Рішення № 58369364, 07.06.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.06.16р. Справа № 904/3267/15

За позовом Первинної профспілкової організації Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

відповідача-2: Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

про стягнення 960 210,36 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, керівник, виписка з ЄДР від 09.10.15р.

ОСОБА_2, довіреність б/н від 15.01.16р.

від відповідача-1: ОСОБА_3, довіреність № 14-188 від 19.04.16р.

від відповідача-2: не з'явився

Суть спору:

Первинна профспілкова організація Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі відповідач-1) про: - визнання протиправними дій Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" відносно виконання вимог пункту 6.1.5 колективного договору ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" в частині не перерахування у повному обсязі коштів на розрахунковий рахунок позивача для придбання санаторно-курортних путівок; - зобовязання Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошову суму у розмірі 960 210, 36 грн., як недорахованих коштів для придбання санаторно-курортних путівок згідно пункту 6.1.5 колективного договору за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року включно.

За вказаною позовною заявою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 року порушено провадження у справі № 904/3267/15, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Первинну організацію профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 року у даній справі, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2015 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року, прийняті у справі № 904/3267/15, скасовано, справу № 904/3267/15 направлено до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті в іншому складі суду.

При новому розгляді справи № 904/3267/15 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2016 року провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2016 р. у справі № 904/3267/15 скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016 р. прийнято справу № 904/3267/15 до провадження судді Рудовської І.А. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 26.04.2016 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 р. розгляд справи відкладено на 17.05.2016 р.

06.05.2016 р. представником позивача до суду надано уточнену позовну заяву в порядку ст. 22 ГПК України, в якій просить суд стягнути з відповідача-1 на користь позивача грошову суму 960 210,36 грн.

17.05.2016 р. представником позивача до суду надано клопотання в порядку ст. 24 ГПК України про залучення до участі у справі № 904/3267/15 Первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" у якості відповідача-2. Також, представником позивача до суду надано уточнену позовну заяву в порядку ст. 22 ГПК України, якою просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача грошову суму у розмірі 960 210,36 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016 р. залучено до участі у справі № 904/3267/15, у якості відповідача 2 Первинну організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", виключено зі складу третьої особи Первинну організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг". розгляд справи відкладено на 31.05.2016 р.

В судовому засіданні 31.05.2016 р. оголошено перерву до 07.06.2016 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви в порядку ст. 22 ГПК України (а.с. 34-36, Том № 3).

Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав викладених письмових пояснень (а.с. 4-6, Том № 3).

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 31.05.2016 р. заперечував проти позовних вимог, з підстав викладених у поясненнях по справі № 904/3267/15 (а.с. 46-49, Том № 3). В судове засідання 07.06.2016 р. представник відповідача-2 не зявився, про причину неявки суду не повідомив.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.06.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2 (31.05.2016 р.), оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2007 року між відповідачем-1 (від імені та в інтересах власника) та відповідачем-2 (від імені та в інтересах трудового колективу відповідача-1) укладено Колективний договір на 2007-2008 роки.

Відповідно до п. 1.1. Колективного договору він укладається у відповідності з Кодексом законів про працю України та Законом України "Про колективні договори і угоди" і є основним правовим документом, який встановлює взаємні зобовязання сторін власника та уповноваженого трудовим колективом органу по регулюванню виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, узгодженню інтересів робітників, власника та уповноваженого ними органу.

Визначена пунктом 1.1. Колективного договору мета його укладення повністю узгоджується з відповідними положеннями ст. 10 Кодексу законів про працю України (редакція на дату укладення Колективного договору) та ст. 1 Закону України "Про колективні договори і угоди" (редакція на дату укладення Колективного договору).

Колективний договір визначає обовязки власника (виконувати всі умови і положення, передбачені договором, здійснювати планування, управління і контроль виробничої діяльності підприємства, найм, підвищення кваліфікації робітників та спеціалістів), профспілкових організацій підприємства (здійснювати контроль за дотриманням власником законодавства про працю і положень договору; сприяти посиленню матеріального заохочення робітників за економію матеріальних та топливно-енергетичних ресурсів підприємства; проводити роботу по формуванню свідомого ставлення робітників до майна власника; сприяти забезпеченню дотримання трудової дисципліни), працівників (сприяти виконанню виробних завдань, працювати чесно і добросовісно, своєчасно і точно виконувати доручену роботу та розпорядження адміністрації, підвищувати продуктивність праці, її якість, дотримуватись технологічної дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку і поведінки на підприємстві, кодексу ділової поведінки; дотримуватись вимог, передбачених відповідними правилами та інструкціями з охорони праці і пожежної безпеки).

Відповідно до п. 6.1.5. розділу 6 "Соціальний розвиток колективу" Колективного договору власник зобовязується перераховувати на розрахунковий рахунок профспілкового комітету підприємства щоквартально, але не пізніше 15-ти днів до початку кварталу, наступного за звітним, фінансові кошти з метою своєчасної проплати вартості путівок на санаторно-курортне лікування в межах коштів, виділених з цією метою. За положеннями цього ж пункту Колективного договору розподіл і реалізація путівок здійснюється профспілковим комітетом підприємства.

Колективний договір вступає в силу з 01.01.2007 року і розповсюджується на всіх працівників підприємства, що обліковуються у його складі, та діє до прийняття Колективного договору на 2009 рік (розділ 10 Колективного договору).

Доказів припинення дії спірного Колективного договору у звязку з укладенням нового такого договору матеріали справи не містять.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач у справі посилається на неналежне виконання відповідачем його зобовязань, передбачених п. 6.1.5. розділу 6 "Соціальний розвиток колективу" Колективного договору, щодо позивача, а саме не дотримання відповідачем рівності профспілкових організацій при виконанні п. 6.1.5. Колективного договору перерахуванні позивачу коштів для придбання путівок на санаторно-курортне лікування у меншій сумі з розрахунку на одного члена профспілкової організації, ніж іншій профспілковій організації, що діє на підприємстві, яка у справі є відповідачем-2, що і є причиною виникнення спору.

Стаття 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" визначає те, що сторонами колективного трудового спору (конфлікту) на виробничому рівні - найманих працівників (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець. Тобто, по цьому спору стороною колективного трудового спору має можливість виступити безпосередньо сам Позивач та/або окрема категорія найманих працівників ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та/або структурний підрозділ підприємства.

Частина 1 ст. 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" передбачає, що вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу.

Тобто, позивач має можливість сформувати та затвердити свої вимоги шляхом проведення загальних зборів (конференції) та/або шляхом збору підписів членів трудового колектив) та/або шляхом проведення зборів або збору підписів робітників в структурному підрозділі ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Аналіз статей вищезазначеного закону вказує, що вимоги найманих працівників формуються не за ознаками належності до якоїсь профспілки, партії. Вони виникають в зв'язку з наявністю розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин роботодавцем та робітниками. При цьому не обов'язково щоб вимоги позивача в колективному трудовому спорі підтримували виключно працівники підприємства члени його профспілки.

І навіть теоретична неможливість позивачем сформувати до роботодавця вимоги в порядку, передбаченому Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" не змінює правової природи виниклого між сторонами спору. І даний факт тим більш не стає підставою для розгляду даного спору господарським судом.

Даний спір виник між позивачем та відповідачем-1 з приводу виконання останнім умов окремого положення Колективного договору, а саме пункту 6.1.5. Як вбачається з тексту позовної заяви предмет спору виник не з господарського договору, а з колективного договору, укладеного на ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на 2007-2008 роки.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до приписом ст. 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або заміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту: укладання чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

У пунктах 2, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначається, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4 ', 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

З п. 6.1.5 Колективного договору випливає обов'язок роботодавця перераховувати на розрахунковий рахунок профспілкового комітету підприємства щоквартально, але не пізніше 15-ти днів до початку кварталу, що слідує за звітним, фінансові кошти з метою своєчасної проплати вартості путівок на санаторно-курортне лікування в межах виділених на ці цілі коштів. Тобто, як слідує з норм закону та зі змісту колективного договору, спірний пункт колективного договору регулює не господарські, а соціальні відносини. Окрім того, колективний договір створює правовідносини не між суб'єктами господарювання, а між суб'єктами соціально-трудових відносин - роботодавцем і робітниками.

Можливість судового розгляду колективних трудових спорів Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" не передбачена, крім зазначених законом випадків. Таким випадками є: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (ст. 23 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених ст. 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендацій Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (ст. 25 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (ч. 5 ст. 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"); невиконання роботодавцем обов'язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (ч.ч. 2, 4 ст. 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

Отже, колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних, - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом із питань установлення нових або змін колективного договору; виконання колективного договору або його окремих положень тощо.

Оскільки при трудових конфліктах відсутнє порушення прав, а має місце зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, то в такому разі застосовується примирно-третейській порядок їх вирішення, правовий механізм якого визначеного Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Таким чином суд приходить до висновку, що ні колективний договір, який діє на підприємстві, ні чинне законодавство України не передбачають розміру та порядку розподілу коштів для придбання працівникам санаторно-курортних путівок.

Також, між позивачем та відповідачем-2 взагалі відсутні будь-які правовідносини. Твердження позивача, щодо здійснення розрахунку та розподілу від імені відповідача-1 коштів на оздоровлення відповідачем-2 не відповідає дійсності, оскільки відповідач-1 є юридичною особою, власні кошти тримає на поточних рахунках в банках. Як зазначає відповідач-2 у поясненнях по справі, відповідач-1 не надавав відповідачу-2 право будь-яким чином розпоряджатися власними засобами.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та такі, що до задоволення не підлягають.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі слід віднести на позивача, оскільки в позові відмовлено.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову до відповідача-1 та відповідача-2 відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Суддя ОСОБА_4

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України " 13 " червня 2016 р.