Постанова № 58370987, 07.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2016 р. Справа№ 910/6253/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Хрипуна О.О.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Демчук О.В.,

від відповідача: Деркач Т.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015р. у справі № 910/6253/13 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 38598380,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості в сумі 33569490,47 грн., інфляційних втрат в сумі 3390000,33 грн. та 3% річних в сумі 1638889,96 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2015р. позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача основний борг в сумі 33569490,47 грн., інфляційні нарахування в сумі 2936754,33 грн., 3% річних в сумі 1638889,96 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що Позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки природного газу виконав належним чином, зауважень щодо поставки продукції від Відповідача не надходило, що підтверджується актами прийому-передачі газу, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін. Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем у розмірі 33569490,47 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований. В зв'язку з тим, що Відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за договором, суд перевіривши нарахування Позивача сум інфляційних нарахувань та трьох проценти річних, задовольнив їх частково згідно зі здійсненим перерахунком.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015р. скасувати в частині задоволення вимоги про стягнення 3% річних в сумі 17387,78 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні цієї вимоги.

В апеляційній скарзі Відповідач просить застосувати строк позовної давності за період з 25.02.2010р. по 26.02.2010р. та з 26.03.2010р. по 29.03.2010р

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015р. було прийнято апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015р. у справі №910/6253/13 до провадження та призначено до розгляду на 11.06.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 02.07.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 03.08.2015р.

Розпорядженням в.о. керівника аппарату Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу Відповідача у справі №910/6253/13 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Кропивна Л.В., Чорна Л.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015р. апеляційну скаргу у справі №910/6253/15 передано на розгляд колегії суддів у складі Смірнова Л.Г. (головуючий), Кропивна Л.В.., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015р. апеляційну скаргу по справі №910/6253/13 прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 16.09.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015р. апеляційну скаргу у справі №910/6253/15 передано на розгляд колегії суддів у складі Смірнова Л.Г. (головуючий), Чорна Л.В., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015р. апеляційну скаргу по справі №910/6253/13 прийнято до провадження визначеною колегією суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 11.11.2015р.

Розпорядженням керівника аппарату Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015р. призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015р. у справі №910/6253/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий Коротун О.М., судді Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження у вказаному складі колегії суддів та призначено до розгляду на 03.12.2015р.

03.12.2015р. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що списання штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до Закону №3319 та «Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію» можливе лише в межах сум, списаних підприємствам що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед Позивачем та з дотриманням певної процедури, а саме - утворення комісії з питань списання заборгованості та затвердження протоколу, повідомлення кредиторів не пізніше 31 грудня 2011р. про суми списаної заборгованості. Додатково Порядком передбачено обов'язок компанії «Газ України» щомісячно повідомляти Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» про суму заборгованості, що підлягає списанню.

У відповідності до вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.12.2015р. було оголошено перерву до 12.01.2016р..

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. змінено склад судової колегії: головуючий суддя Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. апеляційну скаргу у справі №910/6253/13 прийнято до провадження визначеним складом суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 02.02.2016р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016р. апеляційну скаргу у справі передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016р. апеляційну скаргу у справі №910/6253/13 прийнято до провадження визначеним складом суду. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.03.2016р. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.04.2016р.

Розпорядженням №09-52/667/16 від 04.04.2016р. призначено повторний авторозподіл справи №910/6253/13, відповідно до якого апеляційну скаргу Відповідача у справі №910/6253/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий судя Власов Ю.Л., судді Корсакова Г.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016р. апеляційну скаргу у справі №910/6253/13 прийнято до провадження визначеним складом суду, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.05.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 31.05.2016р. В судовому засіданні 31.05.2016р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 07.06.2016р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

30.12.2009р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №322-09/8 поставки природного газу для населення та релігійних організацій, за умовами якого Позивач зобов'язався передати Відповідачу у 2010р. природний газ власного видобутку для потреб населення та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) надалі - споживачам, а Відповідач зобов'язувався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору Позивач зобов'язався передати Відповідачеві у 2010р. природний газ в обсязі до 2012,212 млн. куб. м.

Згідно з п.3.3. договору приймання-передача газу, його документальне оформлення та звітність здійснюється відповідно до порядку, встановленого Положенням про порядок складання балансів природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 24.12.2001р. №677. Приймання - передача газу, переданого Позивачем Відповідачеві у відповідному місяці, оформлюється сторонами актом приймання - передачі газу.

Відповідно до п.4.1. договору ціна за 1000 куб.м. газу для потреб населення без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу становить: газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 248,0769 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 286,5385 грн., крім того ПДВ 20%; газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 447,1154 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 505,7692 грн., крім того ПДВ 20%; газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1061,5385 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 1 181,2500 грн., крім того ПДВ 20%; газ, який використовується населенням за умови, що споживання перевищує 12000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1295,1923 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 1437,9808 грн., крім того ПДВ 20%; газ, який використовується релігійними організаціями за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 252,9412 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 292,1569 грн., крім того ПДВ 20%; газ, який використовується релігійними організаціями за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 455,8824 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 515,6863 грн., крім того ПДВ 20%; газ, який використовується релігійними організаціями за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1082,3529 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 1204,4118 грн., крім того ПДВ 20%; газ, який використовується релігійними організаціями за умови, що споживання перевищує 12000 куб.м. на рік: при наявності газових лічильників 1320,5882 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 1466,1765 грн., крім того ПДВ 20%.

Згідно з п.5.1. договору сторони погодили, що розрахунки за газ Відповідач здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок Позивача протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок проводиться Відповідачем на підставі акту приймання - передачі газу не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

На виконання умов договору, Позивач, протягом січня 2010 року - червня 2010 року поставив, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 196918424,16 грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу за вказаний період, а саме:

- №01/10-НГУ-ГВВ/РО від 31.01.2010р. на суму 300622,77 грн.;

- №01/10-НГУ-ГВВ/Н від 31.01.2010р. на суму 74087524,41 грн.;

- №02/10-НГМ-ГВВ/РО від 28.02.2010р. на суму 253682,62 грн.;

- №02/10-НГМ-ГВВ/Н від 31.01.2010р. на суму 59510473,45 грн.;

- №03/10-НГМ-ГВВ/Н від 31.03.2010р. на суму 49886233,22 грн.;

- №03/10-НГМ-ГВВ/РО від 31.03.2010р. на суму 194945,64 грн.;

- №04/10-НГМ-ГВВ/РО від 30.04.2010р. на суму 20860,82 грн.;

- №04/10-НГМ-ГВВ/Н від 30.04.2010р. на суму 8089709,70 грн.;

- №05/10-НГМ-ГВВ/Н від 31.05.2010р. на суму 2552285,38 грн.;

- №05/10-НГМ-ГВВ/РО від 31.05.2010р. на суму 4067,26 грн.;

- №06/10-НГМ-ГВВ/РО від 30.06.2010р. на суму 1247,37 грн.;

- №06/10-НГМ-ГВВ/Н від 30.06.2010р. на суму 2016771,52 грн.

Проте, Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати вартості природного газу не виконав, внаслідок чого, у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 33569490,47 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу природного газу, за яким Позивач поставив Відповідачу товар, який останній повністю та своєчасно не оплатив.

Отже, місцевим судом вірно встановлено факт наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем у сумі 33569490,47 та задоволено позовні вимоги в цій сумі.

Заявлені вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань в сумі 3390000,33 грн. та 3% річних в сумі 1638889,96 грн. з простроченої суми, нарахованих на заборгованість за природний газ, спожитий Відповідачем у період до 1 січня 2011 р. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Спірні відносини виникли між сторонами як підприємствами паливно-енергетичного комплексу України.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

04.06.2011р. набрав чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" №3319-VI від 12.05.2011р.

Дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно з п.2.2 ст.2 вказаного Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" підлягає списанню заборгованість, у тому числі встановлена судовим рішенням, з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у ст.1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997р. до 01.01.2011р., і несплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Отже, положеннями ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" передбачено як списання заборгованості за природний газ, так і заборгованості з штрафних та фінансових санкцій, нарахованих на заборгованість за природний газ.

При цьому, на відміну від списання заборгованості за природний газ Відповідача перед Позивачем, яка відповідно до п.2.1.1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та п.9 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. N894, обмежена сумами, що списані підприємствами перед Відповідачем, заборгованість з штрафних та фінансових санкцій визначена п.2.2 та не містить таких обмежень.

А тому, сума списання заборгованості із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), в силу положень п.6, 7 вказаного Порядку, не обмежена протоколами учасників процедури, а самостійно визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України і здійснюється такими учасниками самостійно.

При цьому, положення п.2.1 Закону носить імперативний характер, що передбачає відповідний обов'язок суб'єктів, визначених у ст.1 Закону, а не їх право на вчинення відповідних дій зі списання вказаних заборгованостей. Посилання ж у п.2.2. ст.2 Закону на "підприємства, визначені у статті 1 цього Закону" означає, що до цих підприємств належить, зокрема, і Позивача.

А тому, враховуючи імперативний характер норми, а також ту обставину, що списання сум заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій, визначених п.2.2 Закону не обмежено, а визначається у відповідних договорах, Позивач, як учасник процедури, визначеної у ст.1 Закону був зобов'язаний самостійно списати заборгованість Відповідача з штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції) і не обмежений діями Відповідача щодо такого списання.

Таким чином, за вказаними нормами Закону Відповідач мав право списати заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані на заборгованість за природний газ, спожитий у період з 01.01.1997 року до 01.01.2011року. Закон втратив чинність 30.06.2012 року.

Отже, нарахування Позивачем інфляційних втрат та 3% річних, які були нараховані останнім на заборгованість за природний газ, спожитий у період з 01.01.1997р. по 01.01.2011р., після втрати Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" позбавляє Відповідача права на списання.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з ч.3 ст.13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч.4 ст.14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до п.3 ст.16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Так, вимога Позивача, викладена в позовній заяві свідчить, що Позивач мав намір, як під час дії Закону, так і після закінчення строку його дії, стягнути на свою користь інфляційні та 3% річних.

Отже, за умови належного здійснення Позивачем прав на нарахування штрафних та фінансових санкцій, що є предметом даного спору, у період до 30.06.2012р., Відповідач мав право списати таку заборгованість відповідно до вимог вищевказаного Закону.

А тому Київський апеляційний господарський суд вважає, що утримавшись від нарахування фінансових санкцій до та під час дії Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", Позивач не вправі нараховувати ці суми після втрати чинності цим Законом, оскільки здійснення прав у такий спосіб всупереч вимог ч.2 ст.13 ЦК України порушує права Відповідача, позбавляє його можливості списання заявлених сум, призводить до непередбачених чинним законодавством матеріальних втрат його як суб'єкта паливно-енергетичного комплексу.

Дані висновки підтверджуються також численними постановами Вищого господарського суду України від 29.03.2016р. у справі №910/6416/13, постанові від 18.05.2016р. у справі №910/9899/13, постанові від 25.05.2016р. у справі №910/6858/13 тощо.

За вказаних обставин суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого суду скасуванню частково.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015р. у справі №910/6253/13 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015р. у справі №910/6253/13 в частині стягнення з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційних нарахувань в сумі 2936754 (два мільйони дев'ятсот тридцять шість тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 33 коп. та трьох відсотків річних в сумі 1638889 (один мільйон шістсот тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 96 коп. та судового збору в сумі 8966 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 39 коп. скасувати.

У цій частині позовних вимог прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 31301827) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

Повний текст постанови складено 15.06.2016р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді О.О. Хрипун

Г.В. Корсакова