Постанова № 58371378, 08.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р. Справа№ 910/3191/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Мамонова В.М. - представник за дов. б/н від 06.10.2015 року;

від відповідача: Василькова І.О. - представник за дов. №7 від 29.01.2016 року;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державного концерну "Ядерне паливо"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 року

у справі № 910/3191/16 (суддя: Отрош І.М.)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "КБ "Атомприлад"

до Державного концерну "Ядерне паливо"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про стягнення 10659,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "КБ "Атомприлад" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного концерну "Ядерне паливо" (далі - відповідач) про стягнення 10659, 58 грн, з яких 8708,64 грн основного боргу, 1456,64 грн пені, 208,00 грн штрафу, 92,64 грн 3% річних та 193,66 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов Договору оренди № 6374 від 05.02.2013 року не здійснив оплату 30% вартості орендних платежів на користь позивача як балансоутримувача об'єкта оренди, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 6933,38 грн. Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення чинного законодавства та умов договору № 1/02 від 05.02.2013 року не відшкодував позивачу експлуатаційні витрати за липень - серпень 2015 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1775, 26 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 року у справі № 910/3191/16 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного концерну "Ядерне паливо" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" суму основного боргу у розмірі 8 708, 64 грн, пеню у розмірі 1 200,43 грн, штраф у розмірі 208,00 грн, 3% річних у розмірі 92,64 грн, інфляційні втрати у розмірі 180,12 грн та судовий збір у розмірі 1343,13 грн В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державний концерн "Ядерне паливо" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо порушення умов договору оренди нерухомого майна та відмовити в задоволенні в частині позовних вимог щодо порушення умов договору №1/02 від 05.02.2013 року у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема відповідач не був належним чином повідомлений про місце та час розгляду позовної заяви, що відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Крім того, скаржник вказав, що позивач не є належним позивачем в даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 року прийнято апеляційну скаргу Державного концерну "Ядерне паливо" до провадження. Крім того, даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 08.06.2016 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 08.06.2016 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 року по справі №910/3191/16 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники третьої особи у судове засідання 08.06.2016 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №14351071 (наявне в матеріалах справи).

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ст. 102 ГПК України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи, яка була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державного концерну "Ядерне паливо" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

05.02.2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Державним концерном "Ядерне паливо" (орендар) було укладено договір оренди № 6374 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення, площею 16,20 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 59 на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Енергоефективність" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2012 року і становить 244177,00 грн, без ПДВ.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди № 6374 від 05.02.2013 року орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди № 6374 від 05.02.2013 року його укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 05.02.2013 року до 05.02.2014 включно.

Договором № 6371/01 від 12.02.2014 року про внесення змін до договору оренди № 6374 від 05.02.2013 сторони продовжили строк дії вказаного договору оренди до 05.02.2015 року включно.

Договором № 6371/02 від 13.02.2015 року про внесення змін до договору оренди № 6374 від 05.02.2013 сторони продовжили строк дії вказаного договору оренди до 05.02.2016 року включно.

Згідно з пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, договір оренди № 6374 від 05.02.2013 року за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 05.02.2013 року за актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 59 орендодавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву) передав, а орендар (Державний концерн "Ядерне паливо") прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежиле приміщення, площею 16,20 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 59 на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Енергоефективність" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (балансоутримувач).

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін.

Відповідно до п. 3.11 договору оренди № 6374 від 05.02.2013 року у разі розірвання за згодою сторін договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.3 договору оренди № 6374 від 05.02.2013 року зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Відповідно до п. 10.6.3 договору оренди № 6374 від 05.02.2013 року чинність цього договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін.

14.09.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Державним концернолм "Ядерне паливо" було укладено договір 6374/04 про припинення договору оренди № 6374 від 05.02.2013 року, в якому сторони зазначили, що чинність договору оренди № 6374 від 05.02.2013 року достроково припинено з 01.09.2015 року (п.п. 1 та 2 вказаного договору від 02.03.2015 року).

Відповідно до п. 10.9 договору оренди № 6374 від 05.02.2013 року у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3-х робочих днів повертається орендодавцю/балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно з п. 10.10 договору оренди № 6374 від 05.02.2013 року майно вважається повернутим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складення акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

01.09.2015 року за актом приймання-передачі (повернення) майна за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 59 відповідач повернув Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву об'єкт оренди - нежиле приміщення, площею 16,20 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 59 на першому поверсі будівлі.

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 3.1 договору оренди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2012 року - 3058,31 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2013 року.

Згідно з Розрахунком плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна до договору оренди № 6374 від 05.02.2013 року, орендна плата за перший (базовий) місяць оренди - грудень 2012 року становить 3669,98 грн (без ПДВ).

Відповідно до п. 3.2 договору оренди року нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3 договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.4 договору оренди у разі користування майном протягом неповного календарного місяця добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Відповідно до п. 3.6 договору оренди № 6374 від 05.02.2013 року орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за період з червня 2015 року по серпень 2015 року відповідач зобов'язаний був сплатити на користь балансоутримувача об'єкта оренди 30% нарахованої орендної плати (відповідно до п. 3.6 договору) у загальному розмірі 6933,38 грн, що відображено у розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви, а саме: 2332,84 грн, 30% орендної плати за червень 2015 року; 2309,51 грн - 30% орендної плати за липень 2015 року; 2291,03 грн - 30% орендної плати за серпень 2014 року.

Вказаний розмір оренди (30% орендної плати) визначений відповідно до п. п. 3.1 - 3.3, 3.6 договору оренди № 6374 від 05.02.2013 року та при цьому, матеріали справи містять копії актів надання послуг № 13 від 30.06.2015 року на суму 2332,84 грн, № 15 від 31.07.2015 на суму 2309,51 грн та № 19 від 31.08.2015 на суму 2291,03 грн (вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача і відповідача), а також відповідні рахунки на оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи встановлений у п. 3.6 договору оренди № 6374 від 05.02.2013 року строк виконання відповідачем (орендарем) свого обов'язку зі сплати орендних платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідач повинен був сплачувати 30% орендної плати на користь балансоутримувача (позивача по даній справі) не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Зокрема, відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 2332,84 грн у строк до 10.07.2015 року включно (за актом надання послуг № 13 від 30.06.2015 на суму 2332,84 грн), грошові кошти у розмірі 2309,51 грн у строк до 10.08.2015 року включно (за актом надання послуг 15 від 31.07.2015 року на суму 2309,51 грн) та грошові кошти у розмірі 2291,03 грн у строк до 10.09.2015 року включно (за актом надання послуг № 19 від 31.08.2015 року на суму 2291,03 грн), що разом становить 6933,38 грн.

При цьому, вказаний розмір заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за червень - серпень 2015 року у сумі 6933,38 грн зазначений в акті звіряння взаємних розрахунків станом на 31.10.2015 року, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача (наявний в матеріалах справи).

Крім того, 05.02.2013 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (балансоутримувач) та Державним концерном "Ядерне паливо" (орендар) було укладено договір № 1/02 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю далі - договір №1/02), відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію державного нерухомого майна - адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: 01032, м. Київ, вул. Л. Толстого, 59 та перебуває на балансі у відокремленого підрозділу "Енергоефективність" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт.

Відповідно до п. 1.2 договору № 1/02 орендар користується нежитловим приміщенням (кімната № 105) загальною площею 16,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Л. Толстого, 59 на першому поверсі адміністративної будівлі, що перебуває на балансі у відокремленого підрозділу "Енергоефективність" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Згідно з п. 1.3 договору № 1/02 відшкодування підлягають наступні витрати балансоутримувача: теплоенергія, електроенергія, вода, каналізація, санітарна обробка будинку, охоронна сигналізація, вивіз сміття.

Відповідно до п. 1.4 договору № 1/02 витрати на електроенергію відшкодовуються відповідно до показників лічильника. Решта витрат, передбачених п. 1.3 цього договору, відшкодовуються орендарем пропорційно до займаної ним площі.

Згідно з п. 6.1 договору № 1/02 договір укладено на час дії договору оренди нерухомого майна № 6374, що належить до державної власності, від 05.02.2013 року і діє з 05.02.2013 року по 05.02.2014 року.

Відповідно до п. 6.4 договору № 1/02 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Так, договір № 1/02 за своєю правовою природою є договором про відшкодування вартості спожитих послуг.

Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів, за липень 2015 року відповідач повинен був відшкодувати позивачу вартість експлуатаційних витрат у розмірі 890,82 грн що підтверджується актом надання послуг № 16 від 31.07.2015 року (підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб), та за серпень 2015 року відповідач повинен був відшкодувати позивачу вартість експлуатаційних витрат у розмірі 884,44 грн, що підтверджується актом надання послуг № 20 від 31.08.2015 року (підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб).

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, загальний розмір грошових коштів, які відповідач повинен був відшкодувати позивачу за договором № 1/02 становить 1775,26 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 8708,64 грн (6933,38 грн +1775,26 грн).

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що позивач не є належним позивачем в даній справі, як безпідставне та таке, що не відповідає матеріалам справи.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 1200,43 грн пені, 92,64 грн. 3% річних та 180,12 грн інфляційних втрат, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.7 договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення 1200,43 грн пені, 92,64 грн. 3% річних та 180,12 грн інфляційних втрат.

Також, у зв'язку з несплатою відповідачем 30% орендної плати більше ніж на три місяці за договором оренди, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 208,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 3.8 договору оренди у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

З огляду на те, що заборгованість відповідача зі сплати 30% орендної плати за договором оренди становить не менше ніж три місяці (щодо кожного простроченого платежу окремо), суд дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу за несплату відповідачем 30% орендної плати відповідно до п. 3.8 договору оренди в сумі 208,00 грн.

Враховуючі вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги факт погашення заборгованості перед позивачем, проте відзначає що даний факт не може слугувати підставою для скасування або зміни спірного рішення, оскільки оплата була проведена після винесення оскаржуваного рішення, що підтверджується платіжними дорученнями № 1129 від 31.05.2016 року, №1130 від 31.05.2016 року та №1132 від 31.05.2016 року (наявні в матеріалах справи).

Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що він не був належним чином повідомлений про місце та час розгляду позовної заяви, що відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідач повідомлявся про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовими повідомленнями №22824060 та №23003346 направленими на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 року у справі №910/3191/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державного концерну "Ядерне паливо" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного концерну "Ядерне паливо" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 року у справі №910/3191/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3191/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк