Постанова № 58368294, 10.06.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2016 року м. ПолтаваСправа №816/754/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко О.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимоги, податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

23.05.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1В.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просив визнати протиправними та скасувати у повному обсязі:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.04.2016 №Ф-0023301305;

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19.05.2016 № б/н.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність висновків документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо завищення витрат фізичної особи-підприємця за 2014-2015 роки, наслідком чого визначено заниження податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску. Зазначав, що при визначенні сукупного оподатковуваного доходу ним правомірно враховані витрати за договором фінансового лізингу від 25.11.2011 №PLA0А&36445312 та договором оренди нежитлових приміщень від 10.10.2014 №7/2014.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях, посилаючись на обставини, встановлені документальною плановою виїзною перевіркою ФОП ОСОБА_1 та відображені у акті перевірки від 25.04.2016 №1286/16-01-13-05-10/НОМЕР_1, стверджував про правомірність оспорюваних рішень та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Позивач у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець, з 04.11.2003 перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтаві /т. 1, а.с. 236-237/.

Позивачем обрано загальну систему оподаткування.

Фахівцями ДПІ у м. Полтаві у період з 29.03.2016 по 18.04.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 25.04.2016 №1286/16-01-13-05-10/2591110491 /т. 1, а.с. 9-36/, у якому вказано на порушення платником податків вимог:

- пунктів 138.1, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.4 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.2, підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження податку на доходи фізичних осіб загалом у розмірі 19040,10 грн, у т.ч.: за 2014 рік - 10936,87 грн, за 2015 рік - 8103,23 грн;

- пункту 2 частини першої статті 7 та частини одинадцятої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого занижено єдиний соціальний внесок загалом у розмірі 41179,93 грн, у т.ч.: за 2014 рік - 23040,11 грн, за 2015 рік - 18139,82 грн.

На підставі даного Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 19.05.2016 сформовано та надіслано ФОП ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення без зазначення номера, яким збільшено платнику податків суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500" у загальному розмірі 28560,15 грн, з них: 19040,10 грн - основний платіж, 9520,05 грн - штрафні (фінансові) санкції /т. 1, а.с. 7/.

Крім того, відповідачем сформовано та надіслано платнику податків вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.04.2016 №Ф-0023301305, на підставі якої зобов'язано позивача сплатити суму єдиного соціального внеску загалом у розмірі 41179,93 грн /т. 1, а.с. 8/.

Не погодившись з даними рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.05.2016, суд встановив такі обставини.

За даними реєстрації ДПІ у м. Полтаві згаданому податковому повідомленню-рішенню присвоєно номер 0031611305 /т. 1, а.с. 50/.

Підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб за 2014-2015 роки у розмірі 19040,10 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9520,05 грн є доводи відповідача про безпідставне віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат, пов'язаних з веденням фізичною особою - підприємцем господарської діяльності, суми коштів загалом у розмірі 126 934,04 грн, з них:

- 69173,40 грн - кошти, сплачені ФОП ОСОБА_1 ПАТ КБ "ПриватБанк", що відповідачем класифіковані у Книзі витрат як витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів;

- 57760,64 грн - кошти, сплачені ФОП ОСОБА_1 Полтавській обласній організації Товариства сприяння обороні України за послуги з оренди нежитлового приміщення, оскільки за твердженням відповідача відповідне приміщення позивач не використовував у господарській діяльності.

Судом встановлено, що на підставі заяви від 25.11.2011 №PLA0А&36445312 ФОП ОСОБА_1 (лізингоодержувач) надав згоду на приєднання до публічного договору про надання фінансового лізингу на умовах, визначених ПАТ КБ "ПриватБанк" /т. 1, а.с. 77-80, 82/.

За змістом пункту 2.1. публічного договору про надання фінансового лізингу лізингодавець (ПАТ КБ "ПриватБанк") на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені у підпункті 14.1.1 Заяви про приєднання до Договору, Додатку №1 "Специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати щомісячні платежі і платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних з виконанням договору, на умовах цього договору /т. 1, а.с. 77/.

Залученою до матеріалів справи копією Специфікації та акта приймання-передачі до договору фінансового лізингу від 25.11.2011 №PLA0А&36445312 підтверджено, що позивач одержав на умовах фінансового лізингу автомобіль - MITSUBISHI L200 2011 р.в. д.н.з. НОМЕР_2, вартістю 236772,00 грн з ПДВ /т. 1, а.с. 81/.

На умовах, визначених у Заявці про приєднання до публічного договору від 25.11.2011 №PLA0А&36445312 /т. 1, а.с. 82/, строк лізингу становить 36 місяців з моменту підписання Графіку лізингових платежів (додаток 2 до Договору фінансового лізингу); щомісячні платежі включають в себе: платіж з відшкодування частини вартості предмета лізингу; винагорода за користування предметом лізингу; платіж з відшкодування інших витрат лізингодавця, пов'язаних з виконання договору. Розмір згаданих платежів визначено у Графіку лізингових платежів /т. 1, а.с. 83/.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, за договором фінансового лізингу ФОП ОСОБА_1 у період з січня по листопад 2014 року сплачено лізингодавцю (ПАТ КБ "ПриватБанк") лізингові платежі у загальному розмірі 69173,40 грн, що враховані при визначенні витрат за 2014 рік /т. 1, а.с. 243, 244; т. 2, а.с. 29-32/.

При цьому у відповідних платіжних дорученнях у графі "Призначення платежу" помилково зазначено: "Погашення кредиту згідно договору №36445312 від 25.11.2011 без ПДВ" /т. 1, а.с. 244/.

Представник відповідача у судовому засіданні та наданих до суду додаткових письмових поясненнях підтвердила, що під час перевірки правильності визначення позивачем оподатковуваного доходу за 2014 рік ревізор-інспектор керувався зазначеним у наданих на перевірку банківських виписках по розрахунковому рахунку №260056193101 призначенням платежу та виходив з того, що задекларовані платником податків витрати у розмірі 69173,40 грн понесені у зв'язку з погашенням кредиту /т. 1, а.с. 198-199/.

Однак, як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідні витрати позивач поніс як фізична особа - підприємець у зв'язку з виконанням договору фінансового лізингу.

Суд зазначає, що за приписами підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Лізингові операції поділяються на:

а) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою);

б) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Порядок оподаткування операцій лізингу визначено пунктом 153.7 статті 153 Податкового кодексу України, відповідно до якого передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

Тобто за загальним правилом повна сума вартості придбаного у фінансовий лізінг майна повинна включатися покупцем до балансової вартості основних засобів та підлягає амотризації.

Водночас суд зауважує, що вищенаведені правила оподаткування операцій лізингу стосуються юридичних осіб, для яких є обов'язкови ведення обліку основних засобів та амортизаційних відрахувань.

У свою чергу, порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, визначено статтею 177 Податкового кодексу України.

Для фізичних осіб - підприємців не є обов'язковим обліку основних засобів та амортизаційних відрахувань, і судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 не здійснює такого обліку.

Згідно з пунктом 177.1 зазначеної статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 01.01.2015, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Суд враховує, що відповідач класифікував витрати ФОП ОСОБА_1, понесені за договором фінансового лізингу від 25.11.2011 №PLA0А&36445312, як витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів, що відповідно до приписів підпункту 139.1.4 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат.

Однак, у ході судового розгляду справи встановлено, що відповідні витрати фактично понесені у зв'язку з відшкодуванням позивачем вартості предмета фінансового лізингу - автомобіля MITSUBISHI L200 2011 р.в. д.н.з. НОМЕР_2, вартістю 236772,00 грн з ПДВ /т. 1, а.с. 240-242/.

При цьому відповідач у Акті перевірки не заперечує факт використання позивачем зазначеного автомобіля у господарській діяльності фізичної особи - підприємця /т. 1, а.с. 13/.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України з 01.01.2015 викладено у новій редакції, відповідно до підпункту 177.4.4 якої до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати ФОП ОСОБА_1 за договором фінансового лізингу від 25.11.2011 №PLA0А&36445312 є витратами його господарської діяльності як фізичної особи - підприємця, а тому такі витрати у розмірі 69173,40 грн правомірно враховані позивачем у зменшення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб за 2014 рік.

Щодо іншого порушення, визначеного у акті перевірки, судом встановлено, що на підставі договору оренди від 10.10.2014 №7/2014, укладеного між Полтавською обласною організацією Товариства сприяння обороні України (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар), позивач отримав у строкове платне користування частину нежитлового приміщення у будинку літ. А-4, загальною площею 193,4 кв.м., за адресою: м. Полтава, вул. Сінна, 7 /т. 1, а.с. 52-54/.

За змістом пункту 1.2. договору оренди приміщення передається в оренду з метою здійснення орендарем господарської діяльності.

Пунктом 3.1. договору визначено, що оренда плата за користування приміщенням за один календарний місяць складає 1934,00 грн без ПДВ.

Крім плати за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю компенсацію вартості комунальних послуг (електропостачання, водопостачання і водовідведення, опалення, вивіз та знешкодження ТПВ), а також відшкодування орендної плати за землю /пункт 3.2. договору оренди/.

03.11.2014 між сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого приміщення, за змістом якого Полтавська обласна організація Товариства сприяння обороні України передала, а ФОП ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування зазначене вище нежитлове приміщення.

Як пояснив у судовому засіданні позивач, у період з листопада 2014 року по грудень 2015 року ним сплачено за оренду приміщення кошти загалом у розмірі 57760,64 грн, у т.ч.: за 2014 рік - 3739,07 грн, за 2015 рік - 54021,57 грн. Вказані суми витрат враховані при визначенні оподатковуваного доходу за відповідні звітні (податкові) періоди.

Розмір витрат та їх фактичне понесення підтверджено залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень та актів надання послуг /т. 1, а.с. 56-76, 235/ і не заперечується відповідачем.

Як зазначено судом вище судом, право фізичної особи - підприємця на віднесення витрат на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності передбачено пунктом 177.4 ст. 177 ПК України, в редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно якого вказаний пункт ст. 177 з 01.01.2015 викладено у новій редакції.

Виходячи з вищевикладеного, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем, належать, окрім іншого, витрати на оренду майна, що використовується в господарській діяльності такої фізичної особи - підприємця.

За висновками перевірки, оскільки позивачем здійснювалася оплата послуг оренди нежитлового приміщення та комунальних послуг (т. 1, а.с. 22-15) з подальшим їх включенням до складу витрат із відображенням у Книзі обліку доходів і витрат, а ніякого доходу не отримано позивачем у перевіряємий період, то останнім завищено величину витрат безпосередньо пов'язаних із отриманням доходу від здійснення господарської діяльності.

З даного приводу суд зауважує наступне.

У відповідності до п.п. 14.1.36 ст. 14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У ході судового розгляду справи позивач пояснив, що орендовані у Полтавської обласної організації Товариства сприяння обороні України нежитлові приміщення ним спочатку використовувались для роботи юнацької секції, потім - для зберігання майна, а у подальшому - для облаштування фітнес-зали /т. 1, а.с. 233-234/.

Як підтверджено залученим до матеріалів справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців /т. 1, а.с. 237-238/, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 з-поміж іншого визначено діяльність спортивних клубів (93.12) та діяльність фітнес-центрів (93.13).

Вищенаведене свідчить про те, що позивач при здійсненні господарської операції з оренди означеного приміщення мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності із визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від нього причин, що спростовує висновки відповідача про здійснення ним негосподарської діяльності (без отримання доходу). Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємцем доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі № 21-13а11 ( № в ЄДР судових рішень 14405498).

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що витрати на оренду приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Сінна, 7 пов'язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1

Крім того, згідно наданої позивачем структури витрат за 2014 та 2015 роки (т. 2, а.с. 41) ним не включено до складу витрат поряд з іншими витратами кошти сплачені за оренду означеного приміщення у 2015 році у розмірі 54 021,57 грн.

А відтак, відповідачем безпідставно зменшено витрати позивача за спірний період на вищезазначену суму.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про протиправність доводів ДПІ у м. Полтаві щодо заниження позивачем зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб за 2014-2015 роки у загальному розмірі 19040,10 грн.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням також неправомірно застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9520,05 грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 19.05.2016 №0031611305 /т. 1, а.с. 50/ належить визнати протиправним та скасувати повністю, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 у даній частині - задовольнити.

Вищеописане порушення вплинуло також на нарахування та сплату позивачем єдиного соціального внеску за 2014-2015 роки, у зв'язку з чим відповідачем встановлено його заниження у загальному розмірі 41179,93 грн, у т.ч.: за 2014 рік - 23040,11 грн, за 2015 рік - 18139,82 грн.

Надаючи правову оцінку вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 25.04.2016 №Ф-0023301305, суд враховує такі обставини.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 названого Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами пункту 2 частини першої статті 7 зазначеного Закону, у редакції, що діяла до 01.01.2015, для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Законом України від 28.12.2014 №77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" пункт 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" викладено у новій редакції, відповідно до якої для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з частиною одинадцятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" /у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин/ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Як зазначено відповідачем у Акті перевірки від 25.04.2016 №1286/16-01-13-05-10/2591110491 /т. 1, а.с. 31/, перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, отриманого ФОП ОСОБА_1 від ведення діяльності, що підлягає обкладенню податковим на доходи фізичних осіб, встановлено його заниження у загальному розмірі 118674,13 грн.

З урахуванням наведеного та відповідно до викладених вище норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідач дійшов висновку про заниження позивачем єдиного соціального внеску за спірний період загалом на 41179,93 грн (118674,13 грн х 34,7%).

Однак, як встановлено судом вище, позивач правомірно зменшив свій оподатковуваний дохід на суму витрат у загальному розмірі 126 934,04 грн.

За таких обставин, підстави для донарахування позивачу зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску за 2014-2015 роки - відсутні.

А тому, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.04.2016 №Ф-0023301305 належить визнати протиправною та скасувати.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ФОП ОСОБА_1 повністю.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимоги, податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.05.2016 № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 28 560,15 грн, з яких за основним платежем - 19 040,10 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 520,05 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу від 25.04.2016 № Ф - НОМЕР_4 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 41 179,93 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 10 червня 2016 року.

Суддя Л.О. Єресько