Рішення № 58371119, 06.06.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.2016 Справа № 920/387/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО», с. Калінінське, Липоводолинського району, Сумська область;

до відповідачів: 1. Липоводолинської районної державної адміністрації, смт. Липова Долина, Сумська область;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнери-2009», смт. Липова Долина, Сумська область;

про визнання договору оренди землі недійсним

Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 25.01.2016 р.;

Від відповідачів: 1. ОСОБА_2, довіреність №976 від 12.04.2016 р.;

2. ОСОБА_3, довіреність №59 від 15.04.2016 р.;

При секретарі судового засідання Саленко Н.М.

Суть спору: позивач просить суд визнати недійсним договір оренди землі (40 не переоформлених паїв) від 01.03.2016 р., укладений між Липоводолинською районною державною адміністрацією Сумської області і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропартнери-2009», зареєстрований 01.03.2016 р. Русанівською сільською радою Липоводолинського району Сумської області за №03.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 1 в письмовому відзиві від 18.04.2016 р. та поясненнях від 24.05.2016 р. проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач позбавлений права звертатись з такими вимогами в суд, оскільки він сам не набув права оренди на законних підставах, адже передача в оренду позивачу земельних ділянок (часток) також відбулася на підставі рішення комісії щодо перевірки відповідності діючому законодавству використання земель державної, комунальної та приватної власності 24.04.2015 р., яка не має жодного відношення до передачі в оренду даних земельних ділянок.

Відповідач 2 в письмовому відзиві від 26.05.2016 р. зазначив, що спірний договір був укладений у повній відповідності з вимогами діючого законодавства, а позивач чинить йому перешкоди в користуванні спірними земельними ділянками, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив:

10 вересня 2015 р. між Липоводолинською районною державною адміністрацією і Товариством з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» був укладений договір оренди землі (21 не переоформлених паї) (далі за текстом «Договір 1»), відповідно до умов якого відповідач 1 надав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Русанівської сільської ради Липоводолинського району, загальною площею 61,00 га, у тому числі 45,50 га ріллі, 15,50 га сіножатей.

Договір зареєстровано 10.09.2015 р. за №2 в Книзі реєстрації договорів оренди по Русанівській сільській раді, про що свідчить відповідна відмітка на Договорі 1.

Позивач приступив до користування зазначеною земельною ділянкою після підписанні відповідного акту приймання-передачі від 10.09.2015 р., який є додатком до Договору 1 та міститься в матеріалах справи /а.с. 12/.

Зі змісту п. 8 Договору 1 вбачається, що його укладено на 1 рік. Після закінчення строку договору позивач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі позивач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово відповідача 1 про намір продовжити його дію.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що належним чином виконував умови Договору 1 та продовжував використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням, проте у березні 2016 року на його адресу надійшов лист №43 від 15.03.2016 р. відповідача 2, зі змісту якого йому стало відомо про те, що рішенням земельної комісії при Липоводолинській райдержадміністрації (протокол засідання №3 від 16.02.2016 р.) ТОВ «Агропартнери-2009» було передано в оренду по Русанівській сільській раді 40 не переоформлених паїв та укладено відповідний договір оренди від 01.03.2016 р., у звязку з чим просив позивача передати спірні земельні ділянки в подальше користування відповідача 2. Таким чином, вважає, що договір від 01.03.2016 р., укладений між відповідачами, порушує законні права та інтереси позивача, у звязку з чим просить суд визнати його недійсним.

Судом встановлено, що 01 березня 2016 р. між Липоводолинською районною державною адміністрацією і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропартнери-2009» був укладений договір оренди землі (40 не переоформлених паїв) (далі за текстом «Договір 2»), відповідно до умов якого відповідач 1 передає, а відповідач 2 приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (40 паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Русанівської сільської ради Липоводолинського району, загальною площею 139,8400 га, у тому числі 101,1500 га ріллі, 38,6900 га сіножатей.

Пунктом 8 Договору 2 встановлено, що його укладено на 12 місяців, закінчення терміну дії договору 28.02.2017 року. Після закінчення строку договору позивач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі позивач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово відповідача 1 про намір продовжити його дію.

Договір зареєстровано 01.03.2016 р. за № 03 Русанівською сільською радою, про що свідчить відповідна відмітка на Договорі 2.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду, підписаний представниками відповідачів 01.03.2016, /а.с. 19/.

Таким чином, з аналізу тексту Додатків /списки не переоформлених земельних паїв/ до Договорів 1 та 2 встановлено, що земельні паї, які були передані відповідачем 1 в оренду позивачу по Договору 1, входять до складу паїв, які були передані в оренду відповідачу 2 у складі 40 не переоформлених паїв по Договору 2.

Згідно ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.2 цієї ж статті).

Зі змісту ч. ч. ст. 640 ЦК України вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119 було затверджено Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) (далі за текстом «Порядок»), який визначає умови та процедуру реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги (п. 4 Порядку).

Так, судом встановлено, що договір оренди землі (21 не переоформлених паїв) від 10.09.2015 р. був зареєстрований належним чином у Русанівській сільській раді 10.09.2015 р. за №2, що також не заперечується представниками сторін.

Суд приймає до уваги заперечення відповідачів з приводу того, що земельні ділянки були передані і позивачу, і відповідачу 2 лише на підставі висновків засідання комісії відповідно: про стан ефективного використання не переоформлених та не успадкованих паїв, викладених в протоколі №7 від 24.04.2015 р., а також щодо перевірки відповідності діючому законодавству використання земель державної, комунальної та приватної власності, викладених в Протоколі №3 від 16.02.2016 р., за відсутності розпоряджень голови Липоводолинської районної державної адміністрації, як того вимагає ч.2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», де зазначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

В той же час, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 1 було укладено Договір оренди землі (21 непереоформлених паїв) в письмовій формі, складено відповідний акт приймання-передачі земельної ділянки, а також вчинено дії по реєстрації Договору 1 в Русанівській сільській раді Липоводолинського району, що свідчить про виконання зустрічних вимог по Договору.

В матеріалах справи відсутні також будь-які листи, додаткові угоди чи інші докази на підтвердження наміру розірвати Договір 1.

Згідно ч.1 ст. 8 Закону України «По оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Зі змісту п. 19 Договору 1 вбачається, що позивачу надається право передачі в суборенду орендованої земельної ділянки на період дії цього договору за письмовою згодою відповідача 1.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження наявності наміру позивача передати в суборенду відповідачу 2 земельні ділянки, які перебувають в його тимчасовому користуванні на підставі Договору 1.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що договір оренди землі (40 не переоформлених паїв), укладений між Липоводолинською районною державною адміністрацією і ТОВ «Агропартнери-2009», підлягає визнанню недійсним, оскільки до складу 40 земельних ділянок ( не переоформлених паїв) частково входять земельні ділянки (паї), які вже були передані в оренду позивачу раніше /10.09.2015 р./ згідно Договору 1, який є дійсним та строк його дії не закінчився.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача 1 з приводу відсутності правових підстав у позивача для звернення в господарський суд з позовом про визнання недійсним договору оренди від 01.03.2016 р., оскільки згідно п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011, № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст. 27 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень, а відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які за законодавством мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судом встановлено, що діями відповідачів було порушено законні права та інтереси позивача шляхом передачі відповідачем 1 частини земельних ділянок, які перебували користуванні позивача на законних підставах (по договору оренди землі) в тимчасове користування відповідачу 2 (шляхом укладення нового договору оренди землі) та не визнання з боку останнього законності підстав для користування позивачем спірними земельними ділянками, а отже позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» і вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди землі (40 не переоформлених паїв) від 01.03.2016 р., укладений між Липоводолинською районною державною адміністрацією Сумської області і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропартнери-2009», зареєстрований 01.03.2016 р. Русанівською сільською радою Липоводолинського району Сумської області за №03.

3. Стягнути з Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області (42500, Сумська область, смт. Липова Долина, вул. Леніна, 32, код 04058097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» (42506, Сумська область, Липоводолинський район, с. Калінінське, вул. Першотравнева, 1, код 33976979) 689 грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропартнери-2009» (42500, Сумська область, смт. Липова Долина, вул. Леніна, 17, код 36278399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» (42506, Сумська область, Липоводолинський район, с. Калінінське, вул. Першотравнева, 1, код 33976979) 689 грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 14.06.2016 року.

Суддя ОСОБА_4