Рішення № 58370593, 14.06.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р.Справа № 922/1331/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Навчального центру оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, с. Ватутино, Харківська область про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№14-137 від 19.05.14);

відповідача - ОСОБА_2 (дов.№010/070/760/3 від 13.05.16).

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача Навчального центру оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, с. Ватутино, Харківська область - про стягнення 24 159 68,грн інфляційних, 3% річних в сумі 1920,77грн., пені в сумі 9 851,60грн., а також просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,0 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 квітня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19травня 2016 року.

В судовому засіданні 19.01.2016року оголошено перерву до 07.06.2016року, та 07.06.2016року по 14.06.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2016 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягає на задоволенні позову, з підстав вказаних у позовній заяві, крім того, через канцелярію господарського суду надав пояснення по суті заявлених позовних вимог(вх.№18860 від 07.06.2016 року та вх.№19694 від 14.06.2016 року), в яких , зокрема , вказував на те, що в силу п.3.1 та п.3.3 Договору, з урахуванням ч.І ст.664 Цивільного кодексу України, позивач стверджує, що його обов'язок передати товар покупцеві було виконано в момент переходу газу через газорозподільні станції ПАТ «Укртрансгаз», саме з цього моменту, на думку позивача, відповідач набув право власності на природний газ та розпорядився ним на власний розсуд. Також, на думку позивача, важливою є та обставина, що відповідач не заявляв жодних претензій і не повідомляв позивача про неотримання природного газу (ст.665 ЦКУ) або про порушення договору щодо кількості переданого природного газу (ст.670 ЦКУ), підписання актів, з урахуванням зазначеного вище, а також п.3.3 та п.3.4 Договору, є за своєю природою документальним оформленням (п.3.3) юридичного факту приймання-передачі природного газу, обов'язок відповідача оплатити поставлений природний газ виникає з факту приймання-передачі природного газу, а не з факту повернення підписаного акту.

Відповідач в судовому засіданні 14.06.2016 року заперечував проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№15630 від 13.05.2016 року) та підстав викладених у поясненнях по суті заявлених позовних вимог (вх.№19696 від 14.06.2016 року), зокрема , вказував на те, що продавець (позивач) порушуючи, п. 3.4 Договору № 2007/14 - БО(Т)-32 від 25.02.2014 року за час дії договору повертав Покупцеві (відповідачеві ) акти з запізненням, вказував на відсутність порушень умов договору відповідачем, а також посилаючись на те, що відповідач є державною установою просив суд звільнити відповідача від сплати 3% річних в сумі 1 920,77грн., інфляційних нарахувань в сумі в сумі 24 159,68грн., які не передбачені умовами договору, та пені в сумі 9 851,60грн.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

25 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Навчальним центром оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 2007/14-БО(Т)-32.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 20.06.2014 року, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається виключно для виробництва теплової енергії,яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Продавець передає Покупцеві з 01січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 116 ,577 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Продавець передає Покупцеві газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Відповідно до п. 3.4. Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається із матеріалів справи позивач поставив протягом січня - березня 2014року , а відповідач прийняв природний газ в обсязі 116,577 тис. куб. м. на загальну суму 389454,83 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 28.02.14 року, від 31.03.13 року.

В порушення умов договору розрахунки за поставлений природний газ відповідачем проводились невчасно, внаслідок чого позивачем нараховано пеню в сумі 9 851,60грн., індексу інфляції в сумі 24 159,68грн. та 3 % річних в сумі 1 920,77грн., вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом .

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 24159,68 грн. інфляційних втрат та 1920,77 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно згідно діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги позивача, стягнути з відповідача 3% річних у розмірі1 920,77 грн. та інфляційних втрат в розмірі 24 159,68грн.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем умов пункту цього Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого газу у позивача виникає після спливу строку оплати, встановленого п. 6.1 договору, тобто з 15-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та припиняється частково/повністю в день, що передує дню проведення часткових/остаточних розрахунків відповідно або зі перебігом 6-ти місячного терміну від дня коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 9 851,60 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 9 851,60 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Господарський суд критично сприймає заперечення відповідача , враховуючи наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, сторони в договорі визначили взаємні права та обов'язки. Обов'язком відповідача було надати підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а обов'язок позивача полягав у поверненні підписаних зі своєї сторони актів, наданих відповідачем, або наданням письмової відмови від підписання акта.

В даному випадку мова йде про невчасне повернення підписаних позивачем актів приймання-передачі природного газу на підставі яких, відповідно до п. 6.1. Договору, здійснюється остаточний розрахунок.

Крім того, згідно зі ст. 1 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Тобто, первинний документ у даному випадку - акт приймання-передачі природного газу має підтверджувати факт здійснення господарської операції - отримання природного газу за місяць.

Крім того, господарський суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. № 11/446.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" підлягають задоволенні в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Навчального центру оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (адреса: 63212, Харківська обл., Нововодолазький р.-н, селище Ватутіне; код ЄДРПОУ 33879077) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, (адреса: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) - 24 159 68,грн інфляціних, 3% річних в сумі 1920,77грн., пені в сумі 9 851,60грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,0грн. судового збору .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_3