Окрема думка судді № 58369287, 14.06.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ОКРЕМА ДУМКА

14 червня 2016 року

Справа № 910/10439/14

Прокурор Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1) Київської міської ради, 2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою до Київської міської державної адміністрації, товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-ПФ" про визнання недійсними розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 29.09.2008 року № 1334 та від 17.04.2009 року № 433 та витребування у ТОВ "Дельта-ПФ" цілісного майнового комплексу по вул. Героїв Севастополя, 42 у м. Києві.

У суді першої інстанції від прокурора Солом'янського району міста Києва надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій прокурор просив суд вважати п. 5 прохальної частини позовної заяви викладеним у наступній редакції: витребувати у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради від ТОВ "Дельта-ПФ" цілісний майновий комплекс по вул. Героїв Севастополя, 42 у м. Києві загальною вартістю 18 857 779 грн. та площею 2052,1 кв.м.

Звертаючись з цим позовом до господарського суду прокурор свої вимоги мотивував тим, що Київська міська рада, як власник спірного майна – Кінотеатру "Тампере", жодних рішень щодо передачі майна товариству з обмеженою відповідальністю "Дельта-ПФ" не приймала. При цьому, об'єкти культури відносяться до об'єктів приватизації групи "Ж", щодо яких визначено певну процедуру приватизації, яка визначена Законом України "Про приватизацію державного майна" та Державною програмою приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженою Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 року № 1723-ІІІ, чинною на час прийняття спірних розпоряджень. Оскільки вказану процедуру приватизації було порушено, спірне майно було відчужено поза спеціально встановленою процедурою, що призвело до його вибуття з власності територіальної громади міста Києва, тому прокурор просив суд прийняті розпорядження визнати недійсними та витребувати майно з володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-ПФ", з посиланням на положення ч. 3 ст. 388 ЦК України.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.06.2015 року у справі було припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.09.2008 року № 1334 "Про припинення діяльності комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере" та визнання недійсним розпорядження Київської державної адміністрації від 17.04.2009 року №433 "Про організаційно-правові заходи пов'язані з реорганізацією шляхом приєднання комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере" до ТОВ "Дельта-ПФ", а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 року скасовано рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського від 23.09.2015 року в частині припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) КМДА від 29.09.2008 року № 1334 "Про припинення діяльності комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере" та визнання недійсним розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) від 17.04.2009 року № 433 "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з реорганізацією шляхом приєднання комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере" до ТОВ "Дельта -ПФ", і в скасованій частині прийнято нове рішення про відмову в позові, а в решті рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського від 23.09.2015 року залишиено без змін.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Київської міської ради від 26.04.2007 року № 473/1134 "Про передачу на конкурсних засадах у найм (оренду) цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере" доручено Головному управлінню комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), змінено найменування на – Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), передати на конкурсних засадах у найм (оренду) цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере" терміном на 5 років.

Відповідно до п. 6 вказаного рішення зобов'язано директора КП "Кінотеатр "Тампере" здійснити організаційно-правові заходи щодо припинення діяльності КП "Кінотеатр "Тампере" шляхом його реорганізації через приєднання до суб'єкта господарювання, якого буде визнано переможцем конкурсу та правонаступником підприємства.

Рішенням спільного засідання постійної комісії Київради з питань власності та Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.01.2008 року, оформленого протоколом №50, товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-ПФ" визнано переможцем конкурсу на право оренди цілісного майнового комплексу КП "Кінотеатр "Тампере" за адресою: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 42.

15.02.2008 року між Головним управлінням комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець) та ТОВ "Дельта-ПФ" (орендар) укладено попередній договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.07.2008 року у справі № 40/60 визнано укладеним договір оренди комунального майна – цілісного майнового комплексу "Кінотеатр "Тампере" між Головним управлінням комунальної власності міста Києва, ТОВ "Дельта-ПФ" та КП "Кінотеатр "Тампере".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано, у задоволенні позову ТОВ "Дельта-ПФ" про визнання укладеним договору оренди комунального майна відмовлено. При цьому судом апеляційної інстанції у вказаній постанові встановлено, що власником об'єкта оренди є територіальна громада міста Києва і лише з її дозволу можливе надання в оренду приміщень комунальної власності.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.09.2008 року № 1334 вирішено припинити діяльність КП "Кінотеатр "Тампере" шляхом реорганізації через приєднання до ТОВ "Дельта-ПФ", створено комісію з припинення КП "Кінотеатр "Тампере", до повноважень якої, серед іншого, було віднесено за результатами інвентаризації скласти передавальний акт, яким визначити всі права та обов'язки, майно КП "Кінотеатр "Тампере", що переходить до ТОВ "Дельта-ПФ" та подати його на затвердження в установленому порядку.

27.02.2009 року між комунальним підприємством та товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-ПФ" був складений передавальний акт, за яким товариству передано майно комунального підприємства. Вказаний акт підписаний головою комісії та директором ТОВ "Дельта-ПФ", затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.04.2009 року № 433. Згідно з додатком № 25 до передавального акту від 27.02.2009 року майно передано ТОВ "Дельта-ПФ".

25.06.2009 року комунальне підприємство "Кінотеатр "Тампере" було ліквідоване шляхом реорганізації через приєднання до ТОВ "Дельта-ПФ" згідно з записом про включення цих відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців №10731120005011061.

ТОВ "Дельта-ПФ" здійснило реєстрацію права власності на спірне майно, що підтверджується свідоцтвом (індексний номер) №12346174 про право власності від 06.11.2013 року та витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Рада не приймала рішень щодо передачі комунального майна – цілісного майнового комплексу по вул. Героїв Севастополя, 42 у м. Києві у власність ТОВ "Дельта-ПФ".

Керуючись ч. 3 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, висловлюю окрему думку щодо прийнятого рішення.

Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині припинення провадження у справі та приймаючи в скасованій частині нове рішення про відмову в позові, виходив з помилковості висновків попередніх судових інстанцій про те, що позов в частині вимог про визнання недійсними рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) є публічно-правовим, та дійшов власного висновку про неправильне обрання позивачем способу захисту порушених прав, оскільки позов, предметом якого є спірні розпорядження, не впливає на чинність правовстановлюючого документа щодо права власності на спірне майно, що однак не виключає можливості оскарження вказаних актів у комплексному поєднанні з вимогою про визнання недійсним правовстановлюючого документа.

На мою думку, висновок суду касаційної інстанції про скасування судових рішень в частині припинення провадження є правильними, а в частині висновку про прийняття нового рішення про відмову в позові в скасованій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Частина 3 зазначеної статті встановлює, що господарський суд, припиняючи провадження у справі, виносить ухвалу.

В той же час, за вимогами ч. 3 ст. 11113 ГПК України у випадках скасування касаційною інстанцією ухвал, зокрема, про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

За таких обставин, касаційна інстанція не мала повноважень приймати нове рішення про відмову в позові в частині вимог, які не було розглянуто по суті судами попередніх інстанцій.

Разом з тим, залишаючи судові рішення попередніх судових інстанцій без змін в частині відмови в позові про витребування майна з чужого незаконного володіння, Вищий господарський суд України виходив з того, що станом на час розгляду справи власником спірного майна є ТОВ "Дельта-ПФ", що підтверджується свідоцтвом про право власності, та цей правовстановлюючий документ на майно ніким не скасований і є дійсним, та саме власник майна має право на пред'явлення відникаційного позову за приписами ст. 387 ЦК України.

Втім, у копії свідоцтва про право власності відповідача на спірне майно не зазначено з яких правових підстав виникло у нього таке право, а судами не було з'ясовано підстав набуття права власності відповідно до ст. 328 ЦК України.

Отже, вважаю, що судами попередніх інстанцій, як і Вищим господарським судом України, не було враховано те, що прокурор, звертаючись з даним позовом посилався на положення ч. 3 ст. 388 ЦК України, за якою якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

При цьому суди застосовуючи до спірних правовідносин положення як ст. 388, так і ст. 387 ЦК України, за якою власник має витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, не з'ясували обставин щодо добросовісності набувача і не навели таким обставинам правової оцінки, на що не звернув уваги й суд касаційної інстанції.

В той же час, посилаючись у прийнятих рішеннях на недоведеність територіальною громадою міста Києва, на відміну від відповідача, права власності на спірне майно, суди попередніх інстанцій не навели правової оцінки обставинам, встановленим у постанові Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року про те, що власником об'єкта оренди є територіальна громада міста Києва і лише з її дозволу можливе надання в оренду приміщень комунальної власності.

Крім того, ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних розпоряджень), органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Статтею 5 Державної програми приватизації на 2000 – 2002 роки передбачено, що з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації відповідно до цієї Програми здійснюється класифікація об'єктів приватизації.

Згідно з вказаною статтею Програми, визначено, що до групи "Ж" відносяться: незалежно від вартості об'єкти охорони здоров'я, освіти, культури, мистецтва та преси, фізичної культури і спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також об'єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку (за винятком об'єктів санаторно-курортних закладів і будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах), у тому числі об'єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств, у разі їх невключення до складу майна, що передається в комунальну власність або приватизується, крім об'єктів, які не підлягають приватизації відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Отже, об'єкти культури, в даному випадку спірного майна - кінотеатру "Тампере", відповідно до Державної програми приватизації відносяться до об'єктів групи "Ж".

Особливості приватизації об'єктів групи "Ж" визначені статтями 95-106 Закону України "Про державну програму приватизації".

Зокрема, за ст. 95 цього Закону приватизація майна об'єктів, віднесених до групи Ж, здійснюється способами, передбаченими цією Програмою.

З метою збереження профілю діяльності зазначених об'єктів продаж їх здійснюється переважно за некомерційним конкурсом.

Статтями 98 – 100 вказаного Закону визначено, що органи, уповноважені управляти майном об'єктів, віднесених до групи Ж, подають до державних органів приватизації переліки об'єктів групи Ж, що підлягають приватизації. Державні органи приватизації за погодженням з відповідними місцевими державними адміністраціями щоквартально затверджують переліки об'єктів, що підлягають приватизації. У разі ненадходження протягом трьох тижнів від відповідної державної адміністрації відповіді щодо погодження переліку об'єктів групи Ж, що підлягають приватизації, поданий перелік вважається погодженим.

Одночасно з поданням про включення до переліку об'єктів групи Ж, що підлягають приватизації, об'єкта соціальної сфери орган, уповноважений управляти цим майном, подає пропозиції щодо терміну збереження профілю діяльності або можливості перепрофілювання відповідного об'єкта.

Рішення про приватизацію об'єктів групи Ж, внесених до переліків, зазначених у пункті 98 цієї Програми, приймається державними органами приватизації на підставі заяв покупців або за власною ініціативою.

Проте, суди попередніх інстанцій наведених норм матеріального права до спірних правовідносин не застосували і не з'ясували обставин дотримання спеціально встановлених законодавством способів, підстав і процедури відчуження спірного майна - кінотеатру "Тампере", яке перебувало у комунальній власності та не встановили з яких же правових підстав відповідач заволодів таким майном, на що Вищий господарський суд України уваги не звернув.

За таких обставин, на мою думку, касаційна скарга заступника прокурора міста Києва підлягала задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року та постанова Київського апеляційного господарського від 23.09.2015 року – скасуванню в повному обсязі з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суддя І.Вовк