Постанова № 58371268, 15.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

П о с т а н о в а

І м е н е м У к р а ї н и

15.06.2016 справа № 905/2356/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:ОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за дов. № 66 від 05.01.2016, від відповідача:не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", с. Вовчанка Марїнського району Донецької області, на рішення Господарського суду Донецької областівід28.10.2015по справі№ 905/2356/15 (ОСОБА_5 А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна", м. Київ,доТовариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська", с. Вовчанка Марїнського району Донецької області,простягнення 236 170, 38 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» (далі ТОВ «Далгакиран компресор Україна», Постачальник) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (далі ТОВ «ЦЗФ «Курахівська», Покупець) про стягнення основного боргу в сумі 151 452, 00 грн., пені в розмірі 7 572, 60 грн., 3 % річних у сумі 3 771, 78 грн. та курсової різниці в розмірі 73 374, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.10.2015 у справі № 905/2356/15 позов ТОВ «Далгакиран компресор Україна» задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 151 452, 00 грн., пеню в сумі 32 306, 99 грн., 3 % річних у розмірі 3 771, 78 грн. Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог в цій частині.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.10.2015 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Далгакиран компресор Україна» відмовити. Зокрема, апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, а також неповно зясовані обставини, що мають значення для справи. Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки умовам договору, а також факту відсутності на видатковій накладній дати, зазначеної представником ТОВ «ЦЗФ «Курахівська», у звязку з чим дійшов невірного висновку про те, що строк оплати поставленої продукції за спірним договором настав. Крім того, відповідач вважає, що при розрахунку суми, що підлягає стягненню, місцевий господарський суд припустився помилки, що призвело до прийняття невірного рішення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не вбачає підстав для її задоволення та вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача у судовому засіданні не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 ГПК України та на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї матеріали, а також, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В :

Між ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» та ТОВ «Далгакиран компресор Україна» 05.08.2014 був укладений договір поставки № 153-07/14 (далі Договір), за умовами якого Постачальник зобовязується поставити у власність Покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі ОСОБА_6), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами у договорі та специфікаціях, які є невідємними частинами цього договору (а. с. 7-15).

Згідно з п. 1.2 Договору Покупець зобовязується прийняти та оплатити ОСОБА_6, що поставляється йому у власність, відповідно до умов цього Договору.

У п. 4.1 Договору зазначено, що поставка ОСОБА_6 здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, погоджені Сторонами в Специфікаціях до цього Договору.

Під партією ОСОБА_6 Сторони розуміють будь-яку кількість ОСОБА_6, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що на підтвердження поставки Постачальник зобовязаний надати Покупцю за Актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками Сторін, такі товаросупровідні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, відповідні товарно-транспортні накладні (залізнична (товарно-транспортна) накладна), сертифікат якості та/або паспорт; сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обовязковій сертифікації).

Відповідно до п. 5.1 Договору, загальна сума договору визначається загальною сумою усіх Специфікацій, які є невідємними частинами цього Договору, але у будь-якому випадку не повинна перевищувати суму, еквівалентну 500 000, 00 грн. з ПДВ на дату укладення Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору, ціни на ОСОБА_6, що поставляється Постачальником, встановлюються Сторонами відповідно до специфікацій до цього Договору.

У п. 5.3 Договору передбачено, що розрахунки за ОСОБА_6, що поставляється Постачальником за цим Договором, здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 90 календарних днів з дати поставки відповідної ОСОБА_6, якщо інший строк та порядок оплати не узгоджений Сторонами у Специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до п. 6.8 Договору у випадку несвоєчасної оплати ОСОБА_6, Покупець, за письмовою заявою Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у виді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно не оплаченої ОСОБА_6, однак не більше 5 % від вартості своєчасно не оплаченої ОСОБА_6.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома Сторонами своїх зобовязань, строк дії Договору встановлюється на один рік з моменту його підписання і діє по 04.08.2015 включно.

У випадку невиконання (неналежного виконання) Сторонами (Стороною) своїх зобовязань за цим Договором, строк дії Договору продовжується до повного виконання Сторонами всіх прийнятих на себе зобовязань (п. 8.1 Договору).

Між ТОВ «Далгакиран компресор Україна» та ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» 05.08.2014 було укладено Специфікацію до Договору поставки № 153/07-14 від 05.08.2014 на загальну суму 151 452, 00 грн. (а. с. 16).

Згідно з п. 2 Специфікації, у випадку зміни (збільшення або зменшення) курсу гривні по відношенню до євро, встановленого НБУ на день оплати, більш ніж на 3 % порівняно з курсом гривні, встановленим НБУ на день розрахунку вартості Товару, сума чергового платежу змінюється у встановленому цією Специфікацією порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу ОСОБА_6 відповідно до Специфікації за видатковою накладною № 2588 від 20.08.2014 на суму 151 452, 00 грн. (а. с. 17).

Зазначена видаткова накладна підписана уповноваженими представниками Сторін без зауважень і претензій.

У звязку з порушенням умов Договору щодо оплати поставленої ОСОБА_6 ТОВ «Далгакиран компресор Україна» звернулось до ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» з претензією № 169 від 17.07.2015, в якій просить перерахувати на розрахунковий рахунок Постачальника 223 316, 57 грн. та штраф, передбачений Договором, на день оплати (а. с. 30).

Оскільки зазначена претензія була залишена без відповіді, а Покупець дотепер не виконав обовязок з оплати ОСОБА_6 за спірним Договором, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, а тому підлягає частковому скасуванню, виходячи з такого.

Апеляційний господарський суд, оцінивши зміст спірного договору, дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтями 526, 527 ЦК України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в апеляційній скарзі проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що дата оформлення видаткової накладної не може вважатися датою поставки продукції, від якої відраховується строк на оплату, оскільки вона не підтверджена датою, вказаною особисто представником Покупця.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням апелянта та вважає, що воно не відповідає приписам чинного законодавства, виходячи з такого.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обовязкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, дослідивши видаткову накладну № 2588 від 20.08.2014, яка міститься у матеріалах справи (а. с. 17), колегія суддів доходить висновку, що вона відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо наявності в ній обовязкових реквізитів, зокрема дати її складання, а тому вважає, що датою поставки є 20.08.2014, тобто дата, зазначена у видатковій накладній.

З матеріалів справи вбачається, що поставка продукції була здійснена 20.08.2014, а тому, з урахуванням п. 2 Специфікації до Договору, кінцевою датою розрахунків між сторонами за спірним Договором є 19.11.2014.

Таким чином, колегія суддів вважає, що строк оплати ОСОБА_6 за спірним Договором настав, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 151 452, 00 грн., що підтверджується відповідними документами, які містяться в матеріалах справи.

Також на підставі п. 6.8 Договору позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 7 572, 60 грн. за період 19.11.2014 по 18.05.2015.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами і договором.

Згідно з пунктом 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Частиною першою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення, замість суми штрафних санкцій, заявленої позивачем до стягнення в розмірі 7 572, 60 грн. суд першої інстанції помилково визначив та стягнув з відповідача розмір заявленої до стягнення пені в сумі 32 306, 99 грн.

Виправлення цих сум ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.02.2016 у справі № 905/2356/15 колегія суддів до уваги не бере, оскільки зазначена ухвала не була підписана суддею (а. с. 71).

За таких обставин апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в редакції, викладеній безпосередньо у рішенні Господарського суду Донецької області від 28.10.2015 у справі № 905/2356/15 (а. с. 52-53).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок штрафних санкцій, здійснений судом першої інстанції, доходить висновку, що він є арифметично невірним, оскільки місцевий господарський суд не врахував п. 6.8 Договору, відповідно до якого розмір пені обмежується 5 % від вартості несвоєчасно оплаченої ОСОБА_6.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 7 572, 60 грн. за період з 19.11.2014 по 18.05.2015, а тому рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

Позивачем також заявлено до стягнення 3 % річних у сумі 3 771, 78 грн. за період з 19.11.2014 по 17.09.2015.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок відсотків річних, здійснений судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що він є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3 % річних у розмірі 3 771, 78 грн.

Крім того, на підставі п. 2 Специфікації до Договору поставки позивач просить стягнути з ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» курсову різницю станом на 17.09.2015 в сумі 73 374, 00 грн.

Як вбачається з п. 2 Специфікації до Договору поставки, у випадку змінення (збільшення або зменшення) курсу гривні відносно євро, встановленого НБУ на день оплати, більше, ніж на 3 % порівняно з курсом гривні, встановленим на день розрахунку вартості товару, сума чергового платежу змінюється у визначеному цією Специфікацією порядку.

З огляду на те, що відповідач не здійснив оплату поставленої ОСОБА_6, позивач, всупереч умовам п. 2 зазначеної Специфікації, безпідставно визначив курсову різницю, виходячи з курсу гривні до євро станом на 17.09.2015, а тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення курсової різниці в розмірі 73 374, 00 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів і заперечень, наведених в апеляційній скарзі, які на думку заявника апеляційної скарги є підставою для скасування оскаржуваного рішення, то колегія суддів їх до уваги не бере, оскільки вони не спростовують висновків апеляційного суду, викладених у цій постанові.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення з відповідача пені в сумі 24 734, 39 грн. з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська», с. Вовчанка Марїнського району Донецької області, на рішення Господарського суду Донецької області від 28.10.2015 у справі № 905/2356/15 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 28.10.2015 у справі № 905/2356/15 частково скасувати.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Донецької області від 28.10.2015 у справі № 905/2356/15 викласти в такій редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська», с. Вовчанка Марїнського району Донецької області, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (85621, Донецька область, Марїнський район, с. Вовчанка, вул. Нагорна, б. 1, код ЄДРПОУ 33959754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67, а/с 140, код ЄДРПОУ 33399780) основний борг у розмірі 151 452, 00 грн., пеню в сумі 7 572, 60 грн., 3 % річних у розмірі 3 771, 78 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 441, 94 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67, а/с 140, код ЄДРПОУ 33399780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (85621, Донецька область, Марїнський район, с. Вовчанка, вул. Нагорна, б.1, код ЄДРПОУ 33959754) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 210, 67 грн.»

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийО.А. Скакун

Судді:К.І. Бойченко

ОСОБА_3