Рішення № 58370763, 13.06.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016 р.Справа №917/287/16

За позовом Державної екологічної інспекції в Полтавській області, вул.Коцюбинського, 6, м.Полтава, 36039

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД", вул.Островського,57,м.Полтава, 36014

про стягнення 43 318,07 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 24/01-14/02-20 від 04.01.16 р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. б/н від 16.05.15 р.

Розглядається позовна заява про стягнення 43 318,07 грн. збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що Держекоінспекцією в ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами встановлене здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу за період з 15.10.2012р. по 22.06.2014р., чим заподіяно шкоду державі на загальну суму 43 318,07 грн.

Позивачем на виконання вимог суду надавалися пояснення, зокрема 26.04.2016р. за вх. № 5260, 24.05.2016р. за вх. № 6397, 30.05.2016р. за вх. № 6717.

В судове засідання 13.06.2016р. позивачем надані письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 30.05.2016р.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. № 4615 від 12.04.16р.), в якому він проти позову заперечує, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідачем на виконання вимог суду надавалися пояснення, зокрема 19.05.2016р. за вх. № 6213, 30.05.2016р. за вх. № 6648.

08.06.2016р. до суду від відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення на 6 місяців щомісячно рівними частинами (вх. № 7260).

Дане клопотання відповідача судом задоволене з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві та поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує за обґрунтуванням, наведеним у відзиві та поясненнях.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 10-13, 16-20, 23-27, 30.01.2012р. Держекоінспекцією здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Діамант ЛТД» (далі - відповідач), під час якої встановлено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу.

Протягом 15.10.-03.11.2015 Держекоінспекцією здійснено чергову планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Діамант ЛТД» (акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 03.11.2015р. № 205/01-01-14).

З Акту перевірки Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 03.11.2015р. № 205/01-01-14 вбачається, що відповідачем представлено дозвіл № 5310136400-316 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 23.06.2014р. Отже, в періоди з 15.10.2012р. по 22.06.2014р. відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу. Інформація про часи роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в періоди з 15.10.2012р. по 22.06.2014р. не пред"явлено.

Відомості про час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в періоди з 15.10.2012р. по 22.06.2014р. відповідачем були повідомлені позивачу довідкою від 03.11.2015р.

Держекоінспекцією на адресу відповідача було направлено претензію № 56/02-08 від 23.12.2015 та розрахунок до неї щодо відшкодування заподіяних державі збитків у розмірі 43 318,07 грн.

З наведеного позивачем розрахунку вбачається, що він проведений відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 № 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 № 48/16064.

З огляду на відсутність реагування з боку відповідача на вказану претензію, вважаючи права та інтереси держави порушеними, позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" про стягнення 43 318,07 грн. збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища. В обґрунтування правових підстав позову позивач посилається на приписи Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, починаючи з 15.10.2012р. по 22.03.2013р., та вказує, що з урахуванням строку позовної давності збитки може бути нараховано з 23.03.2013р. по 22.06.2014р. (пояснення відповідача, надані суду 30.05.2016р. за вх. № 6648). При цьому, відповідачем надано довідку про час / години роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 20/05 від 27.05.2016р.

Позивачем в судове засідання 13.05.2016р. надано розрахунок збитків в межах строку позовної давності (починаючи з 23.03.2013р.) з урахуванням даних, відображених у довідці відповідача вих. № 20/05 від 27.05.2016., що додана до письмових пояснень від 30.05.2016р. за вх. № 6648

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Згідно акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 03.11.2015р. № 205/01-01-14 в періоди з 15.10.2012р. по 22.06.2014р. відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як визначено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оскільки порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, а саме: ст. 1166, то правовідносини між сторонами у даній справі виникли з приводу заподіяння шкоди, тобто з делікту. За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення : протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.06.2011р. № 2/121-30/118, яка враховується судом при вирішенні даного спору відповідно до положень ст.111 28 ГПК України.

При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди) : за приписами ст. п. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як досліджено судом, відповідач здійснював в процесі своєї діяльності викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, тому у Товариства виникло зобов'язання з відшкодування, завданих державі збитків.

Згідно ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

На спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, поширюється дія Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 №639 (далі - Методика №639).

Визначення наднормативних викидів наведене у п. 2.1 Методики, відповідно до якої наднормативними вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря, джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Наведені норми свідчать про те, що для стягнення з відповідача збитків, заподіяних наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, необхідно встановити факт такого викиду. Встановлення факту порушення природоохоронного законодавства у вигляді наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря може мати місце при проведенні перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Порядок проведення перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства і оформлення результатів таких перевірок регулюється Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464.

Відповідно до п. 4.13 Порядку № 464, за результатами проведеної перевірки складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з п. 1.4 Порядку № 464 Акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Відповідно до п. 2.2 Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

При визначенні розміру збитків позивачем використано розрахунковий метод.

Відповідно до п. 3.6 Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Згідно з п. 2.1.2 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідно до п. 3.6. Методики, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Підставою нарахування Держекоінспекцією завданих збитків став не сам факт понаднормового викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а здійснення таких викидів без відповідного дозволу. Вказана обставина правомірно розцінена контролюючим органом як понаднормові викиди.

Таким чином, дії відповідача є протиправними та вчинені з його вини (забруднення атмосферного повітря за відсутності відповідного дозволу), а між цими діями та заподіяними збитками наявний причинно-наслідковий зв'язок.

Викладені обставини свідчать про наявність всіх елементів складу правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення збитків, а відтак свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача.

Проте, щодо розміру та періоду нарахування збитків, які підлягають до стягнення, та щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

У ЦК позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що порушення відповідачем вимог Закону зафіксовано в акті перевірки від 30.01.2012. Зазначене порушення усунено відповідачем 23.06.2014 (дата отримання дозволу № 5310136400-316 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами). До суду із позовом позивач звернувся 23.03.2016. Позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 43 318,07 грн. заявлено за період з 15.10.2012р. по 22.06.2014р.

Разом із тим відповідно до ст. 11 Закону (у редакції, чинній на час виявлення правопорушення) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених ст. 34 Закону.

На виконання вимог цього Закону затверджено Методику, за змістом п. 2.1.2 якої наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, у тому числі, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства (п. 2.1.2).

Розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за встановленою Методикою формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Такий час визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (п. 3.11). Факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п. 3.12). Розрахунок розмірів відшкодування збитків здійснюється за формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду (п. 4).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу є триваючим правопорушенням, а право на позов про стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням, виникає кожен день з моменту виявлення до моменту його усунення.

Отже, момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК.

Оскільки, Державна екологічна інспекція в Полтавській області виявила порушення Закону 30.01.2012 (дата складення акта), то твердження позивача про те, що перебіг позовної давності починається з 03.11.2015, тобто з моменту надання відповідачем органу контролю інформації, необхідної для розрахунку завданих збитків, суперечить зазначеним вимогам Закону.

Отримавши 23.06.2014р. дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідач усунув правопорушення, а тому нарахування збитків необхідно було провести, без урахування строку позовної давності, за період із 30.01.2012 по 22.06.2014.

Разом з тим, оскільки позовну заяву подано позивачем до суду 23.03.2016р., то з урахуванням трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявлено позивачем у спорі, що виник між сторонами, збитки можуть бути стягнуті лише у межах цього строку - з 23.03.2013р. по 22.06.2014р.

Таким чином, за перерахунком, здійсненим судом за період з 23.03.2013р. по 22.06.2014р. до стягнення з відповідача підлягає 16 138,09 грн. збитків, спричинених викидом забруднюючих речовин в повітря зі стаціонарних джерел без спеціального дозволу за фактом перевірки Державної екологічної інспекції у Полтавській області.

При цьому, інформація для здійснення перерахунку взята з довідки відповідача про час/години роботи стаціонарних джерел забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 20/05 від 27.05.2016р.

За даних обставин, обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 138,09 грн. збитків, в іншій частині - у позові слід відмовити.

Відповідач у клопотанні (вх. № 7260 від 08.06.2016р.) просить суд розстрочити виконання судового рішення на шість місяців - щомісячно рівними частинами.

Стосовно вимоги Відповідача про розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Представник позивача проти розстрочки виконання рішення не заперечує.

За даних обставин, суд вважає за можливе розстрочити виконання судового рішення на шість місяців - щомісячно рівними частинами.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву Відповідача та розстрочити виконання рішення.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" (вул.Островського, 57, м.Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13929625) 16 138,09 грн. збитків, розстрочити виконання судового рішення на шість місяців - щомісячно рівними частинами, і перерахувати їх на р/р 33115331700002 УДКСУ у м.Полтаві, код ЄДРПОУ 38019510 МФО 831019, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" (вул.Островського, 57, м.Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13929625) на користь Державної екологічної інспекції в Полтавській області (вул.Коцюбинського, 6, м.Полтава, 36039, ідентифікаційний код 38019348) 513,37 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4.В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено 15.06.2016р.

Суддя Киричук О.А.