Рішення № 58370406, 14.06.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016р. Справа№ 914/880/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Радехівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органів місцевого самоврядування: Кізлівської сільської ради, с.Кізлів Буського району Львівська область

до відповідача: Буського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», смт.Олесько, Львівська область

про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в розмірі 50 933,49 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1-прокурор

від позивача: не з»явився

від відповідача: ОСОБА_2 представник, ОСОБА_3 - представник

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Керівника Радехівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органів місцевого самоврядування: Кізлівської сільської ради до Буського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в розмірі 50 933,49 грн.

Ухвалою від 01.04.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.04.2016 року. З підстав наведених в ухвалах суду від 12.04.16р., 10.05.16р., 24.05.16р., 30.05.16р. розгляд справи відкладався на 14.06.16р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Внаслідок недбалості працівника відповідача навколишньому природному середовищу завдано шкоди у розмірі 50 933,49 грн. Шкода полягає у незаконній вирубці дерев на ввіреній працівнику під охорону обході №12 кварталах №43 та 46.

Вироком у кримінальній справі у кримінальному провадженні №440/1113/15-к стосовно ОСОБА_4 (працівника відповідача) встановлена вина вказаної особи та притягнуто її до кримінальної відповідальності. Розмір шкоди визначено прокурором відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 р. «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Позов обгрунтований ст.ст. 1166, 1172 ЦК України, ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90, 105 Лісового кодексу України, ст.ст. 40, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

12.05.2016 року за вх.№20345/16 в канцелярію суду позивачем за №154 від 06.05.2016 року подано лист, в якому останній підтримує позовні вимоги керівника Радехівської місцевої прокуратури, і просить суд розглядати справу без участі представника позивача та позов задоволити.

Відповідач у поданому відзиві заперечив проти позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову у звязку з наступним:

- ОСОБА_4 діяв в інтересах служби, внаслідок чого саме Буському дочірньому лісогосподарському підприємству «Галсільліс», що спричинило тяжкі наслідки як для власника майна. Тому належним відповідачем є особа, яка здійснила незаконну вирубку;

- лісник обходу №12 Буського ДЛГП «Галсільліс» ОСОБА_4 має статус посадової особи державної влади, тому норми статті 1172 ЦК України у даному випадку не можуть застосовуватись. На останнього поширюються норми про працівника правоохоронного органу, оскільки Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу;

- не може застосовуватись постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", оскільки вказана постанова не передбачає відповідальності за незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень, отже, вказані такси стосуються лісових господарств лише у разі вчинення їх працівниками незаконної рубки з порушенням Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 р. №761. Тому відповідач наведений розмір шкоди вважає недоведеним.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього прокурора та представників відповідача в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Акту раптової ревізії лісового обходу №12 Буського ДЛГП «Галсільліс» від 25.07.2015 року, яка проводилася згідно наказу директора Буського ДЛГП «Галсільліс» №17 від 25.06.2015 року, ОСОБА_4 допущена самовільна рубка лісу невстановленими особами в кількості 17 дерев у кварталах №№43,46 на суму збитків 50 933,49 грн. на території Кізлівської сільської ради (а.с.22).

Також, до позовної заяви додано польову перелікову відомість самовільно зрізаних дерев, проведеною раптовою ревізією в кварталах №№ 43,46 обходу №12 закріпленою за лісником ОСОБА_4 Буського ДЛГП «Галсільліс» (а.с.23).

Завдана шкода визначена відповідно до "ОСОБА_2 для обчислення розміру шкоди заподіяної лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями, громадянами незаконною рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. №665, а не згідно Постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 року, яку, як пояснив прокурор, помилково зазначено у позовній заяві. Отже, розмір шкоди становить 50 933,49 грн.

Згідно з довідкою Буського ДЛП «Галсільліс» (а.с.15) на території Кізлівської сільської ради розташовані квартали №№43, 44, 45, 46 лісових масивів Буського ДЛГП «Галсільліс».

Як убачається із довідки Буського ДЛП «Галсільліс» (а.с. 39) обхід №12 належить до адміністративного району.

Вироком Буського районного суду Львівського суду від 14.08.2015 р. у справі №440/1113/15-к, встановлено, що у період з квітня по червень 2015 року, неналежно виконуючи свої службові обовязки через несумлінне ставлення до них, ОСОБА_4 (працюючи відповідно до наказу №47 від 16.07.2012 року на посаді лісника обходу №12 Буського ДЛГП «Галсільліс»), допустив незаконну рубку невстановленими особами 17 дерев, з яких 2 породи вільха, 15 породи дуб на загальну суму 50 933,49 грн. у кварталах №№ 43 та 46 Буського ДЛГП «Галсільліс», що спричинило тяжкі наслідки для власника майна в особі Буського ДЛГП «Галсільліс» та навколишньому природному середовищу на території Буського району. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197 КК України і призначено йому покарання у вигляді 120 годин громадських робіт (а.с. 42-44).

Відповідно до пункту 2.1, 2.2.5, 2.2.6 Статуту Буського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» (затвердженого наказом обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» від 12.10.2010 р. №83) (а.с. 69-77) метою діяльності підприємства є ведення лісового господарства на землях лісового фонду і землях, непридатних для сільськогосподарського використання, переданих підприємству в постійне користування. На переданих йому землях лісового фонду підприємство здійснює всі види спеціального використання лісових ресурсів. Основними видами діяльності підприємства є охорона і захист лісів від самовільних порубок та лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу; охорона навколишнього природного середовища, збереження природно-заповітного фонду (а.с.69-77).

Відповідно до пункту 4 Розділу "Службові обовязки" Посадової інструкції №8 лісника (затвердженої директором Буського ДЛГП «Галсільліс») лісник зобов»язаний не допускати самовільних рубок, роз крадіжок лісо продукції, самовільної підсочки лісу та інших самовільних лісокористувань (а.с.34-36).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та спеціальними нормативно-правовими актами у сфері природоохоронного законодавства. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Глава 82 Цивільного кодексу України присвячена деліктним зобовязанням, тобто зобовязанням з відшкодування шкоди. Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобовязань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний звязок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

При встановленні наявності чи відсутності у діях відповідача протиправної поведінки (дії або бездіяльності) суд враховує таке.

Із матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка кварталів №43 та №46 знаходиться у користуванні Буського ДГЛП «Галсільліс».

Відповідно до Акту раптової ревізії лісового обходу №12, ОСОБА_4 допущена незаконна рубка лісу невстановленими особами в кількості 17 дерев у кварталах №43,46 на суму збитків 50 933,49 грн. на території Кізлівської сільської ради (а.с.22).

При складанні акту обстеження був присутній представник відповідача, зауваження щодо визначення кількості та ступеня пошкодження дерев такий акт не містить. Акт раптової ревізії є чинним на час вирішення спору, відповідачем відомості, зазначені в акті, за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, контррозрахунок шкоди не подано, відтак, суд дійшов висновку, що він є належним і допустимим доказом в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63 Лісового Кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до вимог статтей 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2.1 Статуту БДЛП «Галсільліс» метою діяльності підприємства є ведення лісового господарства на землях лісового фонду і землях, непридатних для сільськогосподарського використання, переданих підприємству в постійне користування. На переданих йому землях лісового фонду підприємство здійснює всі види спеціального використання лісових ресурсів.

Таким чином, обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.

Факт незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, що знаходиться на території Кізлівської сільської ради Львівської області та перебуває в постійному користуванні відповідача, підтверджено актом раптової ревізії, польовою переліковою відомістю дерев та розрахунком розміру шкоди, складеним Буським ДЛГП «Галсільліс». Зазначений факт встановлено також і у вироку Буського районного суду Львівського суду від 14.08.2015 року.

Відповідач в порушення норм ст.ст. 19, 63, п. 5 ст. 64, ст.ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України та п. 2.1. Статуту не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев в кількості 17 шт. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також докази відсутності його вини у протиправній бездіяльності.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

До посадових обов'язків лісника належить здійснення контролю за правильністю лісокористування, охороною і захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях відповідно до Посадової інструкції №8 лісника (затвердженої директором БДЛП «Галсільліс»).

Факт виявлення незаконної рубки лісу з однієї сторони та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобовязаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.

У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів (пункт 6.1.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища"). Аналогічної позиції дотримується ВГС України у постанові від 12.11.2014 р. №914/1138/14.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Відповідачем, як лісокористувачем, не забезпечено охорону і збереження закріплених лісів та допущено їх рубку, як і не надано суду жодних доказів вчинення ним дій щодо збереження та охорони лісів та недопущення самовільної рубки лісу невідомими особами на території кварталів №№43,46 Буського ДЛГП «Галсільліс», що знаходиться на території Кізлівської сільської ради.

Відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив, самовільне вирубування, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для вирубування дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконного вирубування, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення. Таким чином, відповідно до вимог статей 19, 63, 64, 67, 69,105, 107 Лісового кодексу України, статей 16, 20, 42, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, встановивши факт вини відповідальної особи, неналежного виконання службових обов'язків з порушенням вимог посадової інструкції, що призвело до незаконного вирубування дерев невстановленими особами, відповідачем порушено вимоги природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

З огляду на викладене, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев в кількості 17 шт. (збитки), а відтак, відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконного вирубування дерев, у зв'язку з чим обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 50 933,49 грн. шкоди.

За загальним правилом застосування як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч. 2 статті 614, ч. 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, встановлюється презумпція вини правопорушника, втім, відповідач під час розгляду справи в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій території від незаконного вирубування, не надав належних і допустимих доказів щодо відсутності його вини або доказів відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до стаття 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Судом встановлено, що працівник відповідача внаслідок службового недбальства допустив незаконну рубку лісу, яке, в свою чергу, спричинило шкоду навколишньому природному середовищу, що є підставою для стягнення з відповідача цієї шкоди (збитків). При цьому, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що розмір заподіяної шкоди є недоведеним, оскільки спеціальними нормами Постанови Кабінету Міністрів України затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства щодо охорони лісів, збереження лісових ресурсів і підвищення ефективності їх використання.

Крім того, в своєму поясненні від 27.05.2016 року №05-21-14-16 прокурором зазначено, що з метою усунення неточностей на адресу ДП «Буське ЛГ» скеровано запит для повторного проведення розрахунку розміру шкоди. (а.с.130-131).

ДП «Буський лісгосп» 30.05.2016 року за №365/10 надав відповідь із розрахунком розміру шкоди, згідно польової перелікової відомості по Буському ДЛГП «Галсільліс» (а.с. 149-157), з якої вбачається, що розмір шкоди за незаконне вирубування дерев у кварталі №46 становить 35 644,99 грн., а у кварталі №43 15 288,51 грн. Разом 50 933,49 грн.

З дослідження вищенаведених доказів, які подані позивачем в обґрунтування даного позову та відповідачем в обґрунтування заперечень, враховуючи приписи чинного законодавства України, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що відшкодування повинна здійснювати сама особа, яка завдала шкоди, тобто ОСОБА_4 та, що Буське ДЛП «Галсільліс» не зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну протиправними діями його працівником. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі № 909/308/14 (постанова ВГС України від 30.10.2014 року).

Разом з тим, відповідно до положень частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Як убачається із вироку Буського районного суду Львівської області від 14.08.2015 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197 КК України і призначено йому покарання у вигляді 120 годин громадських робіт. Відтак, Буським районним судом Львівської області вирішено питання щодо вини ОСОБА_4 Проте, у даній справі відповідачем є Буське ДЛП «Галсільліс», а не ОСОБА_4, тому застосування положень вироку потрібно здійснювати із урахуванням норми статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Підставою позову є порушення Буським ДЛП «Галсільліс» положень закону про охорону навколишнього природного середовища", натомість у вироку дано правову оцінку діяльності (бездіяльності) фізичної особи.

Інші твердження відповідача викладені у відзиві до уваги не приймаються, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України на відповідача не надав жодних доказів, які підтверджували б правомірність дій відповідача, пов'язаних з незаконною рубкою дерев.

При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, слід врахувати приписи статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимоги пункту 7 частини третьої статті 29, пункту 4 частини першої статті 691 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Як зазначено в пункті 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 (із змінами та доповненнями) у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується; у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору. Підставою для звільнення від сплати судового збору є положення пункту 6 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", в якому зазначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Буського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» (адреса: вулиця Замкова,10а, смт.Олесько, Буський район, Львівська область, 80533; код ЄДРПОУ 31148180) до спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 30% - 15 280,05 грн., до спеціального фонду обласного бюджету Львівської обласної ради в розмірі 20% - 10 186,69 грн., до спеціального фонду місцевого бюджету Кізлівської сільської ради Буського району Львівської області в розмірі 50% - 25 466,75 грн. шкоди із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінн Державного казначейства України у Львівській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державними і місцевими бюджетами".

3. Стягнути з Буського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» (адреса: вулиця Замкова,10а, смт.Олесько, Буський район, Львівська область, 80533; код ЄДРПОУ 31148180) в доход Державного бюджету України 1 378,00 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 16.06.2016 р.

Суддя Горецька З. В.