Постанова № 58371303, 13.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.06.2016 справа №913/964/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:ОСОБА_1суддівОСОБА_2, ОСОБА_3При секретарі: Калмиковій О.О.від позивача:ОСОБА_4 представник за довіреністю б/н від 19.02.2015р. ОСОБА_5 директор Приватного малого підприємства «Конкорд», м. Сєвєродонецьк, Луганська область згідно розпорядження №1 від 01.11.1999р.від відповідача:не зявилисьРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «МІТРА», м. Сєвєродонецьк, Луганської областіна рішення господарського суду Луганської області від21.12.2015 року у справі№913/964/15 (суддя Іванов А.В.)за позовом до Приватного малого підприємства «Конкорд», м. Сєвєродонецьк, Луганської області Приватного підприємства «МІТРА», м. Сєвєродонецьк Луганської області простягнення 862 248,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Приватне мале підприємство «Конкорд», м. Сєвєродонецьк, Луганської області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства «МІТРА», м. Сєвєродонецьк, Луганської області про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 773 664,00 грн., пеню в розмірі 26 691,06 грн. та суми неустойки в розмірі 61 893,12 грн..

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.12.2015р. позов Приватного малого підприємства "Конкорд" до Приватного підприємства "МІТРА", Луганська область м. Сєвєродонецьк про стягнення заборгованості в розмірі 862 248,18 грн. задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "МІТРА на користь Приватного малого підприємства "Конкорд" суму заборгованості в розмірі 773 664,00 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 11 604,96 грн. В частині стягнення пені в розмірі 26 691,06 грн. та суми нарахованої неустойки в розмірі 61 893,12 грн. відмовлено.

Відповідач, Приватне підприємство «МІТРА», м. Сєвєродонецьк, Луганської області, з прийнятим рішенням не погодився, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою б/н від 26.02.2016 р., в якій просить Донецький апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 21.12.2015 року по справі №913/964/15за позовом Приватного малого підприємства «Конкорд» до Приватного підприємства «МІТРА» про стягнення заборгованості в розмірі 862 248,18 грн.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції приймаючи рішення виходив з того, що відповідачем так і не було поставлено електрообладнання комплектної трансформаторної підстанції 2 КТП-6/0, 4 кВ.-1000 кВ та електрообладнання РУ -0,4 кВ, суму попередньої оплати також не повернуто позивачу. Тому господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 773 664,00 грн. підлягають задоволенню та стягненню з останнього на користь позивача. При цьому, апелянт стверджує, що Приватне підприємство «МІТРА» в порядку та на умовах, визначених договором №3 фактично поставило на користь Приватного малого підприємства «Конкорд» (18.12.2015р.) електрообладнання комплектної трансформаторної підстанції 2КТП-6/0, 4кВ-1000 кВа і електрообладнання РУ-0,4кВ. До апеляційної скарги скаржник додав копії акту технічної готовності електромонтажних робіт №1 та акту сдачі-приймання електромонтажних робіт №2 від 18.12.2015р. Клопотання про залучення додаткових документів відсутнє. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Скаржником не підтверджено достатніми та допустимими доказами неможливість подання суду першої інстанції вищенаведених документів з причин, що не залежали від нього.

А тому, виходячи із приписів ст. 101 ГПК України, додані до апеляційної скарги документи не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як доказ у справі. Перегляд справи апеляційним господарським судом здійснюється за наявними у справі документами.

Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції не зясував фактичних обставин, а виніс рішення на основі відсутності доказів. При чому, Приватне підприємство «МІТРА» не було повідомлено ні про час, ні про місце, ні навіть про сам факт судових засідань, хоча дане підприємство постійно знаходилося за своєю юридичною адресою і жодним чином не ухилялося від отримання будь-якої кореспонденції.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Чернота Л.Ф., судді Бойченко К.І., Марченко О.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2016р. з урахуванням ухвали від 04.04.2016р. (ст.89 ГПК України) порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 30.05.2016 р. о 14:15 год.

30.05.2016р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від Приватного малого підприємства «Конкорд», м. Сєвєродонецьк, Луганської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, який долучено судовою колегією до матеріалів справи, в якому останній просить рішення господарського суду Луганської області від 21.12.2015р. по справі №913/964/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «МІТРА», м. Сєвєродонецьк, Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 21.12.2015р. без задоволення.

30.05.2016р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «МІТРА», м. Сєвєродонецьк, Луганської області надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 21.12.2015р., які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи, в яких останній просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.

30.05.2016 р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства МІТРА та представника Приватного малого підприємства Конкорд надішли клопотання про продовження строку вирішення спору по справі №913/964/15 на 15 днів.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016р. було продовжено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства МІТРА на рішення господарського суду Луганської області від 21.12.2015 р. на 15 днів., розгляд справи №913/964/15 було відкладено на 13.06.2016 р. об 11 год. 45 хв. Крім того, вищезазначеною ухвалою Донецького апеляційного господарського суду було зобовязано надати письмові пояснення щодо змісту актів, а саме: Акт технічної готовності електромонтажних робіт №1 від 18.12.2015 р., Акт №2 здавання-передавання електромонтажних робіт від 18.12.2015 р., Акт допуску на підключення до електричної мережі електроустановки від 22.12.2015 р., Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 18.12.2015 р., підписаних між сторонами та існування інших господарських відносин крім договору №3 від 11.03.2015 р.

13.06.2016р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшли заяви з додатками від Приватного малого підприємства «Конкорд», м. Сєвєродонецьк, Луганська область в яких позивач просить застосувати приписи ст. 101 Господарського процесуального кодексу України. Наполягає, що документи надані відповідачем до апеляційної скарги є підробними і не стосуються умов Договору №3 від 11.03.2015р. Просить рішення господарського суду Луганської області від 21.12.2015р. по справі №913/964/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «МІТРА», м. Сєвєродонецьк, Луганської області без задоволення. Заява була розглянута судовою колегією та долучена до матеріалів справи.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1,99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 13.06.2016р. заперечив проти апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі. 13.06.2016р. у судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце наступного судового засідання.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №913/964/15, та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача в попередньому судовому засіданні, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2015 року між Приватним малим підприємством "Конкорд" (замовник) в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту з однієї сторони та Приватним підприємством "МІТРА" (виконавець), який діє в особі директора ОСОБА_7, яка діє на підставі Статуту з другої сторони було укладено договір №3 відповідно до умов якого замовник отримує, а виконавець приймає на себе обов'язок виконання послуг з поставки електрообладнання комплектної трансформаторної підстанції 2 КТП-6/0,4кВ-1000кВ та електрообладнання РУ-0,4кВ виробничої будівлі за адресою: вул.Набережна, 2а, м. Рубіжне.

Договір набирає законної сили з дати його підписання обома сторонами та діє до повного його виконання, відповідно до п.2.1. договору.

Пунктами 2.2.-2.4. договору, сторони визначили основні обов'язки, а саме, виконавець зобов'язався поставити електрообладнання комплектної трансформаторної підстанції 2 КТП-6/0,4кВ-1000кВ та електрообладнання РУ-0,4кВ на протязі 150 (сто п'ятдесят) днів з моменту отримання попередньої оплати за електрообладнання в повному обсязі, замовник в свою чергу передає виконавцю всю необхідну проектну документацію.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору, сплатив на рахунок відповідача суму попередньої оплати в розмірі 773 664,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №138 від 12.03.2015 року на суму 514 304,00 грн., №158 від 19.03.2015 року на суму 100 000,00 грн., №194 від 01.04.2015 року на суму 159360,00 грн. З наданих платіжних доручень вбачається, що призначенням платежу є сплата за електрообладнання згідно договору №3 від 11.03.2015 р.

Таким чином, відповідно до умов договору у відповідача виникло зобов'язання поставити позивачу електрообладнання комплектної трансформаторної підстанції 2 КТП-6/0,4кВ-1000кВ та електрообладнання РУ-0,4кВ протягом 150 днів. Проте, відповідач доказів поставки до матеріалів справи, у розумінні вимог ст.ст. 33,36 Господарського процесуального кодексу України, не надав.

Умовами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Із матеріалів справи вбачається, 22.09.2015 року позивач звертався до відповідача з вимогою (вих. №21/09-15 від 21.09.2015 року), щодо повернення грошових коштів отриманих в якості попередньої оплати в загальній сумі 773 664,00 грн. Проте, як встановлено судом першої інстанції, відповіді на вказану вимогу відповідачем не надано, грошові кошти не повернуті.

Приватне підприємство «МІТРА» посилається на копії акту технічної готовності електромонтажних робіт №1 та акту сдачі-приймання електромонтажних робіт №2 від 18.12.2015р., як доказ того, що відповідач фактично поставив на користь Приватного малого підприємства «Конкорд» 18.12.2015 р. електрообладнання комплектної трансформаторної підстанції 2КТП-6/0, 4 КВ-1000кВа і електрообладнання РУ-0,4кВ, відповідно до акту №2. Але, колегія суддів не приймає вищевказані докази у звязку з тим що відповідач не обґрунтував неможливість їх неподання у суд першої інстанції.

Положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.Ст. 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом

Зобов'язанням, відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку та має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції було встановлено, що 22.09.2015 року позивач звертався до відповідача з вимогою (вих. №21/09-15 від 21.09.2015 року) щодо повернення грошових коштів отриманих в якості попередньої оплати в загальній сумі 773 664,00 грн. Проте відповіді на вказану вимогу від відповідача не надійшло, грошові кошти не поверталися.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що відповідачем так і не надано доказів поставки електрообладнання комплектної трансформаторної підстанції 2 КТП-6/0,4кВ-1000кВ та електрообладнання РУ-0,4кВ. Суму попередньої оплати також не повернуто позивачу, тому господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 773 664,00 грн. підлягають задоволенню та стягненню з останнього на користь позивача.

Щодо нарахування штрафних санкцій позивачем за порушення зобовязання судова колегія вважає що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову відходячи з наступного.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 26 691,06 грн. нараховану за період з 29.08.2015 року по 20.10.2015 року, а також 61 893,12 грн. неустойки з посиланням на Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою СМ СРСР від 25.07.1988 р. № 888.

Пунктом 4.1. договору, встановлено, що за порушення прийнятих за договором зобов'язань сторони несуть відповідальність у відповідності до норм Цивільного та Господарського кодексу України.

Положеннями ст.ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимогу про стягнення пені позивач обґрунтовує ч. 6 ст. 231 ГПК України, в якій зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Дана норма встановлює порядок визначення та обчислення штрафних санкцій у законі або договорі, при цьому вона не встановлює конкретний розмір відповідальності певного суб'єкта господарювання, який порушив договірне зобов'язання у вигляді пені, в розмірі однієї облікової ставки НБУ.

Ані договором, ані законом можливість застосування до відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання, зокрема, у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ, не передбачено, як і не встановлено відповідного грошового зобов'язання відповідача.

Відповідно до Постанови Пленуму від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується, відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Передбачене частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі - 26691,06 грн. та суми неустойки в розмірі - 61893,12 грн. є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 21.12.2015р. у справі №913/964/15 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «МІТРА», м. Сєвєродонецьк, Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 21.12.2015 р. у справі №913/964/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 21.12.2015р. по справі №913/964/15 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Л.Ф.Чернота

Судді: К.І.Бойченко

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1.ДАГС

1. ГСЛО