Постанова № 58371101, 08.06.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р. Справа № 914/424/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

Матущака О.І.

при секретарі Фака С.П.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця (далі ФОП) ОСОБА_2 б/н від 28.04.2016 року (вх. № ЛАГС 01-05/2303/16 від 12.05.2016 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2016р.

у справі № 914/424/16 (суддя Кітаєва С.Б.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Вудлайн 2014", м. Київ

до відповідача: ФОП ОСОБА_2, м. Жовква, Львівська обл.

про стягнення коштів. Ціна позову 24250,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився (належно повідомлений);

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 - представники (довіреність в матеріалах справи);

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходило, у зв'язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. призначено розгляд апеляційної скарги на 08.06.2016р.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення від 16.05.2016р. (а. с. 107). Він використав своє право на подання відзиву.

Судом розпочато розгляд справи по суті.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.04.2016 року у справі №914/424/16 (суддя Кітаєва С.Б.) позов ТОВ "Вудлайн 2014" задоволено повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 24250, 00 грн. боргу (попередньої оплати) та 1378,00 грн. судового збору.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно досягнутих між ТОВ "Вудлайн 2014" та ФОП ОСОБА_2 усних домовленостей про поставку товару, відповідач зобов'язався поставити позивачеві товар - автопокришки для вантажних автомобілів марки Continental 315/70/22,5 - 4 шт. та GoodYear 435/50/19,5 - 1 шт. на суму 24 250 грн. після проведення передоплати. Зважаючи на те що, відповідач товару не поставив і не повернув сплаченої за нього передоплати, місцевим господарським судом позовні вимоги задоволено.

Судове рішення мотивоване ст.ст. 202, 205, 207, 526, 612, 530, 693 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України).

Відповідач не погоджується з ухваленим рішенням суду і вважає його необґрунтованим та незаконним. Відповідач, зокрема, обгрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд дійшов висновку про наявність усної домовленості на поставку товару на підставі наданого позивачем платіжного доручення №112 від 28.10.2015р., яке не містить підпису чи печатки відповідача. Зазначає що, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність між позивачем та відповідачем договірних відносин, проте у матеріалах справи не міститься жодного письмового доказу (належно завіреної копії договору), яким можна підтвердити факт та момент виникнення таких договірних відносин. Стверджує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки суд не надав відповідачу можливості представити свої заперечення та докази. Просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2016р. у справі №914/424/16, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, зокрема, вважає доводи апелянта безпідставними, оскільки скаржник не заперечує факту існування усної домовленості щодо поставки товару та отримання коштів, а та обставина, що банк відповідача не виконує платіжне доручення свого клієнта, не звільняє останнього від обов'язку повернення коштів.

У письмових поясненнях відповідач зазначає, що жодних домовленостей досягнуто не було і договірних відносин між позивачем та відповідачем не існує, а рахунок-фактура не містить ані підпису, ані печатки ФОП ОСОБА_2.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було перераховано на рахунок відповідача передоплату в сумі 24250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 112 від 28.10.2015 р. Банківська операція, згідно відбитку штампу банку на платіжному дорученні, проведена банківською установою 28.10.2015р.

В призначенні платежу зазначено: "оплата згідно рах.-факт. №2801-01 від 28.01.2015р. без ПДВ".

Також випискою банківської установи по рахунку позивача підтверджується перерахування цих коштів відповідачу 28.10.2015р., що останній і не спростовував.

Наявний у справі рахунок-фактура №2801-01 не є належним доказом у справі в силу відсутності на ньому підписів осіб з вказівкою їх прізвища, імені, по батькові, посад (а.с. 55), через що суд апеляційної інстанції з цими доводами апелянта погодився.

ТОВ "Вудлайн 2014" надіслано на адресу відповідача претензію №1/12 від 07.12.2011р., у якій позивач просив терміново поставити обумовлений товар або перерахувати раніше сплачені кошти в сумі 24250,00 грн. Дана претензія була отримана відповідачем 11.12.2015р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.12.2015р. (а.с. 16)

Проте, відповідач товару не поставив.

Він стверджує (а.с. 78), що платіжним дорученням №5 від 03.11.2015р. повернув позивачу 24145,00 грн. В призначенні платежу цього платіжного документа зазначено: "повернення помилково перерахованих коштів 28 жовтня 2015 року згідно листа клієнта №552 від 02 листопада 2015 року без ПДВ".

Однак, доказів зарахування цієї суми на рахунок позивача матеріали справи не містять.

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив суд стягнути з відповідача кошти в сумі 24250 грн., які були перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_2 як передоплата за товар.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Позивач здійснив попередню оплату у розмірі 24250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 112 від 28.10.2015 р. (а.с. 17) та випискою з особового рахунку ТОВ "Вудлайн 2014" за 28.10.2015р. у ПАТ АКБ "Львів" (а.с. 82).

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів щодо досягнення сторонами згоди щодо предмета договору купівлі-продажу товару, як істотної його умови, що дає підстави зробити висновок про його неукладеність.

ТОВ "Вудлайн 2014" було надіслано на адресу відповідача претензію №1/12 від 07.12.2011р., з вимогою терміново поставити обумовлений товар або перерахувати раніше сплачені кошти в сумі 24250,00 грн. Дана претензія була отримана відповідачем 08.12.2015р.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. В позовній заяві позивач посилається на цю норму права також.

Положення гл. 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов?язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК.

Як зазначалось вище, доводи відповідача щодо суті спору зводяться до відсутності домовленості між сторонами та відповідно договірних відносин, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, факт перерахування позивачем коштів відповідачу і їх зарахування на рахунок останнього № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Укрінбанк" повністю підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 112 від 28.10.2015 р. та випискою з особового рахунку ТОВ "Вудлайн 2014" за 28.10.2015р. у ПАТ АКБ "Львів".

Крім того, матеріали справи не містять доказів повернення перерахованих коштів позивачу. Вищенаведене також підтверджується довідкою Київського відділення ПАТ АКБ "Львів" вих.№081-18119 від 05.04.2016р. (а.с. 83).

Зважаючи на вищезазначене, платіжне доручення № 112 від 28.10.2015 р. та виписку з особового рахунку ТОВ "Вудлайн 2014" за 28.10.2015р. у ПАТ АКБ "Львів" і довідку Київського відділення ПАТ АКБ "Львів" вих.№081-18119 від 05.04.2016р. суд вважає недоведеними твердження апелянта, що рішення місцевого господарського суду є необґрунтованим та незаконним.

Невірне застосування норм матеріального права місцевим господарським судом не призвело до прийняття неправильного рішення, у зв'язку з чим оскаржуване рішення скасуваннюЗ не підлягає.

Що стосується доводів апелянта про порушення норм процесуального права, то слід зазначити, що відповідач в повній мірі реалізовував свої процесуальні права, визначені, зокрема ст. 22 ГПК України: в справі наявні його клопотання про відкладення судових засідань, реалізовано право на фотокопіювання та право брати участь в судових засіданнях (а.с. 37, 39, 56, 85).

Згідно ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Усе викладене дає підстави для залишення без задоволення апеляційної скарги, у зв'язку із чим згідно із ст. 49 ГПК України на апелянта покладаються судові витрати.

Керуючись ст. ст. 103, 105 ГПК України, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2016 року у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.06.2016р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Зварич О.В.