Рішення № 58361779, 07.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/375/16

Головуючий у першій інстанції:

ОСОБА_1

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2016 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Дрішлюка А.І., Процик М.В.,

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Одеської міської ради про виділ частки із домоволодіння у самостійний обєкт нерухомості, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні власністю, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю і відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про виділення в натурі належної йому на праві власності ? частини домоволодіння №49 по вул.Новгородській в м.Одесі, посилаючись на те, що відповідачі чинять перешкоди в здійсненні права власності належною йому частиною будинку. В подальшому він уточнив позовні вимоги, та просив визнати за ним право власності на самочинно збудований житловий будинок загальною площею 112,4 кв.м. із надвірними спорудами за зазначеною адресою.

ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом про встановлення порядку користування земельною ділянкою №49 по вул.Новгородській в м.Одесі, посилаючись на те, що як співвласник ? частин будинку має право на користування земельною ділянкою відповідно до ідеальних часток, здійснене відповідачем будівництво унеможливлює користування належною йому земельною ділянкою.

ОСОБА_4 як власник житлового будинку №51 по вул.Новгородській в м.Одесі, розташованого на суміжній до ділянки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ділянці, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення навісу, який виходить на її земельну ділянку та прибудови під літ. «А1», що розташовані не межі земельних ділянок та унеможливлюють користування земельною ділянкою. Також через допущене порушення її прав власника просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 80000 гривень.

Позов ОСОБА_4 було обєднано зі справою за позовом ОСОБА_2 та за зустрічним позовом ОСОБА_3

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 січня 2014 року у задоволенні позовів ОСОБА_2, позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині відмови у задоволенні вимог про визнання права власності на самочинно збудоване майно скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності на самочинні будівлі.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, а саме встановити порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до ідеальних часток у праві власності на будинок.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ? частини житлового будинку з надвірними спорудами №49 по вул.Новгородській в м.Одесі на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.10.2002 року належить ОСОБА_3, а ? частина - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.10.2002 року.

За правовстановлювальними документами спадкове майно складається з житлового будинку з надвірними спорудами, та складається в цілому з камяної житлової будівлі, загальною житловою площею 38 кв.м., надвірних споруд: І-мостіння, ІІ-цистерни, №1-5 огорожі, розташованих на земельній ділянці площею 534 кв.м., яка у встановленому законом порядку надавалась для індивідуального житлового будівництва у 1953 році на підставі рішення виконкому Одеської міськради від 1953 року про відведення земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво площею 534 кв.м., акту визначення меж ділянки від 16.03.1959 року (а.с.71-78,т.2).

Фактично у користуванні ОСОБА_2 і ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка площею 756 кв.м., що підтверджено висновками судових експертиз, і на земельній ділянці розташовані самочинно збудовані будівлі та споруди: житлові літ.»А1,А2»,»а4»,»а6», веранди літ.»аЗ», тамбура «а5», сараїв літ.»3,Л», двоповерхового гаражу літ.»Ж», тамбура з підвалом літ.»ж», навісів літ.»Б,И,К» (а.с.120-115,т.1,123-126,т.1,128т.1,70 т.2).

Рішенням виконкому Київської районної ради народних депутатів від 01.08.1980 року вирішено про збереження в порядку виключення самочинно збудованих прибудови «а2», гаражу літ.»Ж», сараю літ.»Д» (а.с.69,т.2).

ОСОБА_4 на праві приватної власності належить 1/3 частина будинку №51 по вул. Новгородська у м.Одесі, в її користуванні перебуває земельна ділянка площею 440 кв.м., що межує з ділянкою користувачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Порядок користування земельною ділянкою визначений рішенням Київського районного суду м.Одеси від 24.05.2004 року (а.с.226-227,т.1), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.08.2004 року (а.с.228-231,т1).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудований будинок, суд першої інстанції виходив з того, що питання введення його до експлуатації не було предметом розгляду компетентного органу.

З матеріалів справи вбачається, що Управлянням архітектури та містобудування 29.08.2007 року №2994 був наданий висновок про можливість самовільно збудованих будівель, які розташовані за адресою м.Одеса, вул.Новгородська,49 (а.с.127,128,т.1), питання можливості надання згоди на здачу будинку до експлуатації було предметом вирішення інших компетентних органів (а.с.129-131,т.1, 144-149,т.1), однак в подальшому міською санепідемстанцією було призупинено дію висновку про подальшу експлуатацію прибудов до вирішення спору судом (а.с.162,т.2), а висновок про можливість введення до експлуатації будівель обумовлений наявністю обовязкової згоди всіх співвласників та суміжних землекористувачів, чиї інтереси зачіпаються введенням будівлі до експлуатації.

Водночас наявність висновку і факт звернення до компетентного органу не може бути безумовною підставою для задоволення вимог позивача, коли виник спір, оскільки умовою визнання права власності на самочинно збудоване майно є непорушення самочинним будівництвом прав інших осіб, наявність у користуванні забудовника земельної ділянки, а такі вимоги не можна вважати дотриманими.

Відповідно до ч.3,4 ст.357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у справі спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Встановлено судом, не заперечується сторонами, що будівництво здійснено без згоди співвласника ОСОБА_3

Відповідно до ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі і на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

ОСОБА_3 належить ? частини будинку, ОСОБА_2 ? частина будинку, відтак потенційно кожен має право на користування земельною ділянкою пропорційно до наявних часток у праві власності на будинок.

Однак висновками судових експертиз від 26.04.2012 року, від 15.02.2016 року встановлено, що реальна частка ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою суттєво перевищує його ідеальну частку через будівництво на ній самочинних будівель і споруд.

Така обставина свідчить про те, що відмова співвласника надати згоду на здачу до експлуатації будівель і споруд, навіть за наявності позитивного висновку компетентних органів, та висновків судових експертиз про відповідність новозбудованих та реконструйованих будівель нормам БНіП, є обґрунтованою, оскільки порушує його права та інтереси, які не можуть бути проігноровані судом під час вирішення справи. Набуття самочинно збудованого майна у власність призведе до зміни часток у праві власності.

Таким чином, правові підстави для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудоване майно відсутні, і доводи апеляційної скарги правильність висновку суду першої інстанції про відмову у позові не спростовують.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом невірно визначено про фактичне користування земельною ділянкою площею 756 кв.м. спростовується висновками судових експертиз від 26.04.2012 року, від 15.02.2016 року (а.с.121-131,т.1,168т.4), і висновок повторної судової експертизи від 26.09.2013 року (а.с.62-80,т.3) цього не спростовує, оскільки експертом питання щодо користування земельною ділянкою не вирішувалось.

Інші доводи апеляційної скарги про те, що судом вирішено вимоги про усунення перешкод в здійсненні права власності, виділення частки в натурі, які не повинні були бути предметом спору в звязку з поданням заяви про їх залишення без розгляду, не можуть бути предметом оцінки судом апеляційної інстанції, оскільки рішення суду оскаржене лише в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання права власності.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно до ідеальних часток у праві власності на будинок, оскільки поділу будинку в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників у праві власності на будинок здійснено не було, за висновками судових експертиз поділ будинку у відповідності до ідеальних часток співвласників неможливий, фактично існуючий порядок користування земельною ділянкою оспорюється сторонами, на земельній ділянці знаходяться самочинно збудовані будівлі та споруди, тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3

Такі фактичні обставини встановлені судом та відповідні їм правовідносини свідчать про наявність у ОСОБА_3 права на обрання іншого способу захисту прав.

Решта доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства під час вирішення питання про призначення експертизи та про допущення описок в ухвалах суду про призначення експертизи, на правильність висновку по суті не впливають, оскільки відмова у задоволенні позову обумовлена іншими вищезазначеними обставинами. В свою чергу, прогалини, на які посилається сторона, були усунені шляхом призначення апеляційним судом додаткової експертизи, яка надала відповіді на питання, які мають значення для вирішення спору.

Таким чином, апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягають відхиленню, а рішення суду в частині відмови у задоволенні їх позовів залишенню без змін.

Разом із тим, неможна повністю погодитися із висновком суду щодо позовних вимог ОСОБА_4, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не зазначила, які права порушені зведенням прибудови.

Проте про порушення прав через розташування будівель на межі земельних ділянок, а також завдання моральної шкоди зазначено в її позовних заявах (а.с.40,т.1,161.т2).

За таких обставин, суд першої інстанції був зобовязаний надати оцінку доводам сторони у сукупності із тими доказами, які є в матеріалах справи, та обґрунтувати висновки у відповідності до вимог ст.214 ЦПК України. Крім того, за доповненою позовною заявою ОСОБА_4 просила про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав власника, але жодних висновків з цього приводу в мотивувальній частині рішення суду немає, тому рішення в зазначеній частині вимогам законності та обґрунтованості не відповідає, підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті справи.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

ОСОБА_4 є власником частини будинку №51 по вул.Новгородська в м.Одесі, користувачем земельної ділянки, межі та порядок користування якої визначені рішенням Київського районного суду м.Одеси від 24.05.2004 року (а.с.226-227,т.1) і тому має право вимоги щодо усунення перешкод у користуванні майном.

Висновком судової будівельно технічної експертизи від 26.04.2012 року встановлено, що самочинно збудовані ОСОБА_2 будівлі під літ.»А1,а1» в порушення вимог ДБН розташовані на межі земельної ділянки ОСОБА_4, в той час як відстань від стін житлових будівель, надвірних споруд повинна бути не менше 1,0 м, а також на межі влаштований навіс, який виходить на земельну ділянку останньої (а.с.121-131,т.2).

Висновком додаткової судової будівельно технічної експертизи від 15.02.2016 року встановлено, що самочинно збудовані ОСОБА_2 будівлі під літ.»А1,а1» знаходяться на відстані 5,86-5,92 м від житлового будинку ОСОБА_4, що є порушенням ДБН, оскільки відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м.(а.с.168,т.4).

Таким чином, факт розташування на межі земельних ділянок частини будівлі під літ. «А1» , який є предметом спору, є встановленим, і інші докази цього не спростовують.

Не спростовує цього і висновок експертизи від 26.09.2013 року (а.с.62-80,т.3), яка помилково була визначена судом першої інстанції як повторна, а по суті такою не була, оскільки надати однозначну відповідь на питання щодо того, чи відповідає розташування літ.»А1» вимогам будівельних норм та правил експерт не зміг.

Таким чином, вбачається з матеріалів справи, що на межі земельної ділянки ОСОБА_4 розташована частина будівлі під літ.»А1» (приміщення 3-9,3-8), що є порушенням будівельних норм та правил та перешкодою для здійснення права власності, оскільки відстань між будівлями є меншою ніж передбачено нормативно, а відтак позивач позбавлений прав повноцінно здійснювати користування належним йому майном, тому вимоги ОСОБА_4 в цій частині є обґрунтованими.

Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, оскільки не наведено змістовних доводів та не надано доказів на підтвердження факту завдання моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 січня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 скасувати, ухвалити нове.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_2 усунути перешкоди в здійсненні права користування земельною ділянкою №51 по вул.Новгородській в м.Одесі шляхом знесення частини будівлі літ.»А1», що знаходиться на межі земельної ділянки, в решті позову відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: