Постанова № 58369040, 08.06.2016, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 р. м. Чернівці справа № 824/236/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю секретаря судового засідання Антонюка О.В.

сторін:

представників позивача - Шевчука С.М., Бурлака Д.В., Навольського В.Й.

представника відповідача - Теутуляк С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області

до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.

встановив:

Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - позивач) звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправною і скасувати вимогу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач) про сплати боргу (недоїмки) від 15.03.2016 року № Ю-1224-25.

В обґрунтування позову позивач вказував, що згідно даних бухгалтерського обліку до сплати за грудень 2015 р. єдиного внеску нараховано вірну суму, яка була списана з їхнього рахунку 30.12.2015 р. Проте, при поданні звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2015 р. ними було допущено помилку та завищено показники суми грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок та відповідно загальну суму єдиного внеску, про що в подальшому було повідомлено відповідача, а тому у Чернівецької ОДПІ були відсутні законні підстави для винесення оскаржуваної вимоги.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №1224-25 від 15.03.2016 р. винесена на суму недоїмки з єдиного внеску та є такою що відповідає вимогам чинного законодавства. Також зазначав, що у зв'язку з погашенням позивачем недоїмки оскаржувана вимога відкликана 20.04.2016 р., а тому предмет даного спору відсутній.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

06.06.2016 р. в судовому засіданні допитано як свідків заступника начальника Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Кирилюка Т.Т., провідного спеціаліста управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Касперську О.Є. та заступника начальника управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Бужору С.М. з питань подання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2015 р., січень - березень 2016 р. та сплати єдиного внеску.

Вислухавши пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Головним управління Національної поліції в Чернівецькій області до відповідача подавалися звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, в тому числі таблиця 4. "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами", а саме:

- 18.01.2016 р. подано звіт за грудень 2015 р., де в таблиці 4 рядку 2 визначено суму грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок (у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску) розміром 14271978,30 грн., а в рядку 8 вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті - 5323447,91 грн.

- 20.02.2016 р. подано повторний звіт за грудень 2015 р., де в таблиці 4 рядку 2 визначено суму грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок (у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску) розміром 7967435,78 грн., а в рядку 8 вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті - 2971853,55 грн.

- 20.02.2016 р. подано звіт за січень 2016 р., де в таблиці 4 рядку 2 визначено суму грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок (у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску) розміром 8395779,73 грн., а в рядку 8 вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті - 1847071,54 грн.

- 17.03.2016 р. подано звіт за лютий 2016 р., де в таблиці 4 рядку 2 визначено суму грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок (у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску) розміром 8665046,11 грн., а в рядку 7 вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті - 1906310,14 грн.

- 01.04.2016 р. подано звіт за березень 2016 р., де в таблиці 4 рядку 2 визначено суму грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок (у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску) розміром 8445219,57 грн., а в рядку 7 вказано суму, на яку зменшено єдиний внесок у зв'язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах - 2351594,36 грн., та відповідно у рядку 8 зменшено загальну суму єдиного внеску на 493646,05 грн. (а.с. 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 60, 61).

28.01.2016 р. позивач звернувся з листом до ДПІ в м. Чернівцях, в якому просив звіт за грудень 2015 р., який поданий 18.01.2016 р. визнати не актуальним у зв'язку з технічною помилкою, яка привела до подвійних нарахувань по єдиному соціальному внеску у звіті. Вказував, що вищевказана технічна помилка була допущена в результаті збою комп'ютерної програми, яка виникла внаслідок внесення в базу даних змін у звітність у зв'язку з ліквідацією УМВС області і створенням Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (а.с. 10).

28.01.2016 р. ДПІ у м. Чернівцях звернулося до Головного управління ДФС у Чернівецькій області з листом, в якому просила надати звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за грудень 2015 р., що поданий Головним управління Національної поліції в Чернівецькій області 18.01.2016 р. статус "Історія подання".

В обґрунтування ДПІ у м. Чернівцях зазначало, що у вказаному звіті позивачем зазначено загальну суму нарахованих зобов'язань у розмірі 5323447,91 грн. Станом на 20.01.2016 р. виникла заборгованість в сумі 2346956,16 грн. у зв'язку з допущенням позивачем помилки у звіті (а.с. 11).

01.02.2016 р. Головне управління ДФС у Чернівецькій області звернулося з листом до Державної фіскальної служби України, а саме: Департаменту доходів і зборів з фізичних осіб та Департаменту реєстрації платників та електронних сервісів, в якому просило зняти актуальності зі звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2015 р. поданого 18.01.2016 р. позивачем та надати можливість подати звітності з вірно зазначеними даними (а.с. 12).

Під час судового розгляду справи встановлено, що відповідь на вказаний лист з ДФС України ні позивач, ні відповідач не отримали.

26.02.2016 р. позивач звернувся до відповідача із запитом, в якому просив повідомити причини невизнання актуальним звіту поданого 20.02.2016 р. за грудень 2015 р., яким усунуто помилки допущенні в звіті поданому 18.01.2016 р. (а.с. 13).

17.03.2016 р. Чернівецькою ОДПІ повідомлено позивача, що звіт за грудень 2015 р., який поданий 20.02.2016 р. повторно відхилений Пенсійним фондом України. Крім того, вказано, що за результатами обробки: "відомості зі звітності страхувальника не внесено до Реєстру застрахованих осіб. Виправте помилки та надішліть повторно електронний документ. Помилка. Увага. Звіт заборонено завантажувати, оскільки в підсистемі ЄСВ є чинний звіт без помилок поданий до закінчення граничного строку подачі звітів. Згідно правил формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску страхувальник має право повторно сформувати та подати звіт до закінчення терміну подання цього звіту. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт поданий страхувальником до закінчення терміну подання звітності". Таким чином, чинним є Звіт поданий 18.01.2016 р. (а.с. 14-15).

Судом встановлено, що у зв'язку з наявністю у позивача станом на 29.02.2016 р. заборгованості зі сплати єдиного внеску відповідачем винесено вимогу про сплату богу (недоїмки) форми "Ю" №1224-25 від 15.03.2016 р. на загальну суму 2346956,18 грн. Вказана вимога отримана позивачем 29.03.2016 р., що підтверджується відміткою про реєстрацію в СДЗ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (а.с. 6, 166).

Не погоджуючись із прийнятою вимогою, 06.04.2016 р. позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі - Закон №2464-VI) та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженою постановою Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. 7 ст. 9 Закону № 2464-VІ єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

У відповідності до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим періодом є календарний місяць, а для фізичних осіб - підприємців базовим звітним періодом є рік.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ базою для нарахування єдиного внеску є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 1 розділу 4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 р. за №460/26905 (далі - №435), звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.01.2016 р. Головним управління Національної поліції в Чернівецькій області до відповідача подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, в тому числі таблиця 4. "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення на суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами" (далі - Звіт) за грудень 2015 р., де в таблиці 4 рядку 2 визначено суму грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок (у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску) розміром 14271978,30 грн., а в рядку 8 вказано загальну суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті - 5323447,91 грн.

Судом встановлено, що реальне нарахування грошового забезпечення, з якого визначалася сума єдиного внеску за грудень 2015 р., та нарахування суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті, здійснено позивачем 28.12.2015 р.

Дослідженням меморіального ордеру № 5 "Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати" за грудень 2015 р. встановлено, що базою для нарахування єдиного внеску є сума нарахованого позивачем грошового утримання у розмірі 7967435,78 грн. Відповідно, до сплати єдиного внеску за грудень 2015 р. позивачем нараховано суму у розмірі 2971853,55 грн. Ця ж сума з незначною переплатою (4638,20 грн.) була сплачена 30.12.2015 р., що підтверджується платіжними дорученнями №1529 від 28.12.205 р. на суму 16100,00 грн., №1534 від 28.12.2015 р. на суму 1227,65 грн., № 666 від 29.12.2015 р. на суму 2753238,42 грн. та №71 від 29.12.2016 р. на суму 205925,68 грн. (а.с. 68, 69, 70, 71).

Вказана обставина не заперечувалася сторонами в судовому засіданні та підтверджується дослідженою інтегрованою карткою платника (позивача), згідно якої вбачається, що станом на 31.12.2015 р. переплата по єдиному внеску становила 2976491,75 грн.

Як видно з матеріалів справи та підтверджується показами свідків, після нарахування та сплати єдиного внеску, при складанні 18.01.2016 р. Звіту, провідним спеціалістом управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Касперською О.Є. було допущено помилку. Зокрема, замість фактичної бази нарахування єдиного внеску 7967435,78 грн. було зазначено 14271978,30 грн., і, відповідно, помилково було зазначено суму єдиного внеску, яка підлягає сплаті 5323447,91 грн., замість фактичної суми 2976491,75 грн.

Таким чином, позивачем у Звіті за грудень 2015 р. допущено помилку, а саме завищено єдиний внесок, який підлягає сплаті на суму 2351594,36 грн.

Отже, при формуванні Звіту за грудень 2015 р. позивачем було допущено помилку, в т.ч. помилково було зазначено суму нарахованого грошового забезпечення, тобто базу для нарахування єдиного внеску, з якої в подальшому помилково нараховано і суму єдиного внеску.

Приймаючи оскаржувану вимогу відповідач виходив з того, що відомості зазначені позивачем у Звіті за грудень 2015 р. є достовірними, а тому сплаті підлягає сума єдиного внеску, яка в ньому зазначена.

На думку суду, оскаржувана вимога від 15.03.2016 р. № Ю-1224-25 підлягає скасуванню з наступних міркувань.

Пунктом ч. 1 ст. 13 Закону № 2464-VІ передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ під недоїмкою необхідно розуміти суму єдиного внеску, своєчасно не нараховану та/або не сплачену у строки, встановлені цим Законом, обчислену органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 3 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції №449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), в тому числі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У такому випадку, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платнику протягом п'яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

Пунктом 4 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою):

юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо її особисто вручено службовій (посадовій) особі такого платника під підпис або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення;

фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному чи уповноваженому представникові чи надіслано рекомендованим листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується та надсилається фіскальними органами, в т.ч., у випадку якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, що перевищує 10 гривень.

Підпункт 2 пункту 1 розділу IV "Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску" Інструкції № 449 передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою нарахування. А підпунктом 1 пункту 3 цього розділу Інструкції визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Отже, в період, з якого у суб'єкта господарювання виникає обов'язок нарахувати єдиний внесок є не факт складання (подання) звіту, а факт нарахування заробітної плати (грошового забезпечення), і базою нарахування є нарахована заробітна плата, яка обчислюється на підставі бухгалтерських документів, а не даних Звіту по єдиному внеску.

Таким чином, позивач належним чином виконав вимоги Закону № 2464-VІ щодо своєчасного нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а допущена ним помилка при формуванні Звіту вчинена вже після нарахування та сплати єдиного внеску.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було повідомлено відповідача про допущену помилку у Звіті за грудень 2015 р. ще в січні 2016 р. та вживалися заходи щодо виправлення вказаної помилки. Також позивачем сплачено зазначені у Звітах за січень-березень 2016 р. суми єдиного внеску, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні платіжними дорученнями та інтегрованою карткою платника (позивача) за 2016 р.

Однак, вказані обставини відповідачем при формуванні та надсиланні позивачу оскаржуваної вимоги не були враховані.

Суд також зазначає, що приймаючи оскаржувану вимогу відповідач не врахував приписи п. 8 розділу 2 ІІ "Загальні правила формування та подання Звіту" Порядку № 435, згідно якого звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. Звіт, складений з порушенням вимог цього Порядку, у тому числі без обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу, та поданий без всіх необхідних таблиць, не вважається звітом і вважається таким, що не подавався.

Як зазначалося вище, Звіт за грудень 2015 р. сформований помилково позивачем не на підставі бухгалтерських документів, відповідно до яких проводилось зарахування грошового забезпечення за грудень 2015 р. і база нарахування єдиного внеску не відповідає Закону № 2464-VІ. Відтак, Звіт за грудень 2015 р. подано позивачем з порушенням Порядку № 435 і вважається таким, що не поданий.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що оскаржуване рішення (вимога) прийнято відповідачем без врахуванням всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Стосовно доводів відповідача щодо відкликання оскаржуваної вимоги на підставі абз. 1 п.6 розділу VI Порядку №449 у зв'язку з добровільною сплатою позивачем недоїмки суд зазначає таке.

Згідно з п.6 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником; фіскальний орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження; вимога фіскального органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону в порядку, визначеному пунктами 9 - 11 цього розділу; є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі.

Сторонами в судовому засіданні не заперечувалося, що позивачем у Звіті за березень 2016 р. здійснено коригування нарахувань за грудень 2015 р., шляхом зменшення суми єдиного внеску, у зв'язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах на 2351594,36 грн., та відповідно у рядку 8 зменшено загальну суму єдиного внеску на 493646,05 грн.

Таким чином, у позивача відсутня недоїмка по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку із здійсненням ним корування звітності по сплаті єдиного внеску в попередніх періодах.

Згідно з ч. 7 та 10 ст. 9 Закону № 2464-VІ єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів самостійного погашення позивачем суми боргу (недоїмки) в розмірі 2346956,18 грн., яка зазначена в оскаржуваній вимозі.

Крім того, суд вважає, що виправлення помилки в Звіті не є самостійним погашенням позивачем суми боргу (недоїмки).

Таким чином, вимогу про сплату боргу (недоїмки) "Ю" №1224-25 від 15.03.2016 р. не можна вважати відкликаною згідно з абз.1 п.6 розділу VI Інструкції №449.

З урахуванням наведених норм та встановлених по справі обставин, суд визнає протиправною та скасовує вимогу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2016 р. № Ю-1224-25.

Інші доводи представника відповідача щодо правомірності прийнятої оскаржуваної вимоги суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваної вимоги, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 35204,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2003 від 12.04.2016 р.

Оскільки позов задоволено повністю, суд присуджує на користь Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області судові витрати (судовий збір) у сумі 35204,34 грн. за рахунок асигнувань Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 70-72, 86, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2016 р. № Ю-1224-25.

3. Присудити на користь Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області судові витрати (судовий збір) у сумі 35204,34 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.К. Левицький

Повний текст постанови виготовлено 13 червня 2016 р.