Ухвала суду № 58361990, 13.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3804/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3, ОСОБА_4

За участю секретаря Полякової В.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу Військової частини А2238 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.03.2016 року у справі за позовом Військової частини А2238 до ОСОБА_5 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ОСОБА_6 відділ м. Одеси,-

-про усунення перешкод в користуванні майном та виселення,

ВСТАНОВИЛА:

17.11.2015 року позивач звернувся до суду з вищезазначеними позовними вимогами в котрих зазначав, що в приміщенні №50 будівлі № 2 військового містечка №1, що знаходиться на балансі КЕВ м. Одеси, розташованого за адресою м. Одеса, вул. Боровського, 36 , проживає відповідач ОСОБА_5, яка займає кімнату загальною площею 16,2 кв. м. без законних підстав так як не є військовослужбовцем чи працівником військової частини А 2238.

Посилаючись на вищезазначене просив суд усунути перешкоди в користуванні майном та виселити відповідача з приміщення №50 будівлі №2 військового містечка №1 за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 36. без надання іншого приміщення з підстав ст.116 ЖК України.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 березня 2016 року в заявлених вимогах відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому вказується на ті ж підстави, що і в позовній заяві. Зокрема посилається на самочинне зайняття вказаного приміщення та на те, що воно не є житловим. Одночасно посилається на Інструкцію про організацію забезпечення військо службовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в заявлених вимогах, районний суд виходив з безпідставності заявлених позовних вимог .

Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 Житлового Кодексу УРСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користуватися ним інакше як з підстав в порядку, передбачених законодавством.

Стаття 125 Житлового кодексу УРСР зазначає, що особи, звільнені у звязку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників, не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого приміщення.

Відповідно до п.1.3 Інструкції «Про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень» від 30.10.2006 року передбачено, що у разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які висуваються до гуртожитків, призначених для проживання одиноких громадян.

Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана

орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та

членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати

йому грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення

у встановленому порядку.

Пунктом 2.19. цієї інструкції передбачені підстави для виселенню зі службового житлового приміщення без надання іншого службового житлового приміщення.

Виселення провадиться у судовому порядку за позовом командування військової частини та квартирно-експлуатаційного

органу, на обліку у яких перебуває службове житлове приміщення.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_5 в період з 16.02.2004 р. працювала в в/ч А 2214, 31.12.2007 року була звільнена за скороченням чисельності працівників, що підтверджується копією трудової книжки відповідача (а.с. 54-57).

06.06.2007 року з дозволу командира частини вона вселилась в спірне приміщення яке за своїм призначенням не є житловим та значиться як «кабінет», зареєстрована в ньому, безперервно там проживає, сплачує комунальні послуги та іншого житла в неї немає.( а.с.43).

Відповідно до частини 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном".

Згідно ст. 379 ЦК України, "Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них".

Відповідно до ст. 380 ЦК України, "Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання".

Виходячи з того, що відповідач ОСОБА_5 проживає в нежитловому приміщенні військової частини А 2238 там зареєстрована то судова колегія погоджується з судженням районного суду , що вимоги позивача щодо її виселення з підстав ст.116 ЖК України не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, що відповідачка самочинно вселилась в спірне помешкання спростовується матеріалами справи так як в ньому зареєстрована .

Інструкція про організацію забезпечення військо службовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями на яку посилається заявник затверджена наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 року № 737 не може застосовуватись до даних правовідносин так як зворотної сили немає і поширюються на відносини, які виникли після набрання чинності .

Посилання на те, що районний суд помилково застосував до спірних правовідносин рішення Європейського суду котрі ухвалені не проти України є помилковими так як судова практика ЄСПЛ є дуже важливим джерелом для національного правосуддя.

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що районний суд прийшов до правильного висновку, що правові підстави для виселення відповідачки без надання іншого житла в порядку ст.116 ЖК України відсутні, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 218, 303,308,315,317,319ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини А2238 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.03.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді - Є.С.Сєвєрова

ОСОБА_4