ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2016 р. Справа № 804/1300/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_3 районі м.Дніпропетровська про зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_3 районі м.Дніпропетровська з вимогами про зобовязання зняти усі наявні арешти та скасувати заборони здійснювати відчуження належного ОСОБА_2 майна, які були накладені в ході виконавчих проваджень.
В обґрунтування позову зазначено, що у рамках виконавчих проваджень із стягнення заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування з позивача, ОСОБА_3 відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборони на його відчуження відповідно до постанов №35852344 від 29.12.2012р., №41534292 від 10.01.2014р, №43323215 від 15.05.2014р., також накладено арешти на нерухоме майно позивача відповідно до постанови про арешт нерухомого майна боржника ВП №43323215 від 15.05.2014р. - запис у Єдиному реєстрі заборон відчужень обєктів нерухомого майна №5845847 та відповідно до запису у Єдиному реєстрі заборон відчужень обєктів нерухомого майна №4473194 від 29.01.2014р. Зазначені арешти та заборони, на думку позивача, є незаконними та такими, що порушують її права та охоронювані законом інтереси, оскільки після добровільного повного погашення позивачем заборгованості у сумі 4010,30 грн., органом примусового стягнення не було розглянуто по суті та задоволено заяву позивача про скасування арештів накладених на майно та зняття заборон на його відчуження. У звязку із зазначеним, позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
Представником третьої особи до суду надано пояснення у якому, зазначено, що управлінням Пенсійного фонду України у ОСОБА_3 районі м.Дніпропетровська позивачу було виставлено вимогу №Ф-422 від 13.05.2012 року про сплату боргу з єдиного внеску у розмірі 4010,30 грн. У звязку із не погашенням позивачем зазначеного боргу управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_3 районі м.Дніпропетровська неодноразово змушено було звертатись до ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Управлінням Пенсійного фонду України у ОСОБА_3 районі м.Дніпропетровська було отримано інформацію про самостійне погашення позивачем заборгованості за вимогою №Ф-422 від 03.05.2012 року, у звязку із чим направлено лист до ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції із повідомленням про сплату та відсутність заборгованості.
Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заперечень проти позову не надав.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_3 районі м.Дніпропетровська звернулось до ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа, а саме: вимоги про сплату боргу № Ф-422 від 13.05.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 4010,30 грн.
Так, відповідно до ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції №0314/19619/7 від 19.11.2015р., на виконання Вимоги № Ф-422 від 13.05.2012 року ОСОБА_3 відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції., відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження":
21.12.2012 року відкрито виконавче провадження;
29.12.2012 року накладено арешт на майно боржника постановою про арешт майна та оголошено заборони на його відчуження;
20.02.2013 року накладено арешт на кошти боржника, які знаходяться на розрахунковому рахунку №26053050220329 відкритому в ПАТ КБ «ПриватБанк»;
04.11.2013 року виконавчий документ повернено без виконання постановою про повернення виконавчого провадження стягувачеві.
В рамках повторного виконання вимоги № Ф-422 від 13.05.2012 року ОСОБА_3 відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції:
10.01.14 року відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно боржника постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження;
16.04.2014 року виконавчий документ повернено без виконання постановою про повернення виконавчого провадження стягувачеві.
В рамках виконання вимоги № Ф-422 від 13.05.2012 року втретє ОСОБА_3 відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції:
15.05.2014 року відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно боржника постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження;
02.06.2014 року накладено арешт на кошти боржника, які знаходяться на розрахунковому рахунку №26053050220329 відкритому в ПАТ КБ «ПриватБанк»;
29.09.2014 року виконавчий документ повернено без виконання постановою про повернення виконавчого провадження стягувачеві керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною 3 статті 11 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно з ч.2 ст.25 цього ж Закону за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Частиною 1 статті 30 цього ж Закону встановлено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, зокрема, повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону.
Таким чином, як вбачається зі змісту вказаної статті, законодавець визначив повернення виконавчого документа стягувачеві одним із способів завершення виконавчого провадження.
Наслідки ж завершення виконавчого провадження й, зокрема, в разі повернення виконавчого документа стягувачу встановлені пунктами 4.10.1 та 4.10.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999р. №74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за №865/4158 (що діяла на момент повернення виконавчого документу стягувачеві), які передбачають, що при поверненні виконавчого документа стягувачу припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження; якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічних висновків доходить Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19.12.2013 року по справі № К/9991/74565/12.
Згідно листа ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції №0314/19619/7 від 19.11.2015 року оскаржувані арешти та стягнення на майно і кошти позивача було накладено у межах виконавчих проваджень по виконанню вимоги № Ф-422 від 13.05.2012 року, яку було повернено без виконання постановою про повернення виконавчого провадження стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".
За наведенного, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки державним виконавцем не надано суду жодних доказів про вчинення необхідних дій у зв'язку із завершенням виконавчого провадження з примусового виконання Вимоги № Ф-422 від 13.05.2012 року при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Крім цього, суд також вважає за необхідне врахувати докази остаточного погашення заборгованості по виконанню Вимоги № Ф-422 від 13.05.2012 року. Про що вказує заява управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_3 районі м.Дніпропетровська №5397/05/38 від 02.09.2015р. до ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції з повідомленням про те, що позивачем сплачено суму 4010,30 грн., якою остаточно погашено заборгованість по виконавчому документу: Вимога № Ф-422 від 13.05.2012 року.
Одночасно, суд не враховує документи додані позивачем до позовної заяви у якості доказів, зокрема: вимогу ДПІ у ОСОБА_3 районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-993 від 23.05.2014 року у сумі 4010,30 грн., квитанцію ПАТ КБ «ПриватБанк» #0.0.420603887.2 від 12.08.2015 року про сплату 4010,30 грн. на р/р отримувача 37194204000462, отримувач: ДПІ у ОСОБА_3 р-ні, платник: ОСОБА_2, призначення платежу: «*:101:3106810766:71040000 єдин.соц.внесок пеня, штр.%» та чек Приват Банку №08112015124022 про сплату 471,03 грн. отримувач: ОСОБА_3 ВДВС Дніпропетровського МУЮ, призначення платежу: «ОСОБА_2 ж/м Тополя-3АДРЕСА_1, виконавчий збір, витрати», оскільки вони не мають відношення до виконавчого провадження по примусовому виконанню Вимоги № Ф-422 від 13.05.2012 року.
Згідно положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені відповідачем певними конкретними засобами доказування, не знайшли свого підтвердження, та з урахуванням заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, свідчать про обґрунтованість позовних вимог, натомість відповідачем правомірність своїх дій не доведена.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_3 відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції зняти усі арешти з майна і коштів, що належать ОСОБА_2, які були накладені в ході виконавчого провадження з примусового виконання Вимоги управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_3 районі м.Дніпропетровська № Ф-422 від 13.05.2012 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (код ЄДРПОУ 34984509) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в сумі 551, 21 грн. (пятсот пятдесят одна гривня двадцять одна копійка).
Копію постанови направити сторонам по справі.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 58367152, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 18.03.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 804/1300/16. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: