Рішення № 58363242, 11.03.2016, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/3/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2016 р. м.Бережани

Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Шміло В.І.

при секретарі Макійчук Г.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору органу опіки та піклування при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Бережанського районного суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору органу опіки та піклування при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради про позбавлення її батьківських прав відносно їхнього малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що після розірвання шлюбу за ініціативою відповідачки, остання, при подачі до суду позову про розірвання шлюбу, у позовній заяві заначила, що виховання сина вона доручає йому позивачу, після чого дитина стала проживати разом з ним та його теперішньою дружиною, яку дитина називає мамою, а відповідачка зовсім усунулася не приймає ніякої участі у вихованні дитини. Протягом останніх шести місяців відповідачка поводить себе дивно, має регулярні емоційні зриви, влаштовує скандали на людних вулицях та переслідує його. Крім цього позивач вважає, що відповідачка вживає наркотичні або психотропні речовини, що також є підставою для позбавлення її батьківства і таку поведінку відповідачки в сукупності можна оцінювати як ухилення від виховання дитини, а тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач жодного разу не з»явився, хоча про день та час слухання справи повідомлявся належним чином і в зв»язку з його неявкою в судові засідання, судом було прийнято рішення визнати його неявку без поважних причин та вирішено проводити судові засідання у його відсутності.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав з мотивів наведених у позовній заяві та просить суд винести рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка своєю поведінкою та вчинками ухиляється від виховання сина. В підтвердження про ухилення від виховання сина свідчить ще й той факт, що відповідачка, після розірвання шлюбу отримала від позивача гроші в сумі 50 тис. грн., в обмін на те, що вона не буде мати претензії щодо місця проживання та виховання сина.

В судовому засіданні відповідачка позовні вимоги не визнала, вважає їх безпідставними, абсурдними, такими, що грунтуються лише на припущеннях, які абсолютно не відповідають дійсності, в обгрунтування чого надала суду письмові заперечення, в яких зазначила, що після розірвання шлюбу з відповідачем вона опинилася в дуже скрутному матеріальному та психологічному становищі, оскільки вона немала самостійного заробітку і була фактично позбавлена житла. Під тиском і погрозами позивача та його матері, виходячи з інтересів дитини, вона погодилася щоб син тимчасово проживав з батьком, поки вона не знайде роботи та житла. При цьому позивач гарантував їй, що вона буде мати можливість бачитися з сином та брати участь у його вихованні. Однак, позивач перекрутив всі ці обставини і факти та стверджує, що вона відмовилася від дитини та доручила йому самостійно виховувати сина, отримавши ще й за це гроші в сумі 50 тис. грн., що є абсолютною брехнею, оскільки гроші вона дійсно взяла у позивача, але за те, що вона не буде мати претензій в майбутньому з приводу квартири, яка була придбана нею і позивачем в шлюбі, а не в якості відступного за дитину, як стверджує представник позивача. Крім цього відповідачка пояснила, що з часом, позивач все менше і менше допускав її до спілкування із сином, а протягом останніх шести місяців взагалі не дає їй можливості побачитися з дитиною. Вона вважає, що в такий спосіб дитину змушують забути про неї, а мамою називати іншу жінку, теперішню дружину позивача. За вирішенням даного спору вона зверталася до правоохоронних органів, а також до органу опіки і піклування. Розпорядженням за № 206 від 09.04.2015 року Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради їй було визначено певні часові проміжки на право бачитися та спілкуватися з дитиною. Проте, дане розпорядження позивач не виконує та продовжує їй перешкоджати спілкуватися із дитиною. Також, з приводу усунення перешкод у спілкуванні з дитиною вона зверталася до Залізничного районного суду м. Львова, яким відкрито провадження по даній справі. Крім цього зазаначила, у зв"язку з тим, що на даний час її матеріальне становище покращилося вона офіційно працевлаштувалася, позитивно характеризується з місця роботи, її житлові умови є належними для проживання малолітньої дитини, то вона звернулася до органу опіки та піклування Залізничної державної адміністрації Львівської міської ради із заявою про надання останнім висновку, щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. За результатами розгляду її звернення даним органом було дано висновок про визначення місця проживання дитини разом з матір"ю, тобто з нею. Щодо посилань позивача на те, що через специфіку роботи вона може вживати наркотичні або психотропні речовини, зазначила, що вона дійсно в даний час офіційно працює в Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі на посаді сестри медичної палатної хірургічного відділення, однак те що вона вживає наркотичні або психотропні речовини є абсолютною маячнею, про що свідчать зокрема представлені нею суду документи, а саме: довідка з Бережанської ЦРКЛ, сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду, характеристика з місця її роботи. Крім цього, зазначила, що нею особисто з метою забезпечення швидкого та об"єктивного вирішення даної справи було подане письмове звернення до органу опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про надання відповіді, щодо доцільності позбавлення її батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідним органом було таку відповідь надано, в якій зазначалося, що він не вважає доцільним позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому вона просить суд в задоволення даного позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Крім цього відповідачка заявила, що позову вона не визнає та проти його задоволення заперечує посилаючись на те, що вона любить свою дитину, прихильно ставиться до неї, бажає з нею спілкуватися та займатися її вихованням, однак позивач заперечує проти цього. З приводу того, що позивач забороняє їй спілкуватися зі своїм сином, вона зверталася в орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради якою, за результатами розгляду її звернення було винесено розпорядження, яким визначено порядок побачень матері із сином. Проте, позивач і надалі перешкоджає їй у спілкуванні з сином та займатися його вихованням. Також зазначила, що за її зверненнями, згідно з висновками органу опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір"ю, та визнано за не доцільне позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому вона просить суд в задоволенні даного позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Представник третьої особ, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки і піклування Бережанської районної державної адміністрації в судовому засіданні заявив, що надати об»єктивний висновок по даній справі орган опіки та піклування, в особі служби у справах дітей Бережанської районної державної адміністрації, не може, оскільки малолітній син відповідачки зареєстрований і проживає в м.Львові, де Залізничної районною адміністрацією Львівської міської ради вже видано розпорядження « Про встановлення днів побачень матері ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3

Представник служби в справах дітей Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради в судове засідання не з"явився, однак надіслав на адресу суду лист за № 32-вих-2434 від 24.11.2015 року, в якому просить суд слухати дану справу у відсутності їх представника, а також в даному листі зазначив, що дійсно на розгляді їхнього органу опіки та піклування перебувало звернення відповідачки про встановлення днів побачень з сином ОСОБА_3, за результатами розгляду якого було видано розпорядження " Про встановлення днів побачень ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3, а в подальшому було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір"ю, тобто відповідачкою. Крім цього в даному листі зазначено, що до органу опіки та піклування не надходили звернення зі сторони позивача щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. та вказано, що Залізнична районна адміністрації Львівської міської ради, як орган опіки та піклування не вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що позивач та відповідачка по справі це відповідно її син та колишня невістка, і вона може підтвердити той факт, що відповідачка не займалася вихованням сина, а після розірвання шлюбу з її сином, взагалі відмовилася від своєї дитини та залишила її проживати із батьком ( її сином), отримавши за це гроші в сумі 50 тис. грн.. Чи давала невістка кошти на утримання дитини їй невідомо.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, який являється теперішнім чоловіком матері позивача, надав суду пояснення аналогічні поясненням свідка ОСОБА_5.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідачки та її представника, а також пояснення свідків: ОСОБА_5, та ОСОБА_6 прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов"язані піклуватися про здоров"я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із п.2 ч.1 ст.164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляється від виконання своїх обов"язків по вихованню дитини.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який у 2012 році рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області було розірвано. Від даного шлюбу у них народилася син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 виданим 01.10.2008 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.

Крім цього, судом встановлено, що за домовленістю сторін, після розірвання шлюбу, їхній малолітній син- ОСОБА_3 повинен був тимчасово проживати із позивачем ( батьком дитини) до поки відповідачка не знайде роботи та житла. При цьому, позивач гарантував відповідачці про можливість безперешкодно бачитися з сином та брати участь в його вихованні.

Однак, позивач усіляко перешкоджав позивачці спілкуватися та брати участь у вихованні дитини та все менше і менше допускав останню до спілкування із сином.

З приводу даного факту позивачка звернулася із письмовою заявою до органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про встановлення їй днів побачень із сином ОСОБА_3, та Розпорядженням голови районної адміністрації за № 206 від 09.04.2015 року їй було встановлено дні побачень з малолітнім сином.

Проте, позивач даного Розпорядження не виконував, а продовжував перешкоджати відповідачці спілкуватися із сином, у зв"язку з чим остання неодноразово зверталася до правоохоронних органів з метою вплинути на нього, про що свідчать заяви відповідачки, долучені до матеріалів справи.

Також, з приводу усунення перешкод у спілкуванні з дитиною відповідачка звернулася до Залізничного районного суду м. Львова, яким відкрито провадження по даній справі.

В свою чергу, слід зазначити, що в даний час відповідачка бажає щоб її малолітній син проживав разом з нею, оскільки її матеріальне становище покращилося, у неї появилося офіційне працевлаштування та належні умови для проживання малолітньої дитини, при цьому вона не має наміру чинити перешкод батьку дитини, тобто позивачу у спілкуванні з дитиною та прийнятті його участі у вихованні дитини.

З приводу визначення місця проживання дитини відповідачка зверталася із письмовою заявою до органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради та за результатами розгляду, якої даним органом було надано висновок про визначення місця проживання дитини разом з матір"ю, тобто з нею, що підтверджується відповідним висновком за № 32-вих-1648 від 31.07.2015 року.

Вищезазначені факти неодноразових звернень відповідачки до органу опіки та піклування при Залізничній районнійадміністрації Львівської міської ради спрямованих на врегулювання мирним шляхом спору, що виник між нею та позивачем , знайшли своє підтвердження в листі органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради за № 32-вих- 2434 від 24.11.2015 року надісланому на адресу суду, з якого зокрема вбачається, що до органу опіки та піклування із сторони позивача не надходили звернення щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачку, відносно малолітнього сина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а особисто орган опіки та піклування не вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року " Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав " позбавлення батьківських прав є крайнів заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ( дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов"язків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачка протягом останніх шість місяців поводить себе дивно і має регулярні емоційні зриви, влаштовує скандали на людних вулицях. переслідує його, а тому він вважає, що остання вживає наркотичні або психотропні речовини, і таку її поведінку, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини.

Суд, не приймає до уваги такі пояснення позивача, вважає їх неправдивими, надуманими та такими, які нічим не підтверджені в судовому засіданні, і здобути такі докази в суді не вдалося, тоді як відповідачкою представлено суду цілий ряд доказів, які спростовують показання та доводи позивача, а саме:

Із довідки за № 91 виданої 27.05.2015 року поліклінічним відділом Бережанською ЦРКЛ, вбачається, що відповідачка не перебуває на "Д" обліку у психіатричному кабінеті поліклініки.

Із сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду Серії 2РРР № 432100 виданим 18.05.2016 року "Львівським обласним державним клінічним наркологічним диспансером", вбачається, що у відповідачки не вивлено наркологічні протипоказання до виконання роботи в обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Також, відповідачка позитивно характеризується з місця своєї теперішньої роботи, що підтверджується характеристикою виданою завідуючим хірургічного відділення КЗЛОР ЗУСДМЦ в якому остання працює на посаді сестри медичної палати.

Також, суд оцінює критично покази свідків ОСОБА_5, яка є матір"ю позивача та її теперішнього чоловіка ОСОБА_6 про те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов"язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, оскільки дані особи являються родичами позивача, що викликає сумнів в їх об"єктивності.

Не бере до уваги суд і показання представника позивача та свідка ОСОБА_5 про те, що відповідачка, після розірвання шлюбу отримала від позивача 50 тис. грн., в якості відступного за сина, вважає їх надуманими та неправдивими, оскільки зі слів відповідачки, позивач і його батьки, після розірвання шлюбу, запропонували їй 50 тис. грн., але за те, щоб вона не мала претензій щодо майна, набутого в шлюбі і такі покази суд розцінює як правдиві та такі, які відображають дійсні обставини справи.

Таким чином судом не здобуто, а позивачем та його представником не представлено суду доказів, які б вказували на ухилення матір"ю від виконання обов"язків по вихованню сина, а тому суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1, щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10,11,14, 60,212, 213, 215 ЦПК України, ст.150, п.2 ч.1 ст. 164 СК України, п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - органу опіки та піклування Бережанської районної адміністрації Тернопільської області про позбавлення батьківських прав - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської області через Бережанський районний суд протягом 10 діб з дня його проголошення.

Судя В.І.Шміло