Постанова № 58367241, 28.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 р. Справа № 804/15818/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське АТП 11205» до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровське АТП 11205» звернулось до суду із адміністративним позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_2 з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_2 №24438669 від 15.09.2015р.; зобов'язання Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області здійснити реєстрацію права власності на магазин автозапчастин за адресою:м.Дніпропетровськ, вул. Калинова, 87 Н відповідно до заяви ПАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205», прийняту Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 16.10.2014р. за реєстраційним номером 8570350.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2012 році на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні позивача, позивач збудував магазин автозапчастин літ.2А-2. 25.02.2014 р. 16.10.2014 р. до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області позивачем була подана заява про державну реєстрацію права власності на вказану будівлю, що розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Калинова, 87 ОСОБА_3 реєстратор 15.09.2015 р. виніс рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 24438669, яким позивачу було відмовлено у державній реєстрації права власності на вищевказаний магазин автозапчастин з підстав порушення позивачем цільового призначення земельної ділянки. Позивач вважає таку відмову в реєстрації права власності незаконною та такою, що спричиняє суттєве обмеження його прав як користувача земельної ділянки та зведеної на ній споруди, позбавляє можливості розпоряджатися своїм майном, а тому вказане рішення є таким, що підлягає скасуванню. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представники відповідачів в судове засідання не з'являлись, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Заперечень проти позовної заяви не надавали.

Суд, дослідивши законодавство, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним даний позов задовольнити частково з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що Публічному акціонерному товариству «Дніпропетровське АТП 11205» на підставі рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 16.07.1998р. та згідно державного акту на право постійного користування землею серії ДПД № 63 від 27.08.1998 р. надано у постійне користування земельну ділянку площею 2.2193 га для обслуговування виробничої бази, яка розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Калинова, 87.

У 2012 році на цій земельній ділянці позивач збудував магазин автозапчастин літ.2А-2 загальною площею 390м2, перший поверх магазин продовольчих товарів площею 175,9м2, другий поверх магазин автозапчастин площею 214,3 м2 , ганок літ. 2а площею 5,7 м2, ганок літ.2а1 площею 3,1 м2, сходи літ.2а2 площею 5,8 м2.

Будівля є завершеною та у травні 2012 року зданою в експлуатацію, що підтверджується технічним паспортом, виданим ФОП ОСОБА_4 (серт. Серії АЕ №002487 рег.№2370 від 17.07.2013р.) 07.10.2014 р. (інвентаризаційна справа № 01166-14), декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, виданою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 31.05.2012р.

Позивачем 16.10.2014 р. до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області була подана заява за реєстраційним номером 8570350 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності форма власності: приватна на магазин автозапчастин, що розташований за адресою:м.Дніпропетровськ, вул. Калинова, 87. Разом із заявою також були надані документи: копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копія довідки з ЄДР, копія свідоцтва про реєстрацію платника податку, копія наказу ПАТ «Дніпропетровське АТП 11205» від 29.04.2011р., копія витягів з протоколу загальних зборів ПАТ «Дніпропетровське АТП 11205» від 28.04.2011р., 30.09.2010р., копія статуту ПАТ «Дніпропетровське АТП 11205», копія декларації про готовність обєкта до експлуатації, копія державного акту на право постійного користування землею, технічний паспорт та його копія на громадський будинок будівлі та споруди магазин автозапчастин.

ОСОБА_3 реєстратор ОСОБА_5, розглянувши вказану заяву позивача разом з доданими до неї документами, 05.11.2014 р. виніс рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16972508, яким зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у звязку з подачею не всіх необхідних документів. На думку державного реєстратора, заявником всупереч п.49 Порядку для проведення державної реєстрації права власності, не було подано документ, що підтверджує присвоєння обєкту нерухомого майна адреси, а також оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Розпорядженням в.о. Дніпропетровського міського голови від 03.09.2015 р. вищевказаній будівлі - магазину автозапчастин присвоєно адресу: м.Дніпропетровськ, вул.Калинова, 87 Н.

ОСОБА_3 реєстратор ОСОБА_2, розглянувши заяву позивача за реєстраційним номером 8570350 від 16.10.2014р. разом з доданими до неї документами, 15.09.2015 р. виніс рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 24438669, яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на вищевказану будівлю - магазин автозапчастин, оскільки подані для проведення державної реєстрації прав документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). На думку державного реєстратора, заявлене позивачем право суперечить зазначеній нормі законодавства, оскільки в ході розгляду документів було встановлено, що земельна ділянка надана у постійне користування для обслуговування виробничої бази. Натомість заявником побудовано магазин автозапчастин, що суперечить цільовому призначенню земельної ділянки.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного рішення відповідача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2. Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та його обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 5 Закону № 1952-IV, у ОСОБА_3 реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Статтями 16, 17 Закону № 1952-IV зазначено про обов'язковість подання документів разом із заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Перелік таких документів було встановлено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868.

Пунктами 13, 36, 37, 38, 49 Порядку № 868 визначено, що заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею.

Для проведення державної реєстрації речових прав заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає копію документа, що посвідчує його особу (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).

У разі подання заяви особисто заінтересованою особою, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подається копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з ОСОБА_3 реєстром фізичних осіб - платників податків (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податку).

Відповідно до п.49 Порядку №868, для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на такий об'єкт нерухомого майна, заявник не подає.

Стаття 24 Закону № 1952-IV містить виключний перелік підстав, за наявності яких державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно п. 4 ч. 1 цієї статті, державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Так, позивачем до Реєстраційної служби була подана заява про державну реєстрацію права власності на магазин автозапчастин разом з необхідними документами, які відповідають вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

ОСОБА_3 реєстратором рішення про державну реєстрацію/відмову у реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень виноситься на підставі наданих заявником документів, зокрема: позивачем разом із заявою було надано зареєстровану у встановленому порядку декларацію про готовність обєкта до експлуатації на магазин автозапчастин від 31.05.2012 року. Зазначена декларація у розділі 10 «Інформація про дозвільні документи (початок виконання будівельних робіт, декларація про початок виконання будівельних робіт, інші документи у разі їх наявності)» містить відомості про наявність дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області №22/2011-04 від 27.01.2011р.

Відповідно до п.18 Порядку виконання будівельних робіт затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011р. «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», для отримання дозволу на виконання будівельних робіт замовник (його уповноважена особа) має право подати особисто або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про отримання дозволу. До заяви додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмова згода його власника на проведення будівельних робіт у разі реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єкта; копія ліцензії, яка дає право на виконання будівельних робіт, засвідчена в установленому порядку (подається у разі потреби); копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; копії кваліфікаційних сертифікатів, засвідчені в установленому порядку.

Пунктом 20 Порядку №466 визначено підстави для відмови у видачі дозволу, до яких відносяться: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Таким чином, при отриманні дозволу на виконання будівельних робіт на відповідність вимогам законодавства перевіряється документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

При цьому, до повноважень державного реєстратора не відноситься питання встановлення законності чи незаконності виданих ОСОБА_3 архітектурно-будівельною інспекцією дозволів, зокрема, на виконання будівельних робіт.

Доказів визнання відповідним органом або скасування Дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області №22/2011-04 від 27.01.2011р на виконання будівельних робіт відповідачами до суду не надано.

Таким чином, подані для державної реєстрації прав документи, що встановлюють виникнення у позивача права користування на земельну ділянку, а саме: копія державного акту на право постійного користування землею та копія декларації про готовність обєкта до експлуатації, яка свідчить про отримання дозволу на виконання будівництва на конкретній земельній ділянці з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, вже мають висновок Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про відповідність вимог законодавству, отже відповідають вимогам встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Частиною 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є скасування рішення державного реєстратора, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон повязує визнання його незаконним та скасування у судовому порядку. При цьому, питання правомірності Дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області №22/2011-04 від 27.01.2011р не може бути предметом доказування у даній справі, оскільки таке рішення субєкта владних повноважень не є предметом вказаного позову, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Суд зауважує, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, стаття 211 ЗК України визначає підстави відповідальності громадян за порушення земельного законодавства, зокрема невиконання вимог використання земель за цільовим призначенням.

ОСОБА_3 реєстратор не наділений повноваженнями вирішувати, дотримано чи не дотримано позивачем режиму цільового використання землі, виходячи зі змісту статей 187, 188 ЗК України, статей 8, 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідачем не доведено суду, що на момент відмови у державного реєстратора були наявні докази того, що позивачем допущені будь-які порушення земельного законодавства. Відповідачем, також не надано доказів, що контролюючими або наглядовими органами виносились рішення про притягнення позивача до відповідальності за такі порушення.

Перевіривши рішення субєкта владних повноважень на відповідність вказаним критеріям, встановленим п. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив їх невідповідність.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України при винесенні рішення про відмову у реєстрації прав саме з підстави порушення позивачем цільового призначення земельної ділянки, чим було порушено права позивача.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області здійснити реєстрацію права власності на магазин автозапчастин за адресою:м.Дніпропетровськ, вул. Калинова, 87 Н відповідно до заяви ПАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205», прийняту Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 16.10.2014р. за реєстраційним номером 8570350, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Разом з тим, суд вважає зазначені позовні вимоги передчасними, оскільки в матеріалах справи відсутні оригінали документів необхідних для зобовязання судом відповідача прийняти такі рішення.

Згідно положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені відповідачем певними конкретними засобами доказування, не знайшли свого підтвердження, та з урахуванням заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, свідчать про обґрунтованість частини позовних вимог, натомість відповідачем правомірність своїх дій не доведена.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_2 № 24438669 від 15.09.2015р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_1