Постанова № 58370934, 09.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2016 р. Справа№ 910/27563/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Яковлєва М.Л.

при секретарі

судового засідання: Колеснік М.П.

за участі представників сторін:

позивач Галюк Ю.Г. дов. від 25.03.2016 № 16/116;

відповідач-1 Крашеннікова М.І. дов. від 23.12.2015 №527;

відповідач-2 не з'явився, про дату, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги

відповідача-2 ТОВ "ТБ САД"

на Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.16

у справі № 910/27563/14 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом ПрАТ "Страхова компанія "Провідна"

до відповідачів 1. ПрАТ "Просто-страхування"

2. ТОВ "ТБ САД"

про стягнення страхового відшкодування у розмірі

155 821,75 грн. за Договором добровільного

страхузвання №11/1153720/9069/13/2017 від 23.12.13.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 ПрАТ "Просто - страхування" та відповідача-2 ТОВ "ТБ САД" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 155 821,75 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до Договору страхування наземного транспорту № 11/1153720/9069/13 від 23.12.2013 було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 155 821,75 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача-1, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача-1, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику. Крім того, у зв'язку з недостатністю страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, відповідач-2 зобов'язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Рішенням Господарського міста Києва від 05.06.2015 № 910/27563/14, яке було залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 в задоволенні позовних вимог ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" було відмовлено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2015 № 910/27563/14 касаційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" задоволено частково, Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 та Рішення Господарського міста Києва від 05.06.2015 по справі № 910/27563/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 № 910/27563/14 за новим розглядом даної справи позов ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" задоволено повністю, стягнуто з відповідача-1 ПрАТ "Просто - страхування" на користь позивача ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" 50 000,00 грн. страхового відшкодування; стягнуто з відповідача-2 ТОВ "ТБ САД" на користь позивача ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" 105 821,75 грн. страхового відшкодування.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач-2 ТОВ "ТБ САД" звернувся до Київського апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 № 910/27563/14 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У доводах апеляційного оскарження відповідач-2 ТОВ "ТБ САД" наголошує, що страхове відшкодування за пошкоджений об'єкт у розмірі 155 821,75 грн., що виплачене позивачем, є недоведеним. Скаржник стверджує, що Звіт про оцінку пошкодженого майна від 20.05.2016 є неповним, завищеним і таким, що викликає сумніви щодо його правильності. При цьому, відповідач-1, як і у суді першої інстанції, зазначає щодо необхідності у призначенні судової експертизи для встановлення суми страхового відшкодування. Відповідач-2 вважає, що місцевим господарським судом безпідставно не враховано те, що у вартість матеріального збитку включено «заміну ПРК GLOBAL STAR C11-21 130», що суперечить Акту огляду від 07.03.2014, згідно якого про повне знищення колонки нічого не вказано, натомість зазначено про її пошкодження та про необхідність заміни складових. З огляду на наведене, відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позову повністю, вважає розмір відшкодування недоведеним.

За Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.04.2016 для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Корсакової Г.В., Яковлєва М.Л.

За Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.04.16 для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Рудченка С.Г., Яковлєва М.Л..

Ухвалою КАГС від 18.04.2016 № 910/27563/14 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача-2 та призначено судове засідання на 26.05.2016. (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Рудченка С.Г., Яковлєва М.Л.).

За Ухвалою КАГС від 26.05.2016 № 910/27563/14 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 09.06.2016 у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача-2 (скаржника).

Відповідач-1 за Відзивом від 30.05.2016 зазначив, що підтримує апеляційну скаргу відповідача-2, просив колегію суддів відмовити у задоволені позову повністю з підстав недоведеності завданих збитків. В обґрунтування своїх заперечень, відповідач-1 вказував на те, що розмір виплаченого страхового відшкодування є завищеним та складений з порушенням вимог законодавства.

Позивач ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" не скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надав колегії суддів письмовий відзив на скаргу відповідача-2, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Під час судового засідання від 09.06.2016 представник позивача заперечував наведені доводи апеляційного оскарження, просив колегію суддів залишити скаргу відповідача-2 без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 № 910/27563/14 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України. Крім того, щодо заперечень відповідача-2 та зауважень відповідача-1 позивачем зазначено, що розмір матеріального збитку, у даному випадку, визначено відповідно до Звіту від 20.05.2014 № 41575 та Акту огляду від 07.03.2014, що є правомірним та цілком відповідає вимогам закону. Щодо призначення експертизи представником зауважено, що вона призначалась судом під час першого розгляду даної справи, однак проведена не була.

У судове засідання від 09.06.2016 представник відповідача-2 ТОВ "ТБ САД" не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлений належним чином. Про його належне повідомлення свідчить залучений до матеріалів справи Витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання, за яким зазначено, що поштове відправлення Ухвали КАГС від 26.05.2016 № 910/27563/14 «вручене за довіреністю».

Відповідно до абз.3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011№ 18 встановлено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.

Враховуючи те, що учасники апеляційного провадження є належним чином повідомленими про час, дату і місце судового засідання, колегією суддів було розглянуто апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Враховуючи, що присутні представники позивача та відповідача-1 не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача-2 (скаржника), колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу позивача ТОВ "Маркс.Капітал" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.12.2013 між ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" та підприємством з іноземними інвестиція ПІІ "Лукойл - Україна" як страхувальником, було укладено Договір страхування № 11/1153720/9069/13/2017, згідно умов якого об'єктом страхування стало майно страхувальника, а саме автозаправні станції, належні останньому на праві власності.

07.03.2014 в н/п Оброшине Львівської області, сталася ДТП за участю транспортного засобу "ЗІЛ" д.н.з НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ПрАТ "Просто - страхування", згідно Полісу № АС/9543499.

Винуватець ДТП своїми діями, завдав шкоди застрахованому позивачем майну, а саме здійснив наїзд на паливну колонку, пошкодивши її.

Відповідно до Постанови Городоцького районного суду Львівської області № 3/441/210/2014 від 10.04.2014, встановлено вину гр. ОСОБА_6 у здійсненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який на момент ДТП був працівником ТОВ "ТБ САД". (відповідач-2)

Відповідно до Звіту від 20.05.2014 № 41575, позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування за пошкоджений об'єкт у розмірі 155 821,75 грн., що підтверджено копією Платіжного доручення № 0032013 від 16.07.2014.

Згідно Полісу № АС/9543499 франшизу встановлено у розмірі 0,00 грн., ліміт відповідальності встановлено 50 000,00 грн..

Позивач ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача-1 ПрАТ "Просто-страхування" матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 50 000,00 грн. та про стягнення з відповідача-2 ТОВ "ТБ Сад" (підприємства в якому працював винний водій) матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 105 821,75 грн., як різницю між лімітом відповідальності в межах Полісу і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Постановою Вищого господарського суду від 10.11.2015 № 910/27563/14 касаційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" задоволено частково, Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 та Рішення Господарського міста Києва від 05.06.2015 по справі № 910/27563/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського міста Києва.

За вказівками суду касаційної інстанції, під час нового розгляду даної справи слід надати правову оцінку пунктам 13.1, 13.1.2, 13.1.4 Договору добровільного страхування майна юридичних осіб (АЗС та Нафтобаз) № 11/1153720/9069/2017 від 23.12.2013 щодо порядку визначення розміру завданого збитку та розміру страхового відшкодування; Страхового акта № 1401/11/8102 від 15.07.2014, складеного ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" щодо розміру страхового відшкодування; належну правову оцінку Акту огляду від 07.03.2014, складеного представником ПІІ "Лукойл - Україна" щодо пошкодження майна, паливної колонки вказаного підприємства, підписаного страховиком та страхувальником; Звіту з врахуванням вимог статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Між тим, касаційном судом зауважено, що рішення та постанова по даній справі не містять висновків щодо вирішення позовної вимоги до відповідача-2 "ТБ САД".

Відповідно до статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду даної справи, місцевий господарський суд враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" та ПІІ "Лукойл - Україна" як страхувальником, було укладено Договір страхування № 11/1153720/9069/13/2017 від 23.12.2013, згідно умов якого об'єктом страхування стало майно страхувальника, а саме автозаправні станції, належні останньому на праві власності.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

07.03.2014 о 13 год. 00 хв., на АЗС "Лукойл" № 1403, в с. Оброшино, Пустомитівського району, Львівської області по вул. Буковина, 1, водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем НОМЕР_1, при русі заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого здійснив наїзд на паливну колонку, пошкодивши її та автомобіль, чим завдано матеріальної шкоди.

Актом огляду від 07.03.2014, складеного представником ПІІ "Лукойл - Україна" щодо пошкодження майна, паливної колонки, підписаного страховиком та страхувальником визначено наступний перелік пошкоджень паливної колонки:

1.Паливний шланг (гофра нержавіюча сталь) ф5 - розрив. Потребує заміни.

2.Стабілізатор парів пального - заміна нижньої частини.

3.Нижня частина паливної колонки - деформація у верхній та нижній частині. Потребує заміни.

4.Дверцята (нижня частина каркасу) 2 шт. деформовані.

5.Насосне відділення - заміна.

6.Вержня частина паливної колонки - деформована, розбите скло.

7.Табло деформовано в центральній частині.

8.Корпус - деформовано.

9.Блок управління - розлам корпусу, заміна.

10.Блок живлення - діагностика.

11.Контролери - діагностика.

12.Електропроводка - розірвана в декількох місцях, заміна.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно частини 4 статті 3 та частини 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно Звіту від 20.05.2014 № 41575 вартість майнового збитку, завданого майну, що знаходиться за адресою - Львівська обл., Пустомитівський район, с. Оброшино, вул. Буковина, 1 становить 186 986,10 грн. з врахуванням ПДВ, без ПДВ - 155 821,75 грн.

Згідно пунктів 13.1, 13.1.2, 13.1.4 Договору добровільного страхування майна юридичних осіб (АЗС та Нафтобаз) № 11/1153720/9069/2017 від 23.12.2013 розмір збитку, завданого майну страхувальника (вигодонабувача), визначається страховиком на підставі акту огляду страховиком (його представником) пошкодженого (знищеного) внаслідок настання страхового випадку застрахованого майна. У випадку пошкодження застрахованого об'єкта майна - акта (висновку) експертизи, складеної суб'єктом оціночної діяльності, про вартість необхідних витрат на ремонт застрахованого майна та, якщо буде потреба за рішенням страховика, про розмір дійсної вартості майна на дату укладення Договору.

На підставі Договору добровільного страхування позивачем було складено страховий акт № 1401/11/8102 від 15.07.2014, а також розраховано суму страхового відшкодування.

Вказаним Страховим актом позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в загальному розмірі 155 821,75 грн., що підтверджено Платіжним дорученням № 0032013 від 16.07.2014.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача в межах суми 155 821,75 грн. перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина особи, яка керувала автомобілем водія ОСОБА_6."ЗІЛ" д.н.з НОМЕР_1 встановлена Постановою Городоцького районного суду Львівської області № 3/441/210/2014 від 10.04.2014.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб, які експлуатують автомобіль НОМЕР_1 на законних підставах, була застрахована у відповідача-1 на підставі Договору (полісу) № АС/9543499 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вказаним Полісом № АС/9543499 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн. та встановлена франшиза в розмірі 0,00 грн.

Отже, відповідач-1 є особою на яку Полісом № АС/9543499 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог пред'явлених до відповідача-1 ПАТ "Просто-страхування" в сумі 50 000,00 грн. (50 000,00 грн. - 0,00 грн. франшизи за Полісом № АС/9543499.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині, вважає їх законними та обґрунтованими.

Між тим, місцевим господарським судом задоволено позов про стягнення страхового відшкодування у сумі 105 821,75 грн. (155 821,75 грн. - 50 000,00 грн.), який пред'явлений до відповідача-2 ТОВ "ТБ САД".

Колегія суддів вважає цілком вірним такий висновок суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Наведена правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 28.01.2015 №6-229цс14.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Городоцького районного суду Львівської області № 3/441/210/2014 від 10.04.2014, встановлено вину водія ОСОБА_6 у здійсненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який на момент ДТП був працівником відповідача -2 ТОВ "ТБ САД".

Відтак, з врахуванням змісту ч.1 ст.1172, ст.1191 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що, у даному випадку, з відповідача -2, роботодавця особи, відповідальної за заподіяний збиток, правомірно стягнуто 105 821,75 грн. страхового відшкодування, оскільки безпосередньо винна у скоєнні ДТП особа - водій ОСОБА_6 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем-2 ТОВ "ТБ САД".

Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Серед іншого, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу, апеляційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії", заява № 30544/96). Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача -2 ТОВ "ТБ САД" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача -2 ТОВ "ТБ САД" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 № 910/27563/14 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 № 910/27563/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 № 910/27563/14 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/27563/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді С.Г. Рудченко

М.Л. Яковлєв