Постанова № 58371329, 15.06.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р.Справа № 915/32/16Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кравцов О.В. (за довіреністю), Бєлобородов А.А. (за довіреністю),

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016

у справі № 915/32/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Транс Миколаїв»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4

про відшкодування шкоди у розмірі 16 182,00 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представниками позивача в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.06.2016 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» (далі - ТОВ «Роскосметика», позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Транс Миколаїв» (далі - ТОВ «Еко Транс Миколаїв», відповідач) про стягнення на відшкодування спричиненої шкоди 16 182,00 грн., а також витрат по сплаті судового збору.

Позов обґрунтований тим, що найманим працівником відповідача була пошкоджена кам'яна огорожа ТОВ «Роскосметика». Представниками сторін спільно за результатами обстеження було складено акт, яким підтверджено факт пошкодження огорожі з вини працівника відповідача. Відповідно до вказаного акту відповідач прийняв на себе зобов'язання з повного відшкодування спричиненої шкоди, проте останній не виконав прийнятих на себе зобов'язань.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 у задоволенні позову ТОВ «Роскосметика» - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що при розгляді даної справи не доведеним є сам факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що унеможливлює встановлення обставин чи мали місце ці дії, ким вони вчинені, яка особа керувала транспортним засобом та на якій правовій підставі, чи завдано шкоди майну, якому майну та за яких обставин.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, ТОВ «Роскосметика» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Позивач вважає, що висновки суду в оскарженому рішенні суперечать матеріалам справи та фактичним обставинам.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 апеляційна скарга прийнята до провадження та розгляд справи призначено на 25.05.2016.

25.05.2016 до початку судового засідання представником позивача були надані клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб та ОСОБА_5 на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, оскільки транспортний засіб належить на праві власності ОСОБА_4, а керував автомобілем ОСОБА_5 Дане клопотання було задоволено частково, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, в іншій частині у задоволенні клопотання відмовлено.

Також було відмовлено у задоволенні клопотання позивача щодо витребування з ГУ ДФС в Миколаївській області відомостей чи перебував станом на 17.03.2015 року гр. ОСОБА_5 в трудових відносинах з ТОВ «Еко Транс Миколаїв».

У зв'язку із частковим задоволенням клопотань представника позивача та неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 15.06.2016.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились та не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 26.04.2016 та 26.05.2016, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Зокрема, надіслана апеляційним судом відповідачу та третій особі поштова кореспонденція разом з ухвалою суду повернута у зв'язку із закінченням терміну зберігання та у зв'язку з не запитом, проте, колегія суддів вважає, що відповідач та третя особа повідомлені належним чином про день, час і місце розгляду справи з огляду на таке.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 №01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні 15.06.2016 року представники позивача підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили задовольнити останню.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 17.03.2015 року була пошкоджена кам'яна огорожа ТОВ «Роскосметика», за результатами чого між сторонами, комісією в складі працівників позивача Бєлобородов А. А., ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_4 і ОСОБА_7 було складено Акт від 17.03.2015 року, який без зауважень підписано вищевказаними особами та скріплено печатками юридичних осіб. В акті зазначено, що водієм автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_8 була заподіяна шкода підприємству ТОВ «Роскосметика» у вигляді пошкодження забору огородження.

Комісією зафіксовано наявність тріщини вздовж забору (зміщена стіна щодо фундаменту до 10 см), яка виникла в результаті удару автомобіля.

З метою мирного врегулювання спору підприємство ТОВ «Еко Транс Миколаїв» бере відповідальність за дії водія на себе і компенсує вартість ремонту забору (або проводить ремонтні роботи своїми силами).

З метою визначення вартості нанесеної шкоди сторони домовились провести будівельну експертизу в період з 23.03.2015 по 27.03.2015 з присутністю будівельних експертів з обох сторін. В разі виникнення розбіжностей у визначенні сумі шкоди, провести незалежну експертну оцінку (арк. 8).

Відповідно до Акту від 27.03.2015 року комісія в складі представників позивача (Бєлобородов А. А., ОСОБА_6, ОСОБА_9.), представників відповідача (ОСОБА_4, ОСОБА_7.), представника ТОВ «ПГС-ЮГ» ОСОБА_10 провели обстеження пошкодженої ділянки забору, під час якого встановлено: кількість пошкоджених секцій - три; розміри однієї секції: висота - 2, 05 м; довжина - 3 м; товщина - 0, 25 м; матеріал - камень-ракушняк (оштукатурен). Характер пошкодження: зміщення секції відносно фундамента забору більше ніж на 10 см; тріщини вздовж секції - більше 7 метрів; дві вертикальні тріщини по 2 метри.

Акт від 27.03.2015 зі сторони представників відповідача не підписано.

При цьому, в самому Акті міститься примітка: «Представники ТОВ «Еко Транс Миколаїв» відмовились від підпису акта, усно мотивували тим, що раніше вже виразили принципіальну згоду про відшкодування шкоди за рахунок підприємства, не заперечують проти такого відшкодування, не бачать необхідності в складенні та оформленні будь-яких актів з цього приводу» (арк. 77).

В подальшому за замовленням позивача підрядною організацією ТОВ «ПГС-ЮГ» було виготовлено кошторисну документацію станом на 09.07.2015 року, відповідно до якої вартість ремонту пошкодженого забору ТОВ «Роскосметика», становить 16 182,00 грн. (арк. 11-19).

Кошторис на ремонт забору був направлений позивачу підрядною організацією ТОВ «ПГС-ЮГ» згідно листа «Комерційна пропозиція» вих. № 15 від 14.07.2015 року (арк. 10).

15.07.2015 року за вих. № 15/07-2015 позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій просив перерахувати грошові кошти в розмірі 16 182,00 грн. протягом 30 днів (арк. 9). До претензії додано Акт від 17.03.2015 року та Кошторисну документацію.

На претензії від 15.07.2015 року міститься відмітка (резолюція) наступного змісту: «Готові розглянути раніше досягнуті домовленості щодо вартості робіт в розмірі 10 000,00 грн. ОСОБА_4, підпис, 23.10.2015 року» (арк. 9).

Доказів направлення відповідачем позивачу відповіді на вказану претензію в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Проте, в поданому позивачем Акті від 17.03.2015 року, складеному за участю двох юридичних осіб (сторін у справі), зазначено, що шкода завдана водієм автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_8, однак будь-яких належних доказів, які б підтверджували, що саме вказана особа керувала транспортним засобом та вчинила ДТП, внаслідок чого завдано шкоду, матеріали справи не містять.

Крім того, у вищевказаному Акті відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність правових відносин між ОСОБА_8 та ТОВ «Еко Транс Миколаїв» станом на 17.03.2015 року.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом.

Крім цього, в Акті від 17.03.2015 року вказано лише фрагмент номерного знаку автомобіля, без вказівки марки, моделі тощо.

З інформації наданої на запит суду Регіональним сервісним центром в Миколаївській області з наявних баз даних щодо власників транспортних засобів, вбачається наявність 8 різних транспортних засобів з фрагментом номерного знаку НОМЕР_1, які зареєстровані на праві власності за різними фізичними особами (різні власники).

Таким чином, судова колегія вважає твердження апелянта, що ДТП вчинено за участю транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, оскільки саме вказана особа є керівником відповідача ТОВ «Еко Транс Миколаїв», ґрунтуються на припущеннях.

Безпідставними є твердження скаржника стосовно того, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є юридична особа ТОВ «Еко Транс Миколаїв», оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували яким саме транспортним засобом та на якій правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) вказана юридична особа володіє транспортним засобом (в контексті положень ст. 1187 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що не доведеним є як сам факт завдання шкоди, так і особа, яка її завдала (особа, яка повинна відповідати за завдану шкоду). В матеріалах справи відсутні докази оформлення ДТП: протокол ДТП, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення.

В спірному випадку акти від 17.03.2015 року та від 27.03.2015 року не є належними та допустимими доказами у справі (ст. 33, 34 ГПК України) в контексті доведення обставин завдання шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК України).

Враховуючи, що предметом спору є вимога про стягнення завданої шкоди (позадоговірне зобов'язання), а матеріалами справи не доведено складу цивільного правопорушення, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність позовних вимог, з даним висновком погоджується і судова колегія.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2016 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Гладишева Т.Я.

Колоколов С.І.