Постанова № 58368977, 30.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2016 року № 826/24830/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Лайт Груп"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

№ 0035841501 та № 0035831501 від 28.10.2015р.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Лайт Груп", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва (надалі - Відповідач) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.10.2015 року форми «Р» №0035841501 та форми «В4» № 0035831501 прийняті ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві та винесені на підставі акту камеральної перевірки від 27.08.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що в діях Позивача відсутні ознаки порушення норм податкового законодавства, а тому Податковим органом в супереч вимогам законодавства безпідставно винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, в яких зазначає про правомірність винесення податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва проведено камеральну перевірку даних, задекларовану у декларації з податку на додану вартість Корпорації "Грін Лайт Груп" за липень 2015 року.

За результатом перевірки складено Акт від 27.08.2015 року №121/26-57-15-01-41 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, а саме формування податкового кредиту за рахунок податкової накладної за грудень 2014 року по ТОВ «Варшава трейд» (39118326) па суму 833 333,33 грн., ПН №1 від 29.12.2014 року (включення в ПК пізніше 180 днів з дати виписки).

Не погоджуючись з висновками викладеними у Акті перевірки Позивачем подано заперечення на Акт перевірки до Податкового органу, за результатом розгляду заперечень, Листом від 14.09.2015 р №11179/10/26-57-15-01-34 повідомлено, що висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків Акту перевірки Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 28.10.2015 р. №0035831501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 648294 грн.; від 28.10.2015 р. №0035841501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 231 298,75грн., з них за основним платежем 185 039 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 46 259,75 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомлення-рішенням, звернувся до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони та ТОВ «Варшава Трейд» (Продавець), з іншої сторони укладено Договір поставки №35 від 23.05.2014 р. (надалі-Договір №35).

У відповідності до п. 1.1 та п. 4.14 Договору №35, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити та передати у власність Покупця товарно - матеріальні цінності (далі іменовані як «Обладнання »), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити поставлене Обладнання. Разом з Обладнанням, що поставляється, Постачальник передає Покупцю в обов'язковому порядку наступні документи: оригінал рахунку-фактури з дійсною печаткою та підписом уповноваженого представника Постачальника; видаткову накладну на Обладнання; податкову накладну на Обладнання ; супроводжувальну документацію виробника Обладнання (сертифікат якості або інший документі, що підтверджує якість; інформацію на Обладнання (гарантійний талон від виробника, інструкцію з експлуатації українською або російською мовою, тощо).

Позивачем було сплачено вартість отриманого товару, що підтверджується платіжним дорученням №35021 від 29.12.2014 р.

Продавцем (ТОВ «Варшава Трейд») виписано податкову накладну від 29.12.2014 р. №1, в якій відображено суму ПДВ в розмірі 833333,33 грн.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару (послуг), до податкового кредиту виникає у платника податків в разі підтвердження вказаної суми ПДВ податковою накладною, належним чином оформленої відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, таке право виникає у платника податку в звітному періоді в момент придбання товару (послуг) та виписування постачальником податкової накладної, а не в момент відображення суми ПДВ у складі податкового кредиту у податковій звітності.

Судом встановлено, що податкова накладна, включена ТОВ «Грін Лайт Груп» до податкової декларації за липень місяць 2015 року, була виписана 29.12.2014 року та зареєстрована в ЄРПН 12.01.2015 року відповідно до витягу з реєстру податкових накладних №194783 від 19.08.2015 року.

Фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті висновок про те, що позивач не включив у звітному податковому періоді до податкового кредиту суми ПДВ на підставі отриманих податкових накладних у відповідні періоди 2014 року, оскільки новою редакцією п. 198.6 ст. 198 ПК України, яка діє з 16.07.2015 року право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі податкової накладної в іншому періоді, ніж така податкова накладна виписана, на думку контролюючого органу, не передбачено.

Згідно з Законом України Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71-VIII від 28.12.2014 року (дата набрання чинності - з 01.01.2015 року) п. 198.6 ст. 198 ПК України викладено в наступній редакції: «Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.».

З огляду на те, що спірні відносини з приводу виникнення права платника податку на формування податкового кредиту виникли саме в грудні 2014 року, а також наявності права на включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (відповідно до чинного на час винесення спірних правовідносин законодавства), Суд вважає, що в даному випадку застосовуванню підлягають норми податкового законодавства, що діяли на момент виникнення правовідносин (вгрудні 2014 року).

При цьому, Суд звертає увагу, що відсутність законодавчих обмежень в часі у платника податків на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у наступних звітних періодах, ніж тих, у яких виписані податкові накладні, не позбавляє платника податку на включення до складу податкового кредиту відповідних сум за такими податковими накладними, якщо дотримано вимоги щодо належного їх оформлення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, Суд звертає увагу, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Відповідачем, що податкова накладна оформленна з дотриманням вимог податкового законодавства.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтування позовних вимог, а отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю щодо визнання протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0035841501 та № 0035831501 від 28.10.2015р.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07" квітня 2016 р. по справі №К/800/41165/15.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.10.2015 року форми «Р» №0035841501 та форми «В4» № 0035831501 прийняті ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві та винесені на підставі акту камеральної перевірки від 27.08.2015 року.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Лайт Груп" судові витрати в розмірі 13 195,89 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук