Рішення № 58370689, 10.06.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2016 р. Справа № 911/1388/16

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до першого відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

та другого відповідача ОСОБА_2 господарства «ВІКТОРІЯ»

про стягнення 177 186,44 грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_3 (дов. б/н від 01.06.2016);

від першого відповідача не зявилися;

від другого відповідача не зявилися.

Обставини справи:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС (далі - позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі перший позивач) та ОСОБА_2 господарства «ВІКТОРІЯ» (далі другий відповідач) про солідарне стягнення з відповідачів 2 000 грн штрафу стягнення з другого відповідача 336,18 грн штрафу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів 6 000 грн витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобовязань за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК260311/1 від 26.03.2011 та договором поруки № 07-04-2014-174 від 07.04.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2016 порушено провадження у справі № 911/1388/16, розгляд справи призначено на 27.05.2016.

27.05.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № 23-5/05 від 23.05.2016 (вх. № 10895/16 від 23.05.2016), згідно якої останній на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог та просив суд солідарно стягнути з відповідачів 20 000 грн штрафу та стягнути з другого відповідача 157 186,44 грн. штрафу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів 6 000 грн витрат на послуги адвоката. Вказана заява оцінена судом в якості заяви про збільшення позовних вимог та прийнята судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2016 розгляд справи відкладено на 10.06.2016.

У судовому засіданні 10.06.2016 представник позивача підтримав позов повністю з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачами не заявлено.

Відповідачі у судове засідання 10.06.2016 не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.03.2011 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (Постачальник) та ОСОБА_2 господарством «ВІКТОРІЯ» (Покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК260311/1, згідно якого постачальник зобовязався поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал (надалі «товар» або «насіння») та хімічні засоби захисту рослин (надалі «товар» або «препарати»), а покупець прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та Специфікацій до нього).

Згідно п.п. 2.1., 2.3. договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у Специфікаціях до договору, які є невідємними його частинами. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначену на дату укладення договору. Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2., 6.3. договору покупець зобовязується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у Специфікаціях. Оплата товару здійснюється в українських гривнах в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір. Всі витрати по перерахуванню грошових коштів несе покупець. Товар вважається оплаченим покупцем, а грошові кошти перерахованими, у момент надходження грошей на поточний рахунок постачальника.

Покупець зобовязується оплатити товар та сплатити проценти за користування товарним кредитом у порядку, згідно із договором, та у строки та в розмірах, згідно із Специфікаціями (п.п. 7.1., 7.1.1. договору).

Згідно п. 9.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобовязань, які залишилися невиконаними ним.

На виконання умов договору поставки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез поставило, а Фермерське господарство Вікторія прийняло товар на загальну суму 175 041,49 грн., що підтверджується видатковими накладними № А-00003636 від 22 квітня 2011 року на суму 79 130,88 грн, № А-00003638 від 22 квітня 2011 року на суму 11 862,48 грн, № А-00003637 від 22 квітня 2011 року на суму 3 389,40 грн, № А-00003715 від 28 квітня 2011 року на суму 70 562,41 грн та № А-00003909 від 11 травня 2011 року на суму 10 096,32 грн та довіреностями (а.с. 33-39), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідно до специфікації № 1 до договору, сторонами визначено порядок оплати вартості отриманого товару: 33 008,11 грн до 04.04.2011, 49 512,17 грн до 01.10.2011; відповідно до специфікації № 2 до договору, сторонами визначено порядок оплати вартості отриманого товару: 11 523,55 грн до 25.04.2011, 17 285,33 грн до 01.10.2011; відповідно до специфікації № 3 до договору, сторонами визначено порядок оплати вартості отриманого товару: 35 281,21 грн до 25.04.2011, 35 281,21 грн до 01.10.2011; відповідно до специфікації № 4 до договору, сторонами визначено порядок оплати вартості отриманого товару: 5 048,16 грн до 11.05.2011, 5 048,16 грн до 01.10.2011.

Проте, свої зобов`язання щодо оплати поставленого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез товару у встановлений специфікаціями строк - не пізніше 1 жовтня 2011 року, Фермерське господарство Вікторія виконало лише частково, здійснивши оплату отриманого товару в розмірі 73 337,27 грн, у зв'язку з чим за ОСОБА_2 господарством Вікторія утворилась заборгованість в розмірі 101704,22 грн. станом на 1 жовтня 2011 року. Остаточний розрахунок за поставлений товар, Фермерське господарство Вікторія здійснило лише 11 січня 2012 р., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 11 січня 2012 року на суму 107 000,00 грн.

Таким чином, Фермерське господарство Вікторія виконало в повному обсязі свої грошові зобовязання згідно договору № ТК260311/1 від 26 березня 2011 року лише 11 січня 2012 року, а не до 1 жовтня 2011 року, як було передбачено умовами специфікацій.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.08.2014 у справі № 911/2974/13 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та ОСОБА_2 господарства «ВІКТОРІЯ» про стягнення 177 186,44 грн, у задоволенні позову відмовлено та встановлено, що в результаті неналежного виконання відповідачем 2 взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до фермерського господарства Вікторія про стягнення суми основного боргу, пені та відсотків за користування чужими коштами; ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.01.2012 р. припинено провадження у справі № 5024/2200/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез до фермерського господарства Вікторія про стягнення коштів на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Агросинтез від позову.

У зв'язку із подальшим неналежним виконанням ФГ «Вікторія» грошового зобов'язання з оплати вартості товару, що отриманий за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК260311/1 від 26.03.2011, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулось до господарського суду Київської області із позовом про стягнення з ФГ «Вікторія» суми нарахованої заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК260311/1 від 26.03.2011 та на підставі угоди № 15-11/12-130 про заміну кредитора у зобовязанні (відступленні права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.12.2014 у справі № 911/4113/14 позов задоволено повністю, солідарно стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп та ОСОБА_2 господарства Вікторія на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс 100 (сто) грн. 00 коп. заборгованості, 500 (пятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, стягнуто з ОСОБА_2 господарства Вікторія на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс 1020 (одна тисяча двадцять) грн. 62 коп. заборгованості.

15.11.2012 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС (Новий кредитор) укладено угоду № 15-11/12-130 про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ОСОБА_2 господарством «Вікторія» (Боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими коштами, штрафу та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК260311/1 від 26 березня 2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ОСОБА_2 господарством «Вікторія» грошового зобов'язання згідно вказаного договору поставки.

Відповідно до умов додаткової угоди № 5 до угоди №15-11/12-130 від 15 листопада 2012 року, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими коштами, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобовязання згідно договору поставки №ТК260311/1 від 26 березня 2011 року.

05 червня 2013 року на виконання угоди №15-11/12-130 від 15 листопада 2012 року про заміну кредитора у зобовязанні ТОВ Корпорація Агросинтез направило на адресу ОСОБА_2 господарства Вікторя повідомлення про заміну кредитора у зобовязанні.

11 серпня 2014 року ТОВ Корпорація Агросинтез направило на адресу ФГ Вікторія копію додаткової угоди № 5 до угоди №15-11/12-130 від 15 листопада 2012 року.

07.04.2014 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ПК Трейдсервісгруп (Поручитель) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС (Кредитор) укладено договір поруки № 07-04-2014-174, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обовязку ОСОБА_2 господарством «Вікторія» щодо сплати розміру штрафу у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобовязання згідно договору поставки та угоди, передбаченими ст. 2 договору (надалі «основний договір»).

Згідно п.п. 2.1., 3.1. договору поруки № 07-04-2014-174 від 07.04.2014 під основним договором в договорі розуміють угоду № 15-11/12-130 про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК260311/1 від 26 березня 2011 року. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою штрафу у розмірі 20 000 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки № 07-04-2014-174 від 07.04.2014 у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обовязку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 6.1. договору поруки № 07-04-2014-174 від 07.04.2014 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

05.05.2014 позивач звернувся до першого відповідача з вимогою № 05-174/14 від 05.05.2014 (а.с. 80), згідно якої позивач просив першого відповідача виконати зобовязання відповідно до договору поруки № 07-04-2014-174 від 07.04.2014, яка 08.05.2014 отримана директором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ПК Трейдсервісгруп ОСОБА_4, що підтверджується підписом останнього на вказаній вимозі.

12.05.2014 перший відповідач звернувся до позивача з відповіддю на вимогу № 174 від 12.05.2014 (а.с. 81), згідно якої останній повідомив позивача, що зобовязання за договором поруки 07-04-2014-174 від 07.04.2014 будуть виконанні в строк до 31.12.2014.

Предметом позову, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 23-5/05 від 23.05.2016 (а.с. 109-117), є вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 20 000 грн штрафу та стягнення з другого відповідача 157 186,44 грн. штрафу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Приписами частини першої ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд встановив, що до позивача згідно угоди 15-11/12-130 про заміну кредитора у зобовязанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 та договору поруки № 07-04-2014-174 від 07.04.2014 перейшло право вимоги до відповідачів, у звязку з неналежним виконанням останніми договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК260311/1 від 26.03.2011.

Натомість, в порушення наведених законодавчих та договірних положень другий відповідач вартість поставленого за договором товару оплатив з порушенням погоджених сторонами строків, що свідчить про підставність вимоги позивача, як нового кредитора, про стягнення з другого відповідача, як боржника, та першого відповідача, як поручителя, штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань.

Другий відповідач, як покупець за договором № ТК260311/1 від 26.03.2011 свої договірні зобовязання в частині своєчасного проведення грошових розрахунків належним чином не виконав, допустивши порушення строків оплати вартості товару, поставленого за специфікаціями № 1, № 2, № 3, № 4 на 101 день, позивач, як новий кредитор за договором, просить суд стягнути 177 186,44 грн штрафу, з яких: 157 186,44 грн з другого відповідача та 20 000 грн солідарно з обох відповідачів, з підстав ст. 230 ГК України та п. 8.2.3 договору, із розрахунку 30 % від вартості договору (196 873,85 грн) за кожен випадок порушення строків, що становить 236 248,60 грн (196 873,85 грн * 30% * 4 випадки), за вирахуванням сум штрафу, які були предметом позовних вимог у справі господарського суду Херсонської області № 5024/2200/2011 (59 062,16 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 8.2.3 та 2.3 договору № ТК260311/1 від 26.03.2011 передбачено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобовязань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобовязання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом.

Згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 3.1 договору поруки № 07-04-2014-174 від 07.04.2014 передбачено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою штрафу у розмірі 20 000 грн.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що розмір заявленого до стягнення штрафу відповідає вищезазначеним нормам Закону та положенням договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 177 186,44 грн штрафу за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару з підстав ст. 230 ГК України та п. 8.2.3 договору, з яких: 157 186,44 грн з другого відповідача та 20 000 грн солідарно з обох відповідачів, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та неспростована у встановленому порядку відповідачами.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідачів витрати, повязані з оплатою послуг адвоката в розмірі 6 000 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 01-2/04-15 від 01.04.2015 (а.с. 82-84), акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 29.05.2015 (а.с. 86), платіжне доручення № 794 від 21.05.2015 на суму 6 000 грн (а.с. 87).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013 передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною пятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським обєднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини пятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини пятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові на позивача, а при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не повязаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У звязку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013).

Враховуючи наведене, предмет даного спору, час, який адвокат витратив на підготовку матеріалів у даній справі та задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідачів 6 000 грн витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 20 000 грн штрафу та стягнення з другого відповідача 157 186,44 грн. штрафу є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що солідарне стягнення судових витрат не передбачено законом та між сторонами відсутній обовязок щодо солідарної сплати судових витрат.

Аналогічна правова позиція міститься у абзаці третьому п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України № 7 від 21.02.2013 та постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2014 у справі № 904/7731/13.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Солідарно стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22; ідентифікаційний код 38267861) та ОСОБА_2 господарства «ВІКТОРІЯ» (74020, Херсонська обл., Високопільський район, с. Миколаївка; ідентифікаційний код 25651508) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38039872) 20 000 (двадцять тисяч гривень) 00 коп. штрафу.

3. Стягнути з ОСОБА_2 господарства «ВІКТОРІЯ» (74020, Херсонська обл., Високопільський район, с. Миколаївка; ідентифікаційний код 25651508) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38039872) 157 186 (сто пятдесят сім тисяч сто вісімдесят шість гривень) 44 коп. штрафу, 5 322 (пять тисяч триста двадцять дві гривні) 75 коп. витрат на послуги адвоката та 2 357 (дві тисячі триста пятдесят сім гривень) 80 коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22; ідентифікаційний код 38267861) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38039872) 677 (шістсот сімдесят сім гривень) 25 коп. витрат на послуги адвоката та 300 (триста гривень) 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.06.2016

Суддя П.В.Горбасенко