Постанова № 58368075, 19.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ810/291/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 - фізичної особи-підприємця

доПереяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції

Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

провизнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець з позовом до Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.11.2015 № НОМЕР_1, рішення про застосування штрафних санкцій від 13.11.2015 № НОМЕР_2 та вимоги про сплату боргу від 13.11.2015 № НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. № 173/17-2140909711 від 18.09.2015 (далі Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваних рішень, а в подальшому вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Позивач стверджує, що Акт перевірки складений з порушенням вимог чинного законодавства України, висновки на підставі яких встановлені порушення базуються на власних припущеннях та є незаконними, протиправними і необгрунтованими, оскільки інвентаризація обліку наявних первинних документів та банківської оплати здійснена вибірково незрозумілим методом, жодні пояснення та документи не були прийняті до уваги податковим органом.

Також, позивач зазначає, що його не було офіційно повідомлено та запрошено для ознайомлення та підписання Акта перевірки чим податковий орган порушив підпункт 17.1.6 статті 17, підпункт 86.1 статті 86 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач стверджує, що рішення податкового органу є незаконними, оскільки податковим органом порушено термін надання відповіді на заперечення та несвоєчасно винесено рішення.

В судовому засіданні 19.05.2016 позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача у судове засідання 19.05.2016 не зявився, однак надав суду письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав правомірності та законності оскаржуваного податкового повідомлення рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу. В обґрунтування доводів заперечень посилався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд протокольною ухвалою від 19.05.2016 вирішив подальший розгляд даної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа підприємець в Баришівській райдержадміністрації 04.12.1995 року, про що отримав свідоцтво про державну реєстрацію № 23270170000000382, є платником податку з доходів фізичних осіб від ПД, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб за найману робочу силу, орендної плати, єдиного соціального внеску, єдиного соціального внеску за найманих працівників, військового збору та як платник податків перебуває на обліку в Баришівсько Березанському відділенні Переяслав Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Одним із основних видів господарської діяльності позивача за КВЕД є 49.41 діяльність автомобільного вантажного транспорту, 52.59 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів.

Як встановлено судом, з 31.08.2015 по 11.09.2015 посадовою особою відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства фізичної особи підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатом вказаної перевірки складено Акт перевірки № 173/17-2140909711 від 18.09.2015 року.

У висновках зазначеного Акта перевірки зафіксовано порушення ОСОБА_1 норм діючого законодавства, а саме:

- ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого підприємцю донараховано ПДФО за результатами підприємницької діяльності в сумі 7 734,57 грн.;

- пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року. Донараховано ЄСВ в сумі 17 892,65 грн.;

- ст. 44.1, ст. 176.1 а), ст. 177.10 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями.

Вказаних висновків відповідач дійшов у звязку з наступним.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки та матеріалів справи, перевіркою правильності визначення валового доходу (обсягу виручки), відображеного в деклараціях про доходи, з даними про суми валового доходу (обсягу виручки), визначеними в ході перевірки, виявлено розбіжності в результаті невірного визначення підприємцем валових доходів, що призвело до їх заниження, а саме невключення до декларації про майновий стан і доходи за 2014 роки частину коштів, фактично отриманих на розрахунковий рахунок (виплата доходів підтверджується банківськими виписками та довідкою ДРФО), що є причиною заниження обєкту оподаткування для нарахування податкових зобовязань за 2014 рік в сумі - 51563,82 грн.

Так позивачем в декларації про доходи задекларовано 4 329 183,33 грн., в той час як перевіряючими встановлено, що в 2014 році позивач отримав 4 380 747, 15 грн. доходу.

Таким чином, перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, виявлено заниження чистого доходу на суму - 51563,82 грн., чим порушено ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцю донараховано ПДФО за результатами підприємницької діяльності в сумі - 7734,57 грн.

Крім того, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, встановлено порушення пп. 2, п. 1, ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», оскільки занизивши оподатковуваний дохід на суму 51563,82 грн., позивач зменшив розмір єдиного внеску у звязку з чим відповідачем донараховано позивачу ЄСВ в сумі 17 892,65 грн.

Зі слів позивача ОСОБА_2 перевірки він отримав 22.09.2015 (був надісланий йому засобами поштового звязку).

Не погодившись з висновками Акта перевірки позивачем 25.09.2015 було подано заперечення до Переяслав Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Відповідач розглянувши заперечення позивача, направив на адресу позивача ОСОБА_3 № 615/Б/17 від 05.10.2015 року, яким висновки Акта перевірки визнано правомірними.

На підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення від 13.11.2015 № НОМЕР_1, яким збільшено суму податкового зобовязання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем («+» - збільшення, «-» - зменшення) у розмірі 7 734, 57 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 933, 64 грн.

Також на підставі висновків Акта перевірки податковим органом було прийнято рішення від 13.11.2015 № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 894, 63 грн. та виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2015 № Ф-0010371702, відповідно до якої відповідачу потрібно сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, на загальнообовязкове державне страхування в сумі: 17 892,65 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими рішеннями та винесеною вимогою, подав до Головного управління ДФС у Київській області скаргу від 20.11.2015 № 2.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 14.12.2015 № 2099/14/10-36-10-01-04 було продовжено строки розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги, Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято рішення про результати розгляду скарги від 24.12.2015 № 2159/14/10-36-10-01-04, якими залишило без змін податкове повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій і вимогу про сплату боргу, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач, не погодився з вказаним рішенням та подав скаргу від 29.12.2015 № 3 на рішення та винесену вимогу до Державної фіскальної служби України. Рішенням ДФС України від 14.01.2016 № 265/5/99-99-10-01-03-14 було залишено без змін податкове повідомлення рішення від 13.11.2015 № НОМЕР_1 та рішення від 24.12.2015 № 2159/14/10-36-10-01-04, а повторну скаргу позивача в цій частині без задоволення.

Не погоджуючись з висновками відповідача та прийтими ним рішеннями і вимогою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Основним законодавчим актом, який урегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до п.14.1.56 статті 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно із п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести ОСОБА_4 обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма ОСОБА_4 обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно із п. 137.1 статті 137 ПК України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 137.4 статті 137 ПК України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Пунктом 137.7 статті 137 ПК України передбачено, що у разі якщо торгівля товарами, виконання робіт, надання послуг здійснюються з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, іменних або інших чеків, датою отримання доходу вважається дата оформлення відповідного рахунка (розрахункового документа).

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірних рішень та вимоги було те, що на думку відповідача, позивачем було занижено дохід у декларації за 2014 рік.

На спростування таких висновків відповідача, позивачем були надані поясненя, що він у перевіряємий період надавав послуги з міжнародних автотранспортних перевезень.

За деякі із наданих послуг в 2013 році замовники розрахувались у 2014 році (з запізненням), однак позивач на підставі наявних основних первинних документів відобразив зазначені операції в звітності за 2013 рік, визначив обєкт оподаткування та задекларував в дохід в 2013 році, відобразив в звіті з ЄСВ за 2013 рік в розмірі - 34.7%, та відповідно в ОСОБА_4 обліку доходів і витрат підприємства за 2013 рік.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав суду копію довідки АТ «ОСОБА_5 Аваль» про надходження коштів на рахунок позивача з 01.01.2014 по 31.12.2014, також позивачем було надано для огляду «ОСОБА_4 обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 НОМЕР_4 за 2014 рік», копія якої приєднана до матеріалів справи.

В наданій позивачем виписці з банку, відображено кошти, що надійшли на рахунок позивача на підставі рахунків (плата за транспортні послуги), які були виставлені позивачем у 2013 році.

З наданої позивачем ОСОБА_4 обліку доходів і витрат за 2014 рік вбачається, що ФОП ОСОБА_1 відображав в ній отриманий дохід і понесені витрати саме у 2014 році, а не всі кошти, що надійшли на його рахунок в 2014 році.

Крім того, позивач зазначив, що вказана перевірка не перша, яку проводить відповідач, так відповідачем вже було проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за наслідком якої був складений Акт перервірки від 20.06.2014 № 342/17-2140909711 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, Київська область, Баришівський р-н, с.м.т. Баришівка, вул.. Ватутіна, 21, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року».

На сторінці 8 даного Акта перевірки, податковий орган зазначив, що перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в декларації про доходи, з даними про суми обсягу виручки, встановленими в ході перевірки, розбіжностей не виявлено. Під час перевірки податковий орган досліджував Декларації позивача за 2012 та 2013 роки.

Позивач пояснив, що в звітності за 2012 та 2013 рік він відображав свої доходи за таким же принципом, як і в 2014 році, однак податковим органом під час перевірки за наслідком якої був складений Акт від 20.06.2014 № 342/17-2140909711 не було встановленно порушення щодо заниження доходу у звязку з невідображенням в ОСОБА_4 обліку доходів і витрат коштів, що надійшли на рахунок позивача за господарськими операціями, які відбулися в попередньому році.

На підтвердження своїх доводів, позивач надав суду копію довідки АТ «ОСОБА_5 Аваль» про надходження коштів на рахунок позивача з 01.01.2013 по 31.12.2013, копію ОСОБА_4 обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 НОМЕР_4 за 2013 рік та копію Акта перевірки позивача від 20.06.2014 № 342/17-2140909711.

Досліджуючи надані позивачем документи, судом було встановлено, що на рахунок позивача в 2013 році надходили кошти по рахункам, які ним були виставлені в 2012 році. Також судом встановлено, що позивач не відображав в ОСОБА_4 обліку доходів і витрат за 2013 рік кошти, що надійшли на його рахунок у 2013 році по операціям, які відбулися в 2012 році.

Для всебічного і повного зясування обставин справи, судом ухвалою від 04.03.2016 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 31.03.2016 16 год. 00 хв. було викликано у судове засідання для надання пояснень щодо порушень встановлених в ході перевірки позивача, головного державного ревізора інспектора Клименко І.І.

Водночас, головний державний ревізор інспектор не прибув в судове засідання для дачі пояснень.

Представником відповідача, було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі для надання часу на підготовку додаткових доказів та забезпечення явки головного державного ревізора інспектора Клименко І.І.

Дане клопотання представника відповідача було задоволено судом та зупинено провадження до 19.05.2016 року і повторно викликано в судове засідання на 19.05.2016 державного ревізора-інспектора ОСОБА_6

В той же час, в судове засідання призначене на 19.05.2016 року ні представник відповідача, ні головний державний ревізор інспектора Клименко І.І. не прибули та жодних додаткових пояснень чи доказів через канцелярію суду не надали та довідів позивача не спростували.

З огляду на викладене та на підставі пунктів 137.1, 137.4 та 137.7 статті Податкового кодексу, суд дійшов висновку, що позивач правильно заповнював ОСОБА_4 обліку доходів і витрат у 2014 році та правильно відобразив в ній отримані доходи у 2014 році, оскільки пункту 137.1 статті 137 ПК України визначено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Таким чином, позивач законно не декларував отримані кошти у 2014 році, які надійшли на його рахунок у 2014 році по операціям, що відбулися у 2013 році, оскільки даний дохід був задекларований позивачем в звітності за 2013 рік на підставі первинних документів, які сформовані в 2013 році.

Крім того, позивач не погоджуючись з прийнятими рішеннями та вимогою відповідача, обґрунтовуючи їх незаконність та протиправність прийняття, посилався на порушення органами ДФС порядку складання Акта перевірки та процедуру розгляду та надання відповіді на заперечення позивача на Акт перевірки та на скарги позивача на рішення і вимогу.

Так позивач, обґрунтовуючи свої доводи посилався на те, що податковим органом не було запрошено його для підписання Акта перевірки, а Акт був направлений поштою чим порушено норми статті 86 ПК України.

Також позивач зазначив, що не погодившись з висновками Акта перевірки, ним 25.09.2015 року було особисто подано до Переяслав - Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області заперечення на Акт перевірки.

В даних запереченнях позивач зазначив, щоб його повідомили про час, дату та місце проведення розгляду запереченя та надіслати йому повідомлення.

Про дату, час та місце розгляду заперечення відповідач позивача не повідоми, ОСОБА_3 від 05.10.2015 року № 615/Б/17 на вказане заперечення було отримано позивачем 07.11.2015 рекомендованим листом листом № 0840400307367.

З наданої позивачем ОСОБА_7 Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» Київської обласної дирекції Центру поштового звязку № 8 від 19.11.2015 № 1051, лист № 0840400307367 був прийнятий на відправку в 4 МВПЗ 05.11.2015 року в 16 год. 26 хв.

Так на думку позивача, не вчасно надана відповідь відповідача на його заперечення свідчить про те, що заперечення задоволено, а висновки Акта перевірки скасовані.

Також позивач зазначив, що відповідач порушив процедуру прийняття податкового повідомлення рішення, оскільки податкове повідомлення - рішення від 13.11.2015 № НОМЕР_1 прийнято у не відповідності до пункту 86.8 статті 86 ПК України.

Оскаржувану вимогу про сплату боргу від 13.11.2015 № НОМЕР_3 позивач отримав 17.11.2015 рекомендованим листом № 0840400307707, а рішення про застосування штрафних санкцій від 13.11.2015 № НОМЕР_2 було отримано позивачем 18.11.2015 рекомендованим листом № 0840002444907.

Надаючи правову оцінку обставина, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

ОСОБА_2 (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

У відповідності до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено норми Податкового кодексу, оскільки їм не було дотримано процедуру розгляду заперечень позивача на акт перевірки та процедуру прийняття податкового повідомлення рішення.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Водночас, відповідачем, як субєктом владних повноважень, обовязку доказування правомірності спірних рішень не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів заниження позивачем чистого доходу.

Будь-яких спростовуючих доводи позивача доказів відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийняття спірних рішень та вимоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 13.11.2015 № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог, відносно скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 13.11.2015 № НОМЕР_2 та вимоги про сплату боргу від 13.11.2015 № Ф - НОМЕР_3, суд зазначає про таке.

Оскільки, судом встановлено, що податковим органом неправомірно визначено позивачу заниження суми доходу у 2014 році, на яку відповідачем було нараховано штрафні санкції та визначено суму боргу, і у подальшому донараховано єдиний внесок та сформовано вимогу, якою донараховано суму недоїмки з єдиного внеску, тобто, рішення та вимога є похідними від встановленого в ході проведення перевірки порушення щодо заниження суми доходу, вони також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору у сумі 551 грн. 21 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 13.11.2015 № НОМЕР_1.

3. Визнати протиправними та скасувати вимогу Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу від 13.11.2015 № Ф - НОМЕР_3 та рішення про застосування штрафних санкцій від 13.11.2015 № НОМЕР_2.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4) сплачений судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.