Рішення № 58370781, 13.06.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2016 р.Справа № 916/4354/15

За позовом: Одеської міської ради;

до відповідача: Одеської обласної ради;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальної установи "Міська поліклініка № 29";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1)Управління обласної ради з майнових відносин;

2) Комунальної установи "Одеська обласна клінічна лікарня";

про визнання недійсним свідоцтва про право власності

Головуючий - Щавинська Ю.М.;

Судді - Бездоля Ю.С.

ОСОБА_1

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 120 від 10.06.2016р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи (Комунальної установи "Міська поліклініка № 29"):ОСОБА_3 Наказ №38-к від 05.05.1987 р.;

від третьої особи (Управління обласної ради з майнових відносин): ОСОБА_4 довіреність № 2 від 05.01.2016 р.;

від третьої особи (Комунальної установи "Одеська обласна клінічна лікарня"): ОСОБА_5 - довіреність № 01/01-07-1160 від 21.04.2016р.

СУТЬ СПОРУ: Одеська міська рада звернулася до господарського суду з позовною заявою до Одеської обласної ради, в якій просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності від 03.03.2009р. серії САА № 273106, видане Одеською обласною радою територіальним громадам сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради на майновий комплекс Одеської обласної клінічної лікарні загальною площею 69 525,5 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26, в частині включення будівлі поліклініки № 29, якій відповідає літ. „О майнового комплексу, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу, першого, другого та третього поверхів № 101 від 26.12.2012р. серії САЕ № 797638 територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради є власником обєкта, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 32-А, та в цілому складається з приміщень літ. „А, загальною площею 2 211,9 кв.м., основною площею 1 270,2 кв.м., відображених у технічному паспорті від 17.05.2012р.

Як вказує Одеська міська рада, відповідне право власності було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 28.12.2012р. № 37042487.

Водночас, зауважує, що Департаментом охорони здоров'я Одеської міської ради листом від 24.05.2015р. було повідомлено заступника міського голови про випадкове виявлення факту реєстрації права власності на вищевказані приміщення і за територіальними громадами сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради, про що свідчить свідоцтво про право власності від 03.03.2009р. серії САА № 273106, а також відповідний витяг про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.03.2009р.

Позивач вказує, що 08.05.2015р. управлінням Одеської обласної ради з майнових відносин на звернення вищевказаного департаменту ОМР було повідомлено, що відповідно до оспорюваного свідоцтва, майновий комплекс Одеської обласної клінічної лікарні загальною площею 69525,5 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26, разом із будівлею поліклініки, що відповідає літ. „О вказаного комплексу, належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Одеської області.

Підтвердженням факту приналежності спірної будівлі поліклініки до спільної власності територіальних громад області, на думку управління обласної ради з майнових відносин, є те, що Одеська обласна рада оформила право власності на вищезгаданий обєкт нерухомого майна значно раніше, ніж Одеська міська рада.

Водночас, Одеська міська рада, посилаючись на постанову Кабінету міністрів України від 05.11.1991р. № 311 та рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. №266-ХХІ, вказує, що саме вона під час розмежування державного майна між загальнодержавною та комунальною власністю набула право власності на спірну будівлю поліклініки № 29.

Одночасно, Одеська міська рада, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, посилається на наявність акту приймання-передачі державного майна в комунальну власність м.Одеси по галузі „Охорона здоров'я від 12.02.1992р., затвердженого рішенням виконавчого комітету ОМР від 06.04.1992р. № 104 „Про приймання до комунальної власності міста державного майна житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, народної освіти та культури, складеного на підставі вищевказаної постанови КМУ від 05.11.1991р. № 311 та рішення обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. №226-ХХІ, згідно якого відділ охорони здоров'я Одеської міської ради прийняв 78 обєктів охорони здоров'я.

Позивач вказує, що у переліку підприємств, установ та організацій охорони здоров'я м. Одеси, які передавалися у комунальну власність міста, у розділі „Суворовський район міститься поліклініка № 29 за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 32-А.

Між тим зауважує, що з метою виконання рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.07.2008р. № 919 „Про порядок підготовки та оформлення свідоцтв про право власності на обєкти нерухомого майна, виконавчим комітетом ОМР видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення підвалу, першого, другого, третього поверхів №101 від 26.12.2012р. серії САЕ № 797638 на обєкт , який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, буд. 32-А, та в цілому складається з приміщень літ. „А загальною площею 2 211,9 кв.м., основною площею 1 270,2 кв.м., відображених в технічному паспорті від 17.05.2012р.

Як вказує позивач, на підставі вказаного свідоцтва 28.12.2012р. в установленому чинним законодавством порядку КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості було проведено державну реєстрацію відповідного речового права територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Відтак, позивач вказує, що він на підставі ст. 140 Конституції України та ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні здійснює представництво інтересів вищевказаної лікарні та є належним власником спірної будівлі.

На думку Одеської міської ради, Одеська обласна рада, вживаючи дії щодо оформлення права власності на належний територіальним громадам області майновий комплекс обласної клінічної лікарні, який розташований за іншою адресою: а саме: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26, та видавши сама собі свідоцтво про право власності, безпідставно віднесла до його складу поряд з іншими обєктами будівлю поліклініки № 29, яка, фактично, не входить до складу зазначеного майнового комплексу обласної клінічної лікарні, а з 1991р. перебуває у власності територіальної громади м. Одеси.

Позивач вважає, що такими діями відповідач порушив право власності територіальної громади м. Одеси на вищевказане майно, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2015р. (суддя Панченко О.Л.) було порушено провадження у справі №916/4354/15 із призначенням її до розгляду в засіданні суду.

Вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Комунальну установу "Міська поліклініка № 29".

Ухвалою суду від 23.11.2015р. строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача було продовжено на пятнадцять днів.

Зазначеною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Управління обласної ради з майнових відносин, а також у звязку із нез'явленням в судове засідання представника третьої особи, неподанням витребуваних доказів, необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладено на 11.01.2016р.

Ухвалою суду від 11.01.2016р. справу № 916/4354/15 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області від 11.01.2016р. призначено автоматичний розподіл справи №916/4354/15 для визначення складу колегії, за результатами якого вказану справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Панченко О.Л., суддя Никифорчук М.І., суддя Петренко Н.Д.

Ухвалою суду від 12.01.2016р. вказану справу прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду із призначенням до розгляду в засіданні суду

14.01.2016р. до канцелярії суду від Управління обласної ради з майнових відносин надійшли пояснення по суті спору (т.1 а.с.81-84), згідно яких останнє, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на рішення обласної ради від 22.09.2006р. № 73-V „Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада, у відповідності до якого КУ „Одеська обласна клінічна лікарня , яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26, є обєктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради (т.1 а.с.116-125).

При цьому зауважує про укладення 01.09.2011р. між КУ „Одеська обласна клінічна лікарня та КУ „Міська поліклініка № 29, яка є власністю територіальної громади м. Одеси, договору оренди нежитлового приміщення літ. А, загальною площею 1 841 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного,32-А строком до 31.08.2013р. (т.1 а.с.103-108).

Разом з тим, управління зазначає, що у вказаному договорі було допущено помилку, оскільки вказані орендовані приміщення є невідємною частиною майнового комплексу Одеської обласної клінічної лікарні, у технічному паспорті ідентифіковані за літ. „О та знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26.

Зазначає, що в порушення майнових інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст області структурним підрозділом Одеської міської ради вказаним приміщенням надано іншу адресу - м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 32-А, а в подальшому 26.12.2012р. виконавчим комітетом ОМР видано свідоцтво про право власності серії САЕ № 797638, відповідно до якого вказане майно зареєстровано за територіальною громадою м. Одеси.

На думку управління обласної ради з майнових відносин, з огляду на закінчення строку дії договору оренди, КУ „Міська поліклініка № 29 продовжує займати згадані нежитлові приміщення, посилаючись на відповідне свідоцтво про право власності, без належних правових підстав.

Крім того, в обґрунтування своєї позиції, управління також зауважує про те, що земельна ділянка площею 8,5731 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26, належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.12.2014р. № 30413266.

22.01.2016р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позов (т.1 а.с.112-115), згідно якого останній, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що до складу майнового комплексу, який зазначений у оспорюваному свідоцтві про право власності, входить і будівля поліклініки № 29, якій відповідає літ. „О у свідоцтві про право власності.

Одеська обласна рада вважає оспорюване свідоцтво законним з наступних підстав.

Так, посилаючись на вищевказану постанову КМУ № 311 від 05.11.1991р., вказує, що у даному документі не визначено конкретний список домоволодінь, будівель із зазначенням їх адрес, а визначено обєкти нерухомості за галузями господарювання.

Зазначає, що згідно з переліком державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затверджених цією постановою, до такого майна віднесено також поліклініки.

Відповідач зауважує, що згідно додатку № 1 до рішення № 266-ХХІ від 25.11.1991р. Переліку державного майна, яке передається у власність обласної ради народних депутатів, обласні клінічні лікарні №1 та №2 передавались у власність обласної ради народних депутатів.

Водночас, вказує, що згідно п.7 розділу „Охорона здоров'я додатку № 2 до вищевказаного рішення у власність Одеської міської ради народних депутатів передавалась, зокрема, міська клінічна лікарня № 2.

При цьому, вказує на відсутність у зазначеному переліку міської поліклініки №29, у звязку із чим стверджує, що вона не передавалась Одеською обласною радою народних депутатів Одеській міській раді народних депутатів.

На думку відповідача акт прийому - передачі державного майна в комунальну власність м. Одеси за галуззю „охорона здоров'я від 12.02.1992р., на який посилається Одеська міська рада, не є доказом переходу права власності на спірну будівлю від Одеської обласної ради до Одеської міської ради, оскільки, по-перше, такий акт не є цивільно-правовою угодою, яка спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обовязків, а по-друге, особи, що підписали вказаний акт, не мали відповідних повноважень на виконання вказаної дії.

Відповідач зауважує, що відповідно до п. 3 постанови КМУ № 311 від 05.09.1991р., для передачі спірної будівлі із власності ОМР до Одеської обласної ради необхідна була наявність рішення виконкому Одеської обласної ради народних депутатів щодо передачі та рішення Одеської міської ради щодо прийняття будівлі у власність, а також відповідний акт, підписаний уповноваженими особами.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.02.2016р., з огляду на прийняття 04.02.2016р. Верховною радою України постанови № 996-VІІІ "Про звільнення судді Панченко О.Л.", було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/4354/15, за результатами якого вказану справу розподілено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 15.02.2016р. справу № 916/4354/15 прийнято до колегіального розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Никифорчук М.І., суддя Петренко Н.Д. із призначенням розгляду в засіданні суду 09.03.2016р.

В засіданні суду 09.03.2016р. під час розгляду справи по суті представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в свою чергу заперечував проти задоволення позову, наполягав на відмові у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи (Комунальної установи "Міська поліклініка № 29") підтримав заявлений Одеською міською радою позов.

Представник третьої особи (Управління обласної ради з майнових відносин) заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у поданих до суду письмових поясненнях по суті спору.

Ухвалою суду від 09.03.2016р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено Комунальну установу "Одеська обласна клінічна лікарня", а також у звязку із таким залученням, неподанням витребуваних ухвалою суду доказів та з огляду на необхідність витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 04.04.2016р.

Ухвалою суду від 04.04.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача було продовжено на п'ятнадцять днів та, у зв'язку із незявленням в судове засідання представника третьої особи (Комунальної установи "Одеська обласна клінічна лікарня"), від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, необхідністю додаткового дослідження доказів, а також з огляду на неподання витребуваних доказів, розгляд справи було відкладено на 18.04.2016р.

14.04.2016р. до канцелярії суду від КУ „Одеська обласна клінічна лікарня надійшли пояснення по суті позовних вимог (т.3 а.с.111-114), згідно яких остання просить суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування такої позиції третя особа, зокрема, наводить аргументацію, що є, фактично, аналогічною аргументації відповідача.

При цьому додатково зазначає, що згідно з додатком №16 до рішення міністрів УРСР від 25.05.1978р. № 289-р управлінню капітального будівництва Одеського міськвиконкому було виділено земельну ділянку площею 13,66 га під будівництво багатопрофільної лікарні з поліклінікою.

Рішенням виконавчого комітету народних депутатів ОМР № 450 від 20.07.1978р. було виділено земельну ділянку площею 13,66 га. в тимчасове користування строком на 3 роки для здійснення будівництва комплексу багатопрофільної лікарні на 1080 міст.

У поданих поясненнях КУ „Одеська обласна клінічна лікарня зазначає, що 31.12.1980р. на підставі рішення виконкому Суворовського району № 891 було підписано та видано акт приймання в експлуатацію державної приймальної комісії закінченого будівництвом (реконструкцій) будинку (споруди) житлово-цивільного призначення, де предявлено до приймання в експлуатацію поліклініку на 1 100 відвідувань в зміну, пансіонат та гуртожиток Обласної клінічної лікарні на 1 080 місць.

Третя особа зауважує, що з вказаних документів слідує, що у складі майнового комплексу багатопрофільної лікарні, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26, було збудовано консультативну поліклініку та дитячу поліклініку, а в подальшому будівлю дитячої поліклініки було передано в тимчасове користування для розташування міської поліклініки № 29.

КУ „Одеська обласна клінічна лікарня вказує, що з рішення обласної ради від 22.09.2006р. №73-V „Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада та з оспорюваного свідоцтва вбачається, що майновий комплекс Одеської обласної клінічної лікарні, що розташований за вищевказаною адресою з літерами А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, И, К, М, Н та номери 1-11 належить територіальним громадам сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради і передані КУ „ООКЛ в оперативне управління.

Відтак, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 331 ЦК України вважає, що право власності на спірну будівлю виникло у власника майна Управління обласної ради з майнових відносин Одеської обласної ради 03.03.2009р.

Крім того, третя особа зазначає, що у відповідності до ст. 35 ГПК України, сторонами визнається, що адреса: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26 „О та адреса: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 32А, де станом на день розгляду справи розташована Міська поліклініка № 29 є одне і те ж саме приміщення.

Водночас, зазначає, що на теперішній час в частині майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26 „О, прокладено єдині інженерні мережі, які забезпечують діяльність даного приміщення , в свою чергу КУ „ООКЛ здійснює опалення даного приміщення та утримується за рахунок КУ „ООКЛ та власника майна, що підтверджується кошторисом на 2016р., зведенням показників спеціального фонду кошторису на 2016р.; планом асигнувань загального фонду бюджету на 2016р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.04.2016р., з огляду на перебування члена колегії судді Никифорчука М.І. з 11.04.2016р. на лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/4354/15, за результатами якого вказану справу розподілено головуючому судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М. суддям Бездолі Ю.С. та Петренко Н.Д.

Ухвалою суду від 18.04.2016р. справу № 916/4354/15 прийнято до провадження у вищевказаному складі суддів із призначенням розгляду в засіданні суду 23.05.2016р.

Ухвалою суду від 23.05.2016р. у звязку із нез'явленням в судове засідання представника Комунальної установи "Одеська обласна клінічна лікарня", від якого до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також з огляду на необхідність додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 13.06.2016р.

У судове засідання 13.06.2016р. зявився представник позивача та представники третіх осіб, які повністю підтримали свої правові позиції, що були викладені ними в попередніх судових засіданнях.

Представник відповідача в засідання суду не зявився, про місце та час розгляду справи був цілком обізнаний про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 23.05.2016р. (т.4а.с.14).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та представників третіх осіб,, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, органів місцевого самоврядування, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів органів місцевого самоврядування.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, органи місцевого самоврядування, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання недійсним свідоцтва про право власності від 03.03.2009р. серії САА № 273106, виданого Одеською обласною радою територіальним громадам сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради на майновий комплекс Одеської обласної клінічної лікарні загальною площею 69 525,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26 в частині включення будівлі поліклініки № 29, якій відповідає літ. „О майнового комплексу (т.1а.с.142).

Як слідує зі змісту вказаного документу, власником майнового комплексу Одеської обласної клінічної лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26 загальною площею 69525,5 кв.м., яка складається з головного корпусу літ. „А, консультативної поліклініки літ. „Б, будівлі поліклініки № 29 літ. „О, будинку променевої терапії літ.„В, акушерського корпусу літ. „Г, господарського корпусу літ. „Д, трансформаторної підстанції літ. „Е, „ЖЮ „З, „И, моргу літ. „К, складу літ. „М, сховища ГО літ. „Н, басейнів № 1-2, свердловини № 3, огорожі № 4-11, мостіння І , відображені у технічному паспорті від 12.08.2008р. є територіальні громади сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради.

Вказане свідоцтво було видано на підставі рішення Одеської обласної ради від 25.11.1991р. № 266-ХХІ "Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування і районів області.

Разом з тим, позивач - Одеська міська рада, посилаючись на постанову Кабінету міністрів України від 05.11.1991р. № 311 та рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. №266-ХХІ, вказує, що саме вона під час розмежування державного майна між загальнодержавною та комунальною власністю набула право власності на спірну будівлю поліклініки № 29.

З приводу вказаного суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.49 Закону України "Про власність", який діяв на час розмежування майна між загальнодержавною власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражем, третейським судом.

Згідно з ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Статтею 329 цього Кодексу унормовано, що юридична особа публічного права набуває права власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно ч. 1,2 ст. 60 Закону України від 21.05.97 р. "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Як встановлено судом, відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.90р. "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26.03.91р. "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" 05.11.91 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову N311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою затвердив перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Згідно цього переліку до власності областей передано, зокрема, багатопрофільні та спеціалізовані лікарні для дорослих і дітей, пологові будинки, госпіталі для інвалідів Вітчизняної війни, диспансери, поліклініки, санаторії для лікування дорослих і підлітків, хворих на туберкульоз, дитячі спеціалізовані санаторії, станції переливання крові, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, будинки дитини, санітарно-епідеміологічні, дезинфекційні станції, бюро судово-медичної експертизи та патолого-анатомічні бюро, центри "Здоров'я", аптечні склади, магазини аптечні та оптики, будинки-інтернати для престарілих та інвалідів, бальнео- і грязелікарні, молочні кухні, лікарняні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, медичні бібліотеки, медичні училища, інші місцеві підприємства, організації та установи, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.

Пунктом 3 вищевказаної постанови установлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.

Як встановлено судом, у відповідності до постанови КМУ N 311 від 08.12.90 р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" було прийнято рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. №266-ХХІ, яким було затверджено перелік державного майна, що передається у власність області, міст обласного підпорядкування та районів області (т.1 а.с.19-20).

П.4 вказаного рішення відділам, управлінням та комітетам облвиконкому, іншим органам, уповноваженим управляти державним майном, було доручено здійснити до січня 1992 року передачу державного майна до комунальної власності у відповідності із затвердженими цим рішенням переліками.

Згідно з додатком №2 до цього рішення (т.1 а.с.27-30) до власності м. Одеса було передано, зокрема, районні поліклініки.

Згідно з рішенням виконавчого комітету ОМР від 06.04.1992р. № 104 „Про приймання до комунальної власності міста державного майна житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, народної освіти та культури (т.1 а.с.31-32) було затверджено акт приймання-передачі державного майна в комунальну власність м. Одеси по галузі „Охорона здоров'я від 12.02.1992р., складеного на підставі вищевказаної постанови КМУ від 05.11.1991р. № 311 та рішення обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. №226-ХХІ, згідно якого відділ охорони здоров'я Одеського облвиконкому передав, а відділ охорони здоров'я Одеського міськвиконкому, за дорученням міськвиконкому, прийняв державне майно згідно з переліком, до якого увійшли 78 обєктів охорони здоров'я (т.1 а.с.34-35).

Як вбачається з матеріалів справи, у цьому переліку по Суворовському району значиться, зокрема, Поліклініка №29 за адресою вул.Заболотного, 32-а.

За таких обставин, суд вважає, що посилання відповідача на відсутність у осіб, що підписали акт від 12.02.1992р., належних повноважень, по-перше, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, жодним чином не підтверджено, а, по-друге, спростовується змістом п.4 рішення Облради від 25.11.1991р. №266-ХХІ.

Як встановлено судом і це не спростовано під час судового розгляду, станом на час розмежування державної власності спірне приміщення займала міська поліклініка №29 Суворовського району, правонаступником якої, згідно із статутом (т.1 а.с.151-160), є третя особа - Комунальна установа "Міська поліклініка № 29".

Пунктом 6 Порядку передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.80р. №285, що була чинною на час виникнення правовідносин, передача підприємств, об'єднань, організацій і установ з відання одних державних органів у відання інших державних органів провадиться з усіма їх активами і пасивами, з затвердженими для них планами виробництва, капітального будівництва, матеріально-технічного постачання, розвитку науки і техніки, планами з праці, з фінансовими планами, граничними асигнуваннями на утримання апарату управління, фондами персональних надбавок до посадових окладів, а також з іншими встановленими лімітами, завданнями і нормативами, а при передачі не закінчених будівництвом об'єктів - також і з проектно-кошторисною документацією.

За таких обставин, проаналізувавши наявні у справі докази, суд вважає, що територіальна громада міста правомірно набула внаслідок розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) право власності на Поліклініку №29 в цілому, у тому числі на спірне приміщення, щодо якого видано оспорюване свідоцтво.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 4 Цивільного кодексу УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Цивільне законодавство, зокрема, передбачало виникнення цивільних прав і обов'язків з адміністративних актів.

При цьому, як встановлено матеріалами справи, саме КУ „Міська поліклініка № 29", що фінансується з міського бюджету, протягом років, наступних за такою передачею, безперешкодно користувалося приміщенням, несло відповідні витрати на його утримання, що підтверджується документами, які знаходяться в матеріалах справи (т.3 а.с.26-109).

Вищевказане також підтверджує передачу майна саме у власність, оскільки наявність обєкту з 1980 року у тимчасовому користуванні, як про це стверджує представник третьої особи КУ "Одеська обласна клінічна лікарня", не породжувала б обов'язку КУ „Міська поліклініка №29" та міського бюджету нести тягар його утримання.

Суд не бере до уваги посилання КУ "Одеська обласна клінічна лікарня" на те, що саме вона утримує вказане приміщення, а саме здійснює його газопостачання, оскільки матеріали справи (т.2 а.с.83-104) свідчать про відшкодування витрачених на використання природного газу коштів з міського бюджету через КУ „Міська поліклініка №29" та КУ „Міська поліклініка №18".

При цьому, посилання відповідача та третіх осіб на його боці щодо прийняття вказаного приміщення до експлуатації у складі майнового комплексу згідно з актом від 31.12.1980р. (т.3 а.с.131-133), також не спростовують вищевикладені висновки суду, з огляду на наступне.

По-перше, внаслідок закінчення будівництва до розмежування державної власності (1991р.), усі будівлі, в тому числі і спірна, відносилися до державної власності та були передані у комунальну власність згідно вищевказаної постанови КМУ від 05.11.1991р. № 311, у звязку з чим твердження про виникнення права власності у обласної ради з 31.12.1980 р. відповідно до ст.331 ЦК України є недоречним.

По-друге, наданий КУ „Одеська обласна клінічна лікарня акт від 31.12.1980р. свідчить прийняття до експлуатації поліклініки, пансіонату та гуртожитку. При цьому, як вбачається зі свідоцтва про право власності від 3.03.2009р., консультативна поліклініка входить до КУ "Одеська обласна клінічна лікарня" і в цій частині свідоцтво жодним чином не оспорюється. Натомість, як будівля пансіонату, так і будівля гуртожитку, у вказаному свідоцтві відсутні. Зазначені факти також спростовують посилання відповідача на те, що усі будівлі є цілісним майновим комплексом, частини якого не можуть експлуатуватися окремо. Крім того, жодних доказів, що такі посилання підтверджують, відповідачем та третіми особами на його боці також не надано.

Крім того, суд зазначає, що ні перебування майна на балансі, ні договір оренди, укладений щодо такого майна не є доказом, що підтверджує право власності обласної ради.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд враховує правову позицію, висловлену у листі Верховного Суду України ОСОБА_4 практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України від 01.04.2014, про те, що питання про недійсність (незаконність) свідоцтв про право власності на майно, актів про право власності на землю, інших документів, виданих суб'єктами владних повноважень, може вирішуватися із застосуванням способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК, якщо це призводить до порушення, оспорення або невизнання цивільного права чи інтересу. Слід зазначити, що така позиція підтверджена й судовою практикою, зокрема, постановою Верховного Суду України від 03.06.2015 у справі № 927/19/13-г, якою підтверджено правильність застування норм права судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення про задоволення позову про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу, і перегляду цього судового рішення.

Отже, з огляду на встановлені судом порушення права власності територіальної громади м. Одеси в собі Одеської міської ради на відповідне нерухоме майно, позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 03.03.2009р. серії САА №273106, виданого Одеською обласною радою територіальним громадам сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради на майновий комплекс Одеської обласної клінічної лікарні, загальною площею 69 525,5 кв.м, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26, в частині включення будівлі поліклініки № 29, якій відповідає літ. „О майнового комплексу підлягає задоволенню.

Враховуючи задоволення позову, витрати по сплаті судового збору згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним свідоцтво про право власності від 03.03.2009р. серії САА №273106, видане Одеською обласною радою територіальним громадам сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради на майновий комплекс Одеської обласної клінічної лікарні, загальною площею 69 525,5 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 26, в частині включення будівлі поліклініки № 29, якій відповідає літ. „О майнового комплексу.

3. Стягнути з Одеської обласної ради (65032, м. Одеса, пр-т Шевченка, 4, код ЄДРПОУ: 25042882) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 218/одна тисяча двісті вісімнадцять/грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 червня 2016 р.

Головуючий суддя Ю.М. Щавинська

Суддя Ю.С. Бездоля

Суддя Н.Д. Петренко