Постанова № 58371257, 13.06.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2016 р.Справа №909/162/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді:Якімець Г.Г.,

суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Федорів Н.В.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) не зявився

від відповідача не зявився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вих.№14/2-719 від 13.05.2016 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2016 року (підписане 11.05.2016 року), суддя Максимів Т.В.

у справі №909/162/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Коломиятеплоенергія», м. Коломия Івано-Франківської області

про стягнення 4845424,23 грн.

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 підприємства «Коломиятеплоенергія» про стягнення заборгованості в загальній сумі 4845424,23 грн., з яких: 2658188,62 грн. основного боргу, 96149,64 грн. 3% річних, 1440386,13 грн. інфляційних втрат та 650699,84 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2016 року по справі №909/162/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково: присуджено до стягнення на користь останнього з ОСОБА_1 підприємства «Коломиятеплоенергія» 2658188,62 грн. основного боргу, 96149,64 грн. 3% річних, 1440386,13 грн. інфляційних втрат, 325349,92 грн. пені та 72681,38 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення пені в розмірі 325349,92 грн.) відмовлено. Крім того, суд розстрочив виконання рішення строком на шість місяців: по 753345,72 грн. щомісячно.

Рішення суду мотивоване тим, що основний борг відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу №860/14-БО-15 від 20.01.2014 року в розмірі 2658188,62 грн. є підставним, обґрунтованим та підлягає стягненню. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору, суд визнав правомірним нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат, а також враховуючи положення п.7.2 договору пені. Поряд з цим, місцевий господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, оцінивши надані сторонами докази, врахувавши майновий стан обох сторін, прийшов до висновку про винятковість даного випадку та на підставі п.3 ст.83 ГПК України вирішив зменшити на 50% розмір пені. Одночасно, взявши до уваги пояснення представника відповідача, врахувавши інтереси обох сторін, з метою уникнення можливих негативних наслідків на господарську діяльність відповідача та реального виконання рішення, суд розстрочив виконання рішення строком на 6 (шість) місяців.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2016 року по справі №909/162/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 325349,92 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, в іншій частині рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін. З тексту апеляційної скарги вбачається, що позивач не погодився із зменшенням судом на 50% розміру пені. Так, скаржник вважає, що оскаржуване рішення в частині зменшення розміру пені прийнято з порушенням норм матеріального права: ст.233 ГК України, ст.ст. 549-552, 599, 625 ЦК України та процесуального права: ст.ст.4-2, 43, 83, 84 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи. Зокрема, зазначає, що суд не врахував інтересів позивача, а саме: співвідношення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача та розміру збитків, заподіяних позивачу неналежним виконанням умов договору, що включають в себе присуджену до стягнення суму основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Представники сторін в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення копій ухвали суду від 30.05.2016 року (арк. арк. справи 87, 88).

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, явка представників сторін не визнавалась обовязковою, враховуючи вимоги, які скаржник ставить у апеляційній скарзі, зважаючи на докази, що містяться у матеріалах справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (в тексті договору продавець) та ОСОБА_1 підприємством «Коломиятеплоенергія» (в тексті договору покупець) укладено договір №860/14-БО-15 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1, продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а покупець прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно п.1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 1185000 куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна за 1000 куб. м газу становить 2448,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати ціна за 1000 куб. м. природного газу 2783,96 грн., крім того ПДВ 20% - 556,79 грн., а всього з ПДВ 3340,75 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу. (п.п.5.2, 5.5).

Згідно з п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 7.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 Договору передбачено 5-річний строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань.

Згідно з п.11 Договору останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Договір купівлі-продажу природного газу №860/14-БО-15 від 20.01.2014 року підписаний уповноваженими представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору.

В подальшому протягом дії договору, сторони змінювали ціну газу (п.5.2 Договору), уклавши додаткові угоди до договору №860/14-БО-15 від 20.01.2014 року, а саме: додаткові угоди №1 від 29.04.2014 року, №2 від 19.05.2014 року, №3 від13.06.2014 року, №4 від 24.09.2014 року, №5 від 12.11.2014 року та №6 від 11.12.2014 року.

На виконання умов договору №860/14-БО-15 від 20.01.2014 року (з урахуванням додаткових угод) позивач, протягом січня грудня 2014 року, передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 3591312,74 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу: від 31.01.2014 року на суму 541552,61 грн., від 28.02.2014 року на суму 513674,02 грн., від 31.03.2014 року на суму 280172,17 грн., від 30.04.2014 року на суму 13872,96 грн., від 31.10.2014 року на суму 206331,33 грн., від 30.11.2014 року на суму 727530,60 грн., від 31.12.2014 року на суму 1308179,05 грн. Копії вказаних актів знаходяться у матеріалах справи, підписані повноважними представниками обох сторін, а їх підписи скріплено печатками юридичних осіб сторін договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання за договором щодо поставки відповідачу природного газу виконав у повному обсязі, а відповідач свої зобовязання за договором належним чином не виконав, оплативши поставлений природний газ лише частково, з огляду на що, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №860/14-БО-15 від 20.01.2014 року, станом на 14.12.2015 року становила 2658188,62 грн.

З огляду на наведене, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 підприємства «Коломиятеплоенергія» про стягнення заборгованості в загальній сумі 4845424,23 грн., з яких: 2658188,62 грн. основного боргу, 96149,64 грн. 3% річних, 1440386,13 грн. інфляційних втрат та 650699,84 грн. пені.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочни.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обовязок покупця щодо оплати товару передбачено частиною 1 ст.692 ЦК України.

Поряд з тим, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору №860/14-БО-15 від 20.01.2014 року (п.6.1) встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов зазначеного вище договору, відповідач оплатив поставлений природний газ лише частково, з огляду на що, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №860/14-БО-15 від 20.01.2014 року, станом на 14.12.2015 року становила 2658188,62 грн., відтак, остання є підставною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з тим, згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Так, у пункті 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У звязку з простроченням оплати поставленого природного газу позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та п.7.2 Договору, здійснив нарахування відповідачу 96149,64 грн. 3% річних, 1440386,13 грн. інфляційних втрат та 650699,84 грн. пені.

Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, суд вважає вимоги позивача в цій частині обгрунтованими та підставними.

Поряд з тим, з апеляційної скарги вбачається, що позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення клопотання відповідача та зменшення на 50% розміру пені.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає наступне:

Пунктом 3 ч.1 ст.83 ГПК України передбачено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розяснено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязання, причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшуючи на 50% розмір пені, суд першої інстанції взяв до уваги, зокрема, обставини, які вплинули на несвоєчасне виконання відповідачем зобовязання, врахував баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, фінансовий стан останнього, а також те, що відповідач постачає теплоенергію виключно споживачам, які є бюджетними установами та організаціями, ступінь вини останнього, причини неналежного виконання зобов'язання, відсутність тяжких наслідків порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, а також з метою реального виконання судового рішення.

Слід також врахувати, що відповідно до умов договору №860/14-БО-15 КП «Коломиятеплоенергія» отримувало природний газ від позивача виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, які є кінцевими споживачами та які, у зв'язку із складними економічними процесами в державі, мають низьку дисципліну розрахунків.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції, відповідно до положень п.3 ст.83 ГПК України, зменшив на розмір пені 50% та присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 325349,92 грн. пені.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що місцевий господарський суд не врахував співвідношення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача та розміру збитків, заподіяних позивачу неналежним виконанням умов договору, що включають в себе присуджену до стягнення суму основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Слід зазначити, що колегія суддів вважає безпідставним віднесення позивачем до суми збитків, крім основного боргу, також суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, котрі за своєю правовою природою не є збитками, оскільки їх сплата є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи скаржника та вважає, що суд першої інстанції, врахувавши конкретні обставини даної справи, на підставі ч.3 ст.551 ЦК, ч.1 ст.233 ГК та ч.3 ст.83 ГПК України, правомірно та обґрунтовано зменшив на 50% розмір належної до стягнення пені.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Скаржником протилежного не доведено.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи все наведене вище, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову частково, а саме: стягнення з ОСОБА_1 підприємства «Коломиятеплоенергія» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2658188,62 грн. основного боргу, 96149,64 грн. 3% річних, 1440386,13 грн. інфляційних втрат та 325349,92 грн. пені.

Крім того, місцевий господарський суд, взявши до уваги клопотання відповідача, врахувавши інтереси обох сторін, з метою уникнення можливих негативних наслідків на господарську діяльність відповідача та реального виконання рішення суду, частково задоволив клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення та вирішив розстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців: по 753345,72 грн. щомісячно.

Слід зазначити, що позивач в апеляційній скарзі проти розстрочення судом виконання рішення не заперечує.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про часткове скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2016 року по справі №909/162/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №909/162/16 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Повну постанову складено 14.06.2016 року

Головуючий-суддяЯкімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_2