до статутів, спільно діяти для досягнення спільних господарських цілей без створення юридичної особи, як то: вирощування, переробка та реалізація насіння всіх категорій (елітного та репродукційного); вирощування та реалізація товарної сільськогосподарської продукції; підвищення ефективності використання майна; впровадження сучасних технологій вирощування; зменшення сукупних та індивідуальних витрат матеріально-технічних та інших ресурсів для максимального прибутку (п.1.1 договору).

Сторони домовились, що спільний обробіток земельної ділянки буде розподілятися наступним чином: ТОВ „БТК Агро бере на себе зобовязання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена договором, а Військова частина А2613 бере на себе зобовязання, зокрема, надати для спільного обробітку земельну ділянку ТОВ „БТК Агро площею 48 га, з земель, що знаходяться у неї в користуванні згідно акту прийому-передачі будівлі, споруд та території військового містечка №121 від 28.10.2010 та державного акту серії Б №031745 від 12.02.1985 (п.1.2 договору).

Пунктами 6.1, 6.2 договору, зокрема, передбачено, що внеском сторони 1 є вартість права користування земельною ділянкою загальної площею 50 га, згідно з актом обміру земельної ділянки, який є невідємною частиною договору, а внеском сторони 2 грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові звязки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.

Відповідно до п.п. 8.2, 8.3 договору прибуток, що отримується сторонами від спільного обробітку земельної ділянки, підлягає розподілу пропорційно часткам, визначеним у статті 6 цього договору та понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції; фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку стороні 1 та утримання відповідної частки прибутку стороною 2.

Сторони погодились, що сторона 2 перераховує стороні 1 у строк до 20 числа кожного місяця 2014-2015 років грошові кошти у сумі 2281 грн., але в загальній сумі за один сільськогосподарський рік на суму не менше 27372 грн., які складаються з розрахунку 3% від середньої вартості за 1 у. к. га землі (5940 грн. х 3,2 = 19008 х 3% = 570,24 грн. за 1 у.к. га х 48 га = 27372 грн.) та в подальшому з урахуванням щорічної індексації, як достроково розподілений прибуток від спільного обробітку землі у наступному сільськогосподарському році. В такому разі сторона 2 самостійно на свій розсуд з урахуванням вимог сторони 1, розпоряджається своєю частиною, отриманою від результату спільного обробітку (п. 8.6 договору).

Згідно з пунктами 11.1, 11.2 договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками обох сторін і набирає чинності з 17.11.2014р. та закінчується 30.11.2015р.

Як свідчать матеріали справи, за актом прийомупередачі земельна ділянка площею 48 га була передана відповідачеві.

07.05.2015р. між Військовою частиною А2613 (сторона 1) та ТОВ „БТК Агро (сторона 2) укладено додаткову угоду №168/10/6 до договору №168/10/20 від 17.11.2014р.,

якою пункт 8.6 договору викладено у наступній редакції: Сторони погодилися, що сторона 2 перераховує стороні 1 у строк до 20 числа кожного місяця 2015 року грошові кошти у сумі 2621 грн., але в загальній сумі за один сільськогосподарський рік на суму не менше 32204 грн., які складаються з розрахунку 3% від середньої вартості за 1 у.к. га землі (в тому числі за період з 17.11.14 31.12.14рр. 19 008 грн. х 3% х 48 га /365 х 45 діб = 3375 грн. та за період з 01.01.2015 30.11.2015рр. 19 008 грн. х 1,149 (індекс інфляції станом на 01.01.2015) х 3% х 48 га / 12 міс. Х 11 міс. = 28829 грн., що разом становить 32204 грн.) та в подальшому з урахуванням щорічної індексації, як достроково розподілений прибуток від спільного обробітку землі у наступному сільськогосподарському році. В такому разі сторона 2 самостійно на свій розсуд з урахуванням вимог сторони 1, розпоряджається своєю частиною, отриманою від результату спільного обробітку.

Предметом спору у даній справи є вимога заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про витребування з незаконного володіння ТОВ „БТК Агро на користь держави в особі Міністерства оборони України, земельної ділянки із земель Військового містечка №121 (земельна ділянка № 1) площею 48 га, нормативно-грошовою вартістю 90330,72 грн., яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко №121.

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Як стверджує відповідач, договір від 17.11.2014р. є не удаваним правочином, а договором про спільну діяльність, укладеним відповідно до статей 1130, 1132 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з даним твердження, з огляду на наступне.

Частинами першою, другою статті 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (частина перша статті 1132 Цивільного кодексу України).

Як вбачається зі змісту договору від 17.11.2014р., він містить елементи договору найму (оренди), і направлений не на встановлення зобов'язань з об'єднання вкладів сторін та спільних дій з метою одержання прибутку, а на передачу відповідачу у тимчасове користування земельної ділянки.

Зокрема, у пункті 1.2 договору сторони домовилися, що спільний обробіток земельної ділянки буде розподілятися наступним чином: ТОВ „БТК Агро» бере на себе зобовязання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена договором, в свою чергу, військова частина А2613 бере на себе зобовязання надати для спільного обробітку земельну ділянку відповідачу площею 48 га, з земель, що знаходяться у неї в користуванні відповідно до Акту прийому-передачі будівлі, споруд та території військового містечка № 121 від 28.10.2010р. та державного акту серії Б № 031745 від 12.02.1985р..

У пункті 4.1 договору сторони обумовили, що відповідач не може відчужувати права користування земельною ділянкою, яка надана йому за цим договором без письмового дозволу іншої сторони.

Положеннями п. 6.1 договору передбачено, що внеском військової частини А2613 є вартість права користування земельною ділянкою загальної площею 50 га, згідно з Актом обміру земельної ділянки, який є невідємною частиною договору, яка взята з листа Відділу Дерземагентства у Болградському районі Одеської області Головного управління Держземагентства у Одеській області № 7-7-06/4544 від 18.09.2014р., відповідно викопіюванню середня вартість 1 у.к. га по Одеській області складає 5940,00 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації 3,2 та 1,756 станом на 2014 рік.

Відповідно до п. 8.6 договору сторони погодились, що сторона 2 перераховує стороні 1 у строк до 20 числа кожного місяця 2014-2015 років грошові кошти у сумі 2281 грн., але в загальній сумі за один сільськогосподарський рік на суму не менше 27372 грн., які складаються з розрахунку 3% від середньої вартості за 1 у. к. га землі (5940 грн. х 3,2 = 19008 х 3% = 570,24 грн. за 1 у.к. га х 48 га = 27372 грн.) та в подальшому з урахуванням щорічної індексації, як достроково розподілений прибуток від спільного обробітку землі у наступному сільськогосподарському році. В такому разі сторона 2 самостійно на свій розсуд з урахуванням вимог сторони 1, розпоряджається своєю частиною, отриманою від результату спільного обробітку.

07.05.2015р. між Військовою частиною А2613 (сторона 1) та ТОВ „БТК Агро (сторона 2) укладено додаткову угоду №168/10/6 до договору №168/10/20 від 17.11.2014р.,

якою пункт 8.6 договору викладено у наступній редакції: Сторони погодилися, що сторона 2 перераховує стороні 1 у строк до 20 числа кожного місяця 2015 року грошові кошти у сумі 2621 грн., але в загальній сумі за один сільськогосподарський рік на суму не менше 32204 грн., які складаються з розрахунку 3% від середньої вартості за 1 у.к. га землі (в тому числі за період з 17.11.14 31.12.14рр. 19 008 грн. х 3% х 48 га /365 х 45 діб = 3375 грн. та за період з 01.01.2015 30.11.2015рр. 19 008 грн. х 1,149 (індекс інфляції станом на 01.01.2015) х 3% х 48 га / 12 міс. Х 11 міс. = 28829 грн., що разом становить 32204 грн.) та в подальшому з урахуванням щорічної індексації, як достроково розподілений прибуток від спільного обробітку землі у наступному сільськогосподарському році. В такому разі сторона 2 самостійно на свій розсуд з урахуванням вимог сторони 1, розпоряджається своєю частиною, отриманою від результату спільного обробітку.

Отже, з наведених умов договору від 17.11.2014р. вбачається, що його метою є надання відповідачу у тимчасове користування земельної ділянки за плату у вигляді періодичних платежів, яка визначається на підставі розміру земельної ділянки, її вартості і відсоткової ставки 3 %, та корегується на індекс інфляції.

З огляду на наведені обставини, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що договір про спільний обробіток земельної ділянки від 17.11.2014р. №168/10/20 є удаваним правочином, оскільки укладений для приховання іншого правочину - договору оренди землі, який сторони насправді вчинили.

Частиною другою статті 235 Цивільного кодексу України передбачено, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічні положення викладені в постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9.

Згідно із частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи (частина сьома статті 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. № 161-XIV, з наступними змінами та доповненнями, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Колегією суддів встановлено, що передана відповідачу за договором від 17.11.2014р. земельна ділянка полігону для проведення занять з бойової підготовки військовослужбовців належить правонаступнику розформованої Болградської квартирно-експлуатаційної частини (району) - Білгород-Дністровській квартирно-експлуатаційній частині району на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія Б № 031745.

При цьому, на підставі Акту прийому (передачі) будівель, споруд та території військового містечка під охорону від 28.10.2010р., фонди військових містечок, зокрема №121, які прийняті на картковий та бухгалтерський облік Білгород-Дністровської КЕЧ районну у м. Болград, згідно «Переліку комплексу будівель у м. Болград Одеської області, які передані у державну власність з віднесенням до сфери управління Міноборони» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 № 1186-р, були передані військовій частині А2613 лише під охорону.

Отже, військова частина А2613 не може бути орендодавцем земельної ділянки, яка була передана відповідачу у тимчасове користування за договором від 17.11.2014р.

Частинами першою, другою статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991р. № 1934-XII, з наступними змінами і доповненнями, передбачено, що Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно із статтею 1, частинами першою, другою статті 2, частиною першою статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» від 27.11.2003р. № 1345-IV, з наступними змінами і доповненнями, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об'єкти визначаються Кабінетом Міністрів України. Військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Надання земельної ділянки у користування повинно відбуватись із дотриманням положень земельного законодавства, зокрема, частин першої, другої статті 124 Земельного кодексу України, відповідно до яких, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

При цьому, отримання погодження Міністерства оборони України або уповноваженого ним органу на передачу в тимчасове користування земельної ділянки із земель оборони є обовязковим, оскільки відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII, з наступними змінами та доповненнями, а також частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 № 1075-XIV, саме це міністерство є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Відповідно до пунктів 38, 39, 40 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, ділянки, території, що тимчасово не використовуються, полігонів, танкодромів, стрільбищ та інших об'єктів Збройних Сил України, придатних для сінокосіння, випасу скоту та посіву сільськогосподарських культур, дозволяється передавати у тимчасове використання (але не у збиток бойовій підготовці та при умові забезпечення збереження державної таємниці) військовим радгоспам, а також іншим сільськогосподарським підприємствам. Передача земель в тимчасове користування відбувається з погодження: заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України - щодо земель спеціальних об'єктів центрального підпорядкування; командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування - щодо земель для об'єктів окружного, Північного оперативно-територіального командування підпорядкування. Передача земель в тимчасове користування оформлюється рішенням сільської, селищної чи міської рад.

Апеляційний господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази дотримання порядку передачі земельної ділянки в оренду, встановленого частинами першою, другою статті 124 Земельного кодексу України, а також отримання відповідного погодження Міністерства оборони України або уповноваженого ним органу. Відтак, договір від 17.11.2014р. суперечить вказаним нормам законодавства.

Частиною першою статті 210 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації (пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною пятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, в редакції Закону України від 11.02.2010р. № 1878-VI, встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно із частиною третьою статті 3, пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. № 1952-IV, з наступними змінами та доповненнями, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Отже, за відсутності державної реєстрації права оренди земельної ділянки, договір від 17.11.2014р. є не вчиненим. За таких обставин, у відповідача відсутні правові підстави для володіння та користування земельною ділянкою із земель військового містечка № 121 площею 48 га, нормативно-грошовою вартістю 900330,72 грн., яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко № 121.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 Цивільного кодексу України).

Отже, Міністерство оборони України в праві вимагати витребувати нерухоме майно, що знаходиться у володінні ТОВ «БТК Агро» без відповідної правової підстави.

Враховуючи всі вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає такими, що обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю „БТК Агро на користь держави в особі Міністерства оборони України, земельної ділянки із земель військового містечка № 121 (земельна ділянка №1) площею 48 га, нормативно-грошовою вартістю 90330,72 грн., яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко №121.

Таким чином, апеляційний господарський суд зазначає про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району.

Стосовно апеляційної скарги ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО", колегія суддів зазначає, що у судовому засіданні 26.05.2016р. представник відповідача вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не підтримав, проте, правом, наданим ст. 100 Господарським процесуальним кодексом України, щодо відмови від апеляційної скарги не скористався. За таких обставин, апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО".

Розподіл судових витрат здійснено відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Комунального підприємства Очаківводоканал слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 15.03.2016р. по справі №915/174/16 без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району задовольнити.

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "БТК АГРО" відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2016р. по справі №916/2497/15 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю „БТК Агро (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Г. Трайкова, 92, код ЄДРПОУ 36340986) на користь держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ-168, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), земельну ділянку із земель військового містечка № 121 (земельна ділянка № 1) площею 48 га, нормативно-грошовою вартістю 900330,72 грн., яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко № 121.

Стягнути з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «БТК Агро» (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Г.Трайкова, 92, код ЄДРПОУ 36340986) в дохід Державного бюджету України (УК у м. Одесі/Приморський район, код 38016923, р/р №31210206783008, МФО 828011, КБК 22030001, або на інші рахунки) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 13504,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «БТК Агро» (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Г.Трайкова, 92, код ЄДРПОУ 36340986) до Спеціального фонду Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса, код ЄДРПОУ отримувача: 38016923, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050)», символ звітності 206, код ЄДРПОУ суду 26016990) 28194,92 грн. судового збору за подання апеляційних скарг.

Стягнути з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «БТК Агро» (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Г.Трайкова, 92, код ЄДРПОУ 36340986) на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67700, Одеська обл. м. Білгород-Дністровський, вул. Лікарняна, 1а, код ЄДРПОУ 08124865) 14855,46 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 16.06.2016р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Головей В.М.