Ухвала суду № 58368830, 15.06.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ОКРЕМА УХВАЛА

м. Черкаси

15 червня 2016 року Справа № 823/5107/15

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді: Тимошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Цаплі І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, треті особи: Державна інспекція сільського господарства України, Головне управління Державного казначейства в Черкаській області, голова ліквідаційної комісії Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, Міністерство аграрної політики України про визнання незаконним і скасування наказу, вчинення дій та стягнення моральної шкоди,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1, в якій просив (з врахуванням заяви про внесення змін і доповнень до адміністративного позову від 11.11.2015):

1) визнати незаконним та скасувати наказ №560-кв від 14.09.2015 «Про надання відпустки ОСОБА_1.", як такий що порушує права ОСОБА_1;

2) зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення відповідно до закону;

3) стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області коштів на відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн на користь ОСОБА_1, шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень;

4) стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області кошти на відшкодування шкоди по витратах на правову допомогу у розмірі 15750,00 грн (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень нуль копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасованим наказ №560-кв від 14.09.2015 «Про надання відпустки ОСОБА_1.»; стягнуто з Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі №823/2/13-а за період з 04 грудня 2012 року (864 робочих дні) у сумі 82200 (вісімдесят дві тисячі двісті) грн. 96 коп.; стягнуто з Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області на користь ОСОБА_1 100000 (сто тисяч) грн 00 коп. моральної шкоди; стягнуто з Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області на користь ОСОБА_1 1125 (одну тисячу сто двадцять п'ять) грн 00 коп. витрат на правову допомогу; в решті заявлених позовних вимог відмовлено; постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1957 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 17 коп. допустити до негайного виконання; зобов'язано керівника Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області подати в трьохмісячний строк після набрання постановою законної сили звіт про виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року.

Судом встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 у справі № 823/2/13-а задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, скасовано наказ Черкаської обласної державної насіннєвої інспекції № 68-К від 03 грудня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції.

31.10.2013 суд апеляційної інстанції залишив без змін судове рішення у справі № 823/2/13-а про поновлення на посаді, а 27.11.2013 судом першої інстанції видано виконавчий лист.

Додатковою постановою від 05.06.2015 Черкаським окружним адміністративним судом у справі № 823/2/13-а заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено та зазначено, що ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Тальнівської районної державної насіннєвої інспекції з 04 грудня 2012 року.

25.06.2015 на виконання додаткової постанови виданий виконавчий лист, в якому зазначено «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Тальнівської районної державної інспекції з 04 грудня 2012 року».

Під час розгляду справи № 823/5107/15 судом встановлено, що станом на червень 2016 року позивача не поновлена на займаній посаді, а відповідно рішення суду в частині поновлення, яке підлягало негайному виконанню з 04.12.2012, - Державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області не виконано.

До того ж, суд звертає увагу, що боржник - Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області в своїх запереченнях просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на повне виконання судового рішення та на відсутність у відповідача права та законних підстав для виплати ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи відсутністю посади у штатному розписі. Тобто, сам боржник, не вчиняючи жодних заходів щодо поновлення позивач на посаді, про що наголошено у постанові суду, порушує вимоги Кодексу Законів про працю України, вимоги практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, аналізуючи надані суду письмові докази суд встановив, що боржник не повідомляв вищестоящий орган про неможливість виконання рішення суду або ускладнення його виконання без прийняття відповідних рішень тощо, не звертався до контролюючого органу для вирішення питання щодо остаточного виконання рішення суду та усунення перешкод для його виконання. На думку суду, Управління сільського господарства в Черкаській області не може на власний розсуд встановлювати будь які обмеження при вчиненні дій чи прийнятті рішення щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а тому мало правові підстави та зобов'язане було в разі ускладнення самостійного виконання рішення суду звернутися до Державної інспекції сільського господарства України з проханням (поданням) вжити відповідних заходів для вирішення такого питання. Але жодних з перелічених заходів ними вчинено не було, а мотиви, які вказуються боржником не є підставою для невиконання рішення суду, а тому даним рішенням суду щодо бездіяльності Управління сільського господарства в Черкаській області повинна надатися ґрунтовна оцінка з боку контролюючих органів державної влади.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 14 КАС України, судове рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.

Суд роз'яснює, що невиконання судового рішення є підставою для:

1) відповідальності, яку встановлено статтями 87 - 88 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року (штраф) 63, - за невиконання боржником - фізичною чи юридичною особою рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі, а також за невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами;

2) адміністративної відповідальності відповідно до частини першої статті 185-6 КУпАП - за залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в них порушень закону, а так само за несвоєчасну відповідь на окрему ухвалу суду;

3) кримінальної відповідальності відповідно до статті 382 ККУ (штраф, обмеження волі, позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю)65 - за умисне невиконання службовою особою судового рішення, що набрало законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Суд зазначає, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» визначена активна роль суду в адміністративному судочинстві, яка передбачена наявністю публічного інтересу і є обов'язковою для ефективного та своєчасного розгляду справ.

Згідно ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Той факт, що рішення суду від 24 квітня 2014 року в частині негайного поновлення позивача на займаній посаді не виконано протягом тривалого часу, і як встановлено судом без поважних для цього причин, свідчить про відверте нехтування відповідачем у справі покладених на нього обов'язків, нічим не виправдане халатне та зневажливе ставлення до них має своїм наслідком не виконання рішення суду та порушення права позивача, які були судом відновлені.

Крім того, обов'язковість рішень суду гарантується практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Відповідно до яких право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволила, щоб обов'язкове рішення суду залишилося не діючим на шкоду однієї із сторін.

Відповідно до Резолюції Парламентської ОСОБА_2 Європи 1787 (2011) від 26 січня 2011 року «Виконання рішень Європейського суду з прав людини» існування основних системних недоліків, які викликають велику кількість повторюваних висновків щодо порушення Конвенції, пов'язані, зокрема, із хронічним невиконанням рішень національних судів.

У Резолюції підкреслюється, що Україна повинна терміново розробити та прийняти комплексну стратегію щодо вирішення ситуації, за якої значна кількість остаточних судових рішень залишається невиконаною, а також - запровадити ефективні внутрішні засоби правового захисту.

Європейський суд з прав людини неодноразово виносив рішення проти України, які, пов'язані з тривалим невиконанням рішень національного суду, констатуючи порушення статті 6 Конвенції, а відтак і права на справедливий суд. При цьому суд зазначав, що саме на державу покладено обов'язок дбати про остаточні рішення, прийняті проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, у справі «Дубенко проти України» від 2005 року, у справі «Козачек проти України» від 07.12.20155 року).

Як вказаною Європейським судом у таких справах, Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» від 26.04.2005 року, «Крищук проти України» від 19.02.2009 року).

Тобто, є очевидним, що невиконання судових рішень негативно впливає як на авторитет судової влади, органів державної влади та і на авторитет Держави України в цілому. Невиконання судового рішення - це виклик державі, це підкреслює її не спроможність забезпечити дію закону на своїй території. Тому влада повинна гарантувати виконання, а тому кожен хто має повноваження до контролю за дотриманням виконання рішення суду, перевірки обставин що перешкоджають протиправному виконанню рішення суду та вжиття відповідних заходів повинен діяти в межах наданих повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та Законами України та запобігати наявним фактам.

Все вищезазначене вказує на те, що у діяльності Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області є суттєві недоліки, що стосуються невиконання рішення суду та дискредитують як суд, так і систему органів виконавчої влади в цілому.

Відповідно до ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Суд дійшов висновку про необхідність постановляння окремої ухвали стосовно умисного невиконання Державною інспекцію сільського господарства в Черкаській області рішення суду.

Оскільки Державна інспекція сільського господарства України має достатні повноваження для належного реагування та усунення виявлених порушень, причин та умов, що їм сприяють, суд вважає за доцільне обмежитися винесенням окремої ухвали безпосередньо цьому органу.

Керуючись ст.ст. 17-19, 160-163, 166 КАС України, суд

ухвалив:

Про викладене в окремій ухвалі довести до відома керівництва Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області та Державної інспекції сільського господарства України для вжиття невідкладних заходів реагування та усунення недоліків у роботі підвідомчих структур.

Про вжиті заходи повідомити Черкаський окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана у Київський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції у 5 денний строк з дня отримання повного тексту ухвали. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.П. Тимошенко