Рішення № 58363851, 21.04.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/21597/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/373/16 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 2

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої- Хоми М.В.

суддів - Козак І. О., Демкович Ю. Й.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю позивача ОСОБА_1 та його представника, відповідача ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3, Тернопільського міського управління юстиції, з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Тернопільської міської ради про визнання недійсними договорів дарування житлового приміщення, земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення і земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що він є власником частини приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень площею 47, 9 кв.м. та 9/1000 частки приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень площею 4, 1 кв.м. по вул. Вербицького 2 у м.Тернополі. Відповідач ФОП ОСОБА_2 був власником решти 991/1000 частки зазначеного приміщення. Усе зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0178 га.

20.06.2011 року рішенням Тернопільської міської ради земельну ділянку площею 0,0178 га по вул. Вербицького, 2 вирішено продати ФОП ОСОБА_2 у власність, та 12.07.2011 року між Тернопільською міською радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0178 га по вул. Вербицького, 2, у м. Тернополі.

Рішеннями Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2014 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 року визнано недійсними вказане рішення Тернопільської міської ради та договір купівлі-продажу земельної ділянки, за якими ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку.

Однак, як згодом зясувалось, 26 березня 2014 року ОСОБА_2 згідно договорів дарування подарував зазначену земельну ділянку, а також нежитлове приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень по вул. Вербицького, 2, ОСОБА_3

Зазначені договори дарування земельної ділянки та нежитлового приміщення порушують права позивача, так як його позбавлено права на земельну ділянку, на подарованій земельній ділянці знаходиться окрім майна ОСОБА_2, також і нерухоме майно, належне позивачу, а саме частина приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень площею 47, 9 кв.м. та 9/1000 частки приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень площею 4, 1 кв.м.

Крім цього, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 не належну йому 991/1000 частину приміщення, а ціле приміщення по вул. Вербицького, 2, не будучи одноосібним власником вказаного нежитлового приміщення.

З врахуванням наведеного ОСОБА_1 просив визнати недійсним з моменту укладення договір дарування нежитлового приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень, що знаходиться за адресою: вул. Вербицького, 2 у м. Тернополі, укладеного 26 березня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, а також скасувати державну реєстрацію та зобов'язати Реєстраційну службу Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на вищевказане нежитлове приміщення. Крім цього, просить визнати недійсним з моменту укладення договір дарування земельної ділянки, площею 0,0178 га, кадастровий номер 6110100000:06:002:0053, що знаходиться по вул. Вербицького, 2 в м. Тернополі для здійснення підприємницької діяльності, укладеного 26 березня 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, а також скасувати державну реєстрацію та зобов'язати Реєстраційну службу Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на дану земельну ділянку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки для будівництва та обслуговування продуктового магазину з офісом площею 0,0178 га, кадастровий номер 6110100000:06:002:0053, що розташована в місті Тернополі по вулиці Вербицького, 2 від 26.03.2014 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Визнано недійсним договір дарування нежитлового приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень, що розташоване за адресою: місто Тернопіль, вулиця Вербицького, 2 загальною площею 416,7 кв.м. від 26.03.2014 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень, що розташоване за адресою: місто Тернопіль, вулиця Вербицького, 2 загальною площею 416,7 кв.м., на підставі договору дарування від 26.03.2014 року про що внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для обслуговування продуктового магазину з офісом, площею 0,0178 га, кадастровий номер 6110100000:06:002:0053, що розташована в місті Тернополі по вулиці Вербицького, 2 на підставі договору дарування від 26.03.2014 року про що внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 121,80 грн. сплаченого позивачем судового збору. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 121,80 грн. сплаченого позивачем судового збору.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказують, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивачем в позовній заяві та в судових засіданнях не наведено жодного порушення положень ст.203 ЦК України, а тому відсутні підстави для визнання спірних договорів дарування недійсними. На час вчинення договору дарування нежитлового приміщення були усі необхідні правовстановлюючі документи, що свідчили про безспірність права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення та земельну ділянку. Крім цього, судом не надано належної оцінки зміні правового статусу частини приміщень, який існував до укладення спірного договору дарування та був здійснений після його укладення, а саме утворення із нежитлового приміщення двох житлових квартир, що унеможливлює виконання прийнятого судового рішення. Позивач подав позов на захист його цивільних прав та інтересів щодо нежитлового приміщення, яке ним використовується для здійснення підприємницької діяльності, тобто захист прав та інтересів ОСОБА_1 стосувався його майнових прав, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності останнім, а тому розгляд спору слід здійснювати в порядку господарського судочинства. Також вважають, що не є преюдиційною у даному спорі постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року, оскільки даною постановою право власності ОСОБА_2 не скасовувалось, а лише надано праву оцінку окремим діям державного реєстратора.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_7, які вважають рішення суду законним та обгрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував, що державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на приміщення магазину з надбудовою по вул. Вербицького, 2 у м.Тернополі з розміром частки 1/1, незважаючи на частку ОСОБА_1, була скасована судовим рішенням, і дійшов висновку, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір дарування нежитлового приміщення є підставою для примусового позбавлення ОСОБА_1 належної йому частки у розмірі 9/1000 приміщення, таким чином договір дарування нежитлового приміщення порушує права позивача, а тому його слід визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на подароване йому нежитлове приміщення площею 416, 7 кв.м. по вул. Вербицького, 2 у м.Тернополі.

При вирішенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на отриману в дар земельну ділянку, суд прийшов до висновку, що такий договір порушує земельні права позивача, так як ОСОБА_3 подарована земельна ділянка, на якій розміщене, окрім іншого нерухомого майна, також й належне ОСОБА_1 нерухоме майно. При цьому суд врахував, що судовими рішеннями скасовано рішення Тернопільської міської ради та договір купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі яких дарувальник ОСОБА_2 набув право власності на цю земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на отриману ним у дар земельну ділянку, однак не може погодитись із висновками щодо визнання недійсним договору дарування нежитлового приміщення та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень по вул. Вербицького, 2, враховуючи такі мотиви.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у 2002 році побудував приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень загальною площею 468, 70 кв.м. по вул. Вербицького, 2 у м.Тернополі, про що 29.12.2002 року отримав Свідоцтво про право власності, видане на підставі рішення виконкому Тернопільської міської ради №1223 від 25.12.2002 року. Дане нежитлове приміщення є прибудовою до багатоквартирного будинку.

5 жовтня 2005 року частину приміщення площею 47, 90 кв.м. ( а саме: 1-2 склад пл.19,3 кв.м., 1-3 склад пл.13, 1 кв.м., 1-4 прим. пл.13, 8 кв.м., 1-8 туал. пл.1, 7 кв.м.) ОСОБА_2 продав ОСОБА_8 згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, а 9 лютого 2007 року він продав ще одну конкретно визначену частину цього приміщення площею 4,1 кв.м. ( а саме 1-5 кладова пл.4,1 кв.м.) ОСОБА_9, про що приватним нотаріусом зроблено відповідні написи на звороті Свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень від 29.12.2002 року. У даних написах нотаріуса зазначено про відчуження ОСОБА_2 не ідеальних часток, а конкретних приміщень згідно технічної характеристики.

Фактично ОСОБА_2 як одноосібний власник збудованого ним нежитлового приміщення по вул. Вербицького, 2, поділив його та відчужив приміщення площею 47, 90 кв.м. та 4,1 кв.м.

Отже, у власності ОСОБА_2 залишилося приміщення площею 416, 7 кв.м. (468, 70 кв.м. - 47, 9 кв.м. - 4, 1 кв.м.=416, 7 кв.м.).

У подальшому, 11.01.2008 року ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу придбав у ОСОБА_9 частину приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень площею 47, 9 кв.м. ( а саме: 1-2 склад пл.19,3 кв.м., 1-3 склад пл.13, 1 кв.м., 1-4 прим. пл.13, 8 кв.м., 1-8 туал. пл.1, 7 кв.м.), яке зареєстровано як окремий обєкт з часткою 1/1, без присвоєння окремого адресного номера (значиться за адресою Вербицького, 2), а також ще одну частину цього ж приміщення площею 4, 1 кв.м., а саме: 1-5 кладова пл. 4, 1 кв.м., яка зареєстрована як частка 9/1000.

26 березня 2014 року згідно нотаріально посвідченого договору дарування ОСОБА_2 передав безоплатно у власність (дарунок) своєму синові ОСОБА_3 приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень, що розташоване у м.Тернополі, вул. Вербицького, 2, загальною площею 416, 7 кв.м.

У п.2 договору дарування зазначено, що приміщення належить дарувальнику ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень, виданого 29.12.2002 року.

Враховуючи, що ОСОБА_2 був власником нежитлового приміщення площею 416, 7 кв.м. по вул. Вербицького, 2, даного факту ОСОБА_1 не заперечує, і саме це приміщення площею 416,7 кв.м. ОСОБА_2 подарував своєму синові ОСОБА_3, нотаріус при оформленні договору дарування врахував Свідоцтво про право власності ОСОБА_2 з відповідними відмітками про відчуження частин приміщення площею 47, 90 кв.м. та 4, 1 кв.м.; відчужені раніше ОСОБА_2 частини приміщення площею 47, 9 кв.м. та 4, 1 кв.м., які знаходяться у власності ОСОБА_1, не включені до договору дарування, про що свідчить зазначена у договорі дарування площа подарованого приміщення 416, 7 кв.м., тому висновок суду про те, що договором дарування нежитлового приміщення порушено права ОСОБА_1, є помилковим.

У матеріалах справи відсутні докази того, що до складу подарованого ОСОБА_2 ОСОБА_3 приміщення площею 416, 7 кв.м. увійшли належні ОСОБА_1 приміщення.

Внаслідок укладення договору дарування нежитлового приміщення ОСОБА_1 не позбавлений права власності на належні йому нежитлові приміщення по вул. Вербицького, 2 площею 47, 9 кв.м. та 4, 1 кв.м., якими він продовжує безперешкодно володіти та користуватися.

За таких обставин висновок суду про порушення договором дарування нежитлового приміщення майнових прав ОСОБА_1, позбавлення його договором дарування права на належну йому частку 9/1000 спірного приміщення, не відповідає обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення в цій частині та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування нежитлового приміщення та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на отримане у дар нежитлове приміщення.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно договору купівлі-продажу від 11.01.2008 року ОСОБА_1 придбав дві частини нежитлового приміщення по вул. Вербицького, 2, з яких одна частина - приміщення площею 47,9 кв.м. оформлено як окремий обєкт з часткою 1/1, а інша частина (кладова 1-5 площею 4, 1 кв.м.) фактично теж придбана як окремий обєкт, проте оформлена у частці 9/1000 з конкретно встановленим та нотаріально посвідченим порядком користування, а саме приміщення 1-5 кладова площею 4, 1 кв.м., і виключно цим приміщенням ОСОБА_1 користується з моменту придбання 11.01.2008 року. Жодними іншими приміщеннями по вул. Вербицького, 2 у м.Тернополі, окрім приміщень площею 47, 9 та 4, 1 кв.м., ОСОБА_1 не користувався.

Тому посилання ОСОБА_1 на те, що договір про встановлення порядку володіння та користування спільним майном між ним та ОСОБА_2 не укладався, є голослівними.

Такий порядок користування був визначений ще при першому відчуженні ОСОБА_2 частини приміщень у 2005 та 2007 роках ОСОБА_8 та ОСОБА_9, коли ОСОБА_2 було відчужено конкретно визначені приміщення площею 47, 9 кв.м. (1-2 склад пл.19,3 кв.м., 1-3 склад пл.13, 1 кв.м., 1-4 прим. пл.13, 8 кв.м., 1-8 туал. пл.1, 7 кв.м.), та площею 4, 1 кв.м. (1-5 кладова).

Цей же встановлений порядок користування у даному випадку є частиною договору купівлі-продажу від 11.01.2008 року, згідно якого ОСОБА_1 придбав частину приміщень по вул. Вербицького, 2, з конкретно переліченими приміщеннями згідно технічної характеристики. Такий спосіб визначення порядку користування спільним майном ( а саме включення його до договору купівлі-продажу) не суперечить змісту ст. 358 ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом Мінюсту від 22.02.2012 року №296/5. Відповідно до ч.4 ст. 358 ЦК України, такий порядок володіння та користування спільним майном є обовязковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності, так як цей порядок володіння та користування спільним майном посвідчений нотаріально при укладенні договору купівлі-продажу.

Отже, саме такий порядок користування нежитловим приміщенням по вул. Вербицького, 2, за яким ОСОБА_1 є власником і користується частиною нежитлового приміщення по вул. Вербицького, 2, площею 47, 9 кв.м., яке є окремим обєктом (частка 1/1), та частиною приміщення площею 4, 1 кв.м.,а саме 1-5 кладова, яка виражена у числовій частці 9/1000, перейшов до ОСОБА_1 від попередніх власників, і відповідно до ч.4 ст. 358 ЦК України, є обовязковим для нього.

Такий же порядок збережений і після укладення оспорюваного договору дарування, ОСОБА_1 не позбавлений належної йому 9/1000 частки, і продовжує бути власником, володіти та користуватися належним йому майном, яке згідно встановленого порядку користування визначено як приміщення 1-5 кладова, площею 4, 1 кв.м.

Посилання позивача на ту обставину, що ОСОБА_2 незаконно провів державну реєстрацію права власності на спірне приміщення в частці 1/1, і саме такі відомості були взяті до уваги нотаріусом при посвідченні договору дарування, однак у подальшому судовим рішенням така державна реєстрація права власності ОСОБА_2 була визнана незаконною, що на думку ОСОБА_1 є підставою для визнання недійсним договору дарування нежитлового приміщення, колегія суддів оцінює критично, так як дана обставина не може бути самостійною підставою для визнання недійсним договору дарування. У договорі дарування нежитлового приміщення не вказана частка, яка дарується (1/1 чи 991/1000), проте зазначена площа приміщення, яке є предметом договору дарування, а саме 416, 7 кв.м.

Право власності ОСОБА_2 на частину приміщення площею 416, 7 кв.м. не скасовано, і цього права ОСОБА_1 не заперечує. ОСОБА_1 не користувався будь-яким з приміщень, які входять у площу 416, 7 кв.м.

Отже, з врахуванням встановленого та нотаріально посвідченого порядку користування нежитловим приміщенням по вул.Вербицького, 2, який фактично є поділом, ОСОБА_2, будучи власником частини приміщення площею 416, 7 кв.м., мав право самостійно розпорядитися цим приміщенням на власний розсуд, і таким розпорядженням у формі договору дарування права ОСОБА_1 не порушені, він не позбавлений права на належну йому частку.

Інші обставини, за відсутності порушення прав ОСОБА_1, який не є стороною договору дарування, у даному випадку не можуть бути підставою для визнання такого договору недійсним за позовом заінтересованої особи.

Отже, рішення суду в частині визнання недійсним договору дарування нежитлового приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень, що розташоване за адресою: м.Тернопіль, вул. Вербицького, 2, загальною площею 416 кв.м. від 26.03.2014 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського нотаріального округу ОСОБА_4, та в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень, що розташоване за адресою м.Тернопіль, вул. Вербицького, 2, загальною площею 416, 7 кв.м. на підставі договору дарування, підлягає до скасування.

В цій частині слід ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3, Тернопільського міського управління юстиції, з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Тернопільської міської ради про визнання недійсним договору дарування нежитлового приміщення, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень, що розташоване за адресою м.Тернопіль, вул. Вербицького, 2, загальною площею 416, 7 кв.м. на підставі договору дарування відмовити.

Що ж стосується вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на отриману ним у дар земельну ділянку, то колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині рішення суду є законним та обгрунтованим і не вбачає підстав для скасування рішення суду в цій частині.

Як встановлено судом, 20.06.2011 року Тернопільська міська рада прийняла рішення №6/9/70 Про продаж земельної ділянки площею 0,0178 га несільськогосподарського призначення для обслуговування продуктового магазину з офісом за адресою м.Тернопіль по вул.Вербицького, 2, підприємцю ОСОБА_2К., на підставі якого між Тернопільською міською радою та ОСОБА_2 12.07.2011 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0178 га (кадастровий номер 6110100000:06:002:0053), яка знаходиться за адресою: вул.Вербицького, 2 в м.Тернополі, для здійснення підприємницької діяльності. Договір посвідчено нотаріально.

26 березня 2014 року ОСОБА_2 подарував зазначену земельну ділянку ОСОБА_3

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 року визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської міської ради від 20.06.2011 року №6/9/70 Про продаж земельної ділянки площею 0,0178 га несільськогосподарського призначення для обслуговування продуктового магазину з офісом за адресою м.Тернопіль по вул.Вербицького, 2, підприємцю ОСОБА_2К., оскільки при прийнятті цього рішення Тернопільською міською радою не враховано земельних прав ОСОБА_1

Окрім цього, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2014 року по справі №921/256/14-г/6, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 12.07.2011 року між Тернопільською міською радою та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за №997, скасовано державну реєстрацію прав власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0178 га по вул. Вербицького, 2 у м. Тернополі (кадастровий номер 6110100000:06:002:0053), про що вирішено внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, хоча на момент укладення договору дарування земельної ділянки ОСОБА_2 вважався власником цієї земельної ділянки, однак у подальшому правочин, на підставі якого він набув право власності на землю, судом був визнаний недійсним.

Сам факт укладення договору дарування особою, яка на час його укладення вважалась власником земельної ділянки, не свідчить про законність цього договору, так як у подальшому правочин, на підставі якого дарувальник набув право власності, був визнаний судовим рішенням недійсним. Згідно ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Крім цього, такий договір дарування земельної ділянки порушував земельні права ОСОБА_1, так як ОСОБА_2 була подарована земельна ділянка, до складу якої у тому числі було включено й землю, на якій знаходиться належне ОСОБА_1 нерухоме майно.

З врахуванням вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на отриману ним у дар земельну ділянку. Підстав для скасування рішення суду в цій частині колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги про те, що жодних спорів щодо порядку користування земельною ділянкою між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виникало, користування земельною ділянкою ОСОБА_2 ОСОБА_1 здійснював безперешкодно на власний розсуд, тому немає жодного порушення земельних прав ОСОБА_1, колегія суддів оцінює критично, так як ОСОБА_1 звернувся в суд не з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а з іншими вимогами про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, і довів обгрунтованість цих вимог.

Твердження апеляційної скарги про те, що дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, так як ОСОБА_1 використовує належне йому приміщення по вул. Вербицького, 2 для здійснення підприємницької діяльності і позов предявлено до ФОП ОСОБА_2, колегія суддів оцінює критично, так як один з відповідачів ОСОБА_3 є фізичною особою, перешкод для розгляду даної справи за правилами цивільного судочинства колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2016 року скасувати в частині визнання недійсним договору дарування нежитлового приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень, що розташоване за адресою: м.Тернопіль, вул. Вербицького, 2, загальною площею 416 кв.м. від 26.03.2014 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського нотаріального округу ОСОБА_4, та в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення магазину з надбудовою офісних приміщень, що розташоване за адресою м.Тернопіль, вул. Вербицького, 2, загальною площею 416, 7 кв.м. на підставі договору дарування.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3, Тернопільського міського управління юстиції, з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Тернопільської міської ради про визнання недійсним договору дарування нежитлового приміщення відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_11