Постанова № 58371019, 13.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2016 р. Справа№ 911/3813/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: Западнюк М.А. - представник за довіреністю.

Від відповідача: Юрченко Н.П. - представник за довіреністю.

Від третьої особи: представник не з?явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2016 року

у справі № 911/3813/15 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-

комерційна фірма "Лігена"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по

Київській області

про визнання недійсним пункту договору та стягнення помилково перерахованих коштів в розмірі 3 655,32 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання недійсними з моменту укладення п.п. 2.2.1 та 4.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 24.07.2014 № 80.1-14/19, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" та Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", та стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів в сумі 3 655,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що пункти 2.2.1, 4.3 договору суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач безпідставно утримує помилково перераховані позивачем грошові кошти в заявленному до стягнення розмірі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2016 року у справі № 911/3813/15 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ті самі підстави, що у позовній заяві.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.

Третьою особою не використано наданого їй законом права на участь її представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного повідомлення третьої особи про час та місце судового засідання.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1529 (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення №№ 105, 106 та 107, що знаходиться на 1-му поверсі будівлі готелю ДП МА "Бориспіль" з прибудовою ресторану, загальною площею 46,20 кв.м., які розташовані за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", обліковується на балансі Державного підприємства Міжнародного аеропорту "Бориспіль" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31 липня 2013 року і становить за незалежною оцінкою 926930 врахування без ПДВ.

Відповідно до п. 5.11 договору оренди орендар зобов'язався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

На виконання умов п. 5.11 договору оренди 24.07.2014 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 80.1-14/19 (далі - договір № 80.1-14/19), за умовами якого у зв'язку з наданням позивачу - орендарю в оренду приміщення №№ 105, 106 та 107, що знаходяться на 1-му поверсі будівлі готелю балансоутримувача, загальною площею 46,20 кв.м. (далі - майно) з метою розміщення кафе, балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги: забезпечення теплом; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці; використання води для прибирання майна самостійно споживачем; прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів; вода холодна (з податком на воду); вода гаряча (з податком на воду); вода стічна; підтримання в належному стані території прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території балансоутримувача, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, приміщень загального користування.

Згідно з підпунктом 8 таблиці № 1 п. 1.1.1 договору № 80.1-14/19 оплата витрат на підтримання в належному стані території прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території балансоутримувача, обслуговування внутрішньо-портових доріг та під'їзних шляхів, приміщень загального користування здійснюються щомісячно в розмірі 5 відсотків від чистого доходу, отриманого від діяльності в орендованому майні, на підставі довідки про доходи.

У п.2.2.1 договору № 80.1-14/19 сторони узгодили, що орендар зобов'язався щомісяця до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності орендаря на території балансоутримувача за звітній місяць та своєчасно здійснювати розрахунки за договором.

Відповідно до п. 2.2.2 договору № 80.1-14/19 щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітнім, орендар зобов'язаний самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт приймання - здачі виконаних послуг та раз в рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3 договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання - здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти календарних днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти календарних днів акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаним сторонами.

Пунктом 4.3 договору № 80.1-14/19 сторонами передбачено, що в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов'язаний сплачувати балансоутримувачу штраф в розмірі 100 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.

Пуктом 6.1 договору № 80.1-14/19 сторони узгодили, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 22.12.2014 включно.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Як передбачено ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як на підставу для визнання п. 2.2.1 та п. 4.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 24.07.2014 року № 80.1-14/19 недійсними, позивач посилається на те, що спірні пункти регулюють виконання сторонами підпункту 8 таблиці № 1 п. 1.1.1 договору, який сторони досягли згоди не застосовувати, оскільки їх обсяг входить в вартість оренди приміщення, про що зазначено в договорі, а також підтверджується відсутністю рахунків на оплату передбачених підпунктом 8 таблиці № 1 п. 1.1.1 договору послуг.

Крім цього, позивач стверджує, що при укладенні договору № 80.1-14/19 не дотримано вимог ст. 179 ГК України, оскільки типовим договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 не передбачено таких умов, як відшкодування витрат на використання мереж освітлення території балансоутримувача, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, приміщень загального користування, не передбачено визначення вартості наданих послуг шляхом встановлення процентного співвідношення від чистого доходу та не передбачено застосування штрафних санкцій за неподання орендарем довідки про чистий дохід.

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів на момент їх вчинення недійсними та настання відповідних наслідків (відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору).

Дослідивши матеріали справи, судовою колегією встановлено, що на виконання умов договору відповідач для оплати наданих позивачу послуг, передбачених підпунктом 8 таблиці № 1 п. 1.1.1 договору, виставив рахунок-фактуру від 30.04.2015 року № 61/323 на суму 3655,32 грн., який позивач оплатив 15.05.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням від 15.05.2015 року № 304 на суму 3655,32 грн. та випискою з особового рахунку відповідача (Том І, а.с. 185, 65, 204).

З листа позивача № 47 від 30.03.2015 року вбачається, що вказана сума послуг дорівнює 5% від чистого доходу позивача, отриманого від діяльності в орендованих приміщеннях (Том І, а.с. 186-188).

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на недосягнення між сторонами згоди не застосовувати підпункт 8 таблиці № 1 п. 1.1.1 договору та на те, що останні не приступили до виконання зобов'язань за ним є безпідставними, а тому до уваги судовою колегією не приймаються.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що типовим договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 не передбачено застосування штрафних санкцій за неподання орендарем довідки про чистий дохід, враховуючи наступне.

Положення ст. 179 ГК України розділяють поняття примірного договору та типового договору. Основна їх відмінність полягає в тому, що примірний договір, орган державної влади рекомендує суб'єктам господарювання і негосподарюючим суб'єктам і від його змісту сторони договору можуть відступати, а від змісту типового договору сторони договору не можуть відступати, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до п. 2, ч. 4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Встановлено, що наказом Фонду державного майна Укураїни від 23.08.2000 року від №1774 затверджено саме примірний договір, умови якого можна змінювати за взаємною згодою сторін, а також доповнювати його зміст.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що умови підпункту 8 Таблиці 1 п. 1.1.1, пунктів 2.2.1, 4.3 Договору в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства України.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання недійсними з моменту укладення п.п. 2.2.1 та 4.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 24.07.2014 № 80.1-14/19 є недоведеними та безпідставними, у зв'язку з чим підлягають відмові в їх задоволенні.

Крім цього, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача помилково перерахованих згідно з платіжним дорученням від 15.05.2015 року № 304 коштів в сумі 3 655,32 грн., з огляду на наступне.

Як встановлено вище, п. 2.2.1 договору орендар зобов'язався щомісяця до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності орендаря на території балансоутримувача за звітній місяць та своєчасно здійснювати розрахунки за договором.

Позивачем листом від 30.03.2015 року вих. № 47 (відповідь на лист відповідача від 17.03.2015 № 01-22-1237 "Щодо надання інформації) на виконання п. 2.2.1 договору було надано відповідачу інформацію про чистий дохід за період експлуатації орендованих приміщень.

На підставі наданої позивачем інформації про чистий дохід від діяльності його підприємства за період експлуатації ним орендованих приміщень, відповідач на оплату наданих ним послуг позивачу, передбачених підпунктом 8 таблиці № 1 п. 1.1.1 договору, склав рахунок-фактуру від 30.04.2015 № 61/323 на суму 3655,32 грн. за надані послуги (використання інфраструктури аеропорту 5%) згідно договору від 24.07.2014 № 80.1-14/19.

Вказаний рахунок-фактуру позивач оплатив 15.05.2015, що підтверджується платіжним дорученням від 15.05.2015 № 304 на суму 3655,32 грн. з призначенням платежу "оплата за використання інфраструктури зг договору № 80.1-14/1-9 від 24.07.2014 в т.ч. ПДВ 20% 609,22 грн.".

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що грошові кошти в сумі 3 655,23 грн. перераховані позивачем на рахунок відповідача на виконання умов укладеного між сторонами договору щодо оплати наданих відповідачем послуг, передбачених підпунктом 8 таблиці № 1 п. 1.1.1 договору, тому відсутні підстави вважати, що зазначені кошти помилково перераховані позивачем, і що вони незаконно утримуються відповідачем.

Отже, позовні вимоги в цій частині, також, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким у позові відмовлено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2016 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2016 року у справі № 911/3813/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/3813/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова