Постанова № 58367308, 09.06.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року 15 год. 00 хв. Справа № 808/1303/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Рибакової М.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4

про: визнання дій протиправними та зобовязання утриматись від вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивач) звернувся з адміністративним позовом до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_3, про визнання протиправними дії (вимоги) державного виконавця щодо надання доступу до квартири № 27 по вул. Святого Миколая (Артема), буд. 71б у м. Запоріжжі в межах виконавчого провадження № 50032422, та про зобовязання утриматись від подальших дій спрямованих на проникнення до зазначеної квартири.

Вказуючи на те, що зазначена квартира належить позивачу на праві власності, а також зазначаючи, що третя особа ОСОБА_3, який є боржником у виконавчому провадженні, у зазначеній квартирі не зареєстрований і не проживає, позивач вважає вимогу державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_5 від 12.04.2016 № 10165/9 про зобовязання надати доступ до квартири № 27 по вул. Святого Миколая (Артема) 71б у м. Запоріжжі для перевірки майнового стану боржника протиправною. Також позивач зазначає, що по суті вимога висунута не стороні виконавчого провадження, та дії державного виконавця щодо надання доступу до квартири, яка є власністю позивача, стосуються безпосередньо позивача та порушують його права як власника щодо недоторканості житла.

При судовому розгляді судом здійснено заміну відповідача на його правонаступника Жовтневий відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, а також залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4, який є стягувачем у виконавчому провадженні (а.с. 45, 64-65).

В судовому засіданні позивач та його представник, кожен окремо, позов підтримали, просили його задовольнити та надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача, який про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, в судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив, що відповідно до положень частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Представником відповідача подані заперечення, відповідно до яких відповідач позов не визнає, просить у його задоволенні відмовити. У поданих запереченнях представник відповідача посилаючись на положення статей 11 та 32 Закону України «Про виконавче провадження», які передбачають, що заходами примусового виконання є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, а також право державного виконавця в процесі здійснення виконавчого провадження на звернення до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, вважає, що дії державного виконавця, які спрямовані на виявлення рухомого майна боржника у квартирі, яка не є власністю ОСОБА_3, не є протиправними.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він є боржником у виконавчому провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики. Третя особа зазначила, що квартира № 27 по вул. Святого Миколая (Артема) в будинку № 71б у м. Запоріжжі належить на праві власності позивачу, який є його батьком. У вказаній квартирі він не зареєстрований та не проживає, місцем реєстрації третьої особи є вул. Космічна, 126а в м. Запоріжжі, фактичним місцем проживання є квартира АДРЕСА_1, яку він орендує. Також третя особа пояснила, що про вказані обставини він повідомляв державного виконавця та подавав відповідну заяву 07.04.2016, у звязку з чим вважає вимогу державного виконавця про надання доступу до квартири № 27 по вул. Святого Миколая (Артема) 71б у м. Запоріжжі протиправною.

Третя особа ОСОБА_4, який про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, в судове засідання також не прибув, що відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебувають видані Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 13.11.2013 виконавчий лист № 2/331/384/13 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судового збору у розмірі 3219 грн. (виконавче провадження ВП № 50032393) та виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суми боргу у розмірі 844348 грн. 66 коп. (виконавче провадження ВП № 50032422) (а.с. 49-50, 52-53).

У зазначених виконавчих листах місце проживання боржника зазначено як м. Запоріжжя, вул. Артема, 71-б/27.

Відповідно до акту державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_5 від 16.02.2016, виходом за адресою АДРЕСА_2 зі слів консьєржу будинку встановлено, що ОСОБА_3 мешкає постійно за цією адресою. Батько його за цією адресою не мешкає. Консьєрж від підпису відмовилась, своє імя не назвала (а.с. 55).

Згідно з актом державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_5 від 16.02.2016, при виході за адресою АДРЕСА_2 двері квартири відчинила колишня дружина боржника ОСОБА_6, яка відмовилась впустити державного виконавця для перевірки майнового стану боржника (а.с. 56).

Відповідно до актів державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 17.02.2016, яка виконувала доручення щодо перевірки факту проживання боржника за адресою : м. Запоріжжя, вул. Космічна, 126а, зі слів завідуючої гуртожитком встановлено, що за казаною адресою ОСОБА_3 не мешкає (а.с. 57-59).

07.04.2016 державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_5 складено акт, відповідно до якого при виході за адресою АДРЕСА_2 для перевірки майнового стану боржника двері квартири не відчинили. Зі слів батька ОСОБА_3 ОСОБА_1, боржник в цій квартирі не мешкає, майно відсутнє, але підтвердити це не зміг, окрім слів (а.с. 60).

12.04.2016 державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_5 винесено вимогу, якою третю особу ОСОБА_3 зобовязано надати 20.04.2016 об 11 год. доступ до квартири АДРЕСА_3 для перевірки його майнового стану (а.с. 6).

Вважаючи вказану вимогу протиправною, та такою, що порушує права позивача як власника квартири АДРЕСА_3, ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (далі Закон № 606-XIV).

Частиною 1 статті 6 вказаного Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 17 Закону № 606-XIV, виконавчі листи, що видаються судами, підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Частиною 1 статті 20 Закону № 606-XIV закріплено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (пункт 1 частини 1статті 32 Закону № 606-XIV).

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника регламентований статтею 52 Закону № 606-XIV, частина 1 якої, зокрема, визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до абзацу першого частини 2 цієї ж статті, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Частиною 5 статті 52 Закону № 606-XIV встановлено. що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до частини 8 вказаної статті, державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з приписами частини 1 статті 11 Закону № 606-XIV, яка визначає права та обовязки державного виконавця, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 4, 5 та 10 частини 3 цієї ж статті, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.

Частиною 1 статті 5 Закону № 606-XIV визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Разом з цим, частиною 1 статті 6 Закону № 606-XIV закріплено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом, квартира № 27 по вул. Святого Миколая (Артема), буд. 71б у м. Запоріжжі належить на праві власності позивачу, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна (а.с. 30-39).

Державна реєстрація права власності здійснена 09.11.2012.

Відповідно до паспорту третьої особи ОСОБА_3, останній зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, з 28.05.2013 (а.с. 78-зворот).

Як встановлено судом з пояснень третьої особи ОСОБА_3, його фактичним місцем проживання є АДРЕСА_4, на підтвердження чого третьою особою надані копії договорів оренди квартири від 01.02.2015 та від 08.02.2016 (а.с. 71-75).

Відповідно до заяви третьої особи ОСОБА_3, яка подавалась ним до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, останній повідомляв державного виконавця про ту обставину, що він не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 75).

Копія відповідної заяви з відбитком штемпелю вхідної кореспонденції надана третьою особою під час судового розгляду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нас прийняття оскаржуваної вимоги державному виконавцю було відомо про те, що боржник не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, про зобовязання надати доступ до якої винесено вимогу.

Суд критично оцінює викладену в акті державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_5 від 16.02.2016 інформацію, копія якого надана представником відповідача, про те, що виходом за адресою АДРЕСА_2 зі слів консьєржу будинку встановлено, що ОСОБА_3 мешкає постійно за цією адресою, а його батько у вказаній квартирі не проживає.

Зазначений акт не містить відомостей про особу, яка надала таку інформацію, а також підпису цієї особи, який би засвідчував достовірність такої інформації (а.с. 55).

Будь-яких інших доказів, які б обєктивно підтверджували фактичне проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, як і доказів знаходження у вказаній квартирі майна останнього, та підтверджували б наявність підстав вимагати надати доступу до квартири для здійснення перевірки майнового стану боржника, відповідачем не надано.

Згідно зі статтею 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла.

Оскільки позивач є власником квартири АДРЕСА_5 (Артема) в м. Запоріжжя, вимога про надання доступу до зазначеної квартири безпосередньо впливає на його права та обовязки.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявність підстав, які б надавали право державному виконавцю вимагати надати доступ до вказаної квартири, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога порушує права позивача як власника квартири, у звязку з чим позов в частині визнання протиправною та скасування такої вимоги підлягає задоволенню.

Заявлена позовна вимога про зобовязання утриматись від подальших дій спрямованих на проникнення до квартири АДРЕСА_5 (Артема) в м. Запоріжжя не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, захисту підлягають порушенні права, свободи або інтереси.

Вимога про зобовязання утриматись від вчинення подальших дій щодо проникнення до належної позивачем квартири спрямована на захист прав позивача у майбутньому, що не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України, а відтак, задоволенню не підлягає.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (а.с. 11-а).

Керуючись статтями 2, 4, 7 12, 14, 17, 71, 94 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_5 від 12.04.2016 № 10165/9 про зобовязання надати доступ до квартири № 27 по вул. Святого Миколая (Артема) 71б у м. Запоріжжі.

У решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області судові витрати у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша