Рішення № 5836492, 14.07.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"14" липня 2009 р. Справа № 18/092-09

Розглянувши матеріали справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»

до 1 Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Тетіїв

про визнання договору недійсним та визнання права власності

Колегія суддів у складі: головуючого судді А.Ю.Кошика, суддів: О.В.Щоткіна, В.А.Яреми

За участю представників сторін:

Позивача Шипко О.І.

Відповідача 1 не зявився

Відповідача 2 не зявився

Обставини справи:

До господарського суду подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»(далі - позивач) до Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»ОСОБА_1 (далі - відповідач 1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) про визнання договору недійсним та визнання права власності.

Відповідно до ухвали В.о.голови господарського суду Київської області В.Г.Сухового від 01.07.2009 року призначено колегіальний розгляд справи №18/092-09 у складі трьох суддів: А.Ю.Кошик головуючий, судді О.В.Щоткін та В.А.Ярема.

В ході розгляду спору позивач позовні вимоги підтримав, в обґрунтування позову посилається на незаконність продажу відповідачем 1 відповідачу 2 спірного майна, яке було в свій час передане до статутного фонду позивача і на даний час є його власністю.

Відповідач 1 проти позову заперечив, зазначив, що придбав спірне майно як частку в статутному фонді позивача у іншого співзасновника.

Відповідач 2 проти позову заперечив, посилається на сплив строку позовної давності та наполягає на застосуванні судом рішення Тетіївського районного суду Київської області від 29.01.2007 року як преюдиційного факту у спорі, що розглядається.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон»зареєстроване 04.10.1999 року Тетіївською районною державною адміністрацією. Для забезпечення діяльності у товаристві був створений Статутний фонд за рахунок вкладів Учасників у розмірі 382234 грн. Зокрема, як зазначає позивач, ВАТ «Символ»в рахунок своєї частки вніс майно до основних фондів, оцінене у 190967 грн. Майно було передано відповідно до акту передачі від 04.10.1999 року.

Згідно зі статутними документами позивача (статут та Установчий договір, затверджені 30.09.1999 року та зареєстровані 04.10.1999 року) для забезпечення діяльності у товаристві був створений Статутний фонд за рахунок вкладів Учасників у розмірі 382234 грн. Зокрема, ВАТ «Символ»в рахунок своєї частки відповідно до акту від 04.10.1999 року передачі основних фондів ВАТ «Символ»до статутного фонду ТОВ «Регіон», копія якого знаходиться в матеріалах справи, вніс майно до основних фондів загальною вартістю 190967 грн., в тому числі: гуртожиток з інфраструктурою вартістю 44200,00 грн. комплект малогабарит. ПММ вартістю 311,07 грн., огорожа складу ППМ вартістю 104,66 грн., гарах-ангар вартістю 36600,00 грн., автозаправочну станцію вартістю 22466,66 грн., АБК (незавершене будівництво вартістю 2600,00 грн., стоянку автомобілів вартістю 1100 грн., дільниця картонної тари №3 з інфраструктурою вартістю 8733,30 грн.

Також учасниками товариства виступили крім ВАТ «Символ»з часткою 49,85%, громадяни: ОСОБА_6- 49,85%, ОСОБА_1 - 0,1%, ОСОБА_5 - 0,1%, ОСОБА_7 - 0,1%.

В подальшому один із засновників ТОВ «Регіон»Відкрите акціонерне товариство «Символ», частка якого у статутному фонді підприємства становила 49,85%, продав (відступив) свою частку іншому засновнику громадянину ОСОБА_1, частка якого у статутному фонді становила 0,1%.

У звязку з чим, 03.03.2003 року, Тетіївським міжміським БТІ Київської області було зареєстроване право власності ОСОБА_1 на цілісний майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_1, тобто на майно, яке передавалось до статутного фонду ВАТ «Символ»в якості його частки. Реєстрацію було здійснена на підставі ухвали Тетіївського районного суду Київської області б/н від 31.10.2003 року.

Однак, за наслідками розгляду господарським судом Київської області справи № А9/307-07 було скасовано рішення керівника Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації Київської області від 03.03.2004 року про державну реєстрацію права власності на спірний цілісний майновий комплекс розташований в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, у звязку з відсутністю у заявника права власності на спірне майно.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 року у справі № 22-а-9033/08, прийнятою за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на вказану постанову, залишено апеляційну скаргу без задоволення і постанову місцевого господарського суду - без змін. При цьому Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що наявність Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 29.01.2007 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08.05.2007 року, не може призвести до зміни чи скасування оскаржуваної постанови, оскільки на момент прийняття рішення Тетіївського МБТІ Київської області від 03.03.2004 року, були відсутні правовстановлюючі документи, в тому числі судові рішення, які могли б стати підставою для визнання за апелянтом (ОСОБА_1) права власності на нерухоме майно.

Зокрема, як встановлено судом в ході розгляду справи, рішенням Тетіївського районного суду від 10.09.2003 року був визнаний дійсним договір відступлення частки у Статутному фонді ТОВ «Регіон»від ВАТ «Символ»до ОСОБА_1 Ухвалою Тетіївського районного суду від 31.10.2003 року було роз'яснено які обєкти входили до зазначеної частки.

Таким чином, ні рішенням від 10.09.2003 року, ні ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 31.10.2003 року не визнавалося за одним із засновників ТОВ «Регіон»ОСОБА_1 право власності на цілісний майновий комплекс по вул. Карла Маркса, 183, який переданий до статутного фонду належали ТОВ «Регіон». Ухвала Тетіївського районного суду від 31.10.2003 року не є правовстановлюючим документом на цілісний майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_1, і не свідчить про набуття ОСОБА_1 права власності саме на нерухомість.

Враховуючи норми ст. 13 Закону України «Про господарські товариства»в редакції, що діяла станом на момент створення ТОВ «Регіон», вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Відповідно до ст. 12 цього ж Закону товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до п. 4.4 Установчого договору позивача, при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його частці у Статутному фонді. Відповідно до п. 6.4 Статуту ТОВ «Регіон»учасники товариства не мають відокремленого права на окремі об'єкти, що входять до складу майна товариства.

Як законодавством, так і статутними документами позивача виключається набуття учасниками товариства права власності на майно цього товариства, що передано до його статутного фонду. Наслідком вилучення обєктів, що передані до статутного фонду товариства, на користь одного із учасників товариства, є зменшення статутного фонду, що має відбуватися у встановлено порядку та тягне за собою внесення змін до статуту. Зокрема, відповідно до п. «б»статуту ТОВ «Регіон»питання щодо внесення змін до статуту віднесено до виключної компетенції Зборів товариства, а рішення з таких питань мають прийматися одностайно.

Згідно ст. 8.4 Статуту ТОВ «Регіон»питання внесення змін до Статуту Товариства (в тому числі й зменшення статутного фонду Товариства) належить до виключної компетенції Зборів Учасників Товариства, рішення з цього питання приймається одностайно. Відповідно до ст. 56 Закону рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його статутного фонду набирає чинності не раніш як через 3 місяці після державної реєстрації і публікації про це у встановленому порядку. Відповідно до ст. 7 Закону зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру. Посилання відповідача 1 про його наміри зібрати і провести загальні збори учасників ТОВ «Регіон»належними і допустимими доказами з матеріалів справи не підтверджуються, а тому не можуть бути взяті судом до уваги.

Таким чином, за відсутності проведення загальних зборів учасників ТОВ «Регіон»та відсутності позитивного рішення таких зборів з питання про зменшення статутного фонду шляхом відчуження у приватну власність ОСОБА_1 цілісного майнового комплексу, який є складовою статутного фонду та основних фондів ТОВ «Регіон», а також за відсутності державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Регіон»про зменшення статутного фонду ТОВ «Регіон», право власності на вказане вище нерухоме майно до ОСОБА_1 не перейшло і відчуження частки статутного фонду позивача у грошовій формі також не відбулося. Встановлена судом відсутність у Відповідача 1 права власності на майновий комплекс та визнання в судовому порядку недійсною державної реєстрації за ним права власності на це майно свідчить про неправомірність реалізації відповідачем-1 правомочності щодо розпорядження зазначеним майновим комплексом.

Враховуючи, що ОСОБА_1 придбав у ВАТ «Символ»його частку у статутному капіталі ТОВ «Регіон», а не нерухомість, яка ВАТ «Символ»вже не належала, до відповідача 1 перейшло відповідне корпоративне право, а не право власності на майно.

Таким чином, оскаржуваний договір купівлі-продажу спірного майнового комплексу, укладений 02.12.2005 року між відповідачами у справі за відсутності у продавця (відповідача-1) права відчужувати відповідне майно.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу належить власникові товару. В разі відчуження майна особою, яка не мала на це права, право власності на таке майно набувається з огляду на норму ст. 330 ЦК України лише добросовісним набувачем з врахуванням норми п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України. Оскільки спірне майно вибуло з володіння власника ТОВ «Регіон»не з його волі, відповідач 2 є добросовісним набувачем, однак права власності на таке майно не набуває.

Судом встановлено факт вибуття спірного майна з власності позивача поза його волею, оскільки у звязку з переходом частки ВАТ «Символ»до ОСОБА_1 не передбачалось її виділення зі складу статутного капіталу позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідач-1 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для розпорядження основними фондами позивача, що є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи встановлені судом обставини, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», п. 4.4 Установчого договору, п. 6.4 Статуту ТОВ «Регіон», спірний договір підлягає визнанню недійсним, а оскільки право власності позивача заперечується відповідачами, з метою його захисту позовна вимога про визнання на позивачем права власності на цілісний майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_1 підлягає задоволенню з огляду на норму 392 ЦК України.

Дане судове рішення є підставою для Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації Київської області здійснити державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс розташований в АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон».

Відповідно до ст.ст. 32, 33, 43 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо клопотання відповідача 2 про застосування трирічного строку позовної давності до вимоги про визнання спірного договору недійсним, суд встановив, що таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки на момент укладення договору факти порушення закону не були відомі, оскільки відповідні обставини не були встановлені в передбаченому чинним законодавством порядку, що унеможливлювало звернення з даним позовом до суду. Таким чином, факти, що свідчать про порушення права позивача були встановлені в результаті розгляду справи № А9/307-07. З огляду на вищенаведене, позивачем не пропущений строк позовної давності для звернення з даним позовом.

За таких обставин, позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачами не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи що, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача 1, відшкодування судових витрат покладається на нього.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу, розташованого в м. Тетієві Київської області по вул. Карла Маркса, 183, укладений 02.12.2005 року між ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) і посвідчений приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 2952.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон» (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Карла Маркса, 178А, ідентифікаційний код 30117261) право власності на цілісний майновий комплекс, розташований в м. Тетієві Київської області по вул. Карла Маркса, 183.

4. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон»(09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Карла Маркса, 178А, ідентифікаційний код 30117261) 482,50 грн. судових витрат.

Головуючий суддя Кошик А. Ю.

СуддяЩоткін О.В.

Суддя Ярема В.А.

Дата підписання 24.07.2009 року