Рішення № 5836993, 21.07.2009, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

СПРАВА N 2-3136

2009

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Кучеренко Н.В.

при секретарі – Левандовській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду з позовом до ТОВ «Литво», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати в сумі 3966 грн. 65 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 4814 грн. 39 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн., зазначивши, що вона працювала в ТОВ «Литво» з 1.09.2005 року начальником бюро металів, шихтових матеріалів та сировини відділу закупівель та комплектації. 30.12.2008 р. наказом № 539 її звільнено за п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Однак при звільненні заборгованість з заробітної плати їй виплачена не була. Сума заборгованості складає 3966,65 грн. Крім того, на день пред’явлення позову до суду сума середнього заробітку, який відповідач зобов’язаний сплатити на її користь за час фактичного розрахунку, враховуючи нарахування за останні два місяці, складає 4814,39 грн. Крім того, позивач зазначає, що своїми діями підприємство відповідача спричинило їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000 гривень, оскільки через відсутність коштів вона не мала можливості придбати для себе та родини речі першої необхідності та продукти харчування. Вона була обмежена в придбанні необхідних вітамінів та одягу для своїх дітей. Її чоловік є інвалідом, для якого теж необхідно постійно купувати лікарські засоби. У зв’язку з невиплатою заробітною плати вона не мала можливості сплачувати комунальні послуги, Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж пред’явило до неї позов. Все це призводило до значних моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, що потребувало від неї додаткових зусиль для організації її життя та життя її родини.

Позивач в судове засідання не з’явилась, від неї надійшла заява з проханням слухати справу за її відсутності, наполягає на заявлених позовних вимогах.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, від нього надійшла заява з проханням відкласти слухання справи, в зв’язку з невідкладною виробничою необхідністю направити уповноваженого представника ТОВ «Литво» у відрядження до м. Запоріжжя для розгляду справи у Запорізькому окружному адміністративному суді. Однак документів, підтверджуючих факт відрядження представника ТОВ «Литво» до м. Запоріжжя надано не було.

Крім того, позов до суду був поданий 14.04.2009 р.

Згідно ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 6 Європейскьої конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином суд вважає, що відкладення розгляду справи призведе до затягування розгляду справи та як наслідок порушення прав та інтересів позивача, тому суд визнає неявку представника відповідача неповажною та вважає можливим заочно розглянути справу за його відсутності.

Позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

ОСОБА_1 з 1.09.2005 року прийнята на посаду в ТОВ «Литво» начальником бюро металів, шихтових матеріалів та сировини відділу закупівель та комплектації, що підтверджується копією трудової книжки /а.с.10-14/.

Наказом № 539 від 30.12.2008 р. ОСОБА_1 з 30.12.2008 р. звільнена за п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін /а.с.10-14/.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати виплачена не була.

Як вбачається з довідки - розрахунку заборгованість ТОВ «Литво» з заробітної плати перед позивачем складає 3966 грн. 65 коп. (за жовтень - 1077,99 грн., листопад – 732,47 грн., грудень – 2156,19 грн) /а.с.9/.

Крім того, с т.117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Позивача звільнено 30.12.2008 р.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати, крім виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 (з відповідними змінами).

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (за виключенням оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Таким чином, Порядком не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані. Якщо протягом розрахункового періоду відпрацьовано хоча б один день, обчислення середньої заробітної плати провадитиметься виходячи з нарахувань за цей день.

На день подання позову відповідач на протязі більше трьох місяців з моменту звільнення не провів повного розрахунку з позивачем.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 "Про практику застосування законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 р. не проведення розрахунку з працівником удень звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Позивач вважає, що перебіг трьохмісячного терміну (з часу звільнення) нею пропущено з поважних причин, оскільки вона доглядає дітей віком двох та одинадцяти років та не мала можливості звернутися до суду.

Згідно копій свідоцтв про народження ОСОБА_1 має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.29-30/, за якими вона здійснює догляд.

Тому суд вважає, що позивач пропустила строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з поважних причин і вважає за необхідне поновити строк для подачі позову в цій частині на підставі ч.5 ст. 267 ЦПК України.

Позивач наполягає на стягненні суми середнього заробітку за три місяці (січень, лютий, березень 2009 р.), тому суд вважає, що стягненню підлягає сума середнього заробітку саме за цей період.

Середньомісячна заробітна плата позивача, враховуючи нарахування за останні два місяці, складає 1443,33 грн. (листопад – 732,47 грн., грудень – 2156,19 грн.), середньоденна заробітна плата складає 48,14 грн. (а.с.9).

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 4814,39 грн. (3 місяці х 1444,33 грн. = 4332,99 грн. та 10 днів квітня 2009 р.(481,40 грн.)

Що стосується позовних вимог позивачки в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, суд вважає необхідним задовольнити їх частково в розмірі 2000 гривень, з урахуванням спричинених позивачці моральних страждань, порушенням підприємством відповідача її законних прав та з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає, що позивачу діями відповідача дійсно була завдана моральна шкода, яка виразилась в тому, що ОСОБА_1 через відсутність коштів не мала можливості купувати для себе та своєї родини речі першої необхідності, продукти харчування.

Згідно копії посвідчення та копії свідоцтва про укладення шлюбу чоловік позивачки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 є інвалідом /а.с.27-28/.

Також через відсутність коштів позивач не могла належним чином доглядати за своїм чоловіком, купувати йому ліки. Вона була обмежена в придбанні необхідних вітамінів та одягу для своїх неповнолітніх дітей.

У зв’язку з невиплатою заробітною плати позивач не мала можливості сплачувати комунальні послуги, Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж пред’явило до неї позов, що підтверджується копією вказаного позову, доданого до матеріалів справи (а.с.31).

Тому суд вважає, що дії відповідача призвели до значних моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, що потребувало від позивачки додаткових зусиль для організації її життя та життя її родини.

На підставі викладено, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки суму боргу по заробітній платі в розмірі 3 966 гривень 65 копійок, поновити позивачці строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення суми середнього заробітку, стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4814 гривень 39 копійок та моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.

Керуючись ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 р., Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100, ст. ст. 3, 15, 57, 59, 107, 208, 212-215, 224-228 суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» (р/р НОМЕР_1, МФО 313827, МО АППБ «Аваль», код ОКПО 25482075) на користь ОСОБА_1 суму боргу по заробітній платі в розмірі 3966 (три тисячі дев’ятсот шістдесят шість гривень) 65 копійок.

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» (р/р НОМЕР_1, МФО 313827, МО АППБ «Аваль», код ОКПО 25482075) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 4814 (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять гривень) 39 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Литво» (р/р НОМЕР_1, МФО 313827, МО АППБ «Аваль», код ОКПО 25482075) на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: