Постанова № 58367465, 10.06.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2016 рокум. Ужгород№ 807/669/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Андрійцьо В.Д.

з участю секретаря судового засідання Пирожук Н.П.

сторони в судове засідання не зявилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 15969,27 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі позивач, ДПІ у м. Ужгороді) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач, ФОП ОСОБА_1В.) про стягнення податкового боргу у розмірі 15969,27 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 15969,27 грн. в тому числі пеня в розмірі 922,88 грн. по платежу НОМЕР_1 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» та по платежу НОМЕР_2 «Земельний податок з фізичних осіб».

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, однак у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд розглянути справу без участі інспекції.

В судові засідання відповідача не зявлявся, хоча судом вживалися заходи щодо виклику відповідача, що передбачені Главою 3 Розділу II КАС України. Заперечення проти позову відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 47 КАС України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Відповідно до статті 41 частини 1 КАС України, у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 16 пунктом 16.1 підпунктом 16.1.4 Податкового кодексу України передбачено обовязок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 36 Податкового Кодексу України, податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обовязок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обовязків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фізична особа - підприємець ОСОБА_1 внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстрований за адресою: 88000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3.

Матеріали справи свідчать, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 15969,27 грн., який виник внаслідок наступного.

Відповідачем до податкового органу самостійно було подано:

- податкову декларацію від 11.02.2013 року №1300001684 про майновий стан і доходи, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 2349,15 грн. та розміром квартальних авансових платежів (термін сплати 15.08.2013 року у розмірі 587,29 грн., термін сплати 15.11.2013 року у розмірі 587,29 грн.). Проте самостійно задекларована сума ПДФО сплачена відповідачем частково у розмірі 1033,87 грн., залишок несплаченої суми становить 2238,16 грн. та взагалі не сплаченим залишаються задекларовані суми авансових внесків.

- податкову декларацію від 10.02.2014 року №1400010717 про майновий стан і доходи з задекларованою сумою податку, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 3824,41 грн. та розміром квартальних авансових платежів (термін сплати 14.03.2014 року у розмірі 956,10 грн., термін сплати 14.05.2014 року у розмірі 956,10 грн., термін сплати 14.08.2014 року у розмірі 956,10 грн., термін сплати 14.11.2014 рокуу розмірі 956,10 грн.). Самостійно задекларовані суми податку (авансових платежів) платником залишається несплаченими в повному обсязі.

-податкову декларацію від 09.02.2015 року №1500011333 про майновий стан і доходи з задекларованою сумою податку, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 132,75 грн. та розміром квартальних авансових платежів (термін сплати 14.03.2015 року у розмірі 33,19 грн., термін сплати 14.05.2015 року у розмірі 33,19 грн., термін сплати 14.08.2015 року у розмірі 33,19 грн., термін сплати 14.11.2015 року у розмірі 33,19 грн.). Самостійно задекларовані суми податку (авансових платежів) платником залишається несплаченими в повному обсязі.

-податкову декларацію від 19.02.2016 року №1600008295 про майновий стан і доходи з задекларованою сумою податку, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1108,71грн.

У відповідності до ст. 129 Податкового кодексу України, відповідачу по платежу НОМЕР_1 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» було проведено нарахування пені у розмірі 922,88 грн., яка залишається ним несплаченою.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

В силу п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Статтею 54 ПК України передбачено що, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобовязання та/або пені вважається узгодженою.

Приписами Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу податкове зобовязання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідачем до податкового органу самостійно було подано:

- податкову декларацію з плати за землю №1300003351 від 20.02.2013 року із самостійно задекларованою сумою що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 115,80 грн. (вересень-грудень 2013 року помісячно по 28,95 грн.). Проте самостійно задекларована сума земельного податку сплачена відповідачем частково у розмірі 23,78 грн., залишок несплаченої суми становить 92,02 грн.

- податкову декларацію з плати за землю №1400012679 від 19.02.2014 року із самостійно задекларованою сумою що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 347,35 грн. Самостійно задекларована сума податку платником залишається несплаченою в повному обсязі.

- податкову декларацію з плати за землю №1500015587 від 20.02.2015 року із самостійно задекларованою сумою що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1842,36 грн. Самостійно задекларована сума податку платником залишається несплаченою в повному обсязі.

- податкову декларацію з плати за землю №1600010964 від 17.02.2016 року із самостійно задекларованою сумою що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 328,89 грн. (січень-березень 2016 року помісячно по 109,63 грн.) Самостійно задекларована сума податку платником залишається несплаченою в повному обсязі.

Відповідно до пп. 54.1. ст. 54 ПКУ платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 56.11. ст. 56 ПКУ зазначено, що не підлягає оскарженню податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків.

ОСОБА_2 п. 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 -54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

У відповідності до п.59.1. ст. 59 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У звязку з несплатою узгоджених сум відповідачу на підставі п.59.1. ст. 59 Податкового кодексу України, було виставлено податкову вимогу від 16.07.2014 року за №960-25 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобовязаннями, яка була вручена відповідачу 16.07.2014 року, про свідчить підпис на корінці податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.28 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобовязань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості субєкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобовязання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у звязку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобовязання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сумі 15969,27 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статями 6, 9, 10, 11, 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 15969,27 грн. - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 24/4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) податковий борг у розмірі 15969 (пятнадцять тисяч девятсот шістдесят девять) грн. 27 (двадцять сім) коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяОСОБА_3