Постанова № 58371369, 13.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2016 р. Справа№ 910/32323/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Завалішина Г.С., довіреність № 21 від 23.05.2016;

від відповідача - Апостолюк О.О., довіреність № б/н від 09.02.2016,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Петрович і К" на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016р. у справі №910/32323/15 (суддя Шкурдова Л.М.) за позовом Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Петрович і К" про стягнення 38 351, 44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Петрович і К" інфляційних втрат в сумі 34 491,85 грн. та 3% річних в сумі 3 859,59 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016р. у справі №910/32323/15 позов задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 3 785,03 грн. та інфляційних в сумі 34 336,77 грн.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016р. у справі №910/32323/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на можливість притримання коштів з оплати товару у зв'язку з ненаданням йому позивачем документів, передбачених п.п. 3.2., 3.3., 4.10., 4.11. договору.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 13.06.2016 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначав, що ним по видатковій накладній № 193 від 28.12.2012р. поставлено, а відповідачем прийнято товар - рулонний газон (стандарт) в кількості 1600 кв.м. на загальну суму 43 200 грн.

За доводами позивача, відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, за отриманий товар розрахувався в повному обсязі не одразу після його прийняття, а лише 04.01.2016.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 34 491,85 грн. та 3% річних в сумі 3 859,59 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що вказана поставка товару здійснена на підставі договору поставки від 03.12.2012, укладеного між сторонами у справі.

При цьому, завірена копія вказаного договору була залучена відповідачем до матеріалів справи.

Оригінал вказаного договору оглядався колегією суддів апеляційного суду в засіданні.

Позивач в свою чергу, як в суді першої, так і апеляційної інстанції, заперечував проти укладення вказаного договору між сторонами.

При цьому, позивач стверджував, що вказаний договір від Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" підписано не уповноваженою особою, оскільки довіреність №6 від 27.02.2012, на підставі якої діяв представник позивача - ОСОБА_4, станом на час укладання даного договору поставки не діяла, натомість з 17.07.2012 по 31.12.2012 чинною була довіреність № 10 від 17.07.2012.

На вимогу суду першої інстанції позивач до матеріалів справи довіреність № 6 від 27.02.2012 не надав.

Так само вказану довіреність не було представлено і до суду апеляційної інстанції.

Натомість позивачем місцевому господарському суду надано завірену копію довіреності № 10 від 17.07.2012.

Так, даною довіреністю Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" уповноважило діяти від його імені - першого заступника генерального директора ОСОБА_4, зокрема, укладати і підписувати від імені довірителя всі дозволені законом угоди, договори та контракти тощо.

Вказана довіреність діяла у період укладення спірного договору.

Отже, від Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" договір було підписано уповноваженою особою та скріплено печаткою підприємства позивача. Протилежне позивачем не доведено.

При цьому, слід зазначити, що позивач не спростував видачу та чинність на день укладення договору довіреності № 10 від 17.07.2012, а також доводів про підробку підпису першого заступника генерального директора ОСОБА_4 на вказаному договорі жодного разу не наводив та не зазначав про обставини протиправного вибуття із користування печатки підприємства.

До того ж підтвердженням обставин поставки товару саме на підставі вказаного договору є також те, що продукція визначена у ньому та поставлена відповідачу є тотожною, а безпосередньо сама поставка була здійснена у період дії спірного договору.

Будь-яких інших правочинів, які були чинні в період спірної поставки не було.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що поставка товару за видатковою накладною № 193 від 28.12.2012 на суму 43 200,00 грн. здійснювалась позивачем на виконання саме укладеного між сторонами договору поставки від 03.12.2012.

Так, відповідно до п. 1.2 договору поставки, з метою забезпечення відповідача матеріалами необхідними для виконання робіт по об'єкту "Реконструкція парку "Кіото" у Деснянському районі, позивач на умовах цього договору зобов'язався поставити (передати) у власність відповідачу товар, визначений у п. 2.1 цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар на умовах цього договору.

Згідно положень п. 2.1 договору поставки сторони погодили найменування, кількість та вартість товару, який має бути поставлений на умовах цього договору, а саме: дерева Сакура у кількості 50 шт. загальною вартістю 42499,80 грн., дерева Prunus ser. Kanzan Pa у кількості 50 шт. загальною вартістю 57600,00 грн. та рулонний газон (стандарт) у кількості 1800 кв.м. загальною вартістю 48600,00 грн.

Відповідно до п. 6.6 договору поставки оплата вартості поставленого товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту передачі відповідачу всієї кількості товару, передбаченого п. 2.1 договору, надання рахунку-фактури на оплату товару та надання відповідачу документів, передбачених п.п. 3.2., 3.3., 4.10., 4.11. цього договору, з урахуванням положень 7.4.5 цього договору.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар - рулонний газон (стандарт) у кількості 1600 кв.м. загальною вартістю 43200,00 грн., що підтверджується оформленою належним чином видатковою накладною №193 від 28.12.2012.

Відповідачем зобов'язання за договором виконувались неналежним чином, тобто було допущено прострочення оплати грошових коштів за договором.

Враховуючи те, що відповідачем було оплачено товар з порушенням встановлених договором строків (14 200 грн. було оплачено 30.12.2015 та 29 000 грн. - 04.01.2016), позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано 3% річних в сумі 3 859,59 грн. та інфляційні в сумі 34 491,85 грн.

З вимогою про стягнення зазначених сум, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.6 договору поставки оплата вартості поставленого товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту передачі відповідачу всієї кількості товару, передбаченого п. 2.1 договору, надання рахунку-фактури на оплату товару та надання відповідачу документів, передбачених п.п. 3.2., 3.3., 4.10., 4.11. цього договору, з урахуванням положень 7.4.5 цього договору.

Отже, вказаним пунктом чітко передбачено строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару - протягом 30 календарних днів з моменту передачі відповідачу всієї кількості товару.

Товар за видатковою накладною №193 від 28.12.2012 було отримано відповідачем 28.12.2012, отже протягом 30 календарних днів ТОВ "Будівельна компанія "Петрович і К" було зобов'язано здійснити розрахунок.

Відповідач розрахунок за вказаний товар у повному обсязі здійснив лише 04.01.2016, тобто допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, ненадання відповідачу документів, передбачених п.п. 3.2., 3.3., 4.10., 4.11. цього договору, не впливає на настання строку виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару.

Так, відповідачем зроблено висновок про те, що у покупця зобов'язання з оплати коштів виникає саме з моменту надання йому позивачем документів, передбачених п.п. 3.2., 3.3., 4.10., 4.11. цього договору, а саме рахунків-фактур, складських документів, сертифікатів відповідності на товар та податкової накладної, а оскільки вони апелянту не надавались, останній згідно п. 7.4.4 має право притримати оплату товару до їх надання.

Наведений висновок апелянта є хибним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 251 Цивільного кодексу України:

- строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення;

- терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Умовами п. 6.6 договору чітко передбачено строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару - протягом 30 календарних днів з моменту передачі відповідачу всієї кількості товару.

Товар було передано, що підтверджується видатковою накладною, яка в свою чергу є достатньою підставою для здійснення розрахунку.

При цьому, згідно п. 4.11 договору перехід права власності на товар відбувається в момент поставки відповідної партії, що оформлюється видатковою накладною.

Отже, до відповідача право власності на товар перейшло 28.12.2012, тому відповідно притримання у такому випадку коштів з оплати товару є неправомірним.

Таким чином, грошове зобов'язання відповідач повинен був виконати саме у вказаний вище строк, тобто протягом 30 календарних днів з моменту передачі йому всієї кількості товару.

Отримання відповідачем рахунків-фактур, складських документів, сертифікатів відповідності на товар та податкової накладної, не може бути визнано подією, яка має неминуче настати, оскільки залежить від суб'єктивної поведінки позивача.

Крім цього, ненадання вказаних документів позивачем не звільняє відповідача від обов'язку здійснення оплати, оскільки це не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 29.09.2009 у справі № 37/405, а також Вищий господарський суд України у постановах від 20.05.2010 у справі № 18/321 та від 24.09.2013 у справі № 5009/1053/12.

До того ж відповідач, у випадку не отримання вказаних документів від позивача, мав право на висловлення своїх заперечень в частині прийняття товару.

Вказаного зроблено не було, так само заперечення щодо якості товару позивачу не висловлювались.

Отже, відповідач прийняв товар ще у 2012 році для використання при виконанні робіт, але не висловлював протягом 3 років жодних зауважень щодо неякісності товару чи будь-які інших причин, які перешкоджають використовувати цей товар.

Слід також зазначити, що відповідачем вартість поставленого позивачем товару була повністю оплачена та наразі вирішується питання щодо правомірності нарахування за прострочення покупцем виконання грошового зобов'язання відсотків річних та інфляційних.

Жодні доводи апелянта не звільняють його від відповідальності за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання.

За наведених обставин, позивач правомірно вимагає стягнення відсотків річних та інфляційних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 3 785,03 грн. та інфляційних в сумі 34 336,77 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні, а отже доводи апелянта в наведеній частині підлягають відхиленню.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Петрович і К" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016р. у справі №910/32323/15 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №910/32323/15 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко