Постанова № 58371285, 13.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.06.2016 справа №905/1250/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи:ОСОБА_5 довір. ОСОБА_6 довір. не прибув розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку, м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від28 квітня 2016 р. у справі№ 905/1250/15 (суддя Г.Є. Курило) за позовомПублічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку, м. Київ до відповідача: за участю третьої особи на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод, м. Дружківка Донецької області Приватного акціонерного товариства ОСОБА_5 Україна, м. Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором №ККМV.154391.009 від 04.10.2013 у розмірі 289 178 324,98 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.04.2016р. по справі №905/1250/15 відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод, м. Дружківка Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором №ККМV.154391.009 від 04.10.2013 в розмірі 289178324,98грн., а саме простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 231749379,17грн., простроченої заборгованості за процентами в розмірі 46678266,18грн. та пені в розмірі 10750679,63грн.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський банк розвитку, м. Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2016р. по справі №905/1250/15 із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо припинення поруки. Вважає, що зміни, внесені Додатковою угодою №4 від 03.09.2014р., не потребують згоди поручителя, оскільки не повязані із збільшенням обсягу відповідальності Поручителя за цим Договором. Крім того, вказав, що згода на будь-яке збільшення розміру зобовязання була отримана від Поручителя при підписанні договору поруки.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2016р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Мясищев А.М., Ушенко Л.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2016р. було:

- поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги;

- відстрочено сплату Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський банк розвитку" судового збору у розмірі 80388 грн. за подання апеляційної скарги до ухвалення у справі судового рішення Донецьким апеляційним господарським судом;

- прийнято апеляційну скаргу у справі № 905/1250/15 до провадження, а розгляд апеляційної скарги призначено на: 13.06.2016 о 12 год. 30 хв.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.06.2016р. у звязку із перебуванням суддів Мясищева А.М. та Ушенко Л.В. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Геза Т.Д., Склярук О.І.

Позивач у судовому засіданні 13.06.2016р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Заявив клопотання про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та про відкладення, у звязку з цим, розгляду справи.

Розглянувши вищезазначене клопотання позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є учасники справи, які вступають до справи на стороні позивача або відповідача для захисту власних інтересів, оскільки рішення з суду може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Такі особи характеризуються наявністю матеріально-правових відносин з однією зі сторін спору, які можуть зазнати змін в результаті винесення судом рішення за таким спором.

Суд звертає увагу, що позивачем не доведено та загалі не зазначено наявності юридичного інтересу у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розглядуваному спорі. Не доведено, що рішення у даній справі може вплинути на права чи обовязки вказаного органу, а саме, що у зв'язку з прийняттям судового рішення у даній справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб буде наділено новими правами, на нього не буде покладено нові обов'язки, або змінено його наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Отже, враховуючи недостатність доказів із якими діюче законодавство повязує залучення у справу третьої особи та недопущення затягування строку розгляду апеляційної скарги, що узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо залишення вказаного вище клопотання позивача без задоволення.

Відповідач у судове засідання 13.06.2016р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги та клопотання позивача.

Третя особа у судове засідання 13.06.2016р. не прибула, причини неявки не повідомила.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський банк розвитку, м. Київ (далі банк) та Приватним акціонерним товариством Торгова компанія Гірничі машини, яке було перейменоване в Приватне акціонерне товариство ОСОБА_5 Україна, м. Донецьк (далі - позичальник) укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №KKMV.154391.009 (далі кредитний договір), з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору передбачено, що кредит надається у вигляді невідкличної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 231 797 000 грн. (далі - ліміт кредитної лінії). Грошові кошти в рамках кредитної лінії можуть бути надані банком у наступних валютах: гривнях та доларах США (далі - валюти кредитування).

Згідно п. 1.1.2 кредитного договору термін користування кредитом по 03 жовтня 2016 року.

Пунктом 1.1.3 кредитного договору встановлено, що процентна ставка за користування кредитом:

16,5% річних за кредитом у гривні;

10% річних за кредитом у доларах США.

Процентна ставка за користування кредитом підлягає перегляду кожні 12 місяців починаючи від дати підписання кредитного договору. Зміна процентної ставки за користування кредитом здійснюється в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору.

Відповідно до п.2.3 кредитного договору, моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника.

Період сплати процентів: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. Заборгованість за процентами погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті процентів у зазначеній строк вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п.6.1). Проценти нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій видано кредит (п. 2.4.кредитного договору).

Про зміну процентної ставки та/або комісії банк письмово повідомляє позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення, а також надає для укладення відповідні додаткові угоди. Зміна відсоткової ставки здійснюється тільки за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди (п. 5.1.1 кредитного договору).

У відповідності до п. 6.1 кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій, в тому числі, порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

За порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом згідно п.п.1.1.2, 2.5, 4.2.2 банк має право збільшити процентну ставку, що встановлена в п. 1.1.3 цього договору на 2% річних (п. 6.2 кредитного договору).

За порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої заборгованості за кожен день прострочення (п. 6.4 кредитного договору).

Відповідно до п.7.1 кредитного договору цей договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобовязань за цим Договором.

В кредитний договір №ККМV.154391.009 від 04.10.2013 неодноразово вносились зміни, шляхом укладення додаткових угод.

Так, додатковою угодою № 4 від 03.09.2014 сторони дійшли згоди змінити п.1.1.1. Кредитного договору та викласти його в наступній редакції:

1.1.1. Кредит надається у вигляді невідкличної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 231797000,00грн., надалі за текстом ліміт кредитної лінії. Грошові кошти в рамках кредитної лінії можуть бути надані банком у наступних валютах: гривнях та доларах США (далі валюти кредитування)

Ліміт кредитної лінії встановлюється з періодом безперервного користування до 03.06.2015. В подальшому не більш, ніж 12 календарних місяців. Якщо строк погашення кредиту припадає на небанківський день, то погашення повинне бути здійснено не пізніше наступного банківського дня. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються також і за період від дня, що не є банківським, по день, що передує наступний банківський день. Неустойка при цьому не нараховується.

Також, зазначеною додатковою угодою № 4 від 03.09.2014 викладено в новій редакції п.1.1.3 кредитного договору:

1.1.3 Процентна ставка за користування кредитом:

16,5% річних за кредитом у гривні;

10,0% річних за кредитом у доларах США.

Процентна ставка за користування кредитом підлягає перегляду кожні 12 місяців починаючи від дати підписання кредитного договору. Зміна процентної ставки за користування кредитом здійснюється в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору.

У разі порушення строків виконання п.2.2 або п.4.2.5 (в частині передачі банку в забезпечення цілісно майнового комплексу) процентна ставка збільшується до:

19,0% річних за кредитом у гривні;

12,5% річних за кредитом у доларах США.

Строк сплати процентів за кредитним договором за період з 01.05.2014р. по 30.09.2014р. встановлюється до 10.10.2014р. включно. З 11.10.2014р. період сплати процентів встановлюється: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця. Заборгованість за процентами погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць. При несплаті процентів у зазначеній строк вони вважаються простроченими. Проценти нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій видано кредит (п. 2.4 в редакції додаткової угоди № 4 від 03.09.2014).

Згідно додаткової угоди №4 від 03.09.2014р. банк та позичальник також дійшли згоди змінити п.2.5 Кредитного договору:

Позичальник користується кредитними коштами за наступним графіком зменшення ліміту кредитної лінії:

04.10.2013р. (дата початку строку дії ліміту) 10.10.2014р. (дата закінчення строку дії ліміту) -231797000,00грн (діючий ліміт кредитної лінії)

11.10.2014р. (дата початку строку дії ліміту) 03.10.2016р. (дата закінчення строку дії ліміту) -221797000,00грн (діючий ліміт кредитної лінії). При невиконанні графіка зменшення ліміту в зазначений строк, починаючи з наступного дня після дати закінчення строку дії ліміту, сума зменшення ліміту вважається простроченою.

У відповідності до п. 4.2.5 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 4 від 03.09.2014р. позичальник зобовязується, в тому числі, до 01.11.2014р. передати банку в забезпечення цілісно-майновий комплекс (нерухомість та обладнання), яке належить ПАТ Дружковський машинобудівний завод та знаходиться за адресою: м.Дружківка, вул.Леніна,7.

Крім того, з метою належного виконання зобовязань за кредитним договором №ККМV.154391.009 від 04.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський банк розвитку (далі кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Гірничі машини Дружківський машинобудівний завод (поручитель) та Приватним акціонерним товариством Торгова компанія Гірничі машини (яке було перейменоване в Приватне акціонерне товариство ОСОБА_5 Україна, м. Донецьк, далі - боржник) укладено договір поруки №РХ029031.186380.001 від 22.10.2013р. (далі договір поруки).

Відповідно до розділу Визначення термінів кредитний договір - кредитний договір №ККМV.154391.009 від 04.10.2013р., укладений між кредитором та боржником та будь-які додаткові угоди до нього.

Відповідно до п.1.1 договору поруки, за цим договором поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобовязань, вказаних в розділі Зобовязання, що забезпечені порукою цього договору.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, пені, витрат кредитора тощо (п.1.2. договору поруки).

Пунктом 2.1-2.1.1. договору поруки визначено, що порукою за цим договором забезпечується виконання наступних зобовязань боржника перед кредитором:

Зобовязань, що випливають з кредитного договору, а саме:

-повернення кредиту, наданого у вигляді мультивалютної поновлюваної кредитної лінії, в сумі 231 797 000 грн. на строк з 04 жовтня 2013 року по 03 жовтня 2016 року; погашення за кредитним договором здійснюється у строки та у розмірах згідно п.2.5 Кредитного договору;

-сплати процентів за користування кредитом у розмірі:

16,5% річних за кредитом у гривні;

10% річних за кредитом у доларах США починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору.

-сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі:

18,5% річних за кредитом у гривні;

12% річних за кредитом у доларах США від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту у дату сплати процентів, з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця;

-сплати пені, у порядку та розмірі, визначеними умовами Кредитного договору.

Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 договору поруки визначено, що у разі внесення змін до договору, з якого випливає зобовязання, що мають наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобовязання в розрізі таких змін за умови, якщо поручитель письмово погодився із такими змінами у зобовязанні. Будь-які інші зміни у зобовязанні, які не повязані із збільшенням обсягу відповідальності поручителя за цим договором, жодним чином не впливають на обовязки поручителя за цим договором і не потребують його згоди. Положення п.2.2 цього договору не стосуються змін, які можуть відбутися у зобовязанні у випадках, які були прямо передбачені в тексті договору, з якого випливає зобовязання (в тому числі тих, що тягнуть за собою збільшення обсягу відповідальності поручителя). Зважаючи на те, що поручитель до підписання цього договору ознайомився з усіма умовами договору, з якого випливає зобовязання, такі зміни вважаються заздалегідь погодженими поручителем.

Додатковою угодою №1 від 27.06.2014р. до договору поруки №РХ029031.186380.001 від 22.10.2013р. викладено п.2.1.1 розділу 2. Зобовязання, що забезпеченою порукою договору поруки у наступній редакції:

-повернення кредиту, наданого у вигляді поновлюваної кредитної лінії, в сумі 231797000,00 грн. на строк з 04 жовтня 2013року по 03 жовтня 2016року; погашення за кредитним договором здійснюється у строки та у розмірах згідно п. 2.5 кредитного договору;

-сплати процентів за користування кредитом у розмірі:

16,5% річних за кредитом у гривні;

10% річних за кредитом у доларах США починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору.

-сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі:

18,5% річних за кредитом у гривні;

12% річних за кредитом у доларах США від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту у дату сплати процентів, з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця;

-сплати процентів за кредитним договором за період з 01.05.2014р. по 31.07.2014р. Строк сплати яких встановлюється до 05.08.2014р. включно. З 06.08.2014р. період сплати процентів встановлюється : з 1-го по 5 число кожного поточного місяця. Заборгованість за процентами погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць;

-сплати пені, у порядку та розмірі, визначеними умовами кредитного договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав належним чином, видав позичальнику кредит, що підтверджується відповідними заявами позичальника, меморіальними ордерами, банківськими виписками, тощо.

В той же час, позичальник свої зобовязання за договором щодо погашення кредиту відповідно до встановленого графіку та сплати відсотків не виконав, що стало підставою для звернення Банку до місцевого господарського суду із позовом про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором №ККМV.154391.009 від 04.10.2013р. у розмірі 289 178 324,98 грн.

При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За своєю правовою природою кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №KKMV.154391.009 є кредитним договором, згідно якого за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 Цивільного кодексу України припинення зобовязання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин субєктивне право і кореспондуючий йому обовязок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобовязальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобовязання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, тощо.

Таким чином, за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, виходячи з аналізу зазначеної правової норми порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у висновках Верховного Суду України від 01.07.2013р., а також в Постановах Верховного суду України від 10 жовтня 2012 року справа № 6-112цс12, від 23 грудня 2014 року справа № 3-196гс14, від 21 травня 2012 року справа № 6-69цс11.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.6.2. кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом згідно п.п.1.1.2, 2.5, 4.2.2 банк має право збільшити процентну ставку, що встановлена в п. 1.1.3 цього договору на 2% річних.

Відповідно до п.1.1.2. кредитного договору термін користування Кредитом встановлено до 03.10.2016р.

Враховуючи наведене, з огляду на первісні умови кредитного договору (до внесення змін та доповнень), Банк мав право застосовувати п.6.2. кредитного договору щодо збільшення процентної ставки на 2% річних починаючи з 04.10.2016р.

В той же час, відповідно до п. 2.5 кредитного договору в редакції додаткової угоди №4 від 03.09.2014р. позичальник користується кредитними коштами за наступним графіком зменшення ліміту кредитної лінії: 04.10.2013р. (дата початку строку дії ліміту) 10.10.2014р. (дата закінчення строку дії ліміту) -231797000,00грн (діючий ліміт кредитної лінії); 11.10.2014р. (дата початку строку дії ліміту) 03.10.2016р. (дата закінчення строку дії ліміту) -221797000,00грн (діючий ліміт кредитної лінії). При невиконанні графіка зменшення ліміту в зазначений строк, починаючи з наступного дня після дати закінчення строку дії ліміту, сума зменшення ліміту вважається простроченою.

Таким чином, банк та позичальник домовились, що у випадку несплати позичальником до 10.10.2014р. включно заборгованості за тілом кредиту в сумі 10000000,00грн., починаючи з 11.10.2014р. означена сума кредиту є простроченою, та відповідно до умов п. 6.2 кредитного договору банк нараховує на суму простроченої заборгованості збільшену процентну ставку (18,5% річних замість 16,5% річних).

Оскільки позичальник не сплатив згідно графіку суму заборгованості за кредитом до 10.10.2014р., банком на суму простроченої заборгованості були нараховані відсотки в розмірі 18,5% річних, що підтверджується розрахунком заборгованості та банківськими виписками у відповідності до умов кредитного договору в редакції додаткової угоди №4 від 03.09.2014р.

Враховуючи наведене, додатковою угодою №4 від 03.09.2014р. до кредитного договору, був встановлений графік зменшення кредитної лінії за кредитним договором, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя в частині розміру нарахованих відсотків за користування несвоєчасно повернутими кредитними коштами у порівнянні з умовами, викладеними у кредитному договорі, а поручитель не надав згоди на таке збільшення, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Крім того, відповідно до п. 3 додаткової угоди № 4 від 03.09.2014р., в п. 1.1.3 кредитного договору банк та позичальник внесли зміни, відповідно до яких у разі порушення строків виконання п.2.2 або п.4.2.5 (в частині передачі банку в забезпечення цілісно-майнового комплексу) процентна ставка збільшується до: 19,0% річних за кредитом у гривні; 12,5% річних за кредитом у доларах США, що не було узгоджено з відповідачем (поручителем).

При цьому, позивач повідомив, що цілісно-майновий комплекс (нерухомість та обладнання), який належить ПАТ Дружковський машинобудівний завод та знаходиться за адресою: м.Дружківка, вул. Леніна, 7 в забезпечення кредитних зобовязань банку відповідно до п.п.2.2, 4.2.5 кредитного договору переданий не був.

Із наявних в матеріалах справи банківських виписок, розрахунку банку вбачається, що останній не здійснював нарахування відсотків за кредитним договором із розрахунку 19,0% річних за кредитом у гривні, в той же час, встановлення в кредитному договорі такої умови може призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя, що згідно діючого законодавства є наслідком припинення поруки.

Матеріали справи свідчать, що поручителем не було надано згоди на внесення змін до кредитного договору шляхом підписання між Банком та Позичальником додаткової угоди до кредитного договору №4 від 03.09.2014р., яка збільшила обсяг його відповідальності за договором поруки.

Що стосується наявного в матеріалах справи листа Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничі машини Дружківський машинобудівний завод вих.№86 від 03.09.2014р. (т.2 а.с.39), то вказаний документ свідчить лише про ознайомлення поручителя із змінами, внесеними до кредитного договору додатковою угодою № 4 від 03.09.2014р. та не дає підстав вважати, що поручитель надав згоду на зміну умов кредитного договору відповідно до додаткової угоди № 4 від 03.09.2014р., оскільки згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою в спосіб, передбачений договором поруки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 5 червня 2013 р. у справі № 6-43цс13.

Враховуючи наведене, підписання між Банком та Позичальником додаткової угоди №4 від 03.09.2014р. до кредитного договору, збільшило або може збільшити обсяг відповідальності поручителя за неналежне виконання Позичальником своїх зобовязань за кредитним договором, а поручителем не було надано згоди на таке збільшення відповідальності, що в контексті приписів ст. 559 Цивільного кодексу України свідчить про припинення поруки.

Таким чином, з огляду на припинення поруки на підставі ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Посилання скаржника, що зміни, внесені Додатковою угодою №4 від 03.09.2014р. не потребують згоди поручителя, оскільки не повязані із збільшенням обсягу відповідальності поручителя за цим Договором є необґрунтованими, такими, що суперечать матеріалам справи та спростовуються умовами самого Договору в редакції вказаної додаткової угоди.

Що стосується тверджень скаржника стосовно отримання згоди від поручителя під час підписання поруки, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що зміни до умов договору які збільшують або можуть в майбутньому збільшити обсяг відповідальності поручителя потребують окремої письмової згоди.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у звязку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2016р. по справі №905/1250/15 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи той факт, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2016р. було відстрочено Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський банк розвитку" сплату судового збору в розмірі 80388 грн. за подання апеляційної скарги до ухвалення у справі судового рішення Донецьким апеляційним господарським судом, а скаржник не надав доказів такої сплати, зазначена сума підлягає стягненню з останнього в дохід Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку, м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2016р. по справі №905/1250/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2016р. по справі №905/1250/15 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку (01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, б.25, ЄДРПОУ 36470620) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 80 388 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді:Т.Д. Геза

ОСОБА_2