Постанова № 58367366, 14.06.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року 13год.03хв.Справа № 808/867/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дуляницької С.М., суддів Нестеренко Л.О., Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі,

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

третьої особи: представник ОСОБА_2М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3

до Міністерства внутрішніх справ України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області

про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 8146,14 грн.; стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку, який станом на 29.02.2016 складає 41475,20 грн.; зобовязати Міністерство внутрішніх справ України подати суду звіт про виконання постанови суду по цій справі у строк, визначений судом.

Судом залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та вказав, що 06.11.2015 позивач був звільнений з посади начальника управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України. У день звільнення позивачу не виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 23 дні. Згідно пояснень співробітників, сума компенсації за невикористану відпустку складає 8146,14 грн. Крім того, відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, у звязку з невиплатою позивачу в день звільнення всіх належних сум, роботодавець повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Представник позивача просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та вказав, що грошова компенсація за невикористану відпустку позивачу не була виплачена у звязку з тим, що про це не було зазначено в наказі від 06.11.2015 № 2370 о/с. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку заперечив та вказав, що загальні норми Кодексу законів про працю України не поширюються на працівників органів внутрішніх справ. З цих підстав представник відповідача та третьої особи просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з таких підстав.

Позивач обіймав посаду начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 2370 о/с "По особовому складу", полковника міліції ОСОБА_3 звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) до Національної поліції).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про міліцію" (який був чинним на дату звільнення позивача з посади) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української PCP №114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення №114), особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Згідно пункту 2 Положення № 114, позивач належить до старшого начальницького складу.

А відтак, позивачу при звільненні з органів внутрішніх справ повинна була бути виплачена грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку.

Представник відповідача не заперечує обставин, що така компенсація позивачу виплачена не була.

Позивач в позовній заяві стверджує, що ним за 2015 рік не використано 23 дні відпустки; згідно пояснень співробітників відповідача, сума компенсації за невикористану відпустку складає 8146,14 грн.

Водночас, судом витребувано від відповідача інформацію про кількість днів невикористаної позивачем відпустки за 2015 рік, розрахунок грошової компенсації за невикористану позивачем відпустку.

Відповідно до листа Департаменту внутрішньої безпеки від 26.05.2016 № 4189/42-02/0416 (а.с.69), ОСОБА_3 у році звільнення за фактично відпрацьований час не використано 16 діб відпустки.

Відповідно до довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 03.06.2016 № 12/166 (а.с.99), компенсація за невикористану чергову відпустку в 2015 році за 16 календарних днів ОСОБА_3 складає 5666,83 грн.

А відтак суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача грошову компенсацію за невикористану в 2015 році відпустку саме в розмірі 5666,83 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку, суд зазначає таке.

Дійсно, відповідно до ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Однак суд зазначає, що норми Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не поширюються, оскільки такі правовідносини регулюються спеціальними нормативними актами і положеннями.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини працівників, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, а позивач проходив державну службу в міліції, порядок та умови проходження якої, розміри і порядок виплати грошового забезпечення регулюються спеціальним законодавством.

Спеціальним законодавством спірні правовідносини врегульовані таким чином, що виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ не передбачена, а дія норм Кодексу законів про працю України на них не поширюється.

У даному випадку пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, отже, передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

Така позиція суду відповідає правовому висновку, викладеному у пункті 2 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24 грудня 1999 року, де зазначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

А відтак, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку до задоволення не підлягає.

Щодо покликання позивача на необхідність зобовязання відповідача подати звіт про виконання постанови суду, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, це є правом, а не обовязком суду. В даному випадку судом не встановлено необхідності зобовязувати Міністерство внутрішніх справ України подавати звіт про виконання судового рішення.

За наведених обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 слід задовольнити частково та стягнути на його користь грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 5666,83 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 5666,83 грн. (п'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 83 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.М.Дуляницька

Судді Л.О.Нестеренко

ОСОБА_5